Колись він вважався лише одним із затребуваних, якісних експертів з білоруської тематики. А тепер він виконує функції керівника зовнішньополітичного напряму у вільнюському офісі Світлани Тихановської, котрій, як указують численні свідчення, лише фальсифікації режиму завадили стати обраним президентом Білорусі на виборах минулого року.
Наша розмова з Франаком Вячоркою відбулася на щорічному форумі з питань зовнішньої політики і безпеки The Riga Conference 2021 наприкінці минулого тижня. Окремо і з великою приємністю слід зазначити, що він володіє українською мовою, якою ми й спілкувалися.
СПІВПРАЦЯ З МІЖНАРОДНИМИ СУДАМИ ЩОДО ЗЛОЧИНІВ РЕЖИМУ
- У своїх нещодавніх інтерв’ю ви говорили, що готується якась конференція високого рівня щодо білоруських проблем. Могли б розказати про це докладніше?
- Це буде найближчими тижнями. Вона організовується однією з європейських країн. У ній братимуть участь керівники кількох держав. Також будуть запрошені представники режиму Лукашенка та Російська Федерація. Ідея в тому, щоб провести обговорення існуючої проблеми на кількох рівнях одночасно. Перш за все – на політичному, хоча не факт, що представники Лукашенка й Росія все ж таки візьмуть участь. Другий рівень обговорення – експертний, де очікується більш широке представництво. Мета конференції – розробити «дорожню карту» виходу з поточної кризи, знайти якісь точки дотику і платформу для спілкування. Ситуація зараз така – або ми шукаємо спосіб мирного виходу з кризи, або відбувається ескалація, і тоді взагалі невідомо, чим це обернеться. При цьому ми апелюємо не тільки до Лукашенка, а й до всіх представників режиму, які наразі по той бік барикад: такий підхід – вихід з кризи через перемовини – в інтересах не тільки протестувальників, але й теперішніх еліт. На жаль, нас поки не чують. Принаймні – не чули досі. Може, згадана конференція відкриє якісь нові можливості, стане початком діалогу чи чогось подібного до нього.
- Тобто захід відбудеться вже десь у листопаді?
- Так. Ми над цією конференцією працювали ще з весни. Пам’ятаєте, коли проводили голосування (в інтернеті – ред.), чи підтримують наші однодумці перемовини як оптимальний шлях для виходу з кризи. Тоді ж ми почали шукати, яка країна, яка організація могли б узяти на себе роль медіатора. І, врешті-решт, ми знайшли такого організатора. Мені складно сказати, до чого це приведе, але я думаю, що коли ми створимо майданчик для розмов, у нас буде більше шансів домовитися.
- Що ще в планах вашої організації?
- Також плануємо окрему конференцію з відновлення законності в Білорусі, де говоритимемо про притягнення до відповідальності винних у порушенні закону. Білоруське питання стає одним із головних у Раді безпеки, у Раді прав людини ООН, де зараз вибрали нових членів. Також буде заява під час Генасамблеї в листопаді… Ми хочемо притягнути до відповідальності всіх винних у порушенні прав людини, у репресіях і катуваннях, що відбуваються в Білорусі протягом останнього року. Сподіваємося, що всі зібрані докази порушень будуть передані в міжнародні суди. Ми зараз працюємо з Міжнародним кримінальним судом, Міжнародним судом ООН.
У СВІТІ СВІТЛАНУ ТИХАНОВСЬКУ ПРИЙМАЮТЬ НА НАЙВИЩОМУ РІВНІ
- Що дала офісу білоруської демократії, який очолює Світлана Тихановска, офіційна акредитація МЗС Литви?
- Почнемо з того, що Світлану Тихановську по факту й до того визнавали офіційною представницею білоруського народу, навіть не визнаючи статусу «уряд у вигнанні». Її приймають на найвищому рівні. В Лондоні зустрічав Борис Джонсон, вона отримала державний кортеж, який зазвичай дають лідерам країн. Так само було і в Сполучених Штатах Америки, в Нідерландах, в Іспанії, майже в кожній європейській державі. Плюс цікавим елементом визнання є контакт на найвищому рівні з міжнародними фінансовими структурами. Так, Тихановська зустрічалася з керівниками Європейського банку реконструкції та розвитку, з Європейським інвестиційним банком. Ми ж знаємо, що подібні структури, як правило, не мають зустрічей зі звичайними активістами чи представниками громадянського суспільства, тільки з керівниками держав. Отже надання Литвою цього статусу стало фіксуванням того, що й так уже малося на той час. Зараз же на території ЄС Тихановська може бути представленою як керівниця Представництва білоруської демократії – так офіційно називається цей офіс. Зараз намагаємося відкрити схожі представництва в інших країнах. На цьому тижні я повернувся з Чехії, де мав зустріч із МЗС, і там розмову про це. Про це ж раніше говорили у Варшаві, а також країнах Західної Європи, зокрема, в Нідерландах. Йде подібна розмова і в США, але там є певні перестороги з точки зору закону.
- Наскільки можна орієнтуватися в ситуації, яка зараз є в Білорусі? Адже про коректне соціологічне опитування мова там не йде.
- Нещодавно бачив результати опитування, проведеного різними організаціями в Білорусі. Вони дають одночасно протилежні твердження. «Вам подобається теперішня Конституція?» – «Так, подобається». Запитують також: «Ви хочете змінити чинну Конституцію?». Знову 80% відповідають: «Так, ми хочемо змінити». Отже, люди просто хочуть задовольнити того, хто запитує. Якщо інтернет-опитування ще можуть дати якісь цікаві тренди, то опитування через телефон – супервикривлені. Можуть бути лише якісь експертні дослідження через інтерв’ю. І от у нас постійно відбуваються контакти з різними групами. Напередодні я розмовляв із волонтерами, страйковими комітетами. Світлана мала розмову з дворами, це така нова форма громадського об’єднання.
- Громадська активність у дворах склалася під час революції. Зараз вона продовжується?
- Існують три великі мережі дворів, одна з них: «Мінськ разом». Вони між собою комунікують, організовують акції, вирішують якісь проблеми. Тобто своє життя в них вирує. От у цьому випадку ми можемо замірювати якісь настрої. Наприклад, чи готові люди протестувати, чи готові виходити на вулицю? Як люди сприймають якісь ідеї щодо референдуму? Лукашенко зараз анонсує його на лютий. Ми намагаємось зрозуміти, наскільки люди готові брати участь у ньому. І скоріш за все, використовуватимемо цей референдум, як нагоду для мобілізації – на протест або на якусь іншу спільну дію.
САНКЦІЇ – МЕХАНІЗМ, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ, СТВОРЮЄ ДИНАМІКУ
- Наскільки серйозно існуючі санкції б'ють по режиму Лукашенка?
- Якщо узагальнювати, яка мета санкцій у цьому випадку? Перше – вони розколюють еліти, тому що б’ють по інтересах людей, які звикли бути при кормушці. І ті зараз невдоволені тим, що мають платити карбованцем за злочини Лукашенка. Друге – санкції допомагають винищувати корупційні схеми. Наприклад, однією із загальновідомих схем є купівля продуктів у Європі, Ісландії чи Норвегії та перепродаж цієї продукції до Росії.
- Умовно кажучи, «білоруські креветки»?
- Так. Зараз подібні схеми порушені, в довгостроковій перспективі це допоможе нам провести економічні реформи. Також секторальні санкції, схвалені в червні цього року (після захоплення літака з Романом Протасевичем), створили нову динаміку. Тому що нафтохімічний комплекс, який контролюється особисто Лукашенком та його родиною, зараз не може нормально експортувати продукцію на Захід, де раніше продавалося до половини продукції. От коли б до цього могла приєднатися ще й Україна, то це було б справжнім ударом по Лукашенку та його оточенню… Ну й ми зараз консультуємось з американцями щодо так званих вторинних санкцій. Вони мають запобігти шляхам обходу існуючих санкцій, в яких відповідні фірми вже мають великий досвід… Водночас треба давати собі раду в тому, що санкції самі по собі не зроблять Білорусь демократією, не проведуть реформи. Це лише один з небагатьох інструментів, який реально працює, створює нову динаміку.
- Чи можна порівнювати сьогоднішню Білорусь із центрально-американськими диктатурами 1970-80-х років?
- Ми прийшли до ситуації, коли країною керує злочинне угрупування. Єдине, що в ній надалі безперебійно функціонує – це силовий апарат. ГУБОЗіК (Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, – ред.), ЗМОП, КДБ мають необмежені права. Проводять рейди, ходять по квартирах, саджають людей. І конкурують між собою, хто видумає більш креативний спосіб репресій, аби продемонструвати лояльність своєму господарю, який є керівником цієї організованої злочинної групи. Можна порівнювати це із згаданими вами латиноамериканськими диктатурами. Але до них треба додати ще елементи сталінського тоталітаризму, контроль усіх сторін життя – системи освіти, медичного обслуговування, наявність державних підприємств тощо.
ВДЯЧНІ УКРАЇНІ ТА ЇЇ МЕДІА ЗА НЕВИЗНАННЯ ЛУКАШЕНКА
- Яка ж може бути стратегія і тактика білоруського протесту в таких умовах?
- Тут у нас є не так багато інструментів… Існує підпільний спротив, хоча не можна сказати, що він суперміцний. І в нього немає можливості стати збройним. Тому ми намагаємось утримувати цей протест, аби він був найменш насильницьким. Як ми бачимо, у людей немає чим себе захищати. Як тільки почнеться насильство, це ще більше розв’яже руки владі Лукашенка, його силовому апарату. Тому ми закликаємо людей триматися ненасильницького способу боротьби, спротиву: непідпорядкування, саботажу, кібер-активності. Наприклад, напередодні наші партизани почали акцію – малювати на банкнотах слогани проти Лукашенка… В історії це все вже було – багато разів, багато в яких країнах світу. Ми просто звертаємося до тих методів, які колись десь уже діяли. Що нам ще треба робити зараз – ізолювати режим. Треба показати номенклатурі навколо Лукашенка, що не буде повернення назад. Не стане так, як раніше. І єдиним виходом із цієї кризи можуть бути вибори. Не референдум, який обіцяє Лукашенко, не псевдореформи, про які в кулуарах говорять, а тільки нові вибори. Таку думку ми спробуємо пояснити, прищепити нашим західним партнерам. Щоб вони не куплялися на обіцянки будь-яких змін від Лукашенка. Допоки всі люди не будуть визволені з в’язниць, поки не оголошені нові президентські вибори…
Ми намагаємося добитися дипломатичної ізоляції режиму Лукашенка так, щоб усі амбасади, міністр (закордонних справ, – ред.) Макей, всі, хто від імені Лукашенка виступають, були просто ізгоями і не мали права представляти Білорусь на міжнародній арені. Щоб те, про що каже Лукашенко, «пєревєрнуть страніцу», не відбулося. Для нього ж це означає – закрити очі на весь цей хаос і терор, який він зорганізував зі своєю бандою.
- Один із проявів такого невизнання – термінологічний. Ви, мабуть звертали увагу, що українські ЗМІ не називають Лукашенка «президентом». І це ж, мабуть, багато в яких країнах діє?
- На жаль, дотримується цього обмежена кількість держав. Тому особлива подяка українським медіа, які систематично проваджують таку лінію. Якраз нещодавно я наводив цей приклад американським медіа, коли Лукашенко давав інтерв’ю для CNN. Сказав – дивіться, як формулюють українці: «екс-президент», «колишній президент», «президент 1994-2020». Що завгодно, але, будь ласка, не називайте його президентом! Він людина дуже егоїстична, яка страждає від комплексу недооціненості. Він гарячкує, коли його не називають «президентом», і тоді робить помилки. Не давайте йому цього статусу, який має велике значення для нього, а також його оточення. Чим більше ми спільно показуємо, що він не президент для людей, які його оточують, тим швидше доб’ємося змін.
ПОГРОЗИ ПОЛІТЕМІГРАНТАМ НАДСИЛАЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ В КИЄВІ
- А які взагалі взаємини з Україною, як по офіційній лінії, так і на рівні громадянського суспільства?
- Коли в Білорусі почали забирати всіх наших людей, блогерів, у мене було кілька годин, аби виїхати з країни. Це було влітку, перед виборами. Я поїхав у Київ. Аналогічно – для тисяч білорусів Україна стала тимчасовим притулком. Зараз у Львові, Луцьку, Чернігові, звісно, що й у Києві – тисячі й тисячі білорусів чекають, як продовжувати свою боротьбу, але вже дистанційно. Ми дуже вдячні Україні, що вона прийняла нас і наших, видає документи, дозволяє знаходитися на своїй території. Як запевнило нас українське МЗС, а ми знаходимося у постійному контакті з заступниками Дмитра Кулеби, країна не видаватиме політичних біженців Лукашенку, співпраця з ним зупинена, його не визнають президентом. Ми це дуже цінуємо… Також ми розуміємо, чому Україна така обережна в неприєднанні до санкцій, тиску. Бо Лукашенко має чим шантажувати – наприклад, безпека спільного кордону з Україною. Отже, ми добре розуміємо українські інтереси, але все ж таки просили б не давати Лукашенкові фори. З одного боку, торгівля, наприклад, закупівля нафтопродуктів – в інтересах України, країни, яка воює. Зрозуміло, нема питань, національний інтерес передусім! Але, з іншого боку, новина, що Україна може купувати електроенергію з російської АЕС, побудованої у Білорусі – дуже тривожна. І ми закликаємо Україну цього не робити.
- А що ви можете сказати щодо дій лукашенківської агентури в сусідніх державах, включаючи Україну?
- Смерть Віталія Шишова стала для всіх шоком. Багато білорусів, які живуть в Україні, мусили, дбаючи про свою безпеку, швидко переїхати. В Києві існує чимало груп, які надсилали погрози нашим активістам. Гадаю, в цьому напрямі українські правоохоронці могли б працювати і комунікувати з нами більш активно, аби не допустити нових жертв… Зазначу, що загрози багато кому з тих, хто виїхали з Білорусі, надсилають навіть у Вільнюсі. Пишуть, що знають адреси, загрожують забити. Недарма Литва надала охорону Тихановській, а Польща – Латушку. Думаю, публічні люди, які живуть в Україні, теж можуть мати таку потребу – цього не можна виключати.
Також треба підкреслити, що ми добре відчуваємо підтримку з боку українського народу – на різних рівнях. На початку протестів у серпні – і Кулеба, і Клімкін, і «Слуги», і «Голос», і тимошенківці, й порошенківці – всі висловлювали підтримку. Було приємно спостерігати за тим, як білоруська тема об’єднала українських політиків. Ну хіба що за винятком ОПЗЖ… Але зараз хтось спробує закидати наратив проти білоруського протесту, мовляв, білоруси продажні, все в них куплене. Думаю, це спеціально робиться, щоб розколоти нас і дискредитувати наш демократичний рух. Тому закликаю не дослухатися до таких пліток.
Олег Кудрін, Рига