Вибори в Литві: прозахідні важковаговики, популіст і проросійський антиваксер

У Литві минулої неділі відбувся перший тур президентських виборів, а також референдум про спрощення отримання подвійного громадянства.

Референдум визнаний таким, що відбувся, оскільки на нього прийшли більше половини виборців. Утім, не набралося потрібної кількості голосів, щоб змінити особливо захищену статтю Конституції. Отже, можливість подібних змін відкладається ще на 5 років.

А на виборах до другого туру пройшли чинні президент країни Гітанас Науседа та прем’єр-міністерка Інгріда Шимоніте. На перший погляд може здатися, що саме такий результат є логічним і очікуваним. Але тут не все так просто – були окремі напружені сюжети та несподіванки, з якими в Україні варто ознайомитися.

ПЕРШИЙ ТУР ВИБОРІВ: НИНІ ТА П’ЯТЬ РОКІВ ТОМУ

Передусім звернімо увагу на важливі деталі електорального процесу в близькій нам державі-союзниці. Для початку подивимось на динаміку – якими були результати п’ять років тому і як виглядають порівняно з ними нинішні.

2019 року перший тур, який проходить у неділю, також припав на 12 травня. Тоді Шимоніте за кілька місяців енергійної кампанії змогла надолужити відставання від лідера перегонів Науседи і стала переможницею першого туру з 31,31% голосів, її суперник отримав 30,94% (в абсолютному вираженні їх розділила надзвичайно мала кількість голосів – 3935). Тодішній прем'єр-міністр Саулюс Скверняліс посів третє місце з 19,58%. Решта кандидатів (їх було шестеро) набрали менше п’яти відсотків. Науседа тоді йшов як самовисуванець і в цілому незалежний кандидат. Шимоніте формально також була самовисуванкою. Проте вона тоді виграла праймеріз литовських консерваторів, партії Союз Вітчизни - Християнські демократи Литви (TS-LKD), і на виборах користувалася підтримкою цієї політсили. Скверняліс балотувався від провідної партії правлячої тоді коаліції – Союзу селян і зелених Литви (LVŽS). Тому на ньому висів тягар непопулярних, але необхідних урядових рішень, бекграунд непростих переговорів зі страйкуючими вчителями.

А от – результати 12 травня цього року. Перша двійка добре нам знайома, але в іншій черговості: Науседа – 44,10%, Шимоніте – 19,86%. На третьому місці новачок виборів Ігнас Вегеле – 12,37%. Останнього, формально незалежного самовисуванця, підтримував LVŽS. З урахуванням цього виходить приблизно така ж перша трійка, що і п’ять років тому, але з іншими показниками.

ДРУГЕ МІСЦЕ ШИМОНІТЕ ЯК ПЕРЕМОГА

І перше запитання: за рахунок чого вдалося в півтора разу наростити підтримку президентові Науседі? Литва – парламентсько-президентська республіка. При цьому повноважень у литовського глави держави досить багато (і це дещо незвично для балтійської країни). Зокрема, він відіграє важливу роль у безпековій політиці.

В умовах повномасштабної російської агресії проти України та загроз безпеці Литви Науседа постійно був на виду, своєчасно та точно робив усі потрібні дії, заяви. Крім того, влітку минулого року він був головним представником приймаючої сторони на такій видатній події, як саміт НАТО у Вільнюсі. Та й щодо інших напрямів президент діяв достатньо ефективно, не припускаючись грубих помилок. А дрібні, роздмухувані його опонентами зі TS-LKD, виборець йому простив.

Тому перемога Науседи в першому турі була передбачуваною. Якийсь час мова навіть ішла про те, що він може набрати більше 50%, вигравши перегони вже за один тур. Проте внаслідок запеклої політичної боротьби рейтинги президента дещо впали. Та все одно в Литві продовжували казати, що головна інтрига 12 травня – хто посяде друге місце?

Тривалий час виглядало, що найімовірніше це буде Ігнас Вегеле. Хороший адвокат, нове обличчя, має підтримку потужної політичної сили. При цьому LVŽS, нагадаю, у цій президентсько-парламентській каденції перебуває в опозиції, звідки так комфортно критикувати уряд.

Але Вегеле останні тижні перед голосуванням дещо втратив темп. Зокрема й тому, що, не маючи досвіду, він не дуже впевнено виглядав під час теледебатів. Крім того, далося взнаки розслідування про те, що компанія, до якої він мав стосунок, мала бізнес-контакти з РФ через Білорусь. Після виборів Вегеле заявив, що може оскаржити в суді подібні заяви, але тепер уже пізно – перший тур «не переграти». Утім, політичне майбутнє Вегеле може визначитися на інших виборах – парламентських, у жовні цього року.

А тепер поміняємо в цій історії місцями «+» та «–» і прикладемо це до випадку Інгріди Шимоніте. Останні п’ять років вона – прем’єр-міністерка від консерваторів. На цю п’ятирічку випали два роки пандемії коронавірусу та більше двох років Великої війни в Європі. Непрості виклики для литовського уряду, з якими він, у цілому, успішно справлявся. Проте приводів для критики все одно вистачало.

Тому те, що діюча прем’єрка зуміла вийти на впевнене друге місце, («накотивши на фініші», як кажуть велосипедисти) – це вже досягнення. До того ж, її симпатики окремо зазначають, що в заочному протистоянні з главою уряду п’ятирічної давнини Шимоніте теж перемогла. З дуже маленькою перевагою, долі відсотка, та все ж: у Скверняліса-2019 було 19,58%, у Шимоніте-2024 – 19,86%.

ВИСОКИЙ ПОКАЗНИК ПОЛІТИКА, ВІДОМОГО КСЕНОФОБСЬКИМИ ЗАЯВАМИ

А тепер переходимо до головних несподіванок цих виборів – м’яко кажучи, не дуже приємних. Цього разу ще два кандидати, які йдуть за трійкою лідерів, зуміли набрати значний відсоток голосів, у межах 5-10%. Але неприємність, звісно, не в цьому, а в постатях і меседжах.

Четверте місце посів голова та засновник нової партії «Зоря Нямунаса» Ремігіюс Жемайтайтіс – 9,25%. Вагомий показник – при тому, що на початку квітня він був вимушений здати мандат депутата Сейму за порушення присяги. Це, своєю чергою, стало наслідком того, що в травні-червні минулого року Жемайтайтіс робив публічні заяви антисемітського та ксенофобського характеру. В тому числі – у стінах парламенту. (Варто окремо зазначити, що це було до атаки ХАМАСу на Ізраїль і подальшої війни в секторі Газа).

Якраз за кілька днів до виборів литовська прокуратура склала обвинувальний висновок та передала справу Жемайтайтіса до Вільнюського окружного суду. Він звинувачується у «пропаганді та розпалюванні ненависті до групи осіб за національною ознакою, а також у публічній підтримці міжнародних злочинів, запереченні їх чи грубому применшенні їхньої значущості».

Не можна сказати, щоби цей діяч мав якісь виражені ультраправі погляди. Ні, радше це один із прикладів східноєвропейського популізму. Жемайтайтіс відчув, що є певний запит на подібні жартівливі, неполіткоректні, антисистемні заяви. Складається враження, що він пішов на такі скандальні дії тільки заради того, аби випнутися, виділитися із середовища, бути поміченим.

Експерти також відзначають, що за політичною риторикою Жемайтайтіс у багатьох речах збігався з Вегеле. Тільки те, про що той казав більш розумно та вибудувано, цей говорив більш просто, зрозуміло, часом «стьобно» (цей кандидат позиціонує себе як молодого політика, 30 травня йому виповниться 42). Тому Жемайтайтісу вдалося перебрати на себе частину електорату Вегеле.

ЛОКАЛЬНИЙ УСПІХ ПРОРОСІЙСЬКОГО КОНСПІРОЛОГА

Йдемо далі. Майже в усіх виборчих округах Литви в першому турі переміг Науседа. За винятком трьох. У Вільнюсі перемогла Шимоніте. А от у Шальчинінкайському районі та місті Висагінас переміг кандидат, який набрав тут у межах 30-40%, а в цілому по країні вийшов на п’яте місце з показником 7,33%. Це лікар, доктор медичних наук Едуардас Вайткус із Каунаса. Він антиваксер і – як це часто буває із цією категорією людей – прихильник Росії, євроскептик, противник членства Литви в ЄС і НАТО.

У Литві на виборах президента, який обирається всенародно, траплялося всяке – аж до імпічменту Роландасу Паксасу у 2004 році, коли були виявлені підозріло тісні зв’язки з російським бізнесом. (До речі, Жемайтайтіс починав свою кар’єру якраз у партійних структурах Паксаса). Але раніше подібні позиції деяких кандидатів – антиєвропейські та проросійські – проговорювалися більш обережно. А тут, в умовах повномасштабної війни в Європі та подальшого зростання напруження в світі, знайшовся кандидат, який артикулює все це достатньо прямо (проте, звісно, в межах законодавства).

Вайткус – справжня знахідка для антизахідних, проросійських сил. Відомий лікар, сивий, немолодий (67 років), але підтягнутий, з привабливою емпатичною зовнішністю. За роки ковідних суперечок він отримав хорошу практику ведення дискусій. Тому під час передвиборчих словесних баталій виглядав досить упевнено. Як відзначив один із експертів, виступи Вайткуса виглядали не стільки «російським радіо», як «конспірологічним радіо». Але в ядрі вони також несли меседжі, вигідні Кремлю.

Важлива деталь: для округів, на яких переміг Вайткус, є характерним переважання національних меншин. У Шальчинінкайському районі три чверті населення – поляки. (Так склалося, що значна частина литовських поляків після повернення Литвою незалежності перебуває під впливом російського телебачення – з усіма зрозумілими наслідками). А Висагінас створювався як місто-супутник Ігналінської АЕС, виведеної з експлуатації в 2009 році. Тут майже половину населення складають росіяни. Плюс присутній ресентимент за славними часами роботи АЕС.

Така «повзуча орбанізація», прихильність до кремлівської політики та ще й у регіонах, прикордонних із сателітом Росії Білоруссю, – звісно, небезпечна. Не дивно, що департамент державної безпеки Литви (VSD) вже відреагував на такі результати виборів. VSD заявив, що подібні показники проросійських настроїв у зазначених регіонах (30-40%) та по Литві (7%) не є новиною, і відповідно – в цілому ситуація під контролем.

ДРУГИЙ ТУР БЕЗ ІНТРИГИ

Цікаво, що політологи, експерти синхронно з литовською спецслужбою закликали не перебільшувати значення локальних успіхів Жемайтайтіса та Вайткуса. Проте брати до уваги їх треба, добре розуміючи контекст. Це вже не просто популізм, а локальний прояв більш широкого запиту на антисистемну політику з некритичним ставленням до її носіїв. Російська пропаганда та російська агентура спритно використовують такі настрої. Що може проявитися вже на найближчих виборах до Європарламенту (6-9 червня).

Але це все прояви демократії. У країні можуть бути різні погляди, в тому числі реакційні. Головне, щоби вони не перетинали певних статистичних меж. В Литві у цьому сенсі – все гаразд. Президент і прем’єрка в сумі набрали 44,10 + 19,86 = 63,96%. Тобто, майже дві третини виборців однозначно і без сумнівів підтримують чинну владу, її євроатлантичний і проукраїнський курс, хоч президент і правляча коаліція між собою можуть сперечатися, часом дуже різко.

Тепер щодо інтриги на другий тур виборів, який відбудеться 26 травня. Її майже немає. І справа не тільки у значній перевазі Науседи в 24%, а в тому, що за нинішнього розкладу уподобань – у Шимоніте не дуже великий електоральний резерв. Більша частина виборців тих кандидатів, що відсіялися після першого туру, голосуватиме за чинного президента. Шимоніте для них виглядає надто різкою.

Утім, саме така втрата інтриги може спрацювати проти Науседи. Значна частина виборців може обрати травневі пікніки замість виборчих урн, коли «і так усе зрозуміло». До того ж, ті самі скептичні кандидати також натякають, що немає сенсу ходити на другий тур виборів (без них). Своєю чергою, електорат консерваторів, традиційно свідомий і дисциплінований, прийде в будь-якому разі. Тим паче, що це вже буде своєрідна підготовка до осінніх парламентських виборів.

Тому Науседа вже наголошує на необхідності проявляти громадянську позицію та йти на вибори. При цьому, за його оцінкою, «хорошим результатом» у другому турі стало б 75 на 25% на його користь. І схоже, що це не так далеко від істини. Проте Україні в цьому сенсі можна не хвилюватися: обидва учасники другого туру – наші активні прибічники.

Олег Кудрін, Рига

Перше фото: I. Gelūno / BNS nuotr