Вибори у Британії: попри програш консерваторів, підтримка України не ослабне

Результат парламентських виборів, що пройшли у Британії вчора, переконливі: Консервативна партія переходить у статус опозиції, здобувши лише 115 мандатів у порівнянні із 365-ма на попередніх виборах. Натомість Лейбористська партія, провівши до парламенту 409 депутатів, отримує право одноосібно сформувати уряд. Якщо для лібералів це  один із найкращих результатів в історії партії, то для консерваторів –найгучніша поразка за понад 200 років її існування.

НЕПРИМІТНИЙ ЛІДЕР ЛЕЙБОРИСТІВ

Досі достеменно не зрозуміло, чому Ріші Сунак вирішив оголосити дострокові парламентські вибори й що мотивувало його призначити їх саме на 4 липня. Вірогідно, не останню роль в ухваленні цього рішення відіграв ефект несподіванки, адже жодна з опозиційних партій не очікувала виборів у липні. Певно, Сунак сподівався також і на стрімке зростання електоральних симпатій на тлі гучних оголошень його уряду про рішучу боротьбу з мігрантами, економічні реформи та збільшення видатків на оборону. Однак, хоч якою б була його логіка, вона виявилася помилковою.

Протягом найближчих тижнів варто очікувати формування нового уряду на чолі із лідером Лейбористської партії Кіром Стармером, який за свій 61-річний вік пройшов складний шлях від сина пересічного робітника до глави національної партії.

Стармер народився у маленькому містечку Окстед в англійському графстві Суррей. Він ходив до звичайної державної школи, однак спромігся вступити на факультет права спершу до університету Лідса, а потім – і до Оксфорда. Значну частину карʼєри він присвятив правозахисній діяльності, однак з часом став головним державним прокурором Англії. В 2015-му році у віці 53 років Стармер вперше обрався до Палати громад й відтоді поступово, але впевнено торував свій шлях до керівництва партією. Прикметно, що офіційно він став главою лейбористів у “ковідному” 2020-му році, тож своє перше публічне звернення в новій ролі мусив записувати на відео через локдаун.

ІНТРИГИ, СКАНДАЛИ Й РОЗСЛІДУВАННЯ КОНСЕРВАТОРІВ

Хоча тривалі пандемічні обмеження не сприяли зростанню популярності опозиційних партій і Стармера особисто, йому вдалося втримати лідерство у партії й уникнути гучних скандалів, які на той час почастішали у консерваторів. Власне, саме консерватори та їхній тогочасний лідер Борис Джонсон заклали фундамент під майбутню перемогу лейбористів. Спершу Джонсон “погорів” на ковідних вечірках, які всупереч епідемічним обмеженням кілька разів проводилися у його офісі. Потім його наступниця на посаді глави уряду Ліз Трасс пішла у відставку після лише семи тижнів на посаді, при цьому зануривши Британію у економічну кризу поспішною податковою реформою. Зрештою оточення Сунака потрапило на радари правоохоронців, коли скористалося своєю інсайдерською інформацією щодо майбутніх дострокових виборів, аби поставити високі ставки у букмекерів. Консерватори, ніби навмисно, продовжували наступати на граблі, які лейбористи ретельно обходили.

Свою роль відіграло й те, що консерватори перебувають при владі у Британії вже протягом 14 років, й за цей тривалий час суттєво змінилася не лише Велика Британія, а й увесь світ: «брекзит», пандемія, російське вторгнення в Україну, енергетична криза, війна Ізраїлю та ХАМАСу – це вагомі події лише останніх чотирьох років.

СУСПІЛЬСТВО ПОТРЕБУЄ ЗМІН

На цьому тлі британські виборці з нетерпінням очікували змін, і чим радикальніших – тим краще. Стармер та його Лейбористська партія спромоглися запропонувати електорату найбільш переконливе бачення кращого майбутнього. Помірковане, але активне використання державних фінансів для стимулювання економіки, контроль за імміграцією, наголос на освіті – ці погляди знайшли відгук у серцях багатьох британців.

“Сьогодні люди тут і по всій країні висловилися. Вони готові до змін, до припинення політики-шоу й повернення до політики державної служби. Зміни починаються зараз. Ви проголосували, тепер настав час нам показати результат”, – сказав Стармер після завершення підрахунку голосів у його лондонському окрузі.

Зовнішня політика була далеко не основною темою виборчої кампанії, тож не варто очікувати, що новий уряд Стармера приділятиме їй пріоритетну увагу, особливо зважаючи на значний багаж внутрішніх проблем, накопичених попередніми урядами. Утім, для України це питання критичне, адже Британія Сунака, Трасс і Бориса Джонсона була одним із наших найбільш відданих міжнародних партнерів. Саме зусиллями Лондона Україна отримувала від союзників протитанкову зброю та далекобійні ракети. На каденцію Ріші Сунака припало підписання двосторонньої безпекової угоди та оголошення про виділення рекордного пакету військової допомоги.

Все, ж виходячи зі слів самого Стармера та високопоставлених членів його партії, є всі причини очікувати, що новий уряд Британії збереже тверду проукраїнську позицію.

По-перше, сам Стармер ще минулого року особисто відвідав Україну, де на власні очі побачив докази воєнних злочинів Росії у Бучі та запевнив Володимира Зеленського у продовженні підтримки України. По-друге, лише в травні до Києва приїздили ймовірні майбутні міністри оборони й закордонних справ Великої Британії Джон Гіллі та Девід Леммі, які недвозначно заявили, що їхній уряд і надалі робитиме все можливе для досягнення перемоги України.

РОСІЯ – ВОРОГ, ЗБРОЯ – ВАЖЛИВА

Після того, як Лейбористську партію очолив Стармер, вона відмовилася від багатьох найбільш радикальних ідей, дещо зблизившись світоглядно із консерваторами. Приміром, лейбористи більше публічно не виступають за ліквідацію британської ядерної зброї й підтримують заявлену консерваторами мету нарощування у найближчому майбутньому оборонного бюджету країни до 2,5% ВВП. Не чутно вже від партії й заяв про необхідність мирних перемовин із Росією, якими вона іноді дивувала раніше. На словах лейбористи займають тепер ідентичну з консерваторами позицію й щодо переслідування Міжнародним кримінальним судом кремлівських очільників.

Британське суспільство загалом й експертне та політичне середовища зокрема дуже прихильно налаштовані до України й чудово усвідомлюють небезпеку безкарності Росії. Про це свідчить бодай те, що попри величезні кошти, розміщені російськими олігархами у Великій Британії, Лондон займає активну позицію щодо їх конфіскації.

Таким чином, підтримка України Великою Британією після вчорашніх виборів навряд чи зазнає істотних змін, хоча ближчий період може стати трохи буремним через повʼязаний із передачею влади хаос.

Максим Наливайко, Оттава

Перше фото: Getty Image