«Плівки Симоньян», або Taurus розбрату

Оприлюднений 1 березня горезвісною російською пропагандисткою Маргаритою Симоньян запис перехопленої розмови високопоставлених офіцерів Бундесверу спричинив неабиякий скандал у Німеччині. Без перебільшення, один з найгучніших за останні роки.

Якщо зовсім коротко, то в майже 40-хвилинній розмові головний інспектор Люфтваффе, німецьких ВПС, Інго Герхартц і троє інших офіцерів обговорюють теоретичні можливості розгортання далекобійних ракет Taurus в Україні й використання їх проти якогось «мосту», який вони прямо не називають, але можна припустити, що йдеться про Керченський, або Кримський міст. А також те, яким чином це можна було би зробити, аби німецькі солдати не були при цьому залучені на території України.

Можна було би написати: «мовляв обговорюють», але в Берліні вирішили не робити вигляд, що не розуміють, про що йдеться, як це практикують у самій Росії, і факт автентичності запису підтвердили буквально через кілька годин.

У пресслужбі Міноборони ФРН Укрінформу заявили, що перехоплення дійсно мало місце, але ще належить перевірити, чи не були якісь окремі частини розмови модифіковані.

Мало залишилось у Німеччині політиків і експертів, які не відреагували би на цей інцидент.

Не промовчав і канцлер Олаф Шольц, який зробив дуже коротку заяву прямо з Ватикану, де перебував з візитом. Він назвав ситуацію дуже серйозною і пообіцяв ретельне та швидке розслідування.

Депутати Бундестагу від різних фракцій і експерти також назвали ситуацію серйозною, адже йдеться, буквально, про безпеку Федеративної Республіки. Якщо перехоплено цю розмову, то хтозна, чи не прослуховують росіяни все, що їм заманеться. У гіршому випадку, виявиться системна проблема.

ГРА МОСКВИ НА НІМЕЦЬКИХ ФАНТОМНИХ БОЛЯХ

Москва, звісно, зажадала «пояснень» від уряду ФРН і пригрозила (ротом речниці російського МЗС Марії Захарової), що «спроби ухилитися від відповідей будуть розцінюватися як визнання провини».

Щоправда, незрозумілим є, про яку «провину» йдеться. Чи в Москві вже візуалізують зруйнований німецькою ракетою міст і саме через це хочуть «сатисфакції»?

Втім, цілком зрозумілим є той факт, що в Росії абсолютно усвідомлюють ту небезпеку, яку ракети Taurus у разі їх передачі становитимуть для них. Нехай і заявив в одному з їх пропагандистських ток-шоу якийсь «експерт» про те, що вони ці ракети навчились збивати “на раз-два” (я не військовий історик і не військовий експерт, тому важко собі уявляю, де б це Росія ни мали раніше нагоду збивати Taurus).

Саме з цією метою – не дати Шольцу «похитнутися» в його небажанні передавати Україні ці системи озброєнь – і було вкинуто в публічний простір це перехоплення. (До слова, цікаве питання, чому саме через Симоньян).

А канцлер, який місяцями намагався ухилятися від прямої відповіді про ракети, а питання такі йому ставили регулярно, останніми днями дуже чітко озвучив, причому кілька разів, небажання давати свою згоду на передачу їх Україні. І навів аргумент або свій, якщо хочете, страх – Німеччина стає безпосередньою учасницею конфлікту. Тобто, за словами Шольца, країна НАТО вступає у війну з Росією, чого він як глава уряду допустити ніяк не може.

Отже, всі передані танки, РСЗВ, системи ППО та купа іншого (Німеччина наразі є найбільшим серед країн Європи постачальником військової техніки та матеріалів для України) – це не участь, а ракети – участь. А все – через те, за словами Шольца, що ракета «при неправильному використанні може досягти якоїсь конкретної цілі десь у Москві». (Залишимо недовіру канцлера до українських військових на його совісті).

Тут ми маємо перехід від історично-покаянного сентименту про «ніколи більше німецькі танки не будуть на російській землі», який також використовувався місяцями, до «німецька зброя не може більше ніколи бити по Москві». В самій Москві цей сентимент чудово розуміють і експлуатують його не без успіху. Страх нової війни з Росією – у підсвідомості німців.

ПОТЕНЦІЙНЕ ДЖЕРЕЛО КОНФЛІКТУ

Цікаво, що в перехопленні очевидно (якщо тут не було щось насправді змодельовано) йдеться про те, що Шольц блокує поставки ракет, але питання проробляється за наказом міністра оборони Бориса Пісторіуса.

Це провокаційний момент, адже він вбиває клин між канцлером і його міністром, ніби останній ставить під сумнів рішення керівництва.

Ба більше, офіцери Люфтваффе ставлять під питання деякі аргументи Шольца, які він наводить для пояснення небажання передавати ракети, що підриває його авторитет.

Сам же канцлер зробив собі минулого тижня не дуже добру послугу, фактично натякнувши публічно про те, що союзники – французи та британці – ніби програмують свої Scalp і Storm Shadow на місці, чого Німеччина не може собі дозволити. Здивовані союзники цю несподівану заяву частково спростували, але здебільшого залишили без коментарів, адже йдеться про секретні операції.

У Лондоні канцлеру закинули «кричуще зловживання розвідданими» та навіть заявили, що він таким чином підриває згуртованість НАТО. В Берліні також напружилися через необачні висловлювання свого керівника.

Ближчими днями стане зрозумілим, як буде розвиватися ситуація в Німеччині на тлі скандалу. Зрозуміло, що буде проведено службову перевірку та, можливо, зроблено якісь кадрові висновки.

Можливо, і хочеться на це сподіватися, російські спецслужби не мають можливості прослуховувати всі розмови офіцерів Бундесверу: під час цієї онлайнової конференції, яка велась через платформу Webex, один з учасників перебував у Сінгапурі, отже є варіант, що виток міг статися «десь по дорозі».

Але, за будь-яких умов, – це погана історія. Невипадково міністр оборони Борис Пісторіус, який, до речі, одним з останніх прокоментував інцидент, назвав його «дезінформаційною атакою», яку веде президент Росії Володимир Путін.

«Це гібридна дезінформаційна атака: йдеться про розкол, йдеться про підрив нашої єдності», – сказав Пісторіус і очевидно мав на увазі не лише Німеччину, а й блок НАТО.

Ця історія показує, що Росія, з одного боку, реально боїться можливості ще більшої – кількісної, якісної і, можливо, персональної – допомоги Україні з боку її партнерів, а з іншого, – що вона посилює активність з метою внести розкол у лави цих партнерів і в суспільства окремих країн.

Наші друзі мали би зрештою зрозуміти, що половинчастими заходами та всілякими «гальмами» вони ризикують вже своєю власною безпекою. Конфлікт насправді вийшов за рамки «регіонального».

Що ж до ракет і Шольца, можна припустити, що «радикалізація» канцлера прямо пов’язана із конференцією на підтримку України, яку Макрон зібрав у Парижі 26 лютого, адже саме після цього Шольц зробив кілька заяв стосовно ракет і неприпустимості присутності німецьких солдатів в Україні. У цій ситуації особисто автору здаються можливими протилежні варіанти поведінки: або канцлер «психоне» та швидко ухвалить таки рішення передати Україні вкрай потрібні їй ракети, або, знову ж таки «психоне» і, ображений, залишиться непохитним у своєму «НІ».

Хоч як би склалося, на главу уряду, очевидно, чекають дуже неприємні внутрішньополітичні розбірки та пояснення у Бундестазі.

Ольга Танасійчук, Берлін