Захист Арктики має важливе значення для боротьби зі зміною клімату. Однак це неможливо, якщо не виконується міжнародне право

13.03.2024 11:00

Укрінформ

Для цього необхідно покарати Росію за порушення норм міжнародного права. Першим кроком до цього має стати озброєння України.

Нещодавно російський парламент обговорював можливість денонсації так званої «Угоди Шеварднадзе-Бейкера» між СРСР та США про розмежування морського простору. Російський парламент – «не місце для дискусій» (за словами його колишнього спікера), тож це був сигнал Путіна світові про експансіоністські плани Росії цього разу в Арктиці. Ці устремління чітко висловлені у російській Морській доктрині 2022 року, яка окреслює російські інтереси щодо арктичних вод та ресурсів.

Військовий потенціал Росії в Україні значною мірою вичерпано, тому зараз сприятливий момент для НАТО показати свою силу й обмежити арктичні амбіції Росії. Це принесе довгострокові вигоди для планети, оскільки збереження Арктики має важливе значення для уповільнення глобального потепління. Більше – у матеріалі аналітичного центру «VoxUkraine».

Що поставлено на карту?

На Арктику припадає близько 22% світових нерозвіданих запасів нафти й газу, а також значні обсяги розвіданих ресурсів. Крім нафти і газу, це залізна руда, вугілля, фосфати, рідкоземельні та дорогоцінні метали, коштовне каміння й алмази. Корінні народи займаються полюванням, а також в Арктиці є рясні запаси риби, як-от тріска, минтай та червоний морський окунь. Арктичне рибальство приносить близько 560 мільйонів доларів на рік, і ця цифра може зрости в тридцять сім разів через потепління океану.

Обмеження людської діяльності в Арктичному регіоні відповідає інтересам цілого світу. За іронією долі, країни, які розташовані вельми далеко від Арктики (як-от Барбадос) постраждають від кліматичних змін найбільше, а отже найбільш зацікавлені в її збереженні. Арктику можна захистити лише за допомогою міжнародних законів, які враховують інтереси всіх держав та забороняють хижацьку поведінку. Росія та її союзники, як-от Іран та Китай, не поважають міжнародне право, тож їх потрібно примусити дотримуватися його норм.

Хто експлуатує Арктику?

Як видно з таблиці 1 та рис. 2, Росія експлуатує ресурси Арктики найбільше: видобуває вуглеводні та інші корисні копалини, займається рибним промислом, а також використовує Північний морський шлях для транспортування СПГ. Це одна з небагатьох країн, які насправді виграють від глобального потепління: у разі звільнення від льоду Північний морський шлях стане на 6000 кілометрів коротшим за нинішній маршрут із Шанхаю до Роттердама, й проходитиме переважно вздовж узбережжя Росії (теперішня ситуація в Червоному морі чітко показує, як зловмисники можуть перетворити міжнародні судноплавні шляхи на зброю). Глобальне потепління також відкриє Арктику для ще більшої експлуатації її природних ресурсів, тож Росія вже сьогодні інвестує туди досить значні кошти. Економічна та військова присутність Росії в Арктиці тісно пов’язані між собою. Одним із яскравих прикладів є шахтарське місто Баренцбург на норвезькому півострові Шпіцберген. Росія десятиліттями несе збитки, утримуючи кілька сотень Росіян на півострові для того, щоб можна було виправдати російське втручання «захистом власних громадян».

Рисунок 1. Країни (потенційно), що експлуатують ресурси в межах полярного кола (вище 66⁰ пн.ш.)

Як регулюється Арктика?

Відповідно до Конвенції ООН з морського права країни мають виключну економічну зону (ВЕЗ) для експлуатації природних ресурсів у межах 200 морських миль від своїх берегових ліній. Ексклюзивне право на морське дно може виходити навіть за межі ВЕЗ, як частина розширеного континентального шельфу (РКШ). Відповідно, ресурси Північного Льодовитого океану можуть розробляти Канада, Гренландія (Данія), Ісландія, Норвегія, Росія та Сполучені Штати (рис. 1).

У 1996 році ці країни разом із Фінляндією та Швецією створили Арктичну раду для сприяння розвитку наукового співробітництва та збереження навколишнього середовища та культури корінних народів. Окрім восьми арктичних держав, тринадцять країн мали в Арктичній раді статус спостерігачів. Зокрема, Китай виявляє інтерес до регіону, називаючи себе «приарктичною державою» та розвиваючи «Полярний шовковий шлях» на Північному морському шляху Росії в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Арктична рада перестала функціонувати в 2022 році через агресію Росії проти України.

Багато країн намагаються зберегти Арктику з огляду на її глобальне значення: Канада, США та Норвегія обмежують там видобуток природних ресурсів, а США та Канада ще й вилов риби. У 2021 році міжнародна угода запровадила мораторій на комерційний рибний промисел у центральній частині Північного Льодовитого океану до 2037 року. Хоча цей океан здебільшого вкритий льодом і не входить до ВЕЗ жодної країни, комерційне рибальство може збільшитися в майбутньому по мірі танення крижаних шапок. Окрім шести арктичних прибережних держав, підписантами цієї угоди є Китай, Японія, Південна Корея та Європейський Союз.

Росія проти НАТО в Арктиці

У 2013 році Росія створила ОСК «Север» (Об’єднане стратегічне командування на основі Північного флоту) для «захисту» Арктики (кінцева мета Росії полягає у поступовому витісненні НАТО з регіону). Заполяр’я стало одним із п’яти російських військових округів. Воно має п’ять оперативних з’єднань: командування підводних човнів і флоту, Кольська флотилія, 61-ша окрема бригада морської піхоти, 45-та армія ВПС і ППО, 14-й армійський корпус. До того ж, Росія тримає в Арктиці чотири основні авіаційні частини, які налічують близько 100 літаків та парк безпілотних літальних апаратів (БПЛА), деяке наземне обладнання (танки й бронетехніка), а також велику кількість радарів та інших систем спостереження.

Тим не менш, російські сили в Арктиці значно слабші за об’єднані сили НАТО в регіоні (див. табл. 2 та рис. 3). Наприклад, країни НАТО мають щонайменше втричі більше літаків, ніж Росія (причому набагато кращої якості). Те саме стосується й підводних човнів. Хоча країни НАТО тримають в Арктиці менше кораблів та криголамів, Україна показала, що кількість кораблів більше не є вирішальним фактором у війні: великі й дорогі судна можна легко потопити набагато дешевшими морськими дронами (Росія інвестує в технологію підводних дронів, яка навряд чи запрацює раніше 2030-х чи 2040-х років).

Українці також довели неефективність російських систем протиповітряної оборони типу С-300 або С-400 (багато з яких розміщено в Арктиці) проти ракет типу «Storm Shadow». До того ж, багато частин російської армії, які раніше базувалися в Арктиці, було перекинуто в Україну, де вони зазнали значних втрат (вони воювали в районі Луганська в 2014 р., у Бучі та в Херсоні в 2022 р., в районі Бахмута й Токмака в 2023 році). Виробництво додаткових кораблів та криголамів для Північного флоту РФ затягується через накладені санкції (до того ж, Росія пошкодила український завод, який мав постачати частину деталей).

Втім, Росія продовжує брязкати зброєю в регіоні. У 2023 році вона провела в Арктиці чотири великі раунди військових навчань: в січні, квітні, серпні, та вересні (а у вересні 2022 року здійснила спільні навчання з Китаєм). НАТО (включно з новими членами) також проводило там інтенсивні навчання: у 2023 році вони проходили в лютому-березні, травні та червні. Іноді такі вправи можуть загрожувати ескалацією. Наприклад, Росія часто організовує армійські навчання біля кордонів або ВЕЗ інших країн. Нерідко трапляються інциденти з літаками спостереження, які не сприймаються як провокаційні, але час від часу ситуація стає більш серйозною: у 2018 році одинадцять російських надзвукових літаків провели «імітацію атаки» на норвезькі військові радари спостереження, а у 2021 році два літаки НАТО мали перехоплювати російські винищувачі в міжнародному повітряному просторі над Баренцевим морем.

Якщо такі інциденти триватимуть, це лише питання часу, коли один із них призведе до серйозної ескалації. Заохочена слабкою реакцією з боку інших держав, Росія може навіть навмисно піти на загострення. Військовий конфлікт у регіоні може мати жахливі наслідки для світу – навіть для країн, які знаходяться далеко від Арктики. Тому міжнародне співтовариство має набагато серйозніше підходити до питання протидії Росії. Цього можна досягти, озброюючи Україну швидше та інтенсивніше, оскільки стримування Росії в Україні унеможливить її напади деінде. Світ має чітко показати Росії (та її спільникам), що вона має дотримуватися міжнародного права, перш ніж російський імперіалізм ще більше загрожуватиме планеті своєю агресією в Арктиці.

Рисунок 2. Видобуток ресурсів в Арктиці