Місія Defender-а, російсько-німецький обмін реверансами та теорія і практика суб’єктності
Путін та Меркель обмінялися реверансами. Заяви Володимира Зеленського про відновлення суб’єктності України не прийшли випробування реальністю.
Есмінець британського флоту Defender, який братиме участь у традиційних навчаннях Sea Breeze у акваторії Чорного моря, завчасно прибув до України. Як виявилося, невипадково. Минулого тижня військовий корабель здійснив прохід до грузинського порту Батумі, перетнувши, зокрема, територіальні води України біля окупованого Криму. Росія, яка окупувала Крим у 2014 році, заявила, що змусила есмінець змінити маршрут за допомогою попереджувальних пострілів та бомбометання, проте ці заяви не знайшли підтвердження реальними фактами. Очевидно, що Кремль намагатиметься завадити плановому проведенню маневрів Sea Breeze-2021, співорганізаторами яких виступають Україна та США. Не менш очевидним є і те, що прохід Defender-а привернув увагу світової спільноти до ситуації в окупованому Криму та агресивної поведінки Росії. «Випадково знайдені» на автобусній зупинці документи про плани Британії у цьому питанні лише підтверджують залученість офіційного Лондона до протистояння з Москвою, а ухвалене рішення ПАРЄ про ситуацію з кримськими татарами на окупованому півострові стало логічним доповненням військово-морського компоненту.
Росія тим часом намагається знайти спільну мову з Європейським Союзом, шукаючи порозуміння з найбільш впливовими його членами. У своїй статті, присвяченій 80-й річниці початку радянсько-німецької війни, яка побачила світ у виданні Die Zeit, Владімір Путін наголошує не лише на зацікавленості у відновленні співпраці з Європою, протиставляючи Старий Світ Сполученим Штатам, але і розповідає про роль ФРН у повоєнному порозумінні з Радянським Союзом. Відповідь Ангели Меркель не забарилася: та разом зі своїм звичним союзником Еммануелем Макроном запропонувала колегам по ЄС повернутися до практики проведення самітів з Росією. Мовляв, Джозеф Байден зустрічався з Путіним, і Євросоюзу варто це робити. Проте ініціатива Меркель-Макрона, яку підтримав канцлер Австрії Себастьян Курц, зіткнулася зі спротивом низки інших європейських лідерів, тому підтримки лідерів ЄС не знайшла. Не виключено, що до цієї розмови ще повернуться, проте пізніше, і без участі Меркель у статусі бундесканцлерін. Цілком вірогідно, що такою ініціативою досвідчена політикиня намагалася продемонструвати виборцям Німеччини готовність ХДС/ХСС шукати шляхи діалогу з Росією. Європейський Союз же продовжив на півроку санкції проти РФ.
Володимир Зеленський в інтерв’ю програмі VIP телеканалу «1+1» наголосив, що своїми діями намагається відновити суб’єктність України, яка останніми роками зменшувалася. Президент наголосив, що різкість у спілкуванні з іншими політичними лідерами є виправданою, проте швидко виявилося, що у реальному житті з суб’єктністю нашої держави є проблеми. Це підтвердив казус з Китаєм: Україна відкликала свій голос під заявою Ради з прав людини ООН, яка закликала допустити міжнародних спостерігачів до Сіньцзяну, де порушуються права місцевого населення – уйгурів. Причина – погроза КНР скасувати постачання 500 тисяч доз вакцини від коронавірусу. Хоча офіційний Пекін повідомлення Associated Press формально спростував, проте зробив це у такий спосіб, щоб підкреслити: дійсно, все було саме так. Трагікомічна ситуація з Філіпом Кіркоровим, який на думку СБУ та МКІП становив загрозу українській державності всього кілька днів, лише підкреслила наявність проблеми. Схоже, участь у попередніх кінопроєктах Володимира Зеленського зіграла для російської поп-зірки роль індульгенції, от тільки для суб’єктності Української держави подібні кульбіти – це погано.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
Перше фото: Navy Lookout
