Загрозлива хвиля нелегальних мігрантів на кордонах Білорусі з країнами ЄС

 Кому зі старших людей не відома пісня Володимира Висоцького з такими словами: На границе с Турцией, а может Пакистаном полоса нейтральная, а на ней – цветы. // Наши пограничники с нашим капитаном, а на ихней стороне – ихние посты.”? Висоцький заспівав її в пору, коли ”границы были на замке”. Тоді на нейтральних полосах дійсно росли квіти. Доступ на нейтральну територію був небезпечним, бо міг спричинити збройні ситучки. Як на острові Даманському, де була спровокована міні-війна між Китаєм та СРСР із взаємними жертвами. Тоді, згідно з офіційними даними радянських органів, загинули 58 військовослужбовців Союзу і 94 були поранені. Дані про китайські жертви – й досі засекречені. В.Висоцький, як митець, відреагував на загибель прикордонників. Пісня стала аргументом трагічності прикордонних сутичок, а також їх безглуздості. Бо згодом, у 1991 році, острів Даманський був переданий Китаю.

 Довідково: в 1992 році Росія передала КНР ще близько 600 островів на ріках Амур та Уссурі, а в жовтні 2004 року під час візиту Путіна до Пекіна був підписаний документ, згідно з яким Китай отримує 337 км² території від РФ.

 За оцінками далекосхідних економістів того часу, Росія понесла збитки за один день у 3 мільярди доларів з урахуванням вже вкладених російських коштів у перенесення Хабаровського аеропорту і облаштування нових ділянок кордону. Ця довідка приводиться спеціально як післямова до заяв РФ про посягання на недоторканість російської території учасниками нещодавньої Кримської платформи. А також пропагандистських меседжів, що ”территория Крыма так же дорога, как территория Красной площади”. Привіт жителям острова Чженьбао, так тепер називається острів Даманський.

 Жителі Європейського Союзу вже забули про існування кордонів на місцевості, так би мовити ”в натурі”, і нейтральних смуг, тим більше. Часто адміністративні межі проходять через населений пункт, що не стає приводом до суперечок, а лише замислом сценаріїв комедійних фільмів.

 Росія і члени Ташкентського пакту – Організації Договору про колективну безпеку – навпаки, «бдят периметры государства». Хоча і між ними самими трапляються прикордонні збройні конфлікти (Киргизія–Узбекистан).

 І ось про нейтральну смугу згадали у Мінську. Можна з упевненістю сказати, що це була підказка – вимога Кремля щодо нової гібридної провокації. Проти кого? Ну, звичайно, проти недружніх країн ЄС.

 23 серпня керівники урядів Литви, Латвії, Естонії та Польщі у спільній заяві звинуватили білоруську владу в ”планомірній і систематичній організації” потоку нелегальних мігрантів на територію країн Європейського Союзу. Вони закликали ООН вжити заходів впливу на Мінськ.

 Першою з напливом мігрантів зіткнулася Литва. Влада країни змушена була оголосити надзвичайний стан. Прикордонники почали силою відтісняти прибульців. Але до цього вже 4141 мігрант потрапив на територію Литви. 10 серпня вже Латвія побачила натовпи азійців і теж ввела надзвичайний стан у прикордонних районах. Потім дозволила застосовувати силу до порушників кордону. Надійшла черга Польщі. За чотири дні 3-6 серпня 349 біженців підійшли до кордону. Потім з’явились афганці. Вони відмовились повертати на схід і біля села Узнаш Гурни у Підляському воєводстві отаборились на нейтральній смузі. Кореспонденти ”Politika” побували на місці й так описують ситуацію: ”Серед них є родини з дітьми, більшість подорожують кілька тижнів. Волонтери, члени неурядових організацій, дібравшись до них, побачили знесилених, ослаблених людей, які більше доби нічого не їли.

 Інформація з Афганістану доходить до них наживо. Вже знають, що Кабул в руках талібів. Їм вдалося втекти раніше, аби не бачити на власні очі, що там діється. Лишили однак рідних, друзів, знайомих. Окремі з них насилля талібів не пережили. Тут, на смузі ніби-то нічийної землі, умови жахливі. Сидячи протягують руки, щоб хтось дав поїсти. Стражі порядку відводять очі. Добросердечні католики та прості люди приносять поживу. Усі ночували під відкритим небом. Потім люди почали зносити палатки, їжу, акумулятори до мобільних. Вони дуже важливі, хоч якийсь контакт зі світом і родинами. Втрата телефону для біженця нерідко означає втрату всього, що ще мав”.

 Тим часом А.Лукашенко публічно злорадствує. Чому поляки не пропускають? Біженці прямують не до Польщі, а до Німеччини. Mutter Merkel запросила 10 тисяч афганців, дайте їм дорогу. 

 Польські політики переймаються – не дай, Боже, хтось помре. Але пропускати біженців, як і в Прибалтиці, не хочуть. Тільки тих, хто співпрацював з польськими військовими в Афганістані. Вони отримають гуманітарні візи і правову допомогу. Інші – ні, бо можуть стати загрозою. Один поважний чиновник висловився прямо: ”Якщо Польща вирішить їх впустити, то це означатиме розголос по світу новини, як можна потрапити в зону Шенгену. Тоді натиск буде значно більшим. Здається, тепер Варшава вчитиме Брюссель, як діяти з мігрантами, а не навпаки, як це було раніше. Яка при цьому всьому роль Мінська? Просто влада Білорусі організувала для ”туристів”, як вони їх називають, легкий в’їзд. Ну, не сама влада, а державне бюро подорожей. Потім організували транспорт до кордону і навіть супровід міліції. Александра Лукашенка переконали – якщо вже тебе називають диктатором, то відповідай назві, використовуй можливості на повну силу. І послушний, бо припертий до стіни, самопроголошений президент заявляє: «Завалю ЄС мігрантами і наркотиками”.

 Можна не боятися, у вересні біля східного кордону ЄС пройдуть військові навчання ЗАПАД-2021. Отож, нині на кордоні Литви, Латвії та Польщі знаходяться близько 10 тисяч біженців. Ситуація може вийти з-під контролю.

 Крім авіамаршруту Багдад–Мінськ, Білорусь готує нові сполучення – з Марокко і Пакистану. А там зосереджено до 3 млн афганських біженців. Литовський урядник повідомив, що для білорусів це ще й бізнес – 2 тисячі євро за авіаквитки і ще 3 тисячі євро за доставку до кордону. Мігранти стали ідеальним інструментом для наживи та залякування демократичних сусідів.

 А що, коли їх озброїти? Така параноїдна ідея вже блукає в середовищі розробників гібридних воєн. Якщо вона хоч частково буде реалізована, то загроза спрямується не в сторону країн НАТО, а в бік України. У вищезгаданій заяві чотирьох прем’єрів б’ється на сполох: ”Озброєння біженців та мігрантів загрожує регіональній безпеці Європейської Унії й є великим порушенням прав людини”.

 На прикордонний конфлікт накладається факт військових маневрів. За даними порталу Onet, з 3-го вересня 200 тисяч військових із Росії, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Індії, Киргизстану, Монголії, Сербії та Шрі-Ланки братимуть участь у навчаннях «ЗАПАД-2021» на західних землях Білорусі та Калінінградської області Росії. Для порівняння: у 2018 році в найбільших маневрах НАТО Trident Juncture 18 було залучено ледве 40 тисяч військових. Таким неочікуваним чином кордон ЄС з Білоруссю став вибуховим регіоном.

Фактори небезпеки для України: 

● Метою гібридної провокації Мінська на кордоні з ЄС є не провокування військового конфлікту з країнами НАТО, а початок більш масштабної акції, спрямованої, після польсько-литовського дебюту, в бік України. Спроба залякування та політичного шантажу східно-європейських держав є лише паралельним впливом.

● Польща та країни Балтії прийняли рішення посилити інфраструктуру кордону, аж до фізичного унеможливлення нелегальних переходів. На це знайдено кошти та монтажні ресурси. Єдиним напрямком розгортання провокаційних дій лишається Україна.

● Формула ”Мігранти = Інфекції + Наркотики + Зброя” потенційно може бути залучена на північному кордоні України.

● Навіть часткове озброєння біженців та можлива прихована участь приватних військових формувань суттєво підвищує рівень загроз, зокрема, при плануванні різного роду прикордонних провокацій.

● Так звана ”доктрина Герасимова” передбачає попередній масований інформаційний вкид у медіапростір України.

● Оскільки потенційний конфлікт розгортатиметься на чужих територіях, Росія знову буде ”поза участю” і навіть наполягатиме на посередницьких функціях між ”братніми народами”.

● У разі непропорційно великого скупчення мігрантів у Білорусі, Росія використовуватиме практику гуманітарних конвоїв, чим остаточно закабалить сусідню країну навіть без використання механізмів Союзної Держави.

Сергій Шевчук

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства