Нова оборонна стратегія Канади: фокус на протидії Росії та Китаю
Минулого тижня прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо разом із трьома своїми колегами-урядовцями оприлюднив нову оборонну стратегію Канади, яка окреслює напрям оборонної політики країни на наступні два десятиліття. Документ обіцяє суттєве нарощування видатків на оборону та прямо визначає Росію як найвірогіднішого супротивника Канади під час імовірного конфлікту.
АРКТИЧНЕ ПОТЕПЛІННЯ
Як одразу стає зрозуміло з назви документа («Наша Північ: сильна й вільна»), у центрі уваги Канади перебуває захист суверенітету в Арктиці, на яку припадає 40% території країни. Дійсно, цей віддалений регіон, якому історично не приділяли значної уваги через суворий клімат та низьку густоту населення, швидко набуває важливості з огляду на глобальне потепління. «Наша Арктика нагрівається учетверо швидше від середнього глобального показника, що робить величезний і чутливий регіон більш доступним для іноземних сторін, які мають все більші спроможності та регіональні військові амбіції. До 2050 року Північний льодовитий океан може стати найбільш ефективним транспортним маршрутом між Європою та Східною Азією», – йдеться у документі.
Дійсно, Північно-західним проходом, що огинає Північну Америку через Арктику, вже регулярно проходять судна, однак поки що переважно військові. На переконання Канади, цей потенційно дуже вигідний морський шлях здебільшого пролягає її територіальними водами, однак деякі інші країни, зокрема США, із цим не згодні. Поки прохід не має суттєвого економічного значення, контроль над ним – не пріоритетний для арктичних держав, однак це швидко зміниться, щойно крига скресне. «Канадський Північно-західний прохід та ширший арктичний регіон уже більш відкриті, й конкуренти не чекають, щоби скористатися із цього, шукаючи доступ, транспортні маршрути, природні ресурси, критичні мінерали та джерела енергії», – стверджується в оборонній стратегії.
ІНДІЙСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКЕ СУПЕРНИЦТВО
Іншим пріоритетним для безпеки й оборони Канади напрямком визначено індійсько-тихоокеанський регіон. «Оскільки ми – тихоокеанська держава, безпека і стабільність широкого індійсько-тихоокеанського регіону критично важлива для майбутнього Канади. Цей регіон зростає найшвидше у світі, й у ньому є шість із 13 найбільших торговельних партнерів Канади», – вказує документ. Як для держави-експортера із відносно малим внутрішнім ринком, для економічного добробуту Канади критичне значення має вільна торгівля й одна із її засад – безперешкодне мореплавство. Це пояснює увагу, прикуту Канадою до Тайванської протоки. «Нестабільність у Тайванській протоці – наріжному водному шляху – завадить торгівлі Канади, зокрема у ключових сучасних технологіях, та призведе до трильйонних втрат світової економіки», – зазначає стратегія.
Зрозуміло, що основною зацікавленою стороною у цьому регіоні є Китай, який у документі називають «все більш упевненим глобальним гравцем, який прагне змінити міжнародну систему для досягнення власних інтересів і цінностей, що все більше відрізняються від наших власних поглядів на безпеку й оборону».
Ураховуючи складну нещодавню історію китайсько-канадських відносин (Китай неодноразово вводив політично мотивовані обмеження на імпорт з Канади, агресивно перехоплював канадські бойові літаки та судна й навіть кілька років тримав у полоні двох канадців), Оттава добре розуміє, на що здатен цей «партнер», й готується до більш ніж імовірного чергового напруження.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПЛАЦДАРМ
Утім, саме у Європі наразі розвиваються найнебезпечніші для Канади події. «Європейська безпека нерозривно пов’язана із безпекою та економічним добробутом Канади. Європа – другий за розміром торговельний партнер і регіон, у якому перебувають багато наших найближчих союзників. Євроатлантичні оборонні взаємини, інституційовані у НАТО, зробили тривалий внесок до миру й процвітання в Європі та стабільності у світі», – стверджується у оборонній стратегії.
Документ детально перераховує агресивні й небезпечні дії, що відбуваються тепер у Європі: від підтримуваних державами зловмисних кібернетичних дій, зовнішніх втручань у демократичні процеси й масованих дезінформаційних кампаній до брутального повномасштабного загарбницького вторгнення в Україну, що вже забрало десятки тисяч життів. І головне джерело цих загроз й інших дестабілізаційних дій – Кремль.
Вкрай агресивна поведінка путінської Росії не залишає Канаді іншого виходу, окрім як переозброюватися. «Російські спроможності та її готовність використовувати їх наражають на небезпеку як Європу, так і Північну Америку. Її наступальні кібернетичні, космічні й інформаційні операції, а також звичайні та ядерні ракети кидають виклик на східному кордоні НАТО, а також на північному й західному флангах. Нова географія російських загроз підриває нашу спроможність підтримувати наших союзників у Європі з позиції сили».
ЗБРОЯ, БІЛЬШЕ ЗБРОЇ, ЩЕ БІЛЬШЕ ЗБРОЇ
Таким чином, саме Китай та Росію оборонна стратегія Канади визначає як потенційних противників, вказуючи також на їх все ближче партнерство з Іраном та КНДР. «Хоча ці країни прагнуть досягти різних цілей і в різному масштабі, вони поділяють зневагу до стабільних і передбачуваних правил, на яких ґрунтуються міжнародні відносини: суверенітету, невтручання, основоположних принципів безпеки людей, а також вільної й відкритої торгівлі. Своїми діями вони нормалізують використання насильства, примусу й залякування для досягнення власних політичних амбіцій».
Хоча зовнішня політика Канади традиційно будується довкола пошуку порозуміння та максимального використання дипломатії, оновлена оборонна стратегія також демонструє усвідомлення Оттавою критичної важливості силового стримування. Для цього федеральний уряд обіцяє вже протягом наступних п’яти років додатково виділити на оборону більше ніж 6 млрд дол. США, а за наступні два десятиріччя збільшити оборонні видатки ще на понад 50 млрд дол. Хоча певна частина цих коштів піде на покращення соціального забезпечення військовослужбовців, левову частку мають використати на закупівлю нової зброї, техніки та обладнання для підвищення «ударних можливостей».
Документом передбачається придбання літака дальнього радіолокаційного стеження, ракет великої дальності, гелікоптерів, дронів, бойових суден, броньованих автомобілів тощо. На півночі країни має бути створена нова наземна супутникова база, а вздовж берегової лінії розгорнута мережа датчиків стеження. Канада також обіцяє вкласти мільярди у систему протиповітряної оборони Північної Америки й збільшення виробництва артилерійських снарядів, а також суттєво наростити свої кіберрозвідувальні спроможності.
На додачу Канада навіть має «розглянути варіанти» оновлення свого основного бойового танка й флоту підводних суден. Усі ці заходи мусять наблизити оборонні видатки Канади до 2% від ВВП, чого вимагають від неї партнери по НАТО. Утім, «наблизити» не означає «досягти».
ПОПЕРЕДНІ ОБОРОННІ РОЗЧАРУВАННЯ
За словами міністра оборони Канади Біла Блера, з урахуванням нових коштів видатки Канади на оборону до 2030-го року мають сягнути 1,76% від ВВП. Це, звісно, помітно більше, ніж чинні 1,33%, але все одно на щонайменше 5 млрд дол. на рік менше, ніж вимагає НАТО. Прикметно, що ні уряд Джастіна Трюдо, ні опозиція не обіцяють будь-коли досягти цих 2%, говорячи лише про намір «рухатися у цьому напрямі».
Варто зазначити, що жодна із попередніх оборонних стратегій Канади за щонайменше пів століття не була сповна виконана. Оточена з трьох боків океаном, Канада увесь повоєнний час насолоджувалася безпековою парасолькою НАТО (зокрема США) й завжди дуже обережно ставилася до збільшення оборонних видатків, щедро фінансуючи натомість соціальну сферу. Оттава традиційно віддає перевагу перемовинам і розвитку багатосторонніх організацій, покликаних підтримувати заснований на правилах міжнародний порядок.
Поки що незрозуміло, чи стане цьогорічна оборонна стратегія винятком і чи будуть досягнуті поставлені цілі, особливо враховуючи, що більшість описаних у ній інвестицій відкладені у часі на роки, якщо не десятиліття.
ЗДОБУТКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Все ж для України цей стратегічний документ має принести багато переваг. Оскільки Канада – один із наших найбільш відданих партнерів, нарощування нею м’язів мало б посприяти й зміцненню українського війська. Після початку повномасштабного російського вторгнення Канада виділила Україні різноманітної допомоги на понад 10 млрд дол. Країна надіслала боєприпаси, стрілецьку зброю, танки, гармати, дрони, прибори нічного бачення, форму, провіант і багато іншого. Разом із партнерами Канада надала із власних складів багато артилерійських снарядів, майже вичерпавши свої запаси.
Передбачене оборонною стратегією нарощування канадських потужностей виробництва боєприпасів дасть змогу Канаді поповнити власні спорожнілі склади й передати надлишок Україні. Канада також уже пообіцяла довести до 2200 осіб чисельність свого військового контингенту в Латвії та надати йому протитанкові, протиповітряні й інші конче необхідні бойові можливості задля ефективнішого стримування Росії.
Оборонна стратегія Канади передбачає значне збільшення – майже подвоєння – особового складу Збройних сил Канади, що мало б полегшити це завдання. Згадується у документі й тренувальна місія UNIFIER, за допомогою якої навички сучасного бою здобули уже більш ніж 40 тис. українських захисників. Вона продовжуватиме свою важливу роботу ще щонайменше два роки.
Канада завжди була й залишається надійним поборником світового порядку, твердо відданим перемозі України. Оновлена оборонна стратегія недвозначно визначає ворогів і друзів та готує країну до тривалого протистояння, а це – саме те, чого потребує від своїх партнерів Україна. «Чинна війна Росії проти України – це прямий наступ на демократію, свободу, права людини та суверенне право України обирати власне майбутнє. Ставки не можуть бути вищими – вторгнення Росії має зазнати поразки, якщо ми хочемо зберегти міжнародний порядок, який десятиліттями захищав безпеку та процвітання Канади», – стверджується у документі.
Максим Наливайко, Оттава
Перше фото Getty Images
