Сполучені Штати й інші країни не повинні зволікати з наданням Україні сучасних видів озброєнь, у тому числі далекобійних ракет ATACMS, касетних боєприпасів, винищувачів F-16 та штурмовиків A-10. Після того, що сталося з Каховською ГЕС, а також на тлі інших потенційних масштабних загроз, Україна має отримати все необхідне, щоби досягти скорішої перемоги й позбавити Росію часу й можливостей завдавати більшої шкоди. Таку позицію висловив у ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу під час засідання Робочої групи США–Україна у Вашингтоні американський посол при НАТО (2008-2009 рр.), колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер.

ПРО КОНТРНАСТУП

- Українські війська наразі проводять наступальні дії та звільняють окуповані території. Як ви оцінюєте хід і перспективи українського контрнаступу?

- Думаю, все відбувається дуже обережно й на нинішньому етапі достатньо добре. Вони (ЗСУ – ред.) максимально економлять свої сили. Я би сказав, вони радше вивчають реакцію росіян на атаки на різних напрямках і, головним чином, адаптують свої дії залежно від того, як росіяни реагують. Українські сили намагаються з’ясувати, де вони можуть отримати перевагу, щоби швидко просунутися вперед і звільнити значно більше територій. Зараз ЗСУ дійсно досягли певних вражаючих успіхів, хоча я не думаю, що це було їхньою головною метою. Вони змогли звільнити кілька населених пунктів під час наступу, і це вже добре. Гадаю, на нинішньому етапі вони досягли більшого, ніж очікували. Втім, на мою думку, застосування (ЗСУ – ред.) основних сил усе ще далеко попереду. Вони зараз намагаються оцінити, де атаки будуть найбільш продуктивними.

- На вашу думку, чи отримала Україна достатню підтримку з боку США та інших країн для успішного проведення контрнаступальних операцій?

- Вони отримали достатньо для того, щоби мати можливість успішно провести контрнаступ. Це стосується артилерії, високоточних боєприпасів, бронетехніки, зокрема, бойових машин, танків тощо. Протиповітряна оборона є надзвичайно важливою. Але це не означає, що ми зробили все. Ми могли би докласти більших зусиль. І ми мали зробити більше на цьому етапі.

Прикро, що ми утримувалися від передачі Україні (деяких видів озброєнь – ред.) через те відчуття, що ми не хотіли би провокувати Росію, не хотіли би, знаєте, спричинити ядерної ескалації й такого іншого. Тож я думаю, це стало причиною того, що ми зробили менше, ніж могли й мали би зробити.

ПЕРСПЕКТИВИ ОТРИМАННЯ ATACMS

- Ви маєте на увазі передати Україні системи ATACMS?

- Так, ATACMS, касетні боєприпаси. Треба було раніше надати літаки. І я все ще вважаю, що корисно було би передати (штурмовики – ред.) A-10 на додаток до того, що ми зараз робимо з F-16, що також можна було би прискорити. Отже, є багато того, що мало би бути передано (в Україну – ред.), але досі не робиться.

- Посол України Оксана Маркарова в недавньому інтерв’ю повідомила, що риторика адміністрації США стосовно ракет ATACMS для України змінилася від «просто забудьте» до того, що це питання вже обговорюється. Що ви можете про це сказати? Чому адміністрація США так довго тримала це питання на паузі, й що могло змінитися зараз?

- Знову ж таки, причина в тому, що адміністрація США намагається не провокувати Росію. Вони бояться застосування росіянами ядерної зброї. Вони стурбовані можливістю ескалації на інших напрямах. Тому вони просто дуже й дуже обережні. Тож, у підсумку вони не зробили того, що могли би. Я сподіваюся, що вона (посол Маркарова – ред.) має рацію, і сподіваюся, що Сполучені Штати зараз переглядають це. Але я поки не чув нічого такого.

НОВИЙ МАСШТАБНИЙ ПАКЕТ ДЛЯ УКРАЇНИ

- Минулого місяця ви сказали, що адміністрація США розглядає новий масштабний пакет для України на $60 мільярдів…

- Ні, це невірно. Було не так, про це було неправильно повідомлено (в медіа – ред.). Мене спитали про мою думку, про те, як може розвиватися ситуація. І я сказав, що я думаю, що так станеться. Я не стверджую, що це вже обговорюється.

- Гаразд. Чи має Конгрес достатньо двопартійної підтримки для ухвалення нового пакету для України, враховуючи, що є протилежні голоси з правого та лівого крила?

- Абсолютно. Немає сумнівів, що підтримка є достатньою. Існує лише близько десятка голосів у Палаті представників і два-три голоси в Сенаті проти (подальшої – ред.) допомоги України. Серед решти існує повна підтримка. Тому я не бачу ризику щодо відсутності достатньої підтримки.

- Навіть у контексті складних переговорів у Конгресі щодо ліміту держборгу та скорочення витрат?

- Під час переговорів щодо ліміту боргу жодного разу не поставало питання про те, чи потрібно продовжувати підтримку України. Підтримка в основному передбачалася, і насправді ніхто не мав бажання багато обговорювати це питання, бо вони (законодавці – ред.) хочуть повернутися до нього восени, коли прийде час. Тож вони не хотіли загострювати дискусії на нинішньому етапі.

ПІДРИВ КАХОВСЬКОЇ ГЕС ТА ІНШІ ПОТЕНЦІЙНІ ЗАГРОЗИ

- Чому, на вашу думку, адміністрація США не поспішає визнавати, хто саме підірвав дамбу на Каховській ГЕС, хоча Україна надає, здавалося б, вичерпну інформацію, яка вказує безпосередньо на Росію?

- Вони (в адміністрації США – ред.) просто збирають факти про те, хто, що й коли підірвав. Але при цьому, я думаю, ви втрачаєте більший стратегічний момент: нічого такого не сталося б, якби не той факт, що саме російські сили напали на Україну.

Це вони контролювали дамбу впродовж року. Це вони заклали туди вибухівку. Тож має бути чітко зрозуміло, що відбувається. І все ж, я вважаю, що Сполучені Штати надзвичайно обережні у тому, як діяти (в цій ситуації – ред.). Саме на цьому етапі ми перебуваємо.

- Сьогодні на конференції у Вашингтоні ви разом з іншими експертами говорили про можливість застосування Росією ядерної зброї. Тож яка ймовірність того, що Путін піде на цей крок, і якою має бути реакція Заходу?

- Насамперед, я думаю, це дуже малоймовірно. І головна причина, чому я так вважаю, полягає в тому, що це нічого не дасть Росії у військовому плані й взагалі не допоможе їй досягти жодних цілей. Це просто не сприятиме ні захопленню територій, ні їх утриманню, ні перемозі у війні. Через це, я думаю, російські військові не підтримають такого (рішення – ред.).

Крім того, було висловлено чітке попередження, що застосування ядерної зброї призведе до прямих наслідків для сил РФ. Тому я думаю, що російські військові хотіли би цього уникнути. До того ж, рішення приймається не одним Путіним, а кількома людьми, які мають бути частиною цього ланцюжка. Тож, на мою думку, це дуже малоймовірно.

Навіть якби це сталося – припускаю, що це могла би бути тактична ядерна зброя, а не стратегічна – як на мене, це все-одно не призвело би до великих змін у перебігу війни.

- А як щодо потенційної небезпеки для Запорізької АЕС?

- Це видається більш вірогідним. Росіяни замінували її, вони зберігають там боєприпаси. І я думаю, що вони готові так само, як і в ситуації з греблею – якщо їм доведеться евакуюватися – вони можуть підірвати станцію під час відступу й зробити її непридатною для українців.

- Що мав би зробити Захід у цій ситуації?

- Поспішити, я би так сказав. Прискорити постачання зброї в Україну, допомогти українцям здобути вирішальну перемогу, щоби Росія мала менше часу та можливостей завдати ще більшої шкоди.

ПЕРСПЕКТИВИ НАТО ДЛЯ УКРАЇНИ

- Наступного місяця у Вільнюсі має відбутися саміт НАТО. Чи згодні ви з тим, що членство України в Альянсі є найкращою гарантією безпеки від потенційної нової агресії РФ?

- Абсолютно. Думаю, зараз не можна дійти іншого висновку, крім того, що Росія зберігає наміри напасти на Україну і зробить це за будь-якої нагоди. Тож, аби цього не сталося, найкращим рішенням є членство України в НАТО. Я не думаю, що це відбудеться у Вільнюсі, але я вважаю, що Вільнюський саміт має вивести Україну на чіткий шлях.

- Чи може Україна розраховувати на більш рішучу позицію Альянсу, ніж на просту обіцянку стати членом НАТО?

- Я вважаю, що прямо зараз навколо цього точиться глибока дискусія. Багато наших європейських союзників запропонували свої міркування щодо членства України в НАТО й готові висловитися більше про це у Вільнюсі.

На мою думку, це було представлено держсекретарю Блінкену на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Осло, і гадаю, він привіз цей меседж до Вашингтона, де зараз (в адміністрації – ред.) розглядають, що ми можемо зробити.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Фото: Ніна Ляшонок