З хворої голови на здорову: Кремль нервово реагує на політику стримування російської загрози

Кремль нервує і намагається реагувати на послідовну політику НАТО зі стримування російської загрози світові. Щоправда, реакція ця швидше нагадує розгубленість та традиційну маніпулятивну тактику перекладання провини з хворої голови на здорову. Такою стала і реакція міністра оборони Росії Сергія Шойгу на висловлювання міністра оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер про засоби стримування російської загрози. Російський посадовець, а заодно і рупор Кремля, вкотре застосував пропагандистську мантру про «загрозу» НАТО, про нібито стягування сил до кордонів РФ і «утиски» інтересів Росії. Щоправда, «інтереси» ці більше схожі на відверті загрози та міжнародний терор.

Як відомо, міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер в ефірі радіостанції Deutschlandfunk, відповідаючи на запитання, чи думає НАТО про сценарії стримування Росії для балтійського і чорноморського регіонів, заявила, що союз НАТО готовий завчасно використати засоби, які мали б стримувальний ефект щодо Росії. Пані міністр також звинуватила Росію в систематичному порушенні повітряного простору країн Прибалтики і в Чорному морі. Тому, на її думку, Північноатлантичному альянсу слід приділити особливу увагу захисту цих кордонів. У цьому ж інтерв'ю політик поклала на Москву відповідальність за кібератаки і розпалювання міграційної кризи на кордоні Білорусі та Євросоюзу. За словами Крамп-Карренбауер, нікому не має й спадати на думку нападати, скажімо, на країни Балтики чи партнерів НАТО в Чорному морі. Міністр оборони Німеччини підкреслила, що НАТО буде адаптуватися до нинішнього поведінки Росії. І це, ой, як не сподобалося Кремлеві. У відповідь Шойгу навіть пригрозив «наслідками», приводячи до прикладу події другої світової війни та, очевидно, знайшов новий привід для нарощування військової потенціалу, а отже і загрози РФ.

Москва регулярно звинувачує НАТО в розгортанні озброєнь біля російських кордонів, подаючи усе у «вигідному» для неї світлі, де, звичайно ж, в усьому знову винний Захід, з яким, з позицій Кремля, треба боротися. Про це, зокрема, свідчить і нова Стратегія національної безпеки РФ, затверджена цього річ, і рекордна в пострадянській історії Росії держпрограма виробництва зброї. За статистикою, ця програма обійшлася російському бюджету в близько 20 трильйонів рублів за останні 10 років, а минулого року Росія посіла 4-е місце в світі за обсягом державних витрат на оборону, поступившись лише США, Китаю та Індії. Гостре відчуття «загрози» для РФ робить воєнний чинник чи не найважливішим у стратегії цієї країни. Власне ще з 2013 року РФ почала проводити масштабні військові навчання, у кілька разів більші, аніж відповідні навчання Північноатлантичного Альянсу, які не в останню чергу були спрямовані на те, щоб поставити під сумнів зобов’язання у рамках 5 статті Вашингтонського договору.

Та для Москви вже стало звичкою не лише порушення умов міжнародних договорів, а й загалом руйнування архітектури міжнародної безпеки. Згадаймо безпідставний вихід з Договору про звичайні збройні сили в Європі в 2015 році, який продовжив російську гібридну агресію в Європі, вихід з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності та інші важливі міжнародні угоди з контролю над озброєннями. Крім того, своїми постійними порушеннями Росія провокує та спонукає США й Європу виходити з таких угод. Так, США ультимативно вийшли з Договору з відкритого неба, не бажаючи співпрацювати з офіційною Москвою за напрямками, передбаченими договором. Причина – підтверджені факти використання російською стороною угоди не за призначенням. Наприклад, російська армія досить часто використовувала прольоти над територією Америки для наведення свого високоточного озброєння на стратегічно важливі американські й європейські об'єкти, водночас забороняючи країнам-учасникам проводити спостережні польоти над Калінінградом і в 10-ти кілометровому коридорі уздовж кордону Абхазії та Південної Осетії, тим самим приховуючи реальну картину залежності цих самопроголошених республік від РФ.

Як відомо, 21 жовтня міністри оборони країн НАТО узгодили план захисту від потенційного нападу Росії. Примітним є й те, що стратегія була затверджена незабаром після оголошення закриття Росією постпредства країни при НАТО. За словами генсека альянсу Єнса Столтенберга, головними досягненнями зустрічі міністрів стало обговорення і узгодження ключових моментів так званого оборонного планування НАТО. Столтенберг анонсував подальше збільшення присутності НАТО в Чорноморському регіоні, де Україні відведено роль «близького партнера». Пакет протидії, узгоджений країнами НАТО, включатиме також значне покращення протиповітряної та протиракетної оборони, посилення конвенційних можливостей Альянсу за допомогою реактивних літаків п’ятого покоління, посилення тренувальних вправ та роботи розвідки. І ключовий аргумент, який озвучив Столтенберг – це підвищення готовності та ефективності засобів ядерного стримування. Експерти позитивно розцінюють результати зустрічі міністрів оборони країн НАТО та наголошують, що альянс від політичних заяв переходить до практичних, зокрема збільшення боєготовності на ключових напрямках ймовірного удару Росії.

Розгубленість та нервозність Кремля підсилили ще й успіхи України, яка поступово, але впевнено просувається до членства в НАТО. Візит глави Пентагону Ллойда Остіна наробив чимало галасу та переполоху в державі-терористці, адже став чітким попереджувальним знаком для Кремля. Зі слів Остіна, саме Росія почала цю війну, і Росія є тим каменем спотикання, який перешкоджає мирному врегулюванню.

Очевидно, не розуміючи як протистояти зближенню України з НАТО, а значить і зміцненню нашого війська, російська пропаганда і надалі працюватиме на внутрішнього російського споживача такої інформації, лякаючи росіян танками НАТО, загрозою захопити «велику і могутню» і водночас маючи аргументи для подальшого «закручування гайок» для росіян, бо ж «загроза» на порозі!

Україні, за традицією, тут відведено роль інструменту антиросійського впливу США і НАТО на РФ. Тому перспектива євроатлантичної інтеграції України для Росії сприймається більшою загрозою, ніж необхідність витрачати колосальні фінансові й матеріальні ресурси для забезпечення власного надвеликого військово-промислового комплексу, утримування окупованих територій на Сході України й анексованого Криму та схожих регіонів у Придністров’ї, Південній Осетії й Абхазії.

Але Україну не цікавить думка Кремля щодо вступу в НАТО – так відповів на російські заяви про «найгірший сценарій» міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, наголошуючи, що «найгірший сценарій» уже відбувся після нападу Росії на Україну, окупації наших земель та вбивства наших громадян. Тому нас не цікавить думка РФ щодо вступу України до НАТО – резюмує Кулеба. А тим часом до України надійшли три партії військової допомоги від США, відбуваються спільні навчання українських військовослужбовців з НАТО, які отримують високу оцінку та визнання.

Так, нещодавно ще один спецпідрозділ Сил спеціальних операцій отримав сертифікацію НАТО. Оцінювання успішно відбулося у 3-му полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Військовослужбовці зазначають, що вступ на бойове чергування NATO Response Force – великий крок для української армії та подолання старої системи. За словами президента Володимира Зеленського, це перший в історії підрозділ з країни, яка не є членом НАТО, що отримує такий сертифікат. За повідомленнями Міністерства Оборони, в українській армії втілено вже 300 стандартів Альянсу, зокрема йдеться про стандарти в питаннях управління, планування та підготовки військовослужбовців. І як тільки Україна вступить до НАТО, кожен український військовослужбовець стане військовим НАТО. А це зовсім інший рівень протистояння та розподілу сил, що й примушує Путіна все більше нервувати.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства