Казахстан, «слов’янські скріпи» та газ у балканському пакуванні…

Президент Сербії Александар Вучич зробив дещо дивну, на мій погляд, заяву, у якій змішав усе можливе та неможливе – президентські вибори в Сербії (мають відбутися на початку квітня цього року), полеміку з власною опозицією, події в Казахстані з численними жертвами та впливом іноземних спецслужб.

За словами Вучича, сербська опозиція сподівається, що хтось іззовні використає великі гроші, щоб допомогти їй вчинити заворушення в Сербії й зробити щось на кшталт Казахстану. «У Казахстані отримаєте сотні чи тисячі загиблих, спустошену на багато років країну. У цьому замішані й іноземні служби, різних великих сил. Опозиція хотіла б щоб це сталося і в Сербії. Але не буде ані першого, ані другого”, – заявив сербський лідер 6 січня.

Таким чином, Вучич переконаний, що опозиція не вірить у те, що вона може перемогти його на президентських виборах, які відбудуться незабаром, тому планує апокаліптичні для Сербії заворушення. Непогана страшилка для власних громадян.

Для того, хто слідкує за ситуацією в Сербії, такі страшилки від Вучича не викликають іншої реакції як появи запитання – про що це він? Чому саме він мав на увазі масові протести в Казахстані, де все далеко не ясно? Чи може Вучич краще від інших володіє інформацією про ситуацію в Казахстані?

А що він, має сумніви у своїй перемозі на виборах? Президент та його партія контролюють майже все в країні. Ні в кого з фахівців із Західних Балкан вочевидь не викликає сумнівів перемога Вучича.

Станом на сьогодні опозиція в Сербії – поза парламентом, розпорошена, ідеологічно неоднорідна й не надто потужна. Значна її частка сповідує націоналістичну ідеологію й бачить у “Великій Росії” природного союзника “Великої Сербії”. До речі, саме націоналістична опозиція поводиться найбільш радикально під час протестів, які періодично виникають у Сербії.

Щодо ролі іноземних спецслужб, які, нібито, організували масові протести в Казахстані, непогано було б почути, кого саме Вучич мав на увазі. Чи він поновив улюблене пояснення кремлівських пропагандистів щодо причин “кольорових революцій”? До речі, на тлі протестів в Сербії проти проєкту видобутку літію компанією “Ріо Тінто”, які з листопада 2021 року відбуваються щосуботи (організатори називають їх екологічними, а влада – політичними), опозиційні ЗМІ Сербії поширили інформацію про начебто звернення сербської влади за допомогою до Москви з питань протидії “кольоровим революціям”. Це питання начебто обговорювалося у ході зустрічі 3 грудня у Москві міністра внутрішніх справ А.Вуліна з секретарем РБ РФ Н.Патрушевим у контексті активізації роботи відповідної робочої групи, створеної у режимі “суворої таємності” ще у травні 2020 року. За інформацією журналістів, російська сторона надає досвід і методологію боротьби та контролю над невладними організаціями, незалежними журналістами, представниками опозиції, технічне обладнання для прослуховування та інших цілей, а сербська сторона до цього часу передала росіянам принаймні запис “таємної” зустрічі представників опозиційної організації “Открытая Россия», що відбулася на початку травня ц.р. в Белграді. Це нещодавно підтвердив російський опозиціонер Владімір Кара-Мурза, який прямо звинуватив міністра внутрішніх справ країни – (офіційного!) кандидата на членство в ЄС А.Вуліна у тому, що він передав записи розмов російських опозиціонерів в Белграді своїм московським візаві.

Чи Вучич мав на увазі саме дії російських спецслужб в Казахстані? Західнобалканські експерти вважають, що Росія вже давно настільки сильно контролює інформаційне та електоральне поле Сербії, що у разі відхилення керівництва країни від “вєрного курса”, Кремль у змозі дуже швидко організувати не просто масові заворушення, а дещо більше. Тим більше проросійських кандидатів у Сербії вистачає.

То чим же таки можна пояснити таку дивну заяву О.Вучича – досвідченого політика, президента Сербії, який до того обіймав посади міністра оборони, інформації, віце-прем’єра та глави Уряду?

І наскільки “страх перед заворушеннями” пов'язаний з новою газовою домовленістю з РФ? Наприкінці року Вучич “умовив Путіна” постачати до квітня 2022 року голубе паливо за дуже привабливою ціною – 270 доларів з 100.000 куб м. Однак це було в листопаді минулого року. Тому потрібна нова перемога проросійського лобі та путінська обіцянка про збереження й надалі такої ціни на газ.

А для цього вкрай необхідно виконувати хотєлки кремлівського затворника (дуже схожі на ті, які висунули перед Казахстаном в обмін на ввід військ до нього).

Після цієї “газової перемоги” російський пропагандистський канал RT отримав у Сербії в органа, що регулює роботу електронних ЗМІ, ліцензію на роботу в Німеччині (!!!, напряму не пускають, а тут ось через Сербію спробуємо). Росіяни заговорили про можливість будівництва АЕС у Сербії.

Російський газовий капітал перебрав під свій контроль нафто хімкомбінат в Панчево “Петрохемія”. Вочевидь нова ціна на газ залежатиме від складу нового уряду Сербії, щоб в нього після квітневих виборів знову включили всіх кремлівських кандидатів (тому й контракт вигідний укладено лише на 6 місяців). Чим ще Сербія має опосередковано розплатитися за російський газ?

Напевно можна очікувати подальшого посилення так званої «сербсько-російської єдності»! Адже жодна зустріч не відбувається без згадування цих «скреп», які майже перетворилися в лейтмотив російсько-сербських відносин. Чи погодиться Белград на визнання окупованого Криму російським? Тут йдеться не лише про голосування в РБ ООН, але й контакти політиків, бізнесменів, багато чого. Що тоді робити Києву? Здається все ж такі прийшов час визнати Косово або, як мінімум відкрити торговельну місію або офіс Посольства. Адже, навіть московська дипломатія, яка категорично відкидає незалежність Косово, має там своє представництво.

“Російсько гуманітарний центр” у місті Ніш (стратегічно розташований на аеродромі) неподалік від адміністративного кордону з Косово все швидше перетворюється у звичайну військову базу з великою кількістю шпигунської апаратури. За наявними даними Кремль намагається розширити її пристуність не тільки в Сербії, но і на деякі сусідні держави.

Закупівля російської зброї – вочевидь буде більше! І хоча вона за ціною, якістю та сучасністю поступається зброї з КНР, Туреччини, країн ЄС та США «слов’янські скріпи» примушують закуповувати застарілі танки, літаки й навіть “Ниви”.

Таке співробітництво вже через «військово-слов’янські скріпи» може викликати незадоволення Китаю і Туреччини, а також в ЄС, членом якого бажає стати и Сербія.

У будь-якому випадку, Вучич пророкує Сербії вже незабаром нелегкі виклики. Але заспокоює, що він й надалі триматиме ситуацію в країні під контролем.

Де тут традиційна балканська драматизація ситуації, а де реальна інформація про загрози змін на гірше, мабуть не знає і сам Вучіч.

Що ми знаємо точно, український інтерес полягає у стабільних, мирних і демократичних Балканах. І тому нашій дипломатії треба зосередитися, разом з партнерами, у тому числі на Західних Балканах, на тому, щоб не дати московітам, які прикриваються різними «скріпами», підпорядкувати регіон та відволікти увагу світової спільноти від своєї агресії проти України.

Володимир Цибульник

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства