Пекін і Вашингтон сигналізують про готовність нормалізувати відносини
ДОВГООЧІКУВАНИЙ ВІЗИТ І БАГАТО РОБОТИ ПОПЕРЕДУ
Візит очільника американської дипломатії Ентоні Блінкена до Пекіна був настільки ж довгоочікуваним, наскільки й непередбачуваним. Діапазон його можливих результатів коливався від повного успіху до повного провалу, і все залежало від дипломатичного хисту переговорників та їхньої налаштованості на результат.
Забігаючи наперед, можна сміливо стверджувати, що Ентоні Блінкен, Цінь Ган і Ван Ї довели, що недаремно обіймають свої високі посади. Саме під час їхніх зустрічей вдалося віднайти достатньо аргументів для того, щоби обидві сторони назвали візит держсекретаря ефективним та успішним, і навіть лідер Китаю Сі Цзіньпін під час аудієнції з Блінкеном відзначив прогрес.
Дійсно, на початок літа відносини між Китаєм і Сполученими Штатами досягли найнижчої точки за всю історію, про що очільнику американської дипломатії нагадали і чинний колега Цінь Ган, і його попередник Ван Ї. Комунікації між ключовими відомствами урядів двох держав – зовнішньополітичними, військовими та фінансово-економічними – фактично немає. Поодинокі контакти на робочому рівні та зовсім рідкісні зустрічі очільників відомств на полях міжнародних форумів не дозволяють вирішити складні проблеми.
Натомість Пекін і Вашингтон продовжували інтенсивно розкручувати спіраль ескалації. З китайської сторони – все більш войовнича риторика і зростаюча активність ВМС навколо Тайваню, з американської – менш гучне, проте значно відчутніше на практиці посилення обмежень у торгівлі й обміні технологіями з Піднебесною та зміцнення оборонних альянсів у Індо-Тихоокеанському регіоні.
Подальше слідування конфронтаційним треком загрожувало переростанням у збройне зіткнення. Так, останнім часом між військовими двох країн відбулося кілька небезпечних інцидентів у Тайванській протоці та Південно-Китайському морі, а будь-який наступний міг стати фатальним.
Тож потреба в переговорах високого рівня між адміністрацією Сполучених Штатів і керівництвом Китаю, розмові відвертій, діловій і конструктивній, набула особливого значення.
НЕПУБЛІЧНІСТЬ ЗАРАДИ УСПІХУ
На окрему увагу заслуговує організація візиту, підготовка якого проходила за умов максимальної непублічності, ніби сторони боялись чи наврочити, чи нової повітряної кулі (нагадаю, візит Блінкена планувався ще в лютому, проте тоді через китайську кулю-шпигун був скасований). У ЗМІ потрапили витоки про підготовку поїздки держсекретаря США до Китаю, проте до останнього в Пекіні й Вашингтоні відмовлялися ділитись інформацією. Так, речник МЗС КНР Ван Веньбінь під час брифінгу 14 червня, за чотири дні до прибуття Блінкена, рутинно повторив фразу, що не має такої інформації, а вже за годину державне агентство Сіньхуа опублікувало новину з посиланням на Вана про візит високого американського гостя.
Так само було і з аудієнцією держсекретаря у Сі Цзіньпіна. У понеділок, 19 червня, офіційний представник китайського дипвідомства Мао Нін сказала, що не має інформації, а десь за дві години державні ЗМІ Китаю розповіли про початок зустрічі Блінкена з китайським лідером. Проте у цьому випадку причина відсутності анонсу, швидше за все, була в іншому, про це нижче.
Ще одне, що кинулося у вічі, це тривалість переговорів Блінкена з його китайськими колегами. Перша зустріч із китайським високопосадовцем, міністром Цінь Ганом, тривала загалом більше семи годин, із яких п’ять годин дискусії та ще близько двох годин робочої вечері. Переговори з Ван Ї продовжувались понад три години.
Швидше за все, сторони завчасно, як прийнято в дипломатії, не готували проєктів рішень для парафування на зустрічі перших осіб, а шукали консенсуси безпосередньо під час переговорів тет-а-тет. А зважаючи на чутливість питань і глибокі розбіжності у позиціях, упевненості в позитивному результатів у учасників цих брейн штормів, швидше за все, не було.
Чого варте лише тайванське питання, що залишається головним ризиком для відносин Китаю і США та яке китайська сторона вважає своїм ключовим інтересом і незмінно рішуче відстоює. І Цінь Ган, і Ван Ї, чиї слова наводять китайські медіа, максимально відверто артикулювали готовність Пекіна, попри будь-які наслідки, спрямувати всю потужність двохмільйонної армії Китаю «на захист територіальної цілісності», якщо Тайвань спробує проголосити незалежність. І зважаючи на той військовий тиск, який Китай чинить останнім часом на острів, дипломати точно не блефують.
Проте у Вашингтоні неодноразово заявляли, що Сполучені Штати віддані політиці одного Китаю, підтвердженій ними в кількох двосторонніх комюніке та договорах із КНР, і прагнуть збереження статус кво в Тайванській протоці, що передбачає як незастосування Пекіном сили для приєднання острова, так і одностороннього проголошення Тайванем незалежності.
Хоча сторони не оприлюднили деталей їхніх домовленостей, можна припустити: якщо дистанційні заяви американських чиновників не переконали китайських лідерів, то розмова віч-на-віч, схоже, справила потрібний ефект. Бо видається малоймовірним, щоб китайські партнери про щось взагалі погодилися розмовляти з Блінкеном, не отримавши чітких гарантій відсутності у адміністрації Байдена намірів толерувати незалежність Тайваню.
Очевидно, консенсусу по іншим чутливим питанням, включно з дотриманням прав людини в КНР і неринковими практиками китайського уряду, досягнути було значно легше.
АУДІЄНЦІЯ У ЛІДЕРА КИТАЮ
Проведена Блінкеном і китайськими колегами-дипломатами робота відкрила двері до аудієнції з лідером Китаю. Присутність Сі гарантує рішучість Пекіна перейти від конфліктності до співпраці з Вашингтоном, і ця зустріч не анонсувалася саме тому, що у сторін не було впевненості в її проведенні.
За неписаними правилами дипломатії Пекіна, лідер Китаю бере участь лише в тих міжнародних заходах, які точно завершаться успіхом (масштабні проєкти, контракти тощо), відчутним для півтора мільярда громадян КНР. Для цього китайське зовнішньополітичне відомство задовго до самої події проводить кропітку підготовчу роботу, аби на сто відсотків гарантувати потрібний результат.
Відносини зі Сполученими Штатами відповідають рівню голови КНР, проте довгий список складних проблем, що в них назбирались, не гарантував успіху, й китайська сторона, швидше за все, вичікувала, до чого домовляться Блінкен із Цінь Ганом та, особливо, з Ван Ї, головним зовнішньополітичним радником Сі. Тож сам факт зустрічі свідчить, що прогресу в ключових спірних питаннях сторони досягли.
Китайський лідер, як видно на нечисленних світлинах, був задоволеним і налаштованим по-дружньому. Він привітав «відверті і глибокі» переговори Блінкена з китайськими дипломатами і сказав, що сторони досягли прогресу та згоди стосовно деяких конкретних питань, і це, за його словами, «дуже добре».
«Сподіваюся, що завдяки цьому візиту, пане секретар, ви зробите більш позитивний внесок у стабілізацію китайсько-американських відносин», - додав він, звертаючись до Блінкена.
Показовим є й місце аудієнції – переговори держсекретаря й голови КНР, що тривали лише близько 35 хвилин, проходили у Великому залі Дому народних зібрань, який використовується лише для особливо важливих подій, таких як зустрічі Сі Цзіньпіна з главами іноземних держав.
ЗМІ також звернули увагу на квітучий лотос у центрі столу, за яким сиділи переговорники. Зараз у Китаї сезон цвітіння лотоса, а «лотос» у китайській мові вимовляється так само, як «гармонія», що повинно було символізувати очікування мирного співіснування та взаємовигідної співпраці між Китаєм і США.
Тобто, китайська сторона намагалась продемонструвати налаштованість на конструктив і продовження діалогу з Вашингтоном. Сама ж згода лідера Китаю на зустріч із американським топ-дипломатом свідчить, що в Пекіні прийняли політичне рішення перейти від жорсткого протистояння з Вашингтоном до «відповідального управління ризиками» конкуренції зі США. Така собі гарантія Пекіна від лідера КНР.
Разом з тим, сторони ще не домовились про поновлення лінії зв’язку між військовими відомствами. Проте тут перешкодою, швидше за все, є санкції США, запроваджені проти нинішнього міністра оборони КНР Лі Шанфу, коли він ще не був міністром, і які Вашингтон відмовляється скасувати. Проте, це не тайванське питання і його, за взаємної налаштованості сторін, вдасться вирішити.
ПЕРШИЙ КРОК, ДАЛІ БУДЕ
Водночас, обидві сторони наголошують, що це лише перший крок і попереду ще дуже багато роботи. Тож надалі можна очікувати пожвавлення комунікації та обмінів між двома країнами. Зокрема, найближчим часом Пекін можуть відвідати міністр фінансів США Джанет Єллен і міністр торгівлі Джина Раймондо, у яких назбиралося достатньо питань, що потребують вирішення з китайськими колегами, так само, як і у китайських візаві до американських партнерів.
Якщо не трапиться чогось надзвичайного, восени може відбутися і саміт лідерів Китаю і Сполучених Штатів. Найімовірніше, вони зустрінуться на полях міжнародних форумів, таких як саміт G20 у вересні в Індії чи форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва у листопаді у США, на який Блінкен вже передав запрошення Сі Цзіньпіну.
Українське питання також порушувалося держсекретарем США під час зустрічей, результати його обговорення детально викладені в матеріалі вашингтонського кореспондента Укрінформу. Якщо стисло, за інформацією американської сторони, лідери Китаю запевнили, що не надавали й не мають наміру надавати військово-технічну підтримку Росії у війні проти України.
Китайські ж джерела жодним словом не повідомляють про обговорення російсько-української війни, як і про інші міжнародні питання. Вони, все ж, зосередились на двосторонніх відносинах.
Взагалі-то, приїзд Блінкена не став топ новиною в Китаї у ці два дні. Можна сказати, що місцеві медіа приділили йому мало уваги у порівнянні з візитами президентки Гондурасу Ксіомари Кастро та президента Палестини Махмуда Аббаса, які завершились незадовго перед цим.
Водночас, висвітлення візиту Блінкена в китайських медіа, які контролюються урядом КНР і відображають його позицію, було позитивним. Тональність навіть найбільш радикально налаштованих по відношенню до Сполучених Штатів видань була досить стримана, а повідомлення не містили критики на адресу США та їх керівництва.
Потрібно зауважити, що візит Блінкена супроводжувався великою кількістю символічних жестів і знаків, притаманних китайській дипломатії. Вони посилюють ефект від обережних заяв дипломатів та політиків і вселяють обережний оптимізм у те, що Китай і Сполучені Штати, великі держави, готові перейти від деструктивної ескалації до етапу безпечної цивілізованої конкуренції.
Можна справедливо зауважити, що занадто багато непрямих ознак позитиву на фоні дефіциту офіційних заяв сторін про домовленості. Однак, це велика політика і це Піднебесна, тож фото з Сі Цзіньпіном, який по-дружньому щиро всміхаючись тисне руку американському держсекретарю Блінкену, котрий сміливо і впевнено дивиться в очі лідеру Китаю, є найкращим доказом того, що дві супер держави готові змінити характер конкуренції.
Володимир Сидоренко, Пекін.
Фото: Xinhua
