Нова позиція Німеччини щодо України: це – тектонічні зсуви світобудови
Коли ми ще недавно до слів «Україна», «допомога» та «підтримка» додавали слово «Німеччина», то у підсумку завжди виходило - «недостатньо».
Та, схоже, крига почала скресати…
Протягом останнього тижня Німеччина передала нашій державі одразу дві РСЗВ MARS II, чотири САУ Panzerhaubitze 2000 (таким чином к-сть MARS II у ЗСУ зросла до 5 одиниць, а Panzerhaubitze 2000 — до 16-ти) та два надводні дрони (додаткової інформації про тип та призначення цих БПЛА не надається). Також у процесі відправлення в Україну – понад 6 тисяч артилерійських снарядів калібру 155 мм та 186 тисяч боєприпасів до 40 мм гранатометів.
І це не все.
Двома тижнями раніше — ми отримали він німців сучасний ЗРК IRIS-T, який, за інформацією командування Повітряних сил, збиває 9 із 10 ворожих ракет. До слова, канцлер Олаф Шольц обіцяє якнайшвидше поставити ще три такі системи. Крім того, на відкритті Міжнародної експертної конференції з питань відновлення, реконструкції та модернізації України у Берліні пан Шольц заявив таке: «путінська росія – у відчаї, а народ України переможе. Для гарантування перемоги Німеччина разом з друзями і партнерами продовжить рішуче підтримувати Україну політично, фінансово, гуманітарною допомогою та зброєю, скільки це буде потрібно».
Нарешті, 25 жовтня Україну вперше з початку широкомасштабної російської агресії відвідав президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. І він жодного слова не сказав про названу на його честь формулу, яка передбачала поступки росії з боку України. Натомість, глава ФРН говорив про важливість підтримувати нашу державу в протистоянні з рф. А згодом, повернувшись додому, Штайнмаєр виступив зі зверненням (яке багато хто назвав історичним) до німецького народу, в якому сказав, що «росія та Німеччина вступили в нову еру конфронтації»: «Після об'єднання Німеччини я сподівався на мирне майбутнє — не в останню чергу завдяки тій ролі, яку відіграв президент СРСР Михайло Горбачов. Але сьогодні ситуація змінилася – росія своїм нападом (на Україну, - Ред.) 24 лютого створила перелом епохи. Сьогодні наші країни протистоять одна одній. росія занурила і нас у Німеччині в новий час, у період відсутності безпеки, який, як ми думали, ми подолали: час, відзначений війною, насильством та втечею, побоюваннями щодо поширення війни в Європі. Напад росії на Україну — це атака на всі уроки, які винесли з ХХ століття та двох світових воєн»…
Про що все це свідчить?
Глобальна архітектура безпеки, побудована після Першої та Другої світових воєн, — більше не працює. Міждержавні об’єднання, такі як ООН, ОБСЄ та інші — виявилися абсолютно не готовими до нових викликів та загроз. А тому на фоні цієї війни конструкція світобудови почала змінюватися, причому дуже стрімко. І це стало очевидним для багатьох тих, хто ще буквально недавно цього не відчував. І дуже символічно, що й така фігура як Штайнмаєр це також відчув, зробивши радикальний політичний поворот. І, судячи з ключових посилів його промови, цей поворот остаточний і невідворотний.
“Німеччина вступає в нову еру”, - заявив президент ФРН.
Чи слід очікувати чогось подібного від інших, зокрема від президента Франції Емманюеля Макрона або італійських правих на чолі з Джорджією Мелоні, яка нещодавно очолила уряд? Ну, їх риторика також змінюється. Більше того, та ж Італія, за інформацією місцевого видання La Repubblica, передала Україні дві РСЗВ М270, шість САУ PzH 2000 та близько 30 САУ M109. Хтось дорікне, що, мовляв, ця допомога — заслуга Маріо Драгі, попередника Мелоні. Вірно, однак нова прем’єр не встромлювала палки в колеса. І навіть встигла заявити, що її країна “є і завжди буде на боці мужнього українського народу, який бореться за свою свободу та справедливий мир”.
“Ви (українці, - Ред.) не залишилися наодинці”, - наголосила Джорджія Мелоні.
Отже, світ змінюється. Відсидітися у статусі-кво — точно не вийде.
«Те, що ми спостерігаємо зараз у зміні позиції німців щодо українсько-російської війни – це справжня революція свідомості»
«Це якщо говорити символами», - коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
Якщо ж аналізувати прагматично ці тектонічні змінив позиції ФРН, то варто звернути увагу на декілька складових.
По-перше, каже експерт, це результат роботи української дипломатії, в першу чергу посла Андрія Мельника і його дружини.
«Мельник пішов на безпрецедентні публічні апеляції до керівництва Німеччини, які не лише не були проігноровані політичним бомондом, а й знайшли відгук у серцях простих німців», - додав дипломат.
По-друге, мільйон українських втікачів від війни, і це лише за офіційними даними, стаои видимою силою в Німеччині.
«При чому наші співвітчизники виграли заочне протистояння у вихідців з росії, які там проживають. Українці організовували креативні мирні акції в дусі толерантності. Натомість росіяни традиційно вели себе агресивно і по-хамськи, чого вкрай не сприймають німці», - підкреслив пан Трюхан.
По-третє, допомогла сама росія. З одного боку, вона обрала абсолютно помилкову стратегію протистояння з Європою, і в першу чергу з ФРН, намагаючись провчити європейців, зокрема, дефіцитом газу й високими цінами на нього.
«На виході росіяни досягли протилежного результату. Газосховища там заповнені по вінця, а ціни впали в декілька разів. Водночас самі росіяни назавжди втратили реноме надійного постачальника енергоносіїв, - розповідає експерт. - Крім того, німці не могли не помітити масових злочинів, які рашисти вчиняють в Україні. З часів Другої світової війни для них це жах у кубі. Ігнорувати таке не може собі дозволити ніхто».
Ці три фактори стали визначальними.
«Водночас і сама Україна, своєю волею до свободи, жертовністю і затятістю на полях кровопролитних битв з рашистами фактично виборола собі право на підтримку з боку німців», - наголосив він.
Насправді, як би це не цинічно прозвучало, але, вважає дипломат, ця війна подарувала нам, українцям, шанс на європейське і євроатлантичне майбутнє. При цьому німці стали чи не найпотужнішими лобістами ідеї членства України в ЄС: «Більше того, з часом вони також можуть дозріти і до розуміння необхідності та вигідності для них членства України в НАТО».
Насамкінець Вадим Трюхан звернув увагу на те, що Німеччина вигідно відрізняється в питанні поставок зброї України від тієї ж Франції.
«ФРН уже на п’ятому місці (після США, Великої Британії, ЄС і Польщі) із 1,22 млрд дол. І, судячи з останніх тенденцій, невдовзі посуне поляків у цьому неформальному почесному рейтингу. Натомість Франція лише на 14-му місці», - акцентує він.
За його словами, це свідчить про те, що в Берліні набагато швидше проходять трансформацію в усвідомленні необхідності зупинити воєнного злочинця путіна і його нацистську державу, ніж це відбувається в Парижі.
«Газове гальмо зламане. Тепер Німеччину більше ніщо не блокує у підтримці України»
«І суспільні настрої, і тиск союзників, і мобілізація ВПК – усі ці фактори, разом, безперечно, впливають на зовнішню політику Німеччини щодо підтримки України», - зазначив політолог Дмитро Сінченко.
Але найбільше, на його переконання, на позицію Німеччини впливають дії самої росії.
«Газпром десятки років був надійним постачальником газу для Німеччини, a тепер це різко змінилося, - каже він. - Звісно ж, що це образило німецьке вище політичне керівництво. Нестача російського газу, на який розраховував німецький бізнес – це найбільша причина підтримки України».
російські енергоносії досі були головним гальмом для допомоги Україні. Сьогодні це гальмо зламане.
«І тиск німецького суспільства та міжнародних партнерів більше ніщо не блокує. Додаємо сюди успіхи української армії на фронті – й отримуємо вагомі аргументи на користь підтримки. Тому допомога Україні почала зростати», - підкреслив Дмитро Сінченко.
«Громадська думка – на боці України, за надання більшої підтримки нам. І німецькі політики це розуміють»
Політтехнолог Віктор Таран вважає, що таку поведінку німецьких політиків – і Штайнмайєра, і Шольца, який почав активніше «топити» за Україну – можна пояснити електоральними настроями.
«У Німеччині процес виборів до різних органів влади відбувається перманентно. І дає можливість робити виміри «температури по палаті» – як виборці ставляться до тих чи інших партій та їх рішень. І близько місяця тому, напередодні місцевих виборів, соціал-демократи на тлі зниження своїх рейтингів змінили риторику. Почали заявляти, що більше допомагатимуть Україні, навіть передали нам нарешті ЗРК IRIS-T. І в результаті пройшли ці вибори із непоганим результатом. Після чого зрозуміли, що німецька громадська думка – на боці України, за надання більшої підтримки нам», – пояснює експерт.
Тому, продовжує він, правлячі кола ФРН активізували свою діяльність, як мінімум публічну, на підтримку України. І це позитивно відбивається на їхніх рейтингах.
«Така ситуація говорить про прагматичний підхід німецьких політиків. І доки на боці України буде громадська думка, буде й підтримка керівництва ФРН, – упевнений Віктор Таран. – Тож ми й надалі маємо активно діяти на фронтах, показуючи свою здатність, своє бажання деокупувати території. Ми маємо бути активними дипломатично. І, звичайно, повинна й надалі позитивно проявляти українська діаспора в Німеччині, а також ті українці, які перебралися туди через війну й сподіваються повернутися. А поки вони чудово показують себе там – вчать мову, ходять на роботу, не прагнучи жити на посібники. Німці це бачать – звідси й така реакція. І за це слід передусім дякувати українському активному суспільству. Багато в чому від якого і залежить, чи європейські політики, європейці загалом – наполягатимуть на збільшенні підтримки Україні у протистоянні російській агресії».
«Трансформація справді відбувається, але нам не потрібно мати ейфорії, бо росія все ще має у Німеччині потужне лобі»
Політичний експерт Євген Савісько каже, що активізація Німеччини на підтримку України свідчить про кілька важливих моментів у її зовнішній та внутрішній політиці.
Перший момент – керівники ФРН нарешті почали усвідомлювати реальну небезпеку для їх країни від путінської росії.
Другий – суспільна проукраїнська думка стала впливати на берлінських урядників.
Третій – системні наполягання частини депутатів Бундестага надати Україні всебічну військову допомогу та погрози відправити Федеральний уряд у відставку.
Четвертий – тиск з боку наших союзників та місцевого ВПК.
«Звичайно, місцевому ВПК не подобається, що колеги з США, Великої Британії, Австралії й низки набагато менших країн заробляють на озброєнні української армії, а вони – ні», - наголошує пан Савісько.
І п'ятий момент – Німеччина зі своїми порожніми обіцянками почала втрачати вплив у Європі.
«Саме ці п’ять чинників і вплинули на президента ФРН, уряд та на пана Шольца, - стверджує експерт. - Водночас не потрібно мати ейфорії. Адже рашисти мають у Німеччині потужне лобі. Екс-канцлери Герхард Шредер та Ангела Меркель – явні агенти впливу кремля. А скільки ще невідомих політиків та держслужбовців працюють на рф? Десятки, якщо не сотні».
Плюс, продовжує він, у ФРН залишилася агентура ще радянська та часів Єльцина.
«На загал це вже буде чисельний і впливовий чинник здатний дестабілізувати ситуацію в самій Німеччині та вплинути на надання нам допомоги. Тому слід все більше тиснути на Берлін та бути готовими до «сюрпризів» від німецької сторони», - підкреслив Євген Савісько.
Мирослав Ліскович. Київ
