Бухарестський прогрес, унікальність Макрона та знакові рішення Заходу
Еммануель Макрон навіть після візиту за океан продовжує шукати можливості зберегти обличчя Путіна від ударів долі. «Група семи» встановила граничну ціну російської нафти. Бундестаг Німеччини визнав Голодомор геноцидом. Шойгу прилетів до Білорусі перевірити боєготовність Лукашенка та Хрєніна.
Бухарест в Україні у багатьох асоціюється з подіями 2008 року, коли прагнення України отримати ПДЧ для вступу до НАТО розбилося о стіну нерозуміння, споруджену зусиллями Ангели Меркель та Ніколя Саркозі. Цього року керівники зовнішньополітичних відомств Альянсу вчергове не зуміли провести засідання комісії Україна – НАТО (її послідовно торпедує Угорщина), проте Дмитру Кулебі виявилися до снаги ефективні переговори зі своїми євроатлантичними колегами. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг наголосив на необхідності збільшення підтримки України, підкресливши, що та зможе стати членом Альянсу після завершення війни з Росією. Цей сигнал варто не лише зафіксувати, але використовувати у національних інтересах України.
Зустріч президентів США та Франції у Вашингтоні була присвячена не лише російсько-українській війні, хоча і Джозеф Байден, і Еммануель Макрон публічно підкреслили, що не вимагатимуть від Києва компромісів з Кремлем. Американський та французький президенти обговорили також існуючі по два боки Атлантики економічні протиріччя, на які відверто кажучи сильно розраховує Росія. Макрон наголосив на необхідності надати гарантії безпеки Росії, що можна вважати унікальним випадком: президент ядерної держави запропонував гарантувати безпеку іншої ядерної держави, яка здійснила неспровоковану агресію проти країни, що відмовилася від свого ядерного арсеналу.
Після тривалої дискусії всередині Європейського Союзу ця організація, а слідом – і «Група Семи» встановила граничну ціну для купівлі російської нафти у 60 доларів за барель. На перший погляд, це видається високою ціною за російські енергоресурси, проте значення цього рішення полягає в іншому: провідні країни Заходу перейшли до проактивної політики економічного тиску на Росію, їхній істеблішмент поступово прощається з страхом перед нею, здійснюючи поступову деміфологізацію РФ. До цього процесу можна віднести і ухвалення Бундестагом Німеччини рішення про визнання Голодомору геноцидом українського народу. Це рішення спроможне зруйнувати звичне запобігання низки європейських країн перед Кремлем, звіряча сутність якого стає все більш зрозумілою багатьом.
Керівник військового відомства РФ Сєргєй Шойгу здійснив інспекційну поїздку до Білорусі, де перевірив рівень войовничості не лише свого білоруського колеги Віктора Хрєніна, але і самопроголошеного лідера країни Олександра Лукашенка. Той видав чергову порцію переспівів російської пропаганди, проте чергова хвиля посилення російської військової присутності у Білорусі триває. Прагнення Кремля втягнути цю країну у війну проти України є не менш очевидним за негативні наслідки такого варіанту розвитку подій для безпеки Європи.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
