Молитви за Україну в Лондонському соборі Святого Павла

Марними й жалюгідними виглядають сподівання російських агресорів на те, що увага світу до розв’язаної ними нічим не спровокованої кривавої війни в Україні зменшуватимуться, що українці залишаться наодинці зі знавіснілим ворогом. Натомість ми бачимо, що ця війна продовжує хвилювати й тривожити прогресивну світову спільноту і повсякденних прикладів солідарності з Україну – у найрізноманітніших формах, способах і проявах – не бракує.

Один з таких прикладів – незвичайний вечір, що відбувся минулого понеділка у Лондонському соборі Святого Павла. У цій духовній святині британської столиці, в другому за величиною християнському храмі світу, пройшла вечірня Служба Божа, присвячена молитвам за Україну, яка завершилася виконанням безсмертного класичного твору – фіналу Дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена – «Оди до радості».

*   *   *

Почати варто з того, що цей знаменитий твір у заповненому центральному залі храму прозвучав українською мовою. Його виконав Ukrainian Freedom Orchestra (Український Оркестр Свободи ) під керівництвом канадсько-української диригентки Кері-Лінн Вілсон та хору «Пісні для України» (Ukraine Chorus), який складається з українських біженців та членів української діаспори, постраждалих від війни, а також учасників оперного хору лондонського Королівського театру Ковент- Гарден.

Виступ у столиці Великобританії відбувся в рамках третього міжнародного туру «Українського Оркестру Свободи», що проходить під патронатом першої леді України Олени Зеленської і має назву «Beethoven Ninth Freedom Tour 2024», оскільки основою концертної програми якраз і є Дев’ята симфонія Людвіга ван Бетховена. Учасників концерту, всіх присутніх у соборі привітав Посол України у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії Валерій Залужний.

За визнанням свідків і учасників цього дійства, виступ оркестру і хору, як і весь вечір, пройшли на високому піднесенні, з великим успіхом. Приведу лише два враження. Солістка концерту Марина Пезенті: «Заповнена аудиторія була в захопленні. Ми піднесли наші голоси й музику під могутній купол собору Святого Павла. Головний диригент оркестру Кері-Лінн Вілсон чудово об’єднала звучання близько трьохсот аматорів та професійних виконавців. Наш Український хор звучав у повній гармонії з оркестром».

Марія Тимофієнко, учасниця вечора: «Дякуємо за цей чарівний вечір, який підняв нам настрій! Що може бути більш надихаючим, ніж слухати таку прекрасну музику в компанії лорда Нельсона та інших видатних постатей британської історії під величним куполом собору Святого Павла! Без сумніву, ми переможемо!»

І тут варто хоча б коротко розповісти, коли і за яких обставин був створений Український Оркестр Свободи, котрий з таким успіхом виступив у Лондоні. Це сталося порівняно недавно, на початку віроломного нападу на Україну рашистів. У публікації в британській газеті «The Guardian» ( номер за 29 червня цього року) головна диригентка оркестру, дружина Пітера Гелба, гендиректора Метрополітен-опери в Нью-Йорку, Кері-Лінн Вілсон на початку розмірковує про роль мистецтва у часи страждань. «Якщо ми знаємо, що симфонія не може зупинити бійню і що рішення про життя і смерть під час війни приймаються на полях битв і в державних установах, а не в концертних залах, чому артисти продовжують реагувати на найбурхливіші події навколо них і чому ми всі прагнемо відчути те, що вони бачать, говорять і співають?

За словами Кері-Лінн Вілсон, коли путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, ми знали, що це напад не лише на націю, а й на її культуру. «Тож ми з моїм чоловіком – Пітером Ґелбом з Метрополітен-опери в Нью-Йорку – працювали з Польською національною оперою у Варшаві, щоб об’єднати українських музикантів, які ще перебувають удома, та біженців за кордоном для створення нового типу оркестру, такого, який би боровся за справу країни. по всьому світу. Хоча я не могла взяти до рук зброю, я могла взяти свою паличку як зброю. У мене – українсько-канадське коріння, у мене є близькі двоюрідні брати в країні, один з котрих – підполковник, який воює на Донбасі з 2014 року. У всіх оркестрів і багатьох членів нашої аудиторії є схожі історії, щоб розповісти.

Того першого літа Ukrainian Freedom Orchestra виступав у Лондоні, Амстердамі, Нью-Йорку, Вашингтоні тощо, щоб заявити про культурний опір варварству. Ми сподівалися, що наш перший тур буде і останнім, і війна закінчиться. Але ось ми тут, через два роки. Війна триває і продовжує завдавати руйнівних збитків. бомбардування путіним дитячої лікарні в Києві спустошили всіх нас»…

Авторка додає, що пише ці слова з Гданська, після того, як щойно диригувала виконанням Дев’ятої симфонії Бетховена з великим покликом до свободи Фрідріха Шиллера «Одою до радості», виконаної українською мовою. «Нашим місцем був великий зал діючої верфі, у присутності колишнього президента Польщі Леха Валенси. Резонанс у боротьбі польського народу проти радянського гноблення був гостро очевидним, і Валенса зворушливо говорив про свої амбіції інтегрувати Україну в ЄС і НАТО, а також про свій жаль, що невдача ця частково призвела до того, що ми бачимо сьогодні.

*   *   *

 «Ода до радості» вибрана Українським Оркестром Свободи в якості головного твору під час нинішнього туру. І, зокрема, тому, що вона є Гімном Європейського Союзу та Ради Європи. Музика твору – це фінал Дев’ятої симфонії Бетховена, створений на вірші німецького поета і просвітителя Фрідріха Шиллера. Правда, Рада Європи затвердила цей Гімн без слів. Аби не виділяти і не підносити якусь із європейських мов, бо, мовляв, це суперечило б принципу єдності країн і народів континенту. Втім, існує дуже багато перекладів відомого вірша Шиллера різними мовами. І українська – не виняток. Досить згадати такі високоталановиті переклади цього літературного твору Пантелеймоном Кулішем і Миколою Лукашем.

Щодо автора оригіналу, то він створив його в 1785 р. у віці двадцяти п’яти років у Лейпцигу. Твір, як відомо, написаний у формі діалогу між ліричним героєм і хором. У ньому поет з надією на кращі часи оспівує майбутнє людства і закликає всіх людей до життя в мирі, злагоді, єднанні та радості. Людвіг ван Бетховен поклав цей текст в основу фіналу своєї Дев’ятої симфонії.

*   *   *

І ось ця знаменита ода, що вже більш як на два століття пережила її творців і продовжує своє славетне життя, прозвучала українською мовою під склепінням легендарного Лондонського собору Святого Павла. Насамкінець не можемо не розповісти про цей величний, знаменитий на весь світ храм.

Вперше я побачив цей унікальний собор в лютому 1993 року, коли з групою українських журналістів висвітлював державний візит у Великобританію Президента України Леоніда Кравчука. До цього лише читав про цей другий у світі за величиною християнський храм, про його півтора тисячолітню, насичену різноманітними подіями історію, яка – без перебільшення – є частиною історії Лондона та й усієї Великобританії. Приведу лише кілька епізодів із соборного літопису. 

Перша церква на місці колишніх будівель Римської імперії була споруджена з дерева у 604 році християнами-місіонерами. Через сімдесят років її спалили язичники. Друга, вже кам’яна церква, в 961 році була пограбована вікінгами. Собор відновили, але в 1087 році, як свідчать архіви, він згорів. Не оминула його і велика пожежа в Лондоні у 1666 році. Тоді Сіті, центральна частина міста, згорів за лічені години. Собор Святого Павла мав дерев’яний купол, тому вогонь швидко досяг його найвищої точки, перетворивши храм у гігантську свічу.

Новий Сіті будувався на попелищі. А оскільки Собор був для Лондона святинею, то його відродження теж стало святою справою. Наскільки важливою вважали її лондонці, свідчить той факт, що найзнаменитіший у тодішній Великобританії архітектор Крістофер Рен тричі переробляв проєкт будівництва Собору, перш ніж його міська влада схвалила. Сталося це в червні 1675 року і тоді ж почалося будівництво нового храму. В основу архітектурного планування собору Крістофер Рен поклав латинський хрест з центральним нефом і південним та північним трансептами. Довжина трансепту – 76 метрів, а всього собору – 157 метрів, висота купола з хрестом – 111 метрів, вага купола – 65 тисяч тонн. Ці цифри дають певні уявлення про масштаби споруди, яка будувалася в центрі британської столиці впродовж тридцяти п’яти років і стала її окрасою і гордістю.

Собор має чудову акустику. Про це, зокрема, свідчить його знаменита Галерея шепоту: слова, мовлені шепотом біля однієї її стіни, можна чітко почути за три метри, біля іншої стіни галереї. Але особливу увагу відвідувачів привертає крипта, де поховані видатні діячі Великобританії. Назвемо лише двох із них. Гораціо Нельсон. Величний пам’ятник йому – колона Нельсона – височить на Трафальгарській плоші Лондона, а похований видатний британський адмірал у Соборі Святого Павла. Г.Нельсон назавжди увійшов в історію як командуючий ескадрою, яка у вересні 1805 року перемогла флот Наполеона в Трафальгарській битві. У ній від пострілу французького снайпера загинув Нельсон, найвідоміший флотоводець Великобританії за всю її історію. У крипті похований ще один видатний полководець часів Наполеонівських війн – фельдмаршал Артур Веллінгтон. Найвизначніша його перемога була здобута в 1815 році в битві з Наполеоном під Ватерлоо. 

Як відомо, Лондон зазнав жахливих руйнувань у Другій світовій війні під час нальотів гітлерівської авіації. Але, на щастя, Собор Святого Павла залишився неушкодженим. У 1965 році у його стінах відспівували видатну людину Великобританії, прем’єр-міністра часів тієї війни Вінстона Черчилля. Після панахиди труну перевезли на баржі Темзою до станції Ватерлоо, а звідти спеціальним поїздом до сімейної ділянки цвинтаря в Блейдоні, неподалік від Бленемського палацу, в якому він народився.

Вам також розкажуть у соборі про те, що в ньому вінчалися у 1981 році принц Чарльз і принцеса Діана. Як відомо, у вересні 2022 року Чарльз став королем Великобританії.

Ось так коротко про історію цього собору – найбільшого храму англіканської церкви, резиденції її єпископа і духовного центру Лондона.

Я за найменшої нагоди, буваючи в британській столиці, відвідую цей собор або просто приходжу до нього. Недалеко від нього Школа для дівчаток (City of London School for girls). Девіз школи, яку відкрили в 1894 році, «Domine Dirige Nos», що в перекладі з латинської значить “О, Боже, спрямуй нас».

Ці та інші щирі людські звертання і молитви до Господа звучать і в храмі, названому на честь світоча християнства апостола Павла. Собор продовжує свято виконувати свою місію, духовно збагачуючи і об’єднуючи людей,

спрямовуючи їх на добрі, благодатні, благословенні Богом справи. Минулого понеділка в його стінах при велелюдді прозвучали піснеспіви й «Ода до радості» українською мовою та молитви до Господа за Україну і її щасливу долю під мирним небом.

Михайло Сорока, заслужений журналіст України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства