Кому ж насправді вигідний замах на Фіцо - чи не Москві?
Замах на прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо став шокуючою новиною для Європи, справжнім «чорним лебедем», тим паче – за два тижні до виборів у Європарламент, коли пристрасті й так розпалені.
Зрозуміло, що одразу з’явилися питання: хто, навіщо, кому це вигідно? Роспроп, звісно, знову натякає на Україну. Але чи не слід за принципом «У крадія шапка горить» дзеркально пошукати російський слід.
ЗИГЗАГИ ЖИТТЯ ЮРАЯ ЦИНТУЛИ
Стрілець Юрай Цинтула був одразу затриманий на місці злочину. І тоді ж почалось обговорення цієї особи, в долі якої є кілька різких поворотів. Зараз політичні опоненти в Словаччині (а слідом за ними і весь світ), відповідно до своїх уподобань, роблять наголос на тому чи іншому етапі життя злочинця. Але єдино правильним здається розглядати це все в комплексі. Тоді, до речі, оці повороти в житті Цинтули здаються схожими чи на плоди роботи російських спецслужб, чи на використання нею чиїхось «тарганів у голові». Звісно, це тільки версія. Але така, що заслуговує на розгляд.
Утім, певні зигзаги були й у повідомленнях преси. Згадаймо, що казали одразу після замаху. Що затриманий – 71-річний письменник ліберальних поглядів, прихильник чи навіть активіст партії «Прогресивна Словаччина», великої та шанованої, яка, між іншим, має кількох представників у Європарламенті. Згодом з’явилася протилежна новина, що у 2016 році Цинтула брав участь у збіговиськах парамілітарної групи «Slovenskí Branci», близької до російських мото-пропагандистів «Нічні вовки».
Ще з’ясувалося, що й про ліберальні погляди останніми роками – теж правда. Щоправда «Прогресивна Словаччина» тут ні до чого. Але ж ті слова були своєчасно вкинуті та у пам’яті залишилися…
Давайте поговоримо про все це більш докладно, з деталями.
РОМАНТИЧНЕ БУНТАРСТВО ТА СИМПАТІЇ ДО ПРАВИХ
Юрай Цинтула народився у 1953 році в словацькому містечку Левиці, де мешкав і до останнього часу. Можна знайти інформацію, що він у 1980 році жив у Вільнюсі в одній квартирі з однією забутою нині радянської співачкою, але наскільки це достовірно і чи є важливим – незрозуміло.
Але важливіше, що Цинтула пише вірші та прозу. Він випустив три поетичні збірки – «Сон бунтівника», «Диптих» та «Оси». Преса наводить такі рядки з його вірша «Уві снах»:
«Уві сні вони мене сильно били. // Уві сні. // Мене судили люди за те, що потопи та бурі гніву владик я викликаю. // Що я живу не так, як інші. // Уві сні. // Я відсидів сім років у в'язниці. І довічне ув'язнення. // Уві сні. Мене повісили та обезголовили».
У 2010 році в Цинтули вийшов роман «Послання жертви»…
І ось тут – після таких рядків і навіть назв творів – проситься перше застереження. У цій творчій людині, яка разом із дружиною ходила до літературного клубу «Райдуга», і всім здавалася тихою та спокійною, була прихована пасіонарність у суміші з потягом до жертовності.
2015 року Цинтула видає книгу нонфікшн «Ефата: про циган і ромів». І це вже серйозна історія. Оскільки тут автор схвально пише про крайню праву, євроскептичну, антимігрантську партію «Котлебовці – Народна партія Наша Словаччина» та її лідера Мар’яна Котлебу. Крім того, Цинтула фактично захищає масового вбивцю Любомира Гармана. У 2010 році той відкрив стрілянину в передмісті Братислави, внаслідок чого 7 людей убив та 15 поранив. За однією з версій, якої притримується Цинтула, Гарман передусім помстився ромській родині, з якою посварився, а потім уже стріляв у кого попаде. Показова позиція майбутнього стрільця, чи не так?..
Того ж року він вступає у Спілку словацьких письменників. І ще одна цікава подія сталася у 2015 році – Цинтула познайомився з організацією «Slovenskí Branci / Словацькі призовники». (Укрінформ ще 6 років тому писав про її діяльність, в тому числі – військові тренування на базі місцевої філії російських «Нічних вовків».
Як часто Цинтула спілкувався з «призовниками» – невідомо. Але на початку 2016 року в Фейсбук-групі «бранців» він висловив розгорнуту похвалу їм за готовність боронити Батьківщину від сотень тисяч мігрантів у Європі. І підписався вже з повним бюрократичним на те правом: «Поет, письменник, публіцист».
ЗМІНА ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТИРІВ: ПРОСВІТЛІННЯ, ВЕРБОВКА?
І от тут стається перший різкий поворот. 2016 року Цинтула різко міняє політичну орієнтацію.
Він тоді працював охоронцем у торговельному центрі. Якось у нього сталася бійка з молодим міцним хуліганом, який, вірогідно, перебував у стані наркотичного сп’яніння.
Після цього Цинтула разом із кількома знайомими намагається заснувати «Hnutie proti násiliu / Рух проти насильства». З того часу (точніше з 5 травня 2016 року) він веде однойменний акаунт у Фейсбуці. Тональність – проповідницька. Популярність – нульова, в прямому сенсі. Під більшістю постів – жодної реакції.
На початку там – також про «наші цінності». Але вже у зовсім іншій обгортці: оди демократії, з часом усе більш гучні, оди лібералізму. І вже не «сотні тисяч мігрантів», а «проблема біженців». А також підкреслення традицій організації з демократичного руху 1989 року, який протистояв намаганням Москви придушити потяг до свободи. Потім – критика Трампа, критика Росії. Підтримка ліберальної президентки Чапутової тощо.
Що це? Прозріння? Просвітління? «Перетворення Савла на Павла» – в 63 роки? Важко уявити, але припустимо… Та може бути й інше – вербовка. Яка прийшла старими каналами знайомств Юрая в правих колах, якими російська агентура опікується в усій Європі. І не обов’язково навіть вербовка з грошима, може – за якусь ідею. Та просто – за допомогою потурань амбіційності немолодої творчої людини, яка так і не стала більш-менш відомою та визнаною.
І от далі – другий та вирішальний злам в особистості Юрая Центули. Від проповідництва ненасильства, до… терористичного акту. І тут, хоч у першій версії «просвітління Савла-Павла», хоч у другій, прямій вербовці, головним механізмом направлення на злочин видається використання особливостей творчої натури.
Адже раніше, захищаючи в книзі Любомира Гармана, Цинтула вже якимось чином, приміряв на себе роль убивці. Якщо ж іще пригадати вірші: «Я відсидів сім років у в'язниці. І довічне ув'язнення. // Уві сні. Мене повісили та обезголовили». Таке от – «Послання жертви». Від жертовного – в самовиправдовуваннях – «героя» Центули.
Якщо хтось із російської резидентури дав собі труд проглянути твори гостя європейської філії «Нічних вовків», то міг побачити, яка це перспективна людина на предмет маніпуляцій, взяття під контроль його волі, «обезголовлення». Тим більше – пізніше, після бійки в торговельному центрі, коли дійсно були завдані чутливі удари по голові.
РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА, ПРИКЛАДЕНА ДО СИТУАЦІЇ
Корисно також подивитися, як російські медіа подають замах на Роберта Фіцо. В усіх новинах про замах на нього, про лікування, стан здоров’я даються окремою плашкою вибіркові цитати – вигідні для Кремля, антиукраїнські, антизахідні. Та от головний доказ – 6,5-хвилинне відео в акаунті самого Фіцо від 10 квітня, де він пророкує, що лайка його політичних опонентів може «перетворитися на вбивство одного з провідних державних політиків і я не перебільшую ні на міліметр».
Яка недалекоглядна заява! Це ж просто необережний пас зовнішньому маніпулятору, тому, хто захоче різко загострити ситуацію. Дивимося також, як Кремль використовує ситуацію після замаху. 16 травня стався сплеск ангажованого подання інформації. В Телеграм-каналі топ-пропагандиста Соловйова – роздмухування тривожності, справжньої істерії щодо ситуації в Словаччині.
А в новинах про Фіцо на Вєсті.Ру дещо інші акценти – цитується типу якийсь пост з українських соцмереж (ну, дуже надійне джерело, якщо й не було, то можна вигадати): «Тепер Віктору Орбану приготуватися!». В сенсі – після Фіцо. А от там же, на Вєсті.Ру, новина із Сербії: «Затриманий чоловік, який погрожував Вучичу».
Дивіться, як цікаво виходить – у розвитку. «Бий своїх, аби чужі боялись». А чи не є це взагалі спецоперацією Москви із залякування союзників у Європі. Щоб навіть у дрібницях ті не думали сперечатися.
А якщо подивитися варіативно. Ще невідомо, в якому стані буде після одужання Фіцо, скільки потребуватиме лікування, чи зможе залишитися на посаді? А в умовах старанної дискредитації ліберальних політичних сил у Словаччині, Кремль, можливо, плекає надію різко посилити свій вплив у цій країні…
До речі, повернімося до того ж відео Фіцо – вечір 10 квітня. Всі цитують тільки його необережні прогнози щодо вбивства словацького політичного діяча. Але ж варто звернути увагу на самий початок – де він говорить про візит українського прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, про ділове прагматичне ставлення до словацько-українського співробітництва.
Так, міждержавні урядові консультації розпочалися 11 квітня у словацькому містечку Михайлівці, неподалік кордону. А в підсумку прем’єр Фіцо, крім економічної співпраці, заговорив про необхідність підтримки України і сказав, що «тримає кулаки»» за її євроінтеграцію. Таке було і нам не треба цього забувати, навпаки – потрібно повторювати всупереч цитатам на плашках пропагандистського РосТБ.
То, може, саме така політика «нового прагматизму» і стала неприйнятною для Москви. Адже їй потрібні сателіти, які тільки виконують, а не розмірковують.
Олег Кудрін, Рига
Перше фото: Facebook /Robert Fico
