Конспірологія та несвіжі фейки. Як російська пропаганда відреагувала на вирок у справі MH17

Та засудивши до довічного ув’язнення трьох російських бойовиків – росіян Ігоря Гіркіна і Сергія Дубинського та громадянина України Леоніда Харченка. Суд також встановив, що «Боїнг» було збито російським зенітно-ракетним комплексом «Бук», що перебував на території, яку контролювали бойовики «ДНР». Яких, у свою чергу, контролювала та забезпечувала зброєю Росія.

Хоча вирок не стосується Росії чи російських посадовців безпосередньо, Кремль не може не вбачати в ньому небезпечний прецедент. Тому зусилля російської пропаганди були спрямовані на дискредитацію вироку, суду в Гаазі та викриття чергової «змови колективного Заходу».

Офіційну позицію путінського режиму було викладено в заяві Міністерства закордонних справ РФ. Росія відмовилася визнавати вирок, назвавши його «замовним» і «політично мотивованим». Якщо у МЗС РФ принаймні проявили відвертість, то у Генеральній прокуратурі, що відповідає на міжнародно-правове співробітництво, вирішили відмовчатися. Заяву про те, що Росія не збирається видавати європейському правосуддю Гіркіна і Дубинського довірили зробити анонімному «джерелу у правоохоронних органах» у коментарі інформагенції «Интерфакс».   

Російські пропагандисти також відпрацювали тему. Телевізійники, вочевидь, отримали задачу не дуже заглиблюватися у сутність вироку та не надто роздмухувати цей інформаційний привід. Федеральні канали «Первый», «НТВ» і «Россия 1» у вечірніх випусках новин навіть не анонсували сюжети про вирок. Їх помістили у кінець програм, де зазвичай опиняються найменш важливі інфоприводи. Автори сюжетів акцентували увагу не на встановлених судом фактах, а на позиції російського МЗС та  «антиросійській істерії» в ЄС. Телепропагандисти піддавали сумніву зібрані слідством докази, право іноземних судів судити російських громадян та право «колективного Заходу» засуджувати і навіть оцінювати дії Росії. Навіть, якщо йдеться про вбивство 298 іноземних громадян.

«Комсомольская правда» оприлюднила розлогий матеріал, завданням якого було продемонструвати упередженість гаазького суду та несправедливіть вироку. Аргументація зводилася до таких тез:

• Росію «призначили» винною ще до судового розгляду;

• нідерландська прокуратура з допомогою Служби безпеки України сфальсифікували докази;

• у Гаазі «відфільтрували» свідків, взявши до уваги слова лише тих, хто свідчив проти Росії;

• суд не взяв до уваги результати «експертизи» російського концерну «Алмаз-Антей», який «довів» запуск ракети з підконтрольній Україні території.

Додатковим «доказом» «зловмисних намірів» Заходу щодо Росії для пропагандистів стала реакція лідерів країн НАТО, які заявили про відповідальність РФ за загибель двох громадян Польщі у Пшеводуві під час масованої ракетної атаки на Україну.

Якщо згадані вище ЗМІ намагалися лише годували росіян натяками щодо того, хто «насправді» винен у катастрофі MH17, то пул пропагандистських Telegram-каналів дав «відповідь» на це питання. Точніше, купу «відповідей», щедро годуючи читачів конспірологією та фейками восьмирічної давнини. «Винними» знову виявилися:

• «український» «Бук», який випустив ракету по літаку з підконтрольної Україні частини Донецької області (цю ж версію намагався «згодувати» слідству і публіці «Алмаз-Антей»);

• «український винищувач», докази атаки якого на «Боїнг» нібито старанно приховують українські спецслужби. В якості «доказу» пропагандисти пред’являють фото «секретного наказу СБУ» з купою росіянізмів і граматичних помилок;

• український уряд, який чи то через недбалість «не закрив небо» над зоною бойових дій,  чи то ввів в оману бойовиків, підставивши під їхній  удар пасажирський літак замість військового транспортника, щоб «підставити» Росію і втягнути Захід у війну;

• диспетчерка Анна Петренко, яка завела малайзійський «Боїнг» в зону ураження на замовлення олігарха Коломойського;

• західні та українські спецслужби, які організували збиття «літака із трупами в салоні».

  

Отже, жодної нової «версії», яка уже не фігурувала у пропаганді з 2014 року, цього разу сформульовано не було. Крім того, Telegram-пропагандисти докоряли російській владі за те, що вона недостатньо активно заважала розслідуванню і навіть надала іноземним слідчим доступ до місяця катастрофи та уламків літака – важливих доказів у справі.

Повторюючи знову згадані «версії» різного рівня абсурдності та «вишукуючи бліх» у вироку гаазького суду, російська пропаганда навіть не намагається переконати споживачів у тому, що Росія не причетна до збиття «Боїнга». В осіб, що піддаються обробці, має скластися стійке враження, що «брешуть усі». Просто, хтось це робить «за Росію», а хтось – «проти». І від вибору, чому «вірити», а в чому «сумніватися», залежить можливість відносно спокійного існування в російській системі координат.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки