Петро Бешта був призначений послом України в Литві два з половиною роки тому, після того, як очолював Політичний директорат МЗС. Видається, що напередодні Вільнюського саміту НАТО 2023 року це було мудрим рішенням: призначити сюди людину, яка має таке широке бачення «картинки» зовнішньополітичних відносин.

В інтерв’ю Укрінформу посол нагадав, якими були важливі результати минулорічного саміту Альянсу, поділився очікуваннями від ювілейного саміту НАТО, що за два тижні відбудеться у Вашингтоні, а також розкрив подробиці співпраці України з Литвою, одним із найближчих наших партнерів.

ПІД ЧАС САМІТУ НАТО 2023 РОКУ ЛИТОВЦІ ПРОВЕЛИ НИЗКУ ІНФОРМКАМПАНІЙ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ

- Вас призначили Послом України в Литві на початку 2022 року. Які були очікування щодо цього призначення, наскільки вони справдилися?

- Всі знають: балтійські країни – наші найближчі союзники. І як дипломат я давно знав про наше партнерство з Литвою, що було дуже тісним від самого проголошення незалежності. Але прибувши сюди, відчув наскільки це все більше, глибше, масштабніше. Можна сказати, відкрив для себе Литву як країну, як народ. Виявилося, що вони ще ближчі нам, аніж я думав про них до приїзду сюди…

Важливо розуміти саму природу нашого партнерства, не просто стратегічного, а й в чомусь дійсно унікального. Литва допомагає Україні всім, чим може, сьогодні й на довготермінову перспективу. Вона віддана якнайшвидшій перемозі України на всі 200%. Литовці глибоко розуміють наші інтереси та ризики. Вони намагаються допомагати всюди, де тільки можуть і чим можуть. Не ставлячи при цьому жодних умов і обмежень. (Що існує у відносинах з певними іншими партнерами). Литовці максимально працюють не тільки на рівні урядів, а й показують дива мобілізації суспільства (які на сьогодні жодна інша країна не змогла повторити). Це стосується волонтерського руху, фандрейзингів, які є унікальними, а також допомоги на рівні муніципалітетів, громад.

- Ви приїхали сюди виконувати службові обов’язки незадовго до Вільнюського саміту НАТО 2023 року. Що найбільше запам’яталося з тієї надзвичайно важливої події?

- Саміт не досяг усіх тих результатів, які ми перед собою ставили, ми це розуміємо. Але що стосується литовців, вони зробили все, що могли, аби сприяти нам, і навіть більше. Вони як господарі підтримували Україну на всьому шляху підготовки до саміту.

- А під час проведення?

- Приймаюча сторона не має особливих прав і можливостей впливати на політичний процес у перебігу подібних заходів. Але вони намагалися максимально інформаційно та психологічно сприяти коаліції держав, яка підтримує українське членство в НАТО. Литовці креативно підійшли до цього питання. Під час саміту була ціла низка інформаційних кампаній. Одна з них, наприклад, у вигляді реклами мобільного інтернету. Гостям, учасникам саміту пропонувалося «скористатися найшвидшим литовським інтернетом задля прискореного забезпечення членства України в НАТО»! Також по дорозі з аеропорту, якою їхали всі делегації, були виставлені великі плакати, банери на підтримку шляху України в Альянс.

До саміту НАТО відомий журналіст Едмундас Якілайтіс разом із волонтером Йонасом Охманом (керівник організації «Blue/Yellow», яка проводить фандрейзінги) змогли організувати людей на підйом 33 тисяч українських прапорів в усій країні. 33 символізувало тезу: «Україна – 33-й член НАТО».

- Бачу у Вільнюсі й зараз всюди багато українських прапорів.

- Так, усюди – на вулицях, на вікнах, на балконах людей. І так стало від самого початку повномасштабної війни. Але тоді, в липні 2023-го, було ще більше. І був ще один прапор, особливо важливий. Кампанія «Піднімаю прапор за Україну в НАТО» тривала кілька місяців. Полягала вона в тому, що бойовий прапор з фронту, з Бахмута, спортсмени, олімпійці, змінюючи одне одного, несли до Києва. З Києва – до кордону з Польщею, й далі до Вільнюса. І коли Володимир Зеленський 11 липня прибув до Вільнюса, в центрі столиці зібрався найбільший із часів боротьби за поновлення незалежності мітинг. На ньому наш, а також литовський Президенти виступили з промовами. І тоді ж на головний флагшток Вільнюса був урочисто піднятий той бойовий прапор. Це була масштабна інформаційна кампанія, яка мала великий розголос.

ТРИВАЄ РОБОТА НАД ФОРМУЛЮВАННЯМ ТЕКСТУ ДЕКЛАРАЦІЇ САМІТУ У ВАШИНГТОНІ

- То як ви в цілому могли би оцінити підсумки Вільнюського саміту НАТО?

- Попри те, що ми не досягли максимально поставлених цілей, я вважаю, в чомусь важливий результат був досягнутий. До того Україна ще ніколи не мала такої широкої підтримки урядів країн НАТО щодо нашого членства. Сказати ще п’ять років тому, що тільки три держави Альянсу будуть проти негайного здобуття Україною членства?.. Тоді це виглядало фантастичною ситуацією – ми завжди рахували голоси за нас. П’ять держав, потім дев’ять… У Вільнюсі ж коаліція чітко викристалізувала ситуацію: тільки кілька держав не підтримали запрошення нас до НАТО. Тобто ми вийшли на абсолютно інший рівень і зараз уже питання полягає в тому, щоби переконати ці кілька великих впливових держав.

- Зараз усі вже думають про те, як пройде ювілейний саміт НАТО у Вашингтоні. Які ваші оцінки з цього приводу?

- Литва рішуче продовжуватиме тогорічну лінію. Й українська сторона разом із союзниками працюватиме над тим, щоби під час Вашингтонського саміту було зафіксовано кілька важливих речей. Передусім про незворотність інтеграції України в НАТО. Це матиме особливе значення, якщо нам не вдасться вибороти «invitation», тобто чіткого фіксування слова «запрошення» в Альянс у підсумковій декларації. Тому зараз триває робота над пошуком такого wording’а (формулювання, – ред.), такої позиції, яка могла б об’єднати всі держави, члени НАТО. І тут треба зафіксувати два пункти. По-перше, вкрай важливо, щоби позиція у Вашингтоні-2024 в будь-якому разі не залишалася на рівні Вільнюса-2023, а була сильнішою. Вона повинна засвідчити і конкретизувати, що називається «місток» до членства України в НАТО, показати якийсь прогрес. По-друге, бажано зафіксувати в підсумковому документі у Вашингтоні позицію Альянсу, що захист України є критично важливим для євроатлантичного регіону, для безпеки всього НАТО.

- Будь ласка, розкажіть докладніше, в чому важливість цього пункту?

- Це позиція, яка має мобілізувати євроатлантичну спільноту та зробити допомогу НАТО і його держав-членів більш прогнозованою, системною, ритмічною. Щоб Україна швидше, в більших обсягах і регулярно отримувала всю потрібну зброю. Щоб ця безпекова підтримка України мала прогнозований характер. А не поініціативно, як це відбувається зараз: там ініціатива, тут ініціатива. Тому ми докладаємо багато зусиль, аби залучення ресурсів та озброєння держав-членів НАТО стало стабільним та інтенсивним процесом. Це вкрай важливо для фронту, для наших військових, для перемоги – прогнозованість і здатність планувати свої дії. Для чого, своєю чергою, потрібне розуміння, які ресурси ти матимеш у своєму розпорядженні та коли… Також важливими є безпекові угоди про гарантії, які конкретизують ці речі. Крім того, українська дипломатія боротиметься за те, щоб значно посилити ППО України – йдеться про нові системи «Patriot». І це теж буде одним із центральних питань саміту у Вашингтоні.

Ще варто підкреслити, що назване – довготермінова системна підтримка України – в жодному разі не є замінником набуттю Україною членства в НАТО, котре залишається головною ціллю. Це – взаємодоповнюючі процеси.

СПІВПРАЦЮ УКРАЇНИ І ЛИТВИ У СФЕРІ ВПК ВИВОДИМО НА РІВЕНЬ ВИЩИЙ, АНІЖ «КУПИТИ-ПРОДАТИ»

- Повернемося до двосторонніх стосунків. Як розвивається співпраця України та Литви в сфері ВПК?

- Це теж дуже важливий напрям. По суті – також один із видів гарантії нашої безпеки на майбутнє. Наявність розвиненого ВПК, сучасних технологій у цій сфері, – надзвичайно важливі для протидії Росії.

І за останні 2,5 року оборонні технології отримали в Україні потужний розвиток. Це вже зовсім інша екосистема компаній: якщо раніше були державні концерни, то зараз – понад 500 компаній різної величини. Динамічність допомагає їм набагато швидше розвиватися, розробляти нові моделі зброї у різних сферах, отримувати нові технології з-за кордону, коли потрібно – інвестиції. І в Литві також усвідомили, що виробництво зброї в нинішній ситуації є пріоритетом.

Важливим поштовхом для розвитку нашої співпраці у сфері ВПК став січневий візит Президента Володимира Зеленського у Вільнюс. Тоді були підписані меморандуми про співпрацю з відповідними литовськими компаніями. Адже що таке ринок оборонної промисловості в Литві? Раніше він був дуже обмежений, не мав великих підприємств, як у нас. Був хіба що державний патронний завод.

- Коли ж почався розвиток – з лютого 2022 року?

- Ні. Раніше, вже після початку російської агресії в 2014 році. Вони почали створюватися десь з 2016-го. Наприклад, компанія «NT Service». Вона ще з того часу розвивалася. Але коли почалася повномасштабна агресія, темпи виробництва зросли дуже суттєво, особливо їхніх антидронних рушниць. Вони в рази збільшили виробництво. Великий попит і на продукцію компанії «RSI», яка займається дистанційними пристроями.

- Це в рамках Коаліції з розмінування, очолюваної Литвою?

- Ні, навпаки. Пристрої для дистанційного підриву замінованих територій – складні технології. Також «RSI» починає і виробництво FPV-дронів. Серед компаній, які давно працюють у Литві, можна пригадати «Brolis Semiconductors», яка виробляє сучасну оптику, приціли, лазерні приціли. Зараз – також у все більших обсягах.

Як я вже казав, для започаткування політичного треку цієї співпраці важливим був січневий візит Президента України. Потім, наприкінці січня, в Україну поїхав міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс. Там йому була організована програма відвідання підприємств нашої оборонної промисловості. Він був вражений масштабом і технологіями, задекларував бажання Литви максимально допомогти Україні з нарощуванням виробництва дронів. З того часу ми провели значну роботу з литовськими органами влади задля законодавчого забезпечення спеціального інвестиційного режиму для наших виробників дронів. На різних рівнях: литовський уряд, Мінекономіки, агентства, які займаються інвестиціями, запрошують сюди українських виробників дронів, інших технологій. У березні ми провели окремий семінар, присвячений дронним технологіям, за участі українських компаній. Тобто ведеться системна робота, щоб вивести рівень співпраці на більш високий рівень, аніж просто «купити-продати».

ЛИТВА МОЖЕ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ ПОЗБУТИСЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КИТАЙСЬКИХ КОМПЛЕКТУЮЧИХ ДЛЯ ДРОНІВ

- Дуже цікаво. Можете навести якийсь конкретний приклад цього. З найбільш яскравих?

- У Литві є дуже перспективна компанія «Tektonika», яка вже зараз виробляє високотехнологічні електроприлади, GPS-навігатори, плати. І вони будують фабрику чипів – з тайванськими партнерами. За кілька років вони випускатимуть власні чипи. І вже зараз вони могли б починати виробляти компоненти для наших дронів, що було б принципово важливим. Тому що в нас існує проблема, з якою зараз потрібно розібратися: це залежність від китайських комплектуючих. Перехід на інші комплектуючі став би найкращим виходом. Не секрет, що Росія у своєму виробництві спирається на Китай. Той, своєю чергою, обмежуючи українським компаніям доступ до потрібних компонентів, послаблює нас, посилює Росію.

Не меншою проблемою є й те, що наші дронні технології, які ми розвиваємо на базі китайських комплектуючих, швидко копіюються росіянами. Потім вони відтворюють їх у себе в більших масштабах, таким чином протидіючи нашій перевазі. Тому перехід на некитайські комплектуючі є надзвичайно важливим і з точки зору безпеки – щоб Росія не мала до них доступу. Важливо також, щоб ці комплектуючі були більш якісні, більш надійні.

Це сильні аргументи для співпраці. Ми пропонуємо нашим компаніям усі можливості – технологічні, інвестиційні, політичну підтримку. Організовуємо для наших виробників візити сюди, зустрічі з керівництвом литовських компаній, показуємо сучасне, роботизоване виробництво. Це все має дати хороші результати.

- На цьому тему українсько-литовської співпраці у сфері ВПК можна закінчити. Чи хочете ще щось додати?

- Ми також спілкуємося з урядом Литви. Доводимо йому, литовському Міноборони, що коли вони розглядатимуть можливості й формати чергової військової підтримки України, щоб давали не тільки щось зі складів, як раніше (тим більше, цей варіант уже вичерпується, вони віддали, що могли). Але й, по можливості, виділяли кошти з бюджету і купували щось у наших виробників. Це буде в рази більш ефективно. По-перше, з точки зору логістики. По-друге, в цьому випадку куплятимуться дрони, які максимально відповідають потребам фронту. Адже наші виробники безпілотників тестують їх, удосконалюють, приводять у відповідність із вимогами військових. Крім того, наші дрони набагато дешевші, аніж західні. Відповідно за одну й ту ж суму, умовно кажучи – 10 млн євро, можна купити набагато більшу їх кількість. І вони тут же максимально швидко прибудуть на фронт.

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ ЛИТВИ ПОКАЗАВ УНІКАЛЬНІ, РЕКОРДНІ РЕЗУЛЬТАТИ В ДОПОМОЗІ УКРАЇНІ

- Раніше ви сказали про дива мобілізації литовського суспільства, роботу волонтерського руху.

- Це дійсно щось неймовірне, рекордні показники. Почалося все з першого фандрейзингу в травні 2022 року, коли Україна відбивалася і вже серйозно атакувала російських загарбників. Тоді швидко зібрали 6 млн євро на литовський «Байрактар» для України. Це без уряду, без великого бізнесу. Просто люди, провідні журналісти, Андрюс Тапінас, згадуваний раніше Якілайтіс. Вони запустили це, і ніхто не знав, наскільки буде успішно. А 6 млн євро зібрали за три дні! Феноменальна річ. Турки тоді теж зробили реверанс. Вони не взяли гроші, дали цей «Байрактар» за власний рахунок (за що їм подяка, але варто зазначити, що завдяки цій історії вони отримали в Європі, в світі мегарекламу).

Але литовці на цьому не зупинилися. В серпні того ж року ще одна фандрейзингова кампанія – і півтора мільйони на морські дрони. Потім до першої річниці агресії, в лютому 2023-го кампанія RADAROM. Зібрали майже 14 млн євро на нові ізраїльські радари для України, які замовило Міноборони Литви.

І в цьому році – нова ініціатива до другої річниці великої війни. Вже з дещо іншою концепцією, в руслі того, про що ми казали раніше. Зібрали 8,5 млн євро. І на них закуповувалися «набори для українських солдатів» – вже в литовських виробників: антидронні системи, оптика, тепловізори, лазерні приціли. Це також показник того, що почала давати результат співпраця в оборонній промисловості.

- Так, вражаючі сила і стабільність волонтерського руху. Здається, були й інші проєкти?

- Наприклад, організація «Stiprūs kartu / Сильні разом». З перших днів повномасштабної агресії вони вирішили максимально підтримати українські сім’ї, що рятуються від війни. І підійшли до цього дуже системно, створили онлайн-систему, збирали заявки від людей на приміщення, в яких можна проживати. Знайшли близько 35 тисяч таких місць проживання. Також вони організували окрему систему зустрічі наших біженців. Чекали їх просто на українсько-польському кордоні. Розгортали там невеликі табори, насамперед годували, потім саджали в автобуси, привозили в Литву, в центри реєстрації, допомагали реєструватися. Й одразу надавали можливість для проживання. Це теж унікальний проєкт.

Як на мене, литовці – й досі, станом на сьогодні, чемпіони підтримки України. А також наш стратегічний партнер на майбутнє. Адже ми розуміємо, що війна, яку нам потрібно виграти, – це перше завдання. Але й надалі треба буде стримувати Росію. Стратегічно зміцнювати нашу потужність, здатність протидіяти можливим атакам. Інші завдання – інтеграція України в ЄС і НАТО. Відбудова, реформи в Україні. І для союзницької Литви всі ці завдання теж залишатимуться пріоритетом.

- Розкажіть, будь ласка, про свої поїздки в литовські регіони, про проблеми та досягнення української діаспори, тимчасово переміщених осіб.

- У ці кілька років слово «діаспора» сильно змінилося, набуло нових сенсів. Ще 10 років тому ми говорили про діаспору, як українців, що історично давно чи дуже давно виїхали на території інших держав, стали їх громадянами. Тоді робота дипломатії зосереджувалася на тому, як зберегти культурний зв’язок українців, їхню ідентичність тощо. Тепер, після лютого 2022 року, пріоритети поінакшали. Передусім приділяємо увагу та ресурси українцям, які змушені були тікати від війни, тимчасово переміщеним особам. В основному, саме їх потребам і проблемам були присвячені мої регіональні візити.

Але й «класичні» діаспорські організації дуже важливі, мають значну вагу. З перших днів Великої війни вони багато чого робили для допомоги Україні: збирали все, від теплих речей до продуктів харчування. І подібна робота, спільна мета об’єднує всіх: давню діаспору; українців, які прибули; волонтерів. Якщо ж дивитися територіально, то основні регіони, де проживають українці, – це міста Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Шяуляй, Вісагінас. Отже й головний фокус уваги зосереджений на них.

ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ В ЛИТВІ БУЛА СТВОРЕНА ЦІЛА МЕРЕЖА УКРАЇНСЬКИХ ШКІЛ

- І там же склалася потужна мережа українських освітніх закладів, зокрема в системі Міжнародної української школи (МУШ).

- Все це було створено вже після війни. У березні 2022 року, коли почалась повномасштабна агресія, до нас приїхала з Парижа чудова організаторка Олена Внуковська. І запропонувала створити тут недільні школи МУШ, що було зроблено. У вихідні діти могли вчитися за українськими програмами, в різних форматах. Тоді очікування українців були такі, що вони тут на кілька місяців – і до літа всі планували повернутися додому. В травні-червні 2022-го ми тут вручали дипломи дітям, які навчалися в цих школах. Водночас стало зрозумілим, що потрібні повноформатні школи. Тому що війна затягується, а дітей українських тут дуже багато… Тоді ми з Внуковською започаткували процес створення мережі шкіл МУШ.

Але відкриття нової школи – непростий юридичний процес у будь якій країні: треба зареєструвати велику кількість документів, отримати ліцензії, написати програми. Проте ми пройшли цей шлях по-чемпіонськи швидко – за 2-3 місяці. Знайшли приміщення. Привезли з України підручники. І вже з вересня було запущено повноформатну п’ятиденну школу для українських дітей. Тут було багато жінок, учителів, яких узяли на роботу, працевлаштували. Далі ми розвивали цю мережу, розширялися, щоб максимально охопити українських дітей у тих регіонах, містах, що я називав: Клайпеда, Каунас, Шяуляй.

- Як це забезпечується організаційно з боку Литви?

- Держава фінансує освітню субвенцію у розмірі 275 євро на дитину. З цих коштів українські школи здійснюють оплату вчителям (враховуючи податки). Таким чином існують три повноцінні школи, які отримали не тільки акредитацію МОН України, а й місцеву, литовську. Вони викладають українською мовою, з обов’язковим вивченням литовської. Це – МУШ зі згаданими філіями, Харківська школа «Гравітація» у Вільнюсі та Школа «Героям слава» у Каунасі.

- І скільки в них навчається українських дітей?

- Освіту українською мовою в названих школах отримують понад 3,3 тисячі наших дітей. А загалом, за даними литовського міністерства освіти, науки та спорту, в країні зараз зареєстровано більше 12 тисяч українських дітей різного віку. З них 9 640 – школярі, трохи більше 2,6 тис. – дошкільнята. Також варто відзначити, що за фахом працюють 600 українських вчителів. Ну й треба згадати і про студентів: в литовських вишах наразі навчається 877 українців.

Олег Кудрін, Вільнюс
Фото автора та Посольства України в Литві