Візит генсека ООН до Москви: прорив чи провал для Кремля?

Москву з кількаденним візитом відвідав генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. За повідомленнями російських ЗМІ, візит відбувся на запрошення уряду Росії. Очевидно, що на фоні численних скандалів та загострення міжнародної ситуації навколо Росії, Кремль намагається показати, що повертається до нормального цивілізованого спілкування і тут статус постійного члена РБ ООН, який Російська Федерація отримала у спадок після розпаду СРСР, якраз як ніколи стане в нагоді. Та чи має право Москва під егідою авторитетних міжнародних організацій розповідати про підтримку міжнародного миру і безпеки? Адже саме путінський режим і є сьогодні реальною загрозою, а не гарантом світової безпеки й стабільності.

Головними темами візиту, за повідомленнями російських ЗМІ, стали питання подальшого зміцнення співпраці між ООН та РФ, міжнародна безпека та боротьба з пандемією. Під час візиту Гутерреш наголосив, що ООН залишається на позиціях збереження нормандського формату та виконання мінських домовленостей для врегулювання ситуації на Донбасі. Але чи зацікавлений Кремль у хоч найменших компромісах із цього питання? Очевидно, що ні, адже Путін прагне виконання Мінських угод у його «власній версії» і на «вигідних» для нього умовах. Саме тому офіційна Москва неухильно підштовхує Київ до переговорів з представниками фейкових республік не тільки з гуманітарних, а й із правових питань, намагаючись легітимізувати їхній статус та порушуючи не лише закони України, а й міжнародні норми й правила.

Серед розглянутих питань особливого статусу набуло питання подальшого просування російської вакцини від коронавірусу, що залишається предметом російської гордості та позиціонування себе країною-рятівником від пандемії й водночас неоднозначним та «болючим», адже російський «Спутник-V» до цього часу не отримав схвалення ні Всесвітньої організації здоров’я, ні основних регулюючих органів ЄС з цього питання. Гутерреш фактично підтримав російський препарат та наголосив, що ООН була б рада, якщо ВОЗ все-таки визнає цю вакцину дієвою та на тому, що варто справедливо розподіляти вакцину, адже склалася ситуація, коли одні країни вже вакцинували більшість населення, а інші не отримали жодної дози. У цьому контексті щонайменше дивно складається ситуація в самій Росії, де вакцинування власного населення власною вакциною фактично провалено.

Кремль постійно наголошує, що Росія чудово справляється з пандемією, першою розробила власну вакцину і готова експортувати її до країн світу. Мова вже йде про більш як 60 іноземних держав – саме таку цифру озвучив Лавров у розмові з Гутеррешем, уточнюючи «внесок» Росії у боротьбу з пандемією та демонструючи свою вагомість у цьому напрямку. Але на цьому фоні дивує той факт, що ситуація з вакцинацією в самій Росії, навіть за офіційними даними, лишається однією з найнижчих у світі. Так, за даними агентства Associated Press, на початок травня першу дозу вакцини отримали лише 8% російських громадян. Експерти навіть сходяться до думки, що росіян навмисно страхають наслідками вакцинації задля того, щоб залишити більші ресурси для продажу за кордон, адже російської вакцини катастрофічно не вистачає. Саме тому Росія систематично зриває чи не виконує вже укладені та проплачені іншими державами угоди на постачання вакцини.

Окрім розмови з головою МЗС РФ Лавровим, Гутерреш мав ще й телефонне спілкування з Путіним. І хоч Кремль виправдовує небажання президента Росії з’являтися на публіці порадами епідеміологів, очевидно, що даються взнаки старість та хвороби, чутки про які вже давно тривають навколо персони російського президента. Підтвердженням цього може бути і той факт, що навіть нещодавній «переможний» парад у Москві Путін приймав сидячи, що неприпустимо для головнокомандувача. Але пропустити такий піар привід Путін теж не міг, адже минулорічне тріумфальне позування перед міжнародною спільнотою та заплановані святкові заходи, присвячені 75-ій річниці перемоги над нацистською Німеччиною в часи Другої світової війни довелося скасувати через пандемію. Тріумфу не сталося, натомість Путін витратив більшу частину свого часу, ховаючись від російського суспільства, оскільки Росія увійшла до країн-лідерів, де спостерігається найгірша ситуація із розповсюдження коронавірусу в світі та масштабним зниженням рівня життя людини. У 2020 році Росія через некомпетентність керівництва країни потрапила до складної ситуацію, коли фактично одночасно вибухнули епідеміологічна, економічна та політична кризи. За оцінкою уряду РФ, природний спад населення минулого року складе більше 350 тисяч, що в 10 разів більше, ніж в 2019 році.

Повертаючись до історії відносин ООН та Росії, варто згадати і те, як Москва експлуатує свій статус постійного члена РБ ООН та дозволяє собі ігнорувати на «привілегійованих» засадах приписи і норми організації, активно розвиваючи ідею важливості існування в міжнародній системі права вето. Саме завдяки цьому праву Москві вдалося блокувати розслідування багатьох злочинів. Зокрема збитих пасажирських літаків – корейського Боїнга, збитого радянським винищувачем в 1983-му році, малазійського Боїнга MH17, збитого російською ракетою БУК-М1 2014-го року, а заодно і розслідування інших військових злочинів, серед яких і хімічні атаки сирійського диктатора Б.Асада проти цивільного населення. Все це дозволяє Росії лобіювати власні інтереси, створюючи прикриття для численних військових злочинів. Окрім того, користуючись статусом ядерної держави, вперше з часів Другої світової війни саме Росія наважилася розв’язати міжнародний конфлікт у межах Європи. Анексія Криму, розв’язування гібридної війни на Донбасі, перетворення окремих територій Донецької та Луганської областей на військовий полігон для збройних сил російської армії і найманців – ось наслідки «миротворчої» міжнародної діяльності Кремля.

Навіть ситуацію з пандемією COVID-19 Москва намагається використати на свій лад та протягнути ідею скасування міжнародних санкцій. Тож , використовуючи міжнародні трибуни, запрошуючи до себе поважних гостей та говорячи про об’єднання в боротьбі з коронавірусом, Москва фактично закликає забути про санкції, а заодно і про агресію проти України, про проблеми Донбасу і Криму та багато інших своїх злодіянь.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства