Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

«Розлюднення» росіян в очах цивілізованого світу

«Розлюднення» росіян в очах цивілізованого світу

Блоги
Укрінформ
Навіть найщиріші вірувачі в прекрасне майбутнє "Росії після Путіна" махнули на неї рукою

Позаяк у першу добу по підриві греблі Захід був закляк у шокові ("не може такого бути!"), то українцям досі здається, ніби ми з своїм горем самі-саменькі й ніхто нас не підтримує (власне цей момент використовує бригада "психологічних вертухаїв", щоб викликати у вас почуття вини за мить "нетолерантної" посмішки: тисне на триґер вашого прихованого страху "ой, це ж тепер Захід побачить, що ми такі нечемні й зовсім нас покине!").

Так ось, це хибне враження. Захід просто потребував, як при всякому доглибному потрясінні, часу на засвоєння шокової інформації – на прийняття того факту, що хтось може вчинити таку катастрофу навмисне (аналогічна проблема була свого часу і з визнанням Голодомору геноцидом!).

За моїми спостереженнями, якраз цим підривом росіяни осягли, чого їм "не вдавалось" за попередні 15 місяців геноцидної війни, – свого, нарешті, остаточного "розлюднення" в очах цивілізованого світу.

Навіть найщиріші вірувачі в прекрасне майбутнє "Росії після Путіна" махнули на неї рукою ("рештки емпатії випарувались", як пише мені колеґа зі Швеції), у фотожабах про акулу нині вправляється розлючена публіка по всій Європі, від Польщі до Британських островів (і це, завважте, без обстрілів і рідні на окупованих водах!).

І якщо ще тиждень тому на Європейському Форумі культури в Амстердамі мені треба було довго і як крізь ґуму пояснювати, що "обідати з росіянами" ми зможемо щойно по тому, як Росія капітулює й виплатить нам репарації (запис, кому цікаво, за лінком, мій виступ від початку до 57'.00"), то після Каховської ГЕС організатори прислали мені окремого листа з подякою, що "сказала те, що нідерландцям треба було почути", – і таких прикладів можу навести десятки.

Звісно, системні узагальнення робити ще рано, але тенденція незаперечна – емоційно зараз Захід на одній хвилі з нами, як не був від минулої весни. Тому ще раз: не біймось бути собою. Нам нема чого соромитись – цитуючи класика, "у нас нема /зерна неправди за собою".

Переможемо.

Оксана Забужко
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-