Брудні ігри Кремля і методи їхнього стримування

Агресивна риторика Москви в бік України впродовж останніх тижнів значно посилилася. За традицією, рясно приправлена дезінформацією та маніпуляційними тезами, російська пропаганда на додачу до заяв перших осіб держави тиражує безліч теорій про якісь міфічні загрози безпеці РФ з українського боку, водночас заперечуючи свої агресивні наміри.

І це теж вже стало традицією Кремля – заперечувати свою присутність та роль в агресивно-терористичних діях і не лише на території України, а й скрізь, де Росія намагається посіяти паніку, дестабілізувати ситуацію чи й навіть відкрито піти війною. Приклад таких дій лише впродовж цієї осені Путін продемонстрував на білоруських кордонах ЄС, створюючи міграційну кризу та фактично тероризуючи цим Європу. Сюди ж варто віднести і газовий шантаж Кремля і, безумовно, загострення ситуації в зоні бойових дій на тимчасово окупованих територіях України. На тлі порушення російськими найманцями формально чинного режиму припинення вогню на Донбасі Росія продовжує стягувати свої війська до українського кордону. І це викликає серйозне занепокоєння не лише української сторони, а й країн Заходу, які залишаються вірними своїй позиції, як і підтримці нашої держави у протистоянні агресії РФ.

Безумовно, це не подобається і лякає Путіна. Тому черговий потік брехливих заяв, озвучених російськими високопосадовцями, варто розглядати в першу чергу як реакцію на стримування агресії Кремля. Так, до коментування «загрози безпеці» РФ та пошуку «винних» у цьому традиційно взялися російські чиновники Лавров та Патрушев, коментуючи ситуацію на Донбасі. А ось заступник секретаря Ради безпеки РФ Гребенкін, очевидно за заздалегідь узгодженим з Путіним текстом, пішов ще далі та заявив, що українські спецслужби й радикальні організації нібито створюють «ризики» і навіть вдаються до «диверсій» та «негативно впливають» на громадян, які проживають у Криму.

Варто і Гребенкіну, і Путіну та усім його прибічникам нагадати, що українські громадяни опинилися в заручниках у російських окупантів після анексії Криму, і тому цілком логічно, що Україна намагається контролювати, спілкуватися та допомагати своїм громадянам. Висловлювання ж заступника секретаря російського Радбезу, очевидно, свідчать і про те, що для України існує небезпека не лише з боку лінії розмежування чи кордону з Білоруссю, а й зі сторони Криму. Про це, зокрема, повідомляє й американська розвідка, яка зафіксувала дані про те, що Росія активно перекидає війська до Криму в рамках великомасштабного нарощування військової техніки на кордоні з Україною. Так, повідомляється, що війська і техніка прибувають до окупованого Криму з середини листопада. Переміщення військ до Криму відбулося після відправки бойових танків та іншого важкого озброєння у Воронезьку область Росії.

Про те, що Росія впродовж останнього часу накопичує озброєння та боєприпаси і в ОРДЛО, повідомляє також місія ОБСЄ в Україні. Так, за даними місії, з 9 жовтня до 11 листопада 2021 року Російська Федерація перекинула на тимчасово окуповану територію Донбасу 40 вагонів-цистерн з пально-мастильними матеріалами загальною вантажопідйомністю 2 399 тонн і 8 вагонів з боєприпасами. За цей же період з РФ до України в'їхали 19 колон вантажівок, деякі з них налічували до 15 одиниць транспорту. За даними ОБСЄ, в ОРДЛО Росія доставила ручні гранати РГО та РГН, протипіхотні міни ОЗМ-72 та МОН-50, переносні зенітно-ракетні комплекси "Голка", системи радіоелектронної боротьби "Леєр" та "Житель", три БПЛА "Орлан -10" та один БПЛА "Гранат-1". На цьому фоні командування ЗС РФ продовжує підвищувати бойову та мобілізаційну готовність своїх окупаційних військ на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а саме 1-го та 2-го армійських корпусів, повністю інтегрованих у російську систему управління військами.

Упродовж останнього часу розвідувальні служби, українська та західних партнерів, констатують збільшення військового скупчення біля наших кордонів та попереджають про ймовірну підготовку до провокацій і диверсій з боку РФ. Це може статися не лише на лінії розмежування з окупованими районами Донбасу, а й у Криму.

Москва, звичайно ж, заперечує свої агресивні плани та традиційно звинувачує Київ у нібито «агресивних діях проти Донбасу, «ЛНР» та «ДНР». Більше того, у своїх коментарях російські високопосадовці звинувачують ЄС та США у тому, що вони нібито «зміцнюють відчуття вседозволеності та безкарності», маючи на увазі Україну, і навіть проводять паралелі з подіями 2008 року в Грузії, коли Кремль розв’язав війну там. Тому зрозуміло, що до диверсій та провокацій готується саме Москва. Усі ці заяви, посилення дипломатичного та військового тиску, погрози й дезінформація, що ллються з уст російських пропагандистів, значною мірою розраховані на внутрішню російську аудиторію, яка, очевидно, вже добре відпрацьована та зазомбована подібними маніпуляціями. Так, за результатами опитувань та оцінками Левада-центру, росіяни найбільше бояться війни, а серед недружніх країн для РФ Україна тепер посідає друге місце вслід за США.

Посилення агресивної риторики довкола України можна розглядати і як класичний метод відволікання уваги, який Кремль застосовував протягом багатьох років. А також як спосіб виторгувати щось важливе для себе. Розрахунок робиться на те, що в умовах військової ескалації Захід має піти на поступки. Наприклад, прискорення введення «Північного потоку-2», який є частиною стратегії Кремля з примусу Європи до визнання російських бачень не тільки газового ринку Європи, а й взагалі місця і ролі РФ на мапі світу, які вже давно втрачено. Та така стратегія Кремля, очевидно, дала збій, бо замість очікуваних РФ поступок маємо посилення коаліції з протистояння російській військовій агресії. Тепер не лише США, а й Франція, Німеччина, які були лояльними до путінського режиму, попереджають його про суворі наслідки у разі початку нового витка агресії проти України. Кардинально змінилася риторика щодо Росії й у новій коаліційній угоді німецьких соціал-демократів, "Зелених" та вільних демократів у порівнянні з текстом угоди уряду Ангели Меркель 2017 року. Та й сама Меркель у своїх заявах останнім часом застерігає Росію від агресивних дій проти України та закликає ЄС ввести нові санкції проти Москви у випадку, якщо ситуація на українському кордоні погіршиться.

Адміністрація президента США Джо Байдена розглядає варіант відправки в Україну військових радників та додаткової зброї на тлі загрози вторгнення військ Росії. До нового пакету допомоги Україні можуть включити протитанкові комплекси Javelin, системи протиповітряної оборони Stinger, міномети, а також частину озброєння, яке закуповувалося для військ Афганістану, зокрема гелікоптери Мі-17. У 2021 році США вже надало допомогу на 130 мільйонів доларів. Окрім Сполучених Штатів, надійними партнерами нашої держави у сфері військової допомоги є Канада і Велика Британія.

Про це, зокрема, наголосив для ЗМІ глава української дипломатії Дмитро Кулеба, а також офіційно спростував російські фейки про нібито підготовку України до наступальної операції на Донбасі. Він запевнив, що Україна вважає пошук політико-дипломатичного вирішення єдиним шляхом врегулювання російсько-українського збройного конфлікту та наголосив, що всі зусилля України й партнерів нині спрямовані на стримування Росії від подальших агресивних дій. Тож, Україна і надалі разом із партнерами працює над комплексним планом стримування Росії від подальших агресивних дій та зміцнення безпеки й обороноздатності нашої держави для спільної протидії гібридним загрозам з боку РФ.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства