Саміт G7 – успіх України: використання активів агресора, угоди зі США та Японією
Італійське курортне місто Борго-Егнація цьогоріч приймає ювілейний, 50-й саміт країн «Групи семи» (G7), який триватиме три дні – з 13 по 15 травня. На ньому також був присутній Володимир Зеленський. І хоча зустріч ще триває, за підсумками першого дня уже досягнуто низки позитивних результатів.
Зокрема, очільник держави підписав дві безпекові угоди терміном на 10 років. Перша — з президентом США Джо Байденом, згідно з якою наші заокеанські союзники підтверджують підтримку України в захисті суверенітету й територіальної цілісності, причому не лише словами, але й діями, позаяк у документі зафіксовано ряд конкретних зобов’язань (детальніше про це – нижче). До слова, Байден пообіцяв поставити нам додаткові системи ППО.
Друга угода – з прем’єр-міністром Японії Фуміо Кішіда, в якій йдеться про допомогу у сфері безпеки та оборони, співпрацю в гуманітарній, технічній і фінансовій сферах, спільну роботу над реалізацією пунктів Формули миру, санкції проти РФ та притягнення її до відповідальності. Крім того, упродовж 2024 року Японія надасть нашій державі $4,5 млрд до кінця року.
Ще однією перемогою стало рішення про передачу заморожених активів РФ на суму $50 млрд, які Україна зможе використовувати не лише для бюджетного фінансування, гуманітарних цілей та реконструкції, але й на військові потреби.
Ну і, звісно, США, Велика Британія, Канада розширили санкції проти агресора. Під удар потрапили російські фінансовий та ІТ сектори, підприємства ВПК, нафтогазові компанії тощо. Один із наслідків – курс піднявся до 200 рублів за долар (хоча напередодні становив трохи менш як 90 рублів за «вашингтончика»).
Укрінформ поцікавився в експертів, як вони оцінюють підсумки саміту для України, а головне – значення двосторонньої угоди з США.
ПЕРШИЙ ДЕНЬ САМІТУ ПРОЙШОВ ПІД ЗНАКОМ ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ ТА ПОРАЗКИ РОСІЇ
«Цей саміт не просто підтвердив солідарність найбільш впливових країн Заходу з Україною, і пріоритетність допомоги України для країн «Великої сімки». Він ухвалив дуже важливе для нас рішення - лідери G7 досягли згоди про надання Україні близько 50 мільярдів доларів фінансової підтримки за рахунок заморожених російських активів», - коментує Укрінформу голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Це вкрай важливо для забезпечення фінансової стабільності нашої країни на наступний рік. І це перший крок щодо використання російських активів для підтримки України.
«На полях саміту були підписані дві безпекові угоди – з США та Японією. І зараз ми вже маємо такі угоди з усіма країнами «Великої сімки». Це стало наслідком наполегливості України, яка запропонувала такий формат взаємодії й підтримки безпеки нашої країни ще восени 2022 року. Це також реалізація обіцянки, яку дали Україні лідери країн G7 в липні минулого року на саміті НАТО у Вільнюсі», - додав пан Фесенко.
Політолог Петро Олещук називає цей саміт «багатим на знакові події».
«З погляду дипломатичного та політичного наповнення – це, безперечно, підписання нових безпекових угод. Про США розповім пізніше. А от по Японії… Мова йде про державу, яка далеко від України, в іншій частині світу, яка не є членом НАТО і ЄС, тобто не входить до числа традиційних партнерів нашої держави. Але Японія, однак, підписує з нами відповідну угоду. І це дипломатичний прорив і для самої Японії, тому що раніше ця країна таких угод не підписувала», - розповідає експерт.
А зараз Японія бере на себе зобов'язання щодо підтримки України. Згадав пан Олещук і про розширення санкцій проти РФ, і про передачу росактивів.
«В Росії більше не буде конвертації між рублем і євро, між рублем і доларом. Будь-яка конвертація з твердою валютою тепер лише через посередництво юаня. Біля обмінників – шалені черги, росіяни намагаються обміняти «дерев’яні» на долари. А стосовно активів, то наші партнери таки знайшли «соломонове рішення», - каже експерт.
Тривалий час це питання дискутувалося, адже члени «Великої сімки» – це правові держави, просто так конфіскувати чиїсь гроші вони не могли.
«Бо розуміли, щойно його ухвалять, то завтра росіяни підуть у суд і це рішення буде скасовано. Тож вони ухвалили «соломонове рішення». Вони дають Україні кредит. А потім цей кредит погашається поступово за рахунок відсотків на російські арештовані активи. Таким чином формально конфіскація не відбувається. Україна одержує гроші. Судитися росіянам немає з приводу чого. А якщо завтра, наприклад, все ж таки буде судове рішення про компенсацію для України за рахунок Росії, то ці кошти можуть бути одразу конфісковані, тобто ми й надалі претендуємо на ті $300 млрд агресора, які «зависли», - підкреслив Петро Олещук.
В будь-якому разі, створюється гарантія підтримки України протягом наступного року: «І що б не відбулося у світі, в Європі чи Сполучених Штатах, які б там політичні пертурбації не сталися, на наступний рік Україна гарантовано матиме $50 мільярдів».
Політолог Олег Постернак акцентує, що саміт G7 повинен був довести, що українська тема буде актуальною рівно стільки, скільки буде тривали неспровоковане збройне вторгнення РФ в Україну. І він це довів.
«Західні лідери відчували необхідність показати "вісі автократій" свою стійку підтримку України, попри суперечливу динаміку російсько-української війни, паузи з затримкою військової допомоги, певну втому в громадській думці західних країн тощо. "Війна на виснаження" диктує свою логіку і дипломатії "на виснаження". Саме цим продиктоване рішення про кредит Україні у 50 млрд доларів та його забезпечення завдяки прибуткам від заморожених суверенних активів РФ», - підкреслив пан Постернак.
БЕЗПЕКОВА УГОДА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА США: КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ З ДОКУМЕНТУ
Наводимо основні тези безпекового документа, який складається з преамбули, 11 статей та додатку, в якому прописано їх імплементацію (з повним текстом можна ознайомитися – за посиланням).
То що передбачає безпекова угода зі США?
Сполучені Штати визнають — щоб Україна гарантувала собі безпеку, їй потрібна значна військова підтримка, потужний потенціал і постійні інвестиції в її оборонно-промислову базу, які відповідатимуть стандартам НАТО.
- військова підтримка
США декларують намір надавати довгострокову матеріальну, навчальну та консультаційну підтримку.
Сполучені Штати будуть підтримувати створення сучасної архітектури протиповітряної оборони, продовжувати закупівлю боєприпасів, сприяти належному обміну розвідувальними даними та поглибленій співпраці між розвідувальними службами Києва і Вашингтона.
Крім цього, США висловлюють намір допомогти в модернізації українських ВПС, включаючи закупівлю ескадрилей (!) сучасних винищувачів, покращити спроможності України захищати свої територіальні води та сприяти регіональній безпеці Чорного та Азовського морів.
У сфері кібербезпеки США прагнуть покращити здатність України протидіяти атакам зловмисників.
США також надаватимуть матеріально-технічну допомогу для захисту проти авіаударів та відновлення критичної інфраструктури, особливо енергетичних об’єктів. А також допоможуть Україні з розмінуванням.
Країни домовились продовжувати й розширювати довгострокову програму підготовки для Сил безпеки й оборони України.
- членство в НАТО
США підтверджують, що майбутнє України — в НАТО. Водночас повторюють положення Вільнюської декларації, що Україну запросять до Альянсу, коли буде згода всіх країн-учасниць, і коли Київ виконає всі умови для поглиблення української інтеграції в євроатлантичну спільноту.
Сторони визнають цю Угоду як перехідну до можливого членства України в НАТО. У випадку, якщо Україна стане членом Альянсу до закінчення дії угоди, то країни мають зустрітися та обговорити її доцільність.
- економічна підтримка
Обидві сторони визнають, що відновлення української економіки та промисловості з часом сприятиме здатності України нести більший матеріальний та фінансовий тягар своєї оборони.
Сполучені Штати нарощуватимуть потенціал для підтримки економічних потреб України, що виникли внаслідок російської агресивної війни та підтримуватимуть зусилля з відновлення.
- енергетика
У сфері енергетики США підтримуватимуть перехід України на сучасну, чистішу та більш децентралізовану енергетичну систему, інтегровану з Європою.
Крім цього, США визначать стратегічні інвестиційні можливості та заохочуватимуть розвиток проєктів, які можуть залучити приватні та державні інвестиції в Україну, зокрема, у сферах оборонного виробництва та інфраструктури.
- реформи
Україна зобов’язується впровадити реформи, передбачені для вступу до ЄС, адаптації до стандартів НАТО та домовленості з Міжнародним валютним фондом. Зокрема в угоді йдеться про реформу правосуддя для сприяння незалежності та доброчесності судової системи України.
Що ще важливо по угоді:
- вона буде чинною 10 років з моменту підписання.
- сторони можуть спільно її продовжити, або припинити дію угоди в односторонньому порядку, попередивши іншу країну за 6 місяців.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПОПРОСИВ У БАЙДЕНА 7 СИСТЕМ ППО PATRIOT, БАЙДЕН ПООБІЦЯВ ЇХ НАДАТИ
На брифінгу за підсумками підписання угоди Володимир Зеленський розповів, що обговорив з Джо Байденом надання Україні додаткових систем протиповітряної оборони: «Терміново потрібні сім систем Patriot».
Своєю чергою Джо Байден сказав, що Україна отримає частину таких систем «відносно швидко», і що підтримка ППО буде зосереджена на Україні. А іншим країнам, які очікують такої ж підтримки, доведеться почекати.
«Поки що ми отримали зобов’язання від п’яти країн щодо батарей «Patriot» та інших систем протиповітряної оборони. Ми також повідомили тим країнам, які очікують від нас систем ППО в майбутньому, що їм доведеться почекати. Все, що у нас є, йде в Україну, поки не будуть забезпечені їхні потреби. І тоді ми виконаємо зобов’язання, які взяли перед іншими країнами», – заявив президент США.
Також президент США назвав 3 кроки, які його країна здійснює разом з іншими країнами G7 для підтримки України:
- підписання двосторонньої безпекової угоди зі США, Японією та іншими країнами «Великої вісімки»;
- «історична угода», яка надає Україні 50 мільярдів доларів позики за рахунок російських заморожених активів;
- угода про посилення санкцій, щоб перекрити можливість третім країнам надавати Росії необхідне для ВПК та, щоб посилити тиск на російську економіку
«У сукупності це потужний набір дій, який створить міцнішу основу для успіху України. Разом ми демонструємо Путіну, що він не зможе перечекати нас, що він не може розділити нас. Ми будемо з Україною, поки вона не переможе у цій війні», – наголосив Джо Байден.
Наголосимо: про перемогу України як мету Байден говорить вперше.
ЕКСПЕРТИ: ЦЯ УГОДА Є ПЕРШОЮ ФІКСАЦІЄЮ ТОГО, ЩО МОЖНА НАЗВАТИ СОЮЗНИЦЬКИМИ ВІДНОСИНАМИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА США
Дехто з українських політологів називає угоду зі США історичною. Володимир Фесенко: «Це дійсно історична подія. Такої угоди з США у нас не було за весь час існування сучасної української держави. Покоління українських дипломатів мріяли про безпековий договір з США».
Ця угода, як і подібні угоди з іншими країнами, є змістовним зобов’язанням, яке політико-юридично оформлено і публічно підтверджено, каже політолог.
«Йдеться про конкретні форми допомоги України строком на 10 років: про постачання зброї (зокрема, про винищувачі та системи ППО «Patriot»), про сприяння нашому оборонному виробництву, про економічну допомогу нашій країні (в деяких угодах з конкретними цифрами щорічної допомоги), сприяння реформам в Україні, безпекову співпрацю в різних сферах», - перелічує пан Фесенко..
А ще, продовжує він, у цих угодах також прописаний механізм координації дій і реагування в разі нового нападу російського агресора. В цілій низці таких угод, зокрема і в угоді з США, прописана норма про підтримку прагнення України щодо вступу в НАТО.
«Для нас принципово важливо, що США та інші наші міжнародні партнери публічно беруть на себе політичні і юридичні зобов’язання продовжувати ту допомогу, яку вони нам надають вже зараз, на період 10 років, не залежно від того, коли закінчиться війна з Росією. Таким чином навколо України формується партнерська коаліція, яка сприятиме нашому спротиву нинішній російській навалі, і в перспективі може бути чинником стримування Росії від нового нападу на Україну», - підкреслив політолог.
Пан Фесенко також звернув увагу на слова Джо Байдена про те, що Білий дім готує «план перемоги». Процитуємо: «Маємо обриси цього плану. Підписана безпекова угода США та України, а також санкції та кроки щодо використання російських активів – це все складові зусиль Вашингтона, які мають призвести до перемоги Києва. Ми знаємо, на що здатна Україна, коли їй дати зброю для захисту, і саме це вона й робить зараз».
В. Фесенко: «Втім, я б зараз уникав зайвого пафосу. Сама по собі ця угода не принесе перемогу Україні. В Білому Домі для початку мають чітко визначитись, що вони розуміють під перемогою України, а далі – сформулювати необхідні умови для такої перемоги, і забезпечити необхідні засоби для її досягнення. Але значення цієї угоди в тому, що вона закладає довгостроковий нормативно-політичний фундамент, на який ми можемо спиратися в боротьбі за перемогу над російським агресором».
Що ж, не можемо не погодитися з нашим співрозмовником. Нещодавно Укрінформ публікував матеріал, в якому, крім усього іншого, йшлося про американську зовнішню і безпекову політику, яка тісно пов'язана з прізвищем Джейка Саллівана (радника президента США з національної безпеки), з його баченням глобального світу, зокрема, через необхідність партнерства США та РФ у протистоянні Китаю (знайти цей матеріал можна – за посиланням).
«Безпекова угода між США та Україною має беззаперечно важливе значення в американсько-українському стратегічному партнерстві, це матеріалізація в правовому значенні нового рівня відносин в системі безпеки та стабільної військової допомоги», - вважає Олег Постернак.
За його словами, ця угода далека від того, щоб містити пункти про взаємну оборону чи бути оборонним пактом.
«Але ця угода є важливим і надзвичайно необхідним проміжним етапом стійкої безпекової кооперації на шляху України до НАТО», - наголосив експерт.
Нарешті Петро Олещук нагадує, що ця угода є продовженням того, що було закладено у попередніх угодах України з Великою Британією, Францією, Німеччиною та іншими державами. Водночас саме угода з США є найбільш об'ємною та найбільш пропрацьованою у плані деталей.
«Фактично, це перша фіксація того, що можна назвати союзницькими відносинами між Україною та США. Раніше термін "союзник" можна було вживати хіба що як метафору. Підтвердження цього на рівні документів не було», - акцентує він.
Політолог не виключає, що будуть ті, хто захоче порівнювати її з сумновідомим Будапештським меморандумом, але тут просто варто прочитати один документ, а потім - інший. Між ними прірва.
«Прірва у тому числі й у плані підходів української дипломатії теж. Чому аналогічні до сьогоднішньої угоди Україна не змогла підписати раніше? Не змогла, не захотіла, не знаходила підтримки у США? Дуже цікаве, як на мене, питання», - додав пан Олещук.
Тепер - по конкретиці.
«Звісно, зараз усі будуть чіплятися до формулювання про "консультації", але це стандартна мова дипломатії. Якщо ви прочитаєте легендарну "5 статтю" НАТО, то там теж про консультації. Зрозуміло, що зараз нам ніхто не гарантує війну за нас. До речі, так само не гарантують цього Штати Ізраїлю і Тайваню. Але якби нам дійти до такого рівня співпраці, то це уже було б непоганою гарантією майбутнього, - зауважив експерт. - При цьому сам документ - геть не "порожній". Там є багато важливих моментів. Наприклад, про підтримку членства України у НАТО. Що підтримка має відбуватися протягом 10 років - як за умов війни, так і за часів миру».
Є там і згадки про посилення української ППО (про розвиток української авіації (згадано про f-16, але "не виключно" вони, що відкриває шлях і до інших літаків теж).
«Є там і про наземні збройні сили, про кооперацію у виробництві зброї та ще багато інших важливих положень», - нагадує Петро Олещук.
РИЗИКИ: А ЯКЩО ДО ВЛАДИ У США ПРИЙДЕ ТРАМП?
Є побоювання, що якщо Дональд Трамп повернеться у Білий дім, то безпекова угода з Україною може бути пущена «під ніж» його сумбурності та непрогнозованості, здатності змінювати свою позицію на 180° упродовж 24 годин. Цікавимося, що про це думають наші експерти.
«Так, угода хоча і підписана на 10 років, однак не містить гарантії її продовження у випадку обрання іншого президента США. Це перше. А друге – Трамп справді схильний переглядати американські зобов'язання, як це було, наприклад, з іранською ядерною угодою та виходом США із кліматичної угоди тощо. Тому, ризик існує. Його може перекрити лише вибудовування персональних довірливих та прагматичних відносин із Трампом», - каже Олег Постернак.
«Так, це правда, - доповнює Петро Олещук. - Але я б хотів подивитися на американського президента, який це зробить у рамках американської політичної парадигми. І підставиться під люту критику та обвинувачення».
Експерт нагадує, що США - це не диктаторський режим, це складна демократія, у якій багато гравців взаємодіють одночасно.
«Тому висловлюся наступним чином: нарешті остаточно спростована улюблена теза антиукраїнських сил США - "Штати не мають жодних зобов'язань перед Україною, нічого не обіцяли, нічого не мають робити" і т.д. А відтепер, на угоду можна спиратися під час будь-яких розмов з американськими конгресменами чи урядовцями. Це факт, який неможливо відкинути, ігнорувати, удавати, що його не було. Зрозуміло, що це певна відправна точка, яка, є надія, приведе до чогось іншого. Але для початку було б непогано втілити те, що уже прописано. Тобто, нам є на що спиратися, до чого апелювати. Все інше - справа зусиль та дій конкретних людей», - наголошує політолог.
А це - Володимир Фесенко: «Так, це не міжнародний договір, який треба ратифікувати парламентом. Джерела з дипломатичних кіл кажуть, що це було умовою США, яка відображала нинішні внутрішньополітичні складнощі в Америці. І Білий дім не хотів ризикувати. Водночас це не «меморандум» (тобто «пам’ятна записка») з абстрактними обіцянками. Йдеться про політико-юридичний документ, який змістовно закріплює конкретні форми допомоги України. Це публічне політико-юридичне зобов’язання наших партнерів перед нами».
Так, юридично наступний лідер США може скасувати цю угоду: «Трамп, коли став президентом США, скасував цілу низку угод, підписаних його попередником. Але він обіцяв скасувати конкретні угоди ще під час президентських виборів 2016 року. Проте такі дії Трампа значною мірою підірвали міжнародну репутацію США. Проте відносно підтримки України - і в США, і в західних країн існує міжпартійний консенсус. Тому, хоча потенційний ризик скасування таких угод теоретично існує, на практиці зараз він видається малоймовірним».
Врешті-решт треба пам’ятати, що скасовують (або призупиняють) і двосторонні договори, які ратифікуються парламентами. Просто процедура їх скасування є трохи більш складною і тривалою. І прикладів такого скасування ми знаємо чимало. Є й приклади, коли навіть договори про взаємну (колективну) воєнну допомогу де-факто не виконувались. Абсолютних гарантій ніде не буває, в тому числі й в міжнародному праві.
«Нарешті треба розуміти, що демократичні країни та їх лідери, якщо підписують такі змістовні угоди, публічно беруть на себе відповідні політико-юридичні зобов’язання, значить це відповідає їх державним інтересам. Не випадково США тільки зараз погодились взяти на таке. Раніше вони категорично відмовлялися брати на себе будь-які конкретні безпекові зобов’язання щодо України», - резюмував Володимир Фесенко.
Мирослав Ліскович. Київ
