Ніколи знову? Уроки Дахау для України

Викрадення українських дітей, зґвалтування, тортури та вбивства українських мирних жителів, що відбуваються під час російської агресії проти України, – трагічне відлуння нацистських практик, відточених у концтаборі Дахау. Про це пише професор воєнних досліджень у Воєнному коледжі армії США Джон Нагл у статті «Ніколи знову? Уроки Дахау для України» в американському виданні «The Hill». З дозволу автора та видання Укрінформ публікує її переклад українською.

У меморіалі на місці першого концентраційного табору, який заснував Гітлер у 1932 році, жахи Голокосту представлені чітко та відверто. Неможливо не здригнувшись зайти в газову камеру або в прилеглі крематорії. План масових убивств, що розробили нацисти, був неймовірно ефективним, принаймні до тих пір, поки не закінчилося вугілля в печах і вони не були змушені ховати жертв тортур у братських могилах.

Але побувати в Дахау також непросто, тому що кожен німецький школяр повинен відвідати концтабір до випуску із школи. Деякі навчальні заклади радять учням відмовитися від сніданку в день візиту, вважаючи, що навіть ця маленька незручність зможе спричинити в них більше співчуття до тих, хто пережив усі жахи Голокосту. Я був там у понеділок і бачив буквально сотні школярів, поділених на групи десь по 20 осіб, у супроводі викладачів. Вони були вдягнені типово для старшокласників і проявляли різний рівень інтересу до екскурсії, і це саме те, чого слід очікувати від їхніх американських однолітків; але загалом вони поставилися до цього дня з належною серйозністю.

Я вітаю рішення німецького уряду зобов’язати усіх школярів вивчати цю гірку частину історії їхньої країни. Насправді будь-яка нація зрештою виграє від подібного відвертого розгляду найгірших вчинків у власній історії. І дуже доречним є меморіал з написом «Ніколи знову» кількома мовами.

На жаль, жахи, закарбовані в національному меморіалі Дахау, повторюються прямо зараз, за кілька сотень миль на схід. Після невиправданого вторгнення Росії в Україну настали викрадення українських дітей, зґвалтування, тортури та вбивства українських мирних жителів – трагічне відлуння нацистських практик, відточених у Дахау. Гірка іронія в тому, що президент Росії Володимир Путін називає нацистами українців, водночас сам дотримується нацистської тактики.

Я заїхав у Дахау дорогою на конференцію НАТО з оцінювання перебігу війни РФ в Україні, що організував німецький уряд, для якого російське вторгнення стало тривожним дзвіночком. Один натівський генерал визнав, що не міг уявити повномасштабну війну в Європі за свого життя, але саме це і сталося. Європа відповіла різким збільшенням оборонних витрат, а також економічною та військовою підтримкою свого хороброго сусіда в облозі на суму близько 80 мільярдів доларів. Сполучені Штати Америки так само істотно допомогли Україні, здебільшого озброєнням, яке дало змогу захисникам цієї гордої нації стримувати навалу переважальних сил агресора. Неймовірно, але сьогодні Америка вагається стосовно подальшої підтримки України. Конгресмени роз’їхалися з Вашингтона на свята, так і не виділивши до нового року фінансування для подальшої підтримки України в її справедливій і мужній боротьбі за свободу.

Як ветеран бойових дій американської армії, що пройшов дві війни, і досвідчений дослідник міжнародних відносин, я твердо вірю, що, незважаючи на всі свої помилки, США залишаються найбільшою рушійною силою справедливості, демократії та миру. Я неприємно вражений тим, що Америка відвертається від меншої країни, яка бореться з фашизмом у Європі ХХІ століття.

Трагедій безліч, хоча й боляче їх всіх переказувати. Схоже, що більшість в Палаті представників і в Сенаті підтримує додаткову військову допомогу Україні. Адміністрація Байдена була рішучою у глобальному управлінні зусиллями щодо підтримки України, хоча тепер, усвідомлюючи наявні негаразди в Конгресі, вже не заявляє, що підтримуватиме Україну стільки, скільки це буде потрібно. Тепер Президент Байден може лише пообіцяти, що США допомагатимуть Україні стільки, скільки зможуть.

Я висловлюсь досить чітко: ми насправді можемо дозволити собі підтримувати Україну в боротьбі за свободу вічно. Незважаючи на те, що США виділили Україні близько 75 мільярдів доларів, більша частина цієї суми виражена у зброї, яка віджила свій термін придатності і підлягала утилізації. Нам, у буквальному сенсі, дешевше відправляти цю зброю в Україну для захисту свободи, ніж знищувати її тут, у Сполучених Штатах. Також оновлення арсеналу забезпечує американські робочі місця, одночасно ліпше готуючи американську армію до війни в майбутньому.

Ціною лише приблизно 5 відсотків оборонного бюджету США українські солдати з американською зброєю в руках протягом останніх двох років більш ніж удвічі зменшили потужність російської армії. Росія тепер є найбільшою загрозою світовому порядкові та безпеці. Малоймовірно, що Путін зупиниться на Україні у своїх мріях про відновлення радянської імперії, отже, враховуючи те, що Америка має договірні зобов’язання захищати всі інші країни-члени НАТО, зокрема наступні у «списку» російського президента, забезпечення допомоги України сьогодні збереже життя американців, а також долари платників податків. Допомагаючи Україні, ми збережемо заснований на правилах світовий порядок, який Америка створила після Другої світової війни і який відзначився найдовшим в історії періодом миру між великими державами світу та економічного розвитку.

Конгресменам варто відвідати Дахау цього січня – їм вистачить місця поруч з німецькими школярами. Наші законодавці зможуть побачити, як виглядає фашизм, а потім хай подивляться на схід і вирішать, чи вони дозволять цьому повторитися.

Джон Нагл, професор воєнних досліджень у Воєнному коледжі армії США
Джерело: The Hill

Перше фото: John Nagl

Переклав з англійської Євген Матюшенко