Доки Україна підкорює глобальний Південь, росія втрачає свої позиції в Африці

Саміт «росія – Африка» мав очевидну мету – заручитися підтримкою країн континенту та довести Заходу, що рф залишається впливовим геополітичним гравцем. Насправді ж цифри та факти свідчать про інше, зокрема про обмежені економічні можливості та поступову втрату впливу.

Зрозуміти, наскільки складається у росії бути «африканським постпредом» можна вже з порівняння представницького рівня нинішнього саміту з попереднім. У 2019 році до Сочі, який приймав перший форум «росія – Африка», завітали представники всіх 54 держав континенту, причому в 45 випадках це були або президенти, або прем’єри. У 2023 році до Пітера приїхали посланці вже тільки 49 країн, і серед них лише 21 учасник мав статус президента або прем’єра. Деякі африканські держави навіть пішли на відвертий демарш, бо відрядили на саміт тільки своїх послів.

І така ситуація не повинна дивувати. Якщо виходити з постулату, який вочевидь сповідують у кремлі, а саме: «хто платить, той і замовляє музику», рф, зрештою, отримала у повній відповідності до свого «чеку». Обіцянка надати безкоштовну «жменьку зерна» шести найбіднішим країнам Африки нікого надто не надихнула. Ба більше, викликала досить різку відповідь із боку Президента ПАР С.Рамафоси, який заявив, що Африка приїхала до росії не для того, щоб просити якісь дари.

Якщо ж порівняти «інвестиційні чеки» росії та Європи або Китаю, то стане зрозумілим реальне економічне місце рф на континенті. Прямі інвестиції росії становлять лише 1% від загальної суми світових капіталовкладень в Африку. Наголошую: один відсоток від країни, яка претендує на звання ключового гравця в цьому регіоні. Для прикладу наведу ще дві цифри: в 2022 році обсяг торгівлі росії з африканськими країнами становив 18 мільярдів доларів, тоді як Китай, який, до того ж, контролює африканські ресурси, наторгував на близько 300 мільярдів доларів.

Зрештою, зважаючи на власні можливості, рф не здатна докластися до модернізації африканського континенту. Країна, яка не спромоглася забезпечити власне населення теплими туалетами та клеїть залишки радянської космічної потуги «епоксидкою», навряд чи може запропонувати якісь сучасні технології. І тому змушена зосереджуватися на протилежному – консервації реакційних режимів та допомозі військовим хунтам, що явно не надто подобається державам із демократично обраною владою. Остання ситуація в Нігері це яскраво демонструє, хоч офіційно рф не визнає своєї причетності до військового перевороту. Загалом слід визнати, що у деяких регіонах кремль усе ще має сильні політичні позиції, адже за правлячими режимами низки африканських країн стоять «вагнерівці» та інші ПВК, якими росія продовжує торгувати, тобто смерть залишається її основним товаром. Зрештою, важко очікувати щось інше від країни, яка оголосила себе правонаступницею СРСР і відповідно наслідувала всі притаманні йому вади.

Отже, з огляду на загальний тон заяв на саміті та нульові результати у сфері розвитку економічної співпраці, можна зробити висновок, що росія втрачає свій вплив на Африканському континенті. І такому послабленню ще більше посприяють дві події — вихід росії із зернової угоди та відмова путіна відвідати XV саміт БРІКС, який має відбутися з 22 по 24 серпня у ПАР. Цинічне нехтування реальними загрозами голоду є більш красномовним, аніж міфічні гасла спільної боротьби з «неоколоніалізмом». А слабкість, яку демонструє путін через побоювання арешту, не додає йому авторитету, як лідеру, що прагне визначати долю світу.

Результат більш ніж закономірний, тому справедливий. І це важлива та позитивна тенденція для нас. Особливо на тлі справжнього прориву України на глобальний Південь, який стався під час підготовки та проведення Другої зустрічі радників із безпекових та політичних питань у Джидді (Саудівська Аравія).

Арсеній Пушкаренко, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства