Партнерам України не варто боятися російських «червоних ліній»
У травні 2024 року Володимир Зеленський заявив, що кожне рішення союзників про надання Україні зброї запізнюється на рік. Такі затримки з постачанням справді призвели до того, що 14 українських бригад на початку липня 2024 року було недоукомплектовано і вони не могли виконувати бойові завдання. Чинником, який заважає партнерам України швидко й ефективно реагувати на виклики, цілком імовірно, є страх ескалації конфлікту та прямого зіткнення з Росією. Саме на це вказав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.
З початку повномасштабного вторгнення Росія виставляла «червоні лінії», намагаючись змусити західні країни припинити постачання озброєння Україні. Однак перехід цих ліній не зумовив обіцяної реакції. Навпаки, Генасамблея ООН неодноразово визнавала право України на самооборону, зважаючи на порушення Статуту ООН з боку РФ. Водночас чимало країн усе ще не надають Україні зброю для оборони через побоювання подальшої ескалації.
У цьому матеріалі Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала, як змінювалася позиція партнерів України – від небажання надавати важке озброєння до передавання Україні перших літаків F-16 наприкінці липня 2024 року.
РІК ДИСКУСІЙ ЩОДО ТАНКІВ ТА БРОНЕТЕХНІКИ
Перед повномасштабним вторгненням Росії, у лютому 2022 року, канцлер Німеччини Олаф Шольц зазначав, що його країна продовжуватиме курс на запобігання ескалації та не постачатиме Україні зброю. Однак згодом його позиція змінилася. Рішення про постачання бронетехніки було ухвалене в лютому 2023-го – майже за рік після початку великої війни. За словами Шольца, це «не спричинить ескалацію, оскільки Україна використовує танки для захисту».
Натомість у Росії неодноразово наголошували, що вважатимуть передавання Україні західних танків за ескалацію та перехід «червоних ліній». Тим часом перші танки Leopard 2 прибули в Україну з Польщі в лютому 2023 року, але це не призвело до реалізації погроз Росії щодо удару по країнах НАТО.
Іншою проблемою, з якою стикнулася Україна після ухвалення партнерами політичних рішень про передавання озброєння, стали затримки в його постачанні. Як зазначає британський аналітичний центр з проблем безпеки RUSI, напередодні літнього українського контрнаступу в 2023 році партнери ухвалювали рішення щодо постачання озброєння близько 4 місяців. Тобто до початку активних дій ЗСУ прибула лише частина необхідного обладнання, і українські бригади не завжди мали досить часу для тренувань із ним.
ШТОРМ У КРИМУ
У 2014 році Росія окупувала Кримський півострів, вчинивши перший акт відкритої агресії проти України. У 2018 році було збудовано Кримський міст, який з'єднав півострів із територією РФ і став символом імперських претензій на землі, які Росія вважає історично своїми. У лютому 2022 року саме з Криму російські війська розпочали наступ на Південь України, а міст використовували для забезпечення свого військового угруповання на окупованій території України.
Тож одним із пріоритетів Сил оборони України стало знищення російської військової інфраструктури у Криму. Розуміючи це, керівництво РФ у 2022 та 2023 роках не раз заявляло, що будь-які удари по півострову із західної зброї призведуть до «ядерної відповіді» та оголошення прямої війни країнам Заходу. Російська аргументація полягала в тому, що Крим нібито є територією Росії, і такий напад буде екзистенційною загрозою для РФ.
Утім, партнери України визнають її територіальну цілісність і не обмежують застосування західної зброї на окупованих територіях. Про те, що Україна може застосовувати зброю в Криму, заявляли у 2024 році і речник Пентагону, і міністерство оборони Великої Британії.
Водночас міноборони РФ неодноразово визнавало, що українські війська завдавали удари по території Криму британськими ракетами Storm Shadow. Однак прямої військової реакції проти партнерів України не було, а погрози залишилися погрозами.
ЗАХИСТИТИ УКРАЇНСЬКЕ НЕБО
Від початку повномасштабної війни Україна не раз закликала міжнародних партнерів «закрити небо»: звернення лунали як від Президента Зеленського, так і від місцевих рад. Відсутність сучасних засобів ППО суттєво зменшувала здатність України захищати свої міста й села від ударів Росії.
Постачання Україні систем протиповітряної оборони Patriot у квітні 2023 року було продиктоване необхідністю захистити українські енергетичні об’єкти від російських атак, які посилилися в жовтні 2022 року. Рішенням про передавання ППО та літаків F-16 передували дискусії щодо можливої ескалації та ризиків для країн НАТО, а також потреби навчання українських військових.
Що стосується F-16, то в березні 2022 року адміністрація США наполягала на тому, що передавання Україні цих літаків не змінить паритету сил у небі. І все ж у серпні 2023 року США дали дозвіл на початок навчання українських пілотів та передавання Україні літаків, яка має відбутися до осені 2024 року.
У травні 2024 року в міністерстві оборони Нідерландів та міністерстві закордонних справ Данії зазначили, що Україна має повне право використовувати винищувачі, які вони передали, проти цілей на території Росії для самозахисту. Що стосується США, то в липні 2024 року в інтерв'ю «Голосу Америки» речник Пентагону генерал-майор Пет Райдер зазначив, що саме Україна вирішуватиме, як використовувати F-16 на своїй суверенній території.
31 липня, ВВС повідомило, що перша партія літаків F-16 прибула в Україну. За оцінюваннями видання процес їх надходження зайняв майже півтора року. Водночас Україна почала просити в партнерів F-16 ще 2022 році. А влітку того року США ухвалили проєкт закону про оборонну політику на суму 840 млрд дол., частина з яких мала піти на навчання українських пілотів на F-16.
Оцінюючи ризики від передавання Україні зброї, країни-союзники, імовірно, зважають на загрози, які можуть виникнути в разі прямого військового зіткнення РФ з НАТО. Це зумовлює обмеження військової допомоги і відповідно призводить до незахищеності цивільної інфраструктури в Україні. У квітні 2024 року Володимир Зеленський зазначив, що Трипільська ТЕЦ на Київщині була зруйнована, бо «закінчились ракети для її захисту». Також, за оцінюваннями експертів, узимку 2024–2025 років через блекаути територію України можуть залишити ще 5–6 млн громадян. А щоб повністю закрити небо від російських атак, за словами Володимира Зеленського, Україні необхідно 25 систем Patriot.
За даними BBC, вартість однієї системи Patriot становить трохи більш як 1 млрд доларів, тож 25 систем коштують близько 27 млрд доларів. Натомість на громадському саміті «Безпекові гарантії для української демократії в умовах війни», що відбувся в червні 2024 року в Києві, експерти заявили, що на підтримку українських біженців країни-партнери витратили близько 46 млрд доларів. Якби ці кошти інвестували в засоби ППО і протиракетної оборони (ПРО), критичній ситуації у сфері енергетики та масовій міграції можна було б запобігти.
САМООБОРОНА ЗА МЕЖАМИ СВОЇХ КОРДОНІВ
Від початку повномасштабного російського вторгнення Україна політично обмежена в повному застосуванні свого права на самооборону, зокрема щодо знищення військових цілей на території країни-агресора. Низка західних урядів (наприклад, США, Німеччини й Данії) не підтримували ідею застосування західної зброї для ударів по об'єктах у Росії. Імовірно, така обережність була пов'язана з побоюваннями, що перенесення бойових дій на територію РФ підштовхне Кремль до агресії проти країн НАТО. Саме тому 31 травня 2022 року президент США Джо Байден оголосив про передавання Україні ракетних систем HIMARS, але з обмеженням, яке дозволяло застосовувати їх тільки в межах кордонів України.
Згодом риторика про право України на самооборону за межами своїх кордонів почала змінюватися. Одну з перших подібних заяв у травні 2023 року зробив глава МЗС Великої Британії Джеймс Клеверсі, але деякі партнери певний час ще дотримувалися політики обмежень.
Уже у 2024 році проти обмежень у застосуванні Україною західної зброї виступили Польща, Франція, Швеція, Нідерланди, Канада, Естонія, Данія, Норвегія, Фінляндія, Латвія. Ці країни вважають, що удари по військових цілях на території РФ є легітимною частиною української стратегії самооборони.
Також у першій половині 2024 року Росія атакувала українські електростанції, знищивши близько 9 з 18 гВт енергогенерації, з якими Україна пройшла зиму 2023–2024 років. Водночас російська армія спробувала відкрити новий фронт на півночі Харківщини – оскільки Україна не могла завдавати ударів по території РФ, росіянам вдалося зосередити війська у прикордонних областях.
Уже у травні 2024 року Білий дім визнав, що Україна має право завдавати ударів по російських військових об’єктах біля кордону. Однак усе ще діє обмеження на удари вглиб території Росії – зокрема й по більшості військових аеродромів, з яких відбуваються атаки по цивільних об’єктах в Україні. Нещодавно представники США заявили, що якщо Росія спробує розширити фронт, то Україні дозволять вести вогонь на більшу відстань.
І все ж у липні 2024 року, після ще однієї атаки Росії на цивільні об’єкти в Україні, зокрема національну дитячу лікарню Охматдит, США та Німеччина на саміті НАТО наголосили, що їхня позиція не змінилася: Україна «не може застосовувати західну зброю вглиб території РФ». Існування обмежень підтвердили і в Міністерстві оборони Великобританії, хоча 10 липня Володимир Зеленський стверджував, що Україна отримала дозвіл на використання ракет Storm Shadow по військових обʼєктах на російській території.
ВИСНОВКИ
Отже, «червоні лінії», які встановила Росія, щоб загальмувати постачання Україні озброєння, залишаються тільки погрозами, причому доволі гнучкими – після рішучих дій партнерів вони відсуваються чимраз далі. Наприклад, у жовтні 2022 року російське МЗС заявило, що надання Україні сучасного важкого озброєння, далекобійної зброї чи потужних засобів ураження стане для Росії «червоною лінією». Однак Україна отримала зброю, а реакції Росії проти країн, які її надали, не було.
Інший інструмент, який Росія використовує для тиску, – це ядерний шантаж. На думку Інституту вивчення війни (ISW), Кремль прагне змусити Захід припинити військову підтримку України, але навряд чи застосує ядерну зброю на полі бою в Україні чи деінде.
Про непослідовність заяв Росії говорять і певні високопосадовці країн-союзників. Зокрема, у лютому 2024 року тодішній міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон зазначав, що «небезпека ескалації є ілюзорною. Британія першою надала все – від протитанкової зброї до артилерії й танків, а тепер і таку далекобійну зброю, як ракети Storm Shadow. Щоразу, як Путін брязкає зброєю, лякаючи ескалацією, – це порожня риторика».
Сьогодні від оперативності постачання озброєння залежить не лише можливість України захищатися, а й те, де буде проходити кордон між демократичним світом і світом диктатури. Тому партнери України у своїй політиці мають орієнтуватися на стратегічні цілі, а не на короткочасні політичні інтереси.
Катерина Міхалевська, молодша аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА
Першоджерело: Еспресо
реклама