Танкова коаліція, переможний Павел та ПАРЄ в авангарді
Генерал Петр Павел переконливо переграв експрем’єра Андрея Бабіша у другому турі президентських виборів у Чехії. ПАРЄ знову опинилася в авангарді загальноєвропейського політичного процесу.
Дискусія, яка ще рік тому видавалася абсолютно неможливою, підійшла до логічного завершення. Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив про передачу Україні 14 танків Leopard-2, а президент США Джозеф Байден анонсував постачання 31 танка M1 Abrams, про передачу яких ще недавно у Вашингтоні не хотіли чути. Готовність Польщі поставити Україні ще 60 танків власної модернізації РТ91 Twardy на додачу до роти Leopard-2 нікого не дивує, а от долучення до танкової коаліції Іспанії та Португалії – безумовно, приємний сюрприз. Схоже, у свідомості євроатлантичного істеблішменту відбувається злам на користь предметної підтримки України, яка почала говорити про перспективи отримання винищувачів F-16. Росія на ці дії західних країн відповіла хіба що словами Путіна про окуповану американцями Німеччину та потоком фейків про знищені на Донбасі Abrams-и
Президентська кампанія у Чехії завершилася сприятливим для України та центральноєвропейського регіону в цілому результатом. Президентом став генерал, колишній очільник Військового комітету НАТО Петр Павел. Його опоненту, експрем’єру Андрею Бабішу, не допомогли ані підкреслена віддаленість від війни в Україні, ані маніпуляції на фінішній прямій «великих перегонів». Обрання генерала Павла не лише уособлює появу нового друга України, але і зміни в середовищі європейських політиків, перехід від путінферштеїнгу до реалізму.
На січневій сесії ПАРЄ український парламентарій Олександр Мережко не зміг скласти серйозну конкуренцію представнику Нідерландів Тіні Коксу у боротьбі за посаду президента Асамблеї. Проте цей випадок варто не драматизувати, а робити з нього висновки. Натомість ПАРЄ одностайно підтримала ідею створення трибуналу для керівників Росії та Білорусі, винними у розв’язуванні агресії проти України. Цей тренд необхідно підтримувати та надавати йому інструментального характеру. У контексті цього рішення ПАРЄ зовсім інакше звучить заява самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка про «пакт про ненапад», який йому начебто пропонувала Україна.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
