(Не)священна війна. Як Путін знищив свободу віросповідання у Росії й намагається повторити це в Україні

З особливою наполегливістю Москва транслює цей наратив на західні аудиторії, пред’являючи в якості «доказів» факти «гонінь» на УПЦ Московського патріархату, котрі нібито здійснює «київський режим». Особливий цинізм таких звинувачень полягає в тому, що задовго до повномасштабної війни Кремль цілеспрямовано перетворив РПЦ з усіма її закордонними філіями на повноцінне знаряддя агресії. Приміром, у травні 2024 року одному з кліриків УПЦ МП з Хмельниччини було висунуто обвинувачення у поширенні ворожої пропаганди серед вірян. У березні священник УПЦ МП з Херсонщини був заарештований через підозру у колабораціонізмі. У жовтні 2023 клірика УПЦ МП з Сумщини засудили до 15 років позбавлення волі за збір розвідданих на користь ворога.

Зловживання священнослужителів УПЦ МП не могли залишатись без реакції. Варто згадати хоча б руйнування, яких зазнали об’єкти Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» за роки господарювання «канонічної» православної церкви. Та й скандальний «храм-МАФ» у Києві був демонтований зовсім не через його конфесійну приналежність, а тому, що був незаконно споруджений на території Національного музею історії України. Проте російська пропаганда всіляко намагається подати все це як зазіхання «київського режиму» на свободу совісті громадян. Втім, релігійні переслідування на території України справді відбуваються – на теренах, тимчасово окупованих Росією, куди Москва експортує принципи власної державної політики, яка не передбачає ані свободи, ані совісті.

Без свободи і без совісті

Варто зауважити, що наступ на свободу віросповідання у Росії почався ще за часів Бориса Єльцина, коли у 1997 році був прийнятий закон, в якому зафіксовано розподіл між «традиційними» та «нетрадиційними» релігіями. Так під гаслами боротьби з деструктивними сектами та культами почалася тиха боротьба з «небажаними» релігійними організаціями, іноземними місіонерами тощо. Відкритий наступ на свободу віросповідання почався у 2016 році, після прийняття сумнозвісного пакету законів, відомих під спільною назвою «закон Ярової», які суттєво обмежили діяльність релігійних організацій. Наступного року обмеження переросли у репресії: релігійну організацію «Свідки Єгови» було визнано екстремістською, а отже такою, що підлягає забороні та ліквідації. Таким чином близько 172 тисяч російських свідків Єгови були поставлені поза законом. Був заборонений навіть їхній переклад Біблії, а ще мобільний додаток «JW Library».

Тоді ж почалось переслідування вірян: за наявними даними, на березень 2023 року під пресинг російських силовиків потрапили понад 700 свідків Єгови, близько 100 з яких були засуджені до реального позбавлення волі. Кількість переслідуваних за віру постійно зростає. Так, у грудні 2023 року російський суд виніс вирок одразу 20-м свідкам Єгови з Сургуту, яких після затримання катували в будівлі Слідчого комітету: били, обливали водою, застосовували електрошокер тощо. А 29 березня суд у Тольятті засудив свідка Єгови до восьми років колонії загального режиму. Втім, у РФ переслідують не лише протестантів. Так, 25 квітня за «реабілітацію нацизму» і «образу релігійних почуттів віруючих» під судом в Омську постав 57-річний парафіянин місцевої греко-католицької церкви, якому тепер загрожує до трьох років позбавлення волі. А 15 квітня у підмосковному Ногінську бульдозерами знесли єдиний на всю Росію храм ПЦУ…

Репресивна політика Кремля не оминула й російських мусульман. За час свого правління Путін створив у Росії систему «державно керованого ісламу», підпорядкувавши більшість мусульман політично лояльним до Кремля муфтіям. Для боротьби з тими, хто не бажає дотримуватись «єдиноправильної» лінії, застосовується широкий арсенал засобів тиску: списки «екстремістської» літератури, раптові «викриття сплячих осередків» різноманітних терористичних організацій, маніпуляція дозволами на діяльність чи будівництво мечетей тощо. Одним з репресивних інструментів є засудження мусульман за причетність до організації «Хізб-ут Тахрір»: за підрахунками правозахисної організації «Меморіал», станом на березень 2022 року у Росії, а також у тимчасово окупованому Криму було засуджено щонайменше 340 осіб.

«Духовна» диктатура на експорт

В Україну релігійна нетерпимість прийшла на російських багнетах десять років тому, після окупації Криму і частини Донбасу. Так, у червні 2014 року в окупованому Слов’янську російські бойовики викрали й розстріляли чотирьох вірних протестантської церкви «Преображення Господнє». І це був лише початок. З того часу переслідування на релігійному ґрунті – конфіскація храмів, арешти, катування, вбивства – стали буденним явищем на окупованому Донбасі. В наступні роки більшість тамтешніх церков і релігійних спільнот, звісно крім «канонічної» УПЦ МП, були змушені або припинити діяльність, або перейти на підпільне становище. Гоніння не оминули й мусульман. Ще у травні 2016 року окупаційна влада оголосила «екстремістською» релігійну літературу Духовного управління мусульман Донбасу (Донбаського муфтіяту), що стало приводом для репресій. Так само перестали працювати на теренах ОРДЛО структури Духовного управління мусульман України.

З не меншим завзяттям окупанти взялися за зачистку конфесійного поля анексованого Криму. Напередодні окупації на півострові діяли 45 парафій УПЦ Київського патріархату, а вже через рік окупації їх лишилося 11. Станом на сьогодні діяльність ПЦУ в Криму фактично згорнута. Так само під шаленим тиском перебуває УГКЦ, кількість громад котрої зменшилась удвічі. Ну а над вірними різноманітних протестантських церков нависла та ж загроза, що й над протестантами у РФ. Щодо мусульман, то після окупації вони опинилися під подвійним тиском, оскільки Кремль не лише намагається загнати їх в систему «лояльного ісламу», але й приборкати киримли, більшість з яких традиційно сповідують іслам. Реаліями їхнього повсякдення з 2014 року є арешти, обшуки, штрафи, облудні звинувачення – все те, що є повною протилежністю свободи віросповідання та й будь-якої свободи взагалі.

Повномасштабна агресія проти України стала приводом для закручування гайок у самій Росії, а також дозволила втілити хворобливі мрії ідеологів рашизму про «священну війну». РПЦ, яка всі ці роки користувалася привілейованим становищем і фактично була бенефіціаром релігійних утисків, охоче освятила так звану «СВО», остаточно розписавшись у своєму духовному банкрутстві. На теренах України йдеться вже не про утиски, а про відкрите знищення тих, хто не відповідає вимогам «канонічності». За підрахунками Міжнародного альянсу свободи віросповідання та переконань (IRFBA), за перші два роки повномасштабної війни російські війська вбили 30 українських священнослужителів і ув’язнили 26-х. Одним з перших священнослужителів ПЦУ, вбитих окупантами після початку повномасштабної війни, став отець Ростислав Дударенко: 5 березня 2022 року його застрелили на блокпосту під час окупації Київщини. А вже у лютому поточного року у Каланчаку, що на окупованій Херсонщині, росіяни викрали, катували, а потім вбили священника ПЦУ Степана Подольчака.

Особливий цинізм Кремля полягає в тому, що геноцидальна війна ведеться зокрема під гаслами «захисту традиційних цінностей» від якихось міфічних «західних сатаністів». Насправді ж, «русский мир», який Путін намагається поширити за межі РФ, є пародією на все, що можна назвати цінностями, сформованими впродовж тисячоліть християнською цивілізацією. До того ж, саме на цьому ґрунті виросли модерні демократичні цінності, однією з яких є свобода сповідувати будь-яку релігію чи не сповідувати жодної, не зазнаючи жодних утисків через свій вибір.

Невідповідність між деклараціями та діями Кремля є очевидною, проте протидія російській пропаганді все ж вимагає зусиль. І мова не лише про те, щоб зірвати спроби Росії, спрямовані на дискредитацію України на Заході через облудні звинувачення у «релігійних переслідуваннях». Йдеться також про те, щоби допомогти світові побачити зло, яке режим Путіна виплекав у себе в Росії, а тепер прагне поширити далеко за її межі.

Матеріал підготовлено Головною  редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу