Безнадійні вибори Надєждіна
Ну от офіційно затверджено те, чого очікували з понеділка. Тоді робоча група російського центрвиборчкому заявила, що відсоток браку в підписах, зібраних за потенційного кандидата в президенти РФ Бориса Надєждіна, – 15,348%, водночас як їх може бути не більше 5%. Це було вагомим показником того, що проєкт участі у «виборах» кандидата з антивоєнною риторикою визнаний у Кремлі занадто ризикованим. Але ухвалення цього рішення затягнулося, і ці кілька днів більш рельєфно показали штучність і керованість електорального процесу в Ерефії.
Загалом ми писали про початок цього сюжету в матеріалі «Борис Надєждін як остання "надєжда" Росії на "виборах"-2024. У чому полягає феномен Надєждіна, що несподівано проявився в РФ».
Сьогодні завершимо цю тему.
ДОПУСК НАДЄЖДІНА ДО «ВИБОРІВ» СПРАВДІ БУВ РИЗИКОМ ДЛЯ КРЕМЛЯ
Черги в підписних пунктах за Надєждіна та деякий галас навколо нього став неприємною несподіванкою для кремлівських технологів, що відповідають за «вибори». У країні, як не придушеній репресіями, так задуреній гучною пропагандою, відносно безпечна можливість висловитися проти війни та мобілізації стала привабливою для багатьох. Електоральний рейтинг Надєждіна відразу ж становив від 6% до 16% (такий розкид показників пояснюється складнощами соціології в поліцейській державі). І це при тому, що він останнім часом не надто десь «світився» (від телевізора його влітку трохи відсунули). Та й у сенсі популізму Надєждін ще не торкався деяких дуууже привабливих тем. Наприклад, регіоналістських. А тут потенціал великий.
Достатньо згадати дві свіжі події. Вибух протесту в Башкирії, придушення якого триває і досі (і буде доведене до кінця). Це добрий приклад невдоволення в національних республіках країни. По-друге, вимога прокуратури Хабаровського краю визнати екстремістським громадський рух «Я/Ми Сергій Фургал». Про це стало відомо 7 лютого, а розгляд позову відбудеться в закритому режимі 22 лютого. І це – не менш яскравий приклад регіоналізму.
Отже, Надєждіну, якби його допустили до виборів, достатньо було упакувати улюблену ідею російської провінції «досить годувати Москву» в безпечну форму, як він отримав би ще один-два десятки відсотків.
І ще не слід забувати, що кандидат у президенти може їздити по країні, проводити зустрічі з виборцями та навіть – страшно вимовити – мітинги. Безпечні, на яких не битимуть кийками по голові, спині та усюди, де дістануть. А якщо на них приходитиме багато людей? А потім, за ланцюговою реакцією, в різних містах щоразу більше? Хіба для цього кремлівська влада відбивала, у прямому та переносному сенсах, цю шкідливу звичку – ходити на якісь там збіговиська, щоби потім своїми ж діями відіграти назад і все це дозволити? Звісно, ні!
Тому й не дивно, що всі притомні експерти одноголосно говорили, що Надєждіна до списку кандидатів не пропустять. Водночас мало вигляд переконливого припущення, що головним двигуном такого недопуску Надєждіна був заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко, колишній його начальник. Така-от іронія долі: сам втягнув його у цю історію, а тепер викидає з неї, оскільки електоральний сюжет почав розвиватися за небезпечним сценарієм. Також за те, щоб пустити Надєждіна далі, була голова ЦВК Елла Памфілова, бюрократична мета якої полягала не в остаточному результаті (як у Кирієнка), а в тому, щоб усе було зовні красиво, пристойно, інтелігентно. (Вона ж, типу, колишня правозахисниця).
КІЛЬКА СЛІВ ПРО МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ НАД ВИБОРАМИ В РФ
Отже, у понеділок про вилучення Надєждіна зі списку кандидатів усе було відомо і зрозуміло. Чи майже все. Оскільки не менш важливими і показовими для розуміння російських реалій стали подальші події.
І тут для їхнього викладу треба трохи відійти назад, змінивши фокус розгляду на більш генералізований. Отже, події відбуваються в Росії, поліцейській державі, диктатор якої, за старою звичкою, воліє проводити щось на кшталт президентських виборів. Задля полегшення контролю над цим процесом передбачена значна кількість механізмів. Збір підписів та їхня перевірка – один із них. У ньому діє технологія, яка дає змогу визнати недійсною будь-яку кількість підписів.
Найбільш дієвий і такий, що неможливо заперечити, – так звана графологічна експертиза, тобто встановлення тотожності підпису. Коли таку процедуру проводять по-справжньому, то для цього потрібно багато часу. Але коли йдеться про десятки тисяч заповнених рядків і підписів, то зрозуміло, що швидка та якісна експертиза не є можлива. Тому тут починаються свавілля, упередженість, зумовлені завданням, яке дали зверху.
Отже, за вказівкою влади будь-який, навіть найчистіший набір підписів, можна оголосити неякісним.
У СЕРЕДОВИЩІ РОСІЙСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ ЗНОВУ «РОЗБОРКИ»
І от у таких умовах у понеділок, 5 лютого 2024 р., тобто того ж дня, коли робоча група ЦВК оголосила про незаконні 15% браку в підписах за Надєждіна, ліберальна, опозиційна «Нова газета. Європа» (її ще називають «Нова-Європа»), яку тепер видають у Ризі, публікує дещо дивний текст. Його довга назва така: «Надєждін вийшов із “хати”. Як соратники антивоєнного кандидата з “Громадянської ініціативи”, що спочатку не вірили у збір підписів, могли підставити його». Це досить великий матеріал, так би мовити, розслідування, в якому конкуренти у штабі Надєждіна анонімно поливають одне одного брудом. Водночас «хатою» називають потаємний штаб, в якому, мовляв, діялися погані справи, фальшування підписів.
Головна заява тексту винесена в заголовок: «Як 20 тисяч поганих підписів могли потрапити до ЦВК*». Тобто стверджується, що в 105 тисяч поданих підписів навмисно вкинуто 20 тисяч неякісних. (Принагідно зазначимо, що такий показник – навіть більший, ніж у заяві робочої групи ЦВК). Та наскільки ж достовірна заява газети? Звернемо увагу на ту зірочку. Наприкінці додана така примітка-пояснення: «*”Новій-Європі” не вдалося підтвердити або спростувати факт передання намальованих підписів до ЦВК, тому ми не можемо достовірно стверджувати, що вони туди потрапили». Отако! А якщо не можете достовірно стверджувати, то навіщо публікуєте цей матеріал, навіть не дочекавшись остаточного рішення ЦВК?
Опозиційний телеграм-канал SOTA підхопив тему кепської роботи штабу Надєждіна, який, нібито, замість добрих, якісних підписів відправив погані. І в ньому ж процитоване анонімне інтерв’ю телеграм-каналу «Выборы, всем ЦИК», яке дав один із менеджерів штабу. В ньому припускається, що фальшованих підписів могло бути ще більше – 20–30 тисяч.
Зрозуміло, що сам Надєждін і партія «Громадянська ініціатива», яка його висувала, почали завзято спростовувати такі заяви, пояснюючи їх заздрістю тих структур, чиї зібрані підписи не взяли або взяли менше.
А популярний російський опозиційний блогер-двомільйонник Максим Кац, який сильно «топив» за Надєждіна, пішов набагато далі. Він просто назвав статтю в «Новій-Європі» проплаченим вкиданням і додав, що навіть розмір гонорару знає.
ЧИ Є В ЦЬОМУ СЛІД ГРУ-ФСБ? ПЕВНО, ЩО ТАК
Що ж бачимо в підсумку? Ще два тижні тому опозиційна, ліберальна Росія дивувалася великим чергам у штаби Надєждіна і пишалася цим. Тепер же все звелося до традиційного російського внутрішньоопозиційного ср… Перепрошую, внутрішньоопозиційної суперечки. Коли таке бачиш десятки разів, то іноді думаєш, що ніякого ФСБ або ГРУ вже й не треба – в тій російській опозиції самі всі розсваряться…
Але такі думки – шкідливі й неточні. Для підтвердження цього своєчасно наспіло розслідування, вже справжнє і безсумнівне, від «The Insider» – про трьох російських агентів. Один діяв як начебто журналіст, другий – кінорежисер-документаліст, а третій – правозахисник. Останній, Іван Жихарєв, дістався аж до каспаровського Форуму вільної Росії у Вільнюсі. Приємно (чи неприємно?), що він і в мене на багатьох фотокадрах звідти засвітився. У коментарях до розслідування «The Insider» мовилося, що це очікувано. Адже і в усі штаби Навального по всій Росії обов’язково посилали спецагентів.
А якщо так, то чому ж у штабах Надєждіна та інших опозиційних структурах, як-от газетах, телеграм-каналах, системно-ліберальних партіях тощо, має бути інакше. От тільки де саме, на якому етапі та в якій пропорції діяла і діє гебешна агентура – сказати не беруся.
Це ж тільки блогер Кац точно знає, кому і скільки заплатили.
ЛИСТУВАННЯ МІЖ НАДЄЖДІНИМ ТА ЦВК. «РОСТОВ НА ДОМУ»
Отже, остаточне рішення про недопуск Надєждіна до виборів мали ухвалити в середу, 7 лютого. Проте, «відбиваючи» в ЦВК підписи, необхідні для реєстрації його кандидатури, він попросив Центрвиборчком перенести розгляд цього питання з 7 на 10 лютого. Елла Памфілова заявила, що члени виборчкому, «виявляючи добру волю», вирішили перенести засідання на 8 лютого. Це було зроблено саме так, як згадано про Памфілову вище: «Зовні красиво, пристойно, інтелігентно».
Адже Надєждін не просто так попросив про перенесення на три дні. Це давало потрібний час для перевірки та можливого (але вкрай малоймовірного) «відбивання» підписів, названих неякісними. Елла Олександрівна дала тільки один день, чого було завідомо мало. Тобто, по суті, – теж знущання, проте гарно упаковане в жест «доброї волі» (як же вони всі, від ЗС до ЦВК РФ, люблять подібні облудні жести).
Також штаб Надєждіна зробив за цей час і вдалий жест, опублікувавши яскравий і навіть смішний приклад «недостовірних» підписів. Там, виявляється, така технологія. Всі листи, заповнені вручну, оцифровують, переводять у комп’ютерну форму. І вже в такому вигляді їх автоматично перевіряють. І бувають випадки, коли вулиця «Маяковського» під час оцифрування стає «Мяковського», а «Ростов-на-Дону» стає «Ростовом на дому». Ну, й відповідні підписи далі визнають недійсними. І вже той, хто подавав їх, має показувати помилку, доводити свою правду. А от ЦВК ніякої відповідальності за свої помилки на себе не бере. Вдале шахраювання.
Ще цікава деталь. Тема «Надєждін як остання “надєжда” Росії» цього тижня на пропагандистському РосТБ була дещо посунута надгаласливим візитом американського прокремлівського журналіста Такера Карлсона, який сміливо приїхав у Москву брати інтерв’ю в Путіна. Але повністю витіснити Надєждіна з інформполя не вдалося. За частотою згадувань у російському сегменті Х (твіттера) «Надєждін» входить у трійку лідерів разом зі згадуванням «Такер Карлсон / Tucker Carlson» та «Путін».
Але чи надовго це?
«ВИБОРИ-2024» – ДИСТИЛЬОВАНО НУДНІ Й БЕЗ РИЗИКІВ
Та от цей день і ця година настали. На засіданні 8 лютого російська ЦВК визнала недійсними 9147 підписів виборців на підтримку висування Надєждіна.
Достовірними визнано лише 95587 підписів. Для реєстрації ж необхідно 100 тисяч. Щоправда, зібрали більше 200 тисяч, але здати можна було не більше 105 тисяч. (Теж, погодьтеся, елегантне шахрайство – так зручніше забороняти).
Надєждін пообіцяв оскаржувати це рішення, подавати позови, протестувати. Але! Все «в рамках законності», ніяких протиправних майданів чи чогось подібного…
Отже, в бюлетень «виборів» будуть вписані лише 4 кандидатури. З огляду на це варто зазначити, що на «виборах Путіна» кандидатів завжди бувало більше – від 5 до 8. А так мало, рівно 4, у «путінську еру» було тільки під час «виборів» Медведєва у 2008 році. Тобто нинішню схему кандидатів для надійності максимально спростили та вихолостили, як і тоді, 16 років тому.
І це абсолютно ідентична схема. Зокрема, КПРФ – Зюганов (2008), Харитонов (2024), ЛДПР – Жириновський (2008), Слуцький (2024), маловідоме «нове обличчя» – Богданов (2008), Даванков (2024). Далі ж починаються розбіжності. Андрія Богданова від спойлерської Демократичної партії Росії тоді ніхто не боявся. Інша річ – з Владиславом Даванковим від партії «Нові люди» (яку в 2021 році навіть пропустили до Держдуми, щоб трохи розчинити стару путінську гвардію молодою).
Ще влітку минулого року організатори «виборів» з адміністрації президента не хотіли давати дорогу Даванкову. Аргументація була така: «Причина у віці. Даванкову 39 років, він любить піар, може нормально виступати публічно. Зрозуміло, що він не отримає великий відсоток, але молодий та активний кандидат може змусити виборця подумати про вік президента. Це буде невигідний контраст. Мова не про результат [Путіна] на самих виборах, а про перспективу пари-трійки років, коли з'являться думки про те, що Путін, звичайно, молодець, але чи не час прийти комусь молодшому. Участь молодих кандидатів може стати каталізатором таких думок».
Даванков справді любить піар. І вже встиг поставити свій підпис за Надєждіна, плануючи перехопити бодай частину його електорату. Але це суто кар’єрні ігри путінського політменеджера Даванкова і не більше. Оскільки розраховувати на чинного заступника голови Держдуми від спойлерських «Нових людей» як на точку збирання протесту було б надто наївно.
ВИСНОВКИ З «ФЕНОМЕНУ НАДЄЖДІНА» ДЛЯ РІЗНИХ СТОРІН
Час підбивати підсумки. Перед АП стоїть завдання забезпечити Путіну на «виборах» комфортний показник 80+ відсотків. Це має перебити попередній, такий же дутий максимум 2018 року – 76,7%, і наблизитися до часів «кримського консенсусу» 2014 року – 86%. Безсумнівно, з використанням всіх важелів управління та фальсифікацій Кремль поставлене завдання виконає. І це дасть Путіну формальний привід, психологічне, так би мовити, право на будь-які нові «жорсткі» кроки у зовнішній та внутрішній політиках (нову мобілізацію; започаткування нових конфліктів, зокрема гібридних, із сусідніми країнами НАТО; подальшу мілітаризацію економіки).
Водночас експерти кажуть про те, що вже тепер дещо зменшилася та ж таки «психологічна легітимність» Путіна, причому не тільки в умовно ліберальній частині російського суспільства, а й у пасивних його шанувальників. Бо їх позбавили гарного шоу до пива: «Як мужній, сильний Путін розчавлює гнилого ліберала Надєждіна». І навряд чи Даванков зможе повноцінно заповнити цю прогалину. Тобто в цьому сегменті суспільства (електоральне «болото»), попри воєнні фанфари та барабанні повідомлення про інші успіхи, посиляться песимізм, безнадія.
Дивним чином явлення народу «феномену Надєждіна», навіть в такому вигляді, урізаному, перерваному, додає оптимізму двом іншим сегментам – прямо протилежним.
По-перше, це згаданий ліберальний табір (ті, хто ще не в таборі виправних колоній). Для нього плюси в тому, що, знявши Надєждіна, Кремль позбавив ці вибори навіть тіні легітимності. До того ж виявилося, що супротивників путінської божевільної військової авантюри набагато більше, ніж вважали. З цього – висновок на майбутнє: кандидата можна зняти, а от куди подіти ті сотні тисяч та навіть мільйони, що солідаризувалися з ідеями, які він висловив?
Пряме віддзеркалення цього – позиція та оптимізм турбопатріотів, гарячих прибічників «СВО» типу Гіркіна, які критикують Путіна за недостатню жорстокість і рішучість. Вони вдячні висуванню Надєждіна за те, що воно «підсвітило», скільки ще у «святій Русі» п'ятої колони, тих, хто готовий вдарити у спину «хлопчикам у СВО». Для них те, що сталося, – провал плану Заходу, «кольорова революція» не вдалася, і навіть «президент-елект» (типу Тихановської в Білорусі) не відбувся. Крім того, для «ватників» тепер є завдання на майбутнє – щоби Надєждіна не тільки зняли, а ще й посадили за те, що він встиг наговорити (якась стаття з розпалювання ворожнечі чи дискредитації армії). В умовах двозначності російського кривосуддя це цілком можливо.
Усе це – висновки «далекої дії». Швидких змін очікувати в Росії не варто. Для Кремля вся країна залишається таким собі «Ростовом на дому», з яким можна робити що завгодно. Але ситуація в РФ та у світі – динамічна. І треба добре знати про поточний стан справ у країні-агресорці та зміни в ньому.
Олег Кудрін, Рига
Фото з відкритих джерел
