Оскаженілий кремль, генеральні тези та політичний чардаш

Сесія високого рівня Генеральної Асамблеї ООН відзначилася низкою заяв в унісон. Угорщина продовжує протиставляти себе ЄС. До влади в Італії прийшли праві.

кремль відмовився від дотримання будь-яких правил не лише у війні проти України, але в цілому у своїх діях. До воєнних злочинів та ядерного шантажу путін та Ко легко додали знущання над демократичними процедурами. Проголошені на окупованих територіях псевдореферендуми важко оцінити інакше, ніж як показове знущання над правом громадян обирати. Це дійство можна охарактеризувати як свавільне втілення права сильного на окупованих територіях, і росії не варто розраховувати, що будь-яка цивілізована держава визнає намальовані під дулами автоматів підсумки псевдореферендумів.

Логічним продовженням процесу «прирощування» території росії стало оголошення «обмеженої» мобілізації, яка за законодавством обмежена виключно планами її військово-політичного керівництва. Дует путін/шойгу знову виступив. Масовий відтік громадян через поки що відкриті кордони у південному напрямі, прагнення тисяч росіян відвідати Фінляндію та Монголію, підпали військкоматів – реакція пересічних росіян на стрімку зміну правил гри всередині країни. Показовою стала позиція господаря Чечні рамзана кадирова, який заявив, що на території керованого ним регіону мобілізація проходити не буде. У кремлі проковтнули цей прояв новітнього феодалізму навіть без натяку на публічне обурення.

Генеральну лінію кремля на протиставлення себе Заходу продовжив сєргєй лавров з трибуни Генеральної Асамблеї ООН, паралельно виливши словесні помиї на Україну. Проте він не лише отримав відсіч від українського міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Джозеф Байден, Ліз Трасс, Анджей Дуда практично в унісон дали зрозуміти, що не збираються припиняти підтримку України у протистоянні з росією. Очевидно, що перший пункт мирного плану Володимира Зеленського – покарання агресора – є невипадковим та узгодженим з нашими партнерами. Втім, зрозуміло, що втілення п’яти пунктів плану сьогодні залишається складним завданням.

Офіційний Будапешт продовжує демонструвати «особливе ставлення» до росії, радо виконуючи роль головного союзника росії всередині Європейського Союзу. Виступ Віктор Орбана, який «несподівано» став відомим широкому загалу, пасажі Петера Сійярто, який запевнив, що Угорщина не дозволить поширити санкції на «Росатом» і «Газпром» стали вже звичним елементом європейського політичного ландшафту. Не варто забувати, що позиція Орбана грає на руку впливовим колам Старої Європи, які не надто хочуть остаточно сваритися з росією. Тому варто очікувати на черговий тур політичного чардашу.

На дострокових парламентських виборах в Італії перемогла коаліція правих, локомотивом якої стала партія «Брати Італії» на чолі з Джорджією Мелоні. У зв’язці з нею до парламенту проходять, набравши разом понад 40%, «Ліга» Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» ветерана італійської політики Сільвіо Берлусконі. Мелоні має чудовий шанс стати першою в історії країни жінкою-прем’єром, рішень якої не лише всередині Італії будуть очікувати з помітним напруженням.   

Євген МАГДА, Інститут світової політики