Французи проти онлайн-монстра: чим закінчиться справа Телеграм-Дурова
Засновник і гендиректор Telegram Павло Дуров звільнений з-під варти, але скандал не вщухає, інтрига не меншає. З’являються нові деталі й здогади – у чому офіційно і неформально Дурова звинувачують, підозрюють чи що насправді стоїть за його арештом і допитами, яка їх мета. Застава у 5 млн євро дозволила росіянину вийти з-під варти під зобов’язання відмічатися у поліції двічі на тиждень. Але бізнесменові загрожує до 10 років в'язниці – йому висунуто звинувачення одразу за 6-ма статтями (співучасть у забезпеченні незаконних транзакцій, співучасть у зберіганні порноматеріалів, зокрема з неповнолітніми, співучасть в обігу наркотиків, співучасть у шахрайстві, наданні криптологічних послуг і відмова надати на запит уповноважених органів необхідну інформацію або документи). Поки тривали допити у Парижі, у Москві та на її околицях панікували – мовляв, через цей процес Дуров «здасть ключі» до всіх їхніх секретних листувань. У Швейцарії тим часом трибунал із захисту дітей та дорослих ухвалив рішення про позбавлення Дурова батьківських прав – мати його дітей Ірина Болгар подала позов, бо Павло нібито застосовував насильство до свого сина. Брат Павла – Микола Дуров – теж оголошений у Франції у розшук. Супутниця Дурова Юлія Вавилова, з якою той приземлився, на свою біду, у Парижі – ймовірно, агент Моссад (так написала Daily Mail). А сам Дуров – поплічник Путіна, бо нібито зустрічався з ним у Баку, а доти неодноразово таємно літав до РФ.
Загалом, змішались коні й люди, і вже не зрозуміло: то проблеми в кого – у Дурова чи у Телеграм? У росіян чи у французів? Які технічні складнощі не дають закону впоратися з онлайн-платформою і чим ця багатогранна історія може скінчитися?
ОДИН АРЕШТ ВІДКРИВ ЯЩИК ПАНДОРИ
«Ми, українці, традиційно пропускаємо новини про справу Павла Дурова через наше бачення того, як працюють правоохоронна і судова система, – каже відомий проєкт-менеджер, консультант з комунікацій та блогер Юрій Богданов. – Тому шукаємо логіку: кому вигідно, чому саме зараз, хто замовник».
Насправді ж, вважає експерт, все простіше. Французька прокуратура розробляла справу стосовно Дурова гарантовано більше року. Ще з 2017 року у них були перестороги, що ІДІЛ координує свою роботу через цей месенджер і ця справа розвивалася. «Коли у них з’явилася можливість його затримати, допитати – тоді вони це зробили, – переконаний Богданов. – Інша справа – чому він приїхав до Франції саме зараз, в яких він стосунках з російською владою, інвесторами різними, але тут можна лише до конспірології вдаватися». Ми, як і росіяни, що підняли істерію (давайте стирати листування, знищувати комунікацію в Телеграм, бо зараз вороги все заберуть) зі своїм пострадянським сприйняттям роботи правоохоронної системи просто шукаємо якісь підводні камені, міркує блогер, та насправді їх немає, як і бажання у французів кого-небудь за будь-яку ціну посадити у в’язницю. «Я в цьому бачу мінімум політики. Тобто вона дійсно буде нашаровуватися, бо він росіянин і має незрозумілі зв’язки з російською владою, з російськими олігархами. Але мотивація процесу не політична», – переконаний блогер.
Оці незрозумілі зв'язки – і є справжньою інтригою і джерелом проблем Павла Дурова. Нашарувалися одне на одне правопорушення і таємниці, тому й претензії такі багатогранні. ТГ, за словами Ігоря Розкладая, медіаюриста та заступника директорки Центру демократії та верховенства права, просять розкрити карти – де він знаходиться, ким контролюється? Чому на платформі певний контент не видаляється з посиланням на свободу слова, але коли це стосується Росії – наприклад, визволення ув’язнених народів з російської в’язниці, то такі групи видаляються. Зате групи, які пропагують російський рашизм, закликають до повалення України – процвітають… Відповіді напрошуються самі собою, і ми здогадуємося, про чиї інтереси йдеться.
Так, за словами медіаюриста, днями на «Українській правді» опублікували блог, де йшлося про численні візити Дурова в Москву, починаючи з 2015-го року. «Це ще раз демонструє, що цей кейс – не лише про Телеграм чи лише Дурова. А й про взаємодію Дурова (полковника Дурова, як його жартівливо назвали) з російськими інституціями», – говорить Розкладай. Тобто насправді ця історія має дуже багато граней, її розвиток непередбачуваний, бо вона не лежить винятково в правовій площині. «А ще має дуже сильний політичний і військовий підтекст. Очевидно, що війна Росії з Україною тут теж спливла», – говорить експерт. Ось днями з’явилася новина, нібито ОАЕ на тлі арешту свого громадянина Дурова (у нього й таке громадянство є, - ред.) заморозили контракт на купівлю 80 військових французьких літаків. А потім виявилося, що то – дезінформація з прокремлівських каналів. «Ще один доказ того, наскільки це політична історія», – вважає Ігор Розкладай.
НАМ ЗАГРОЖУЄ КОМПАНІЯ-НЕВИДИМКА
Пан Дуров не втелепався б у неї, якби від початку налаштував роботу компанії прозоро і не звертав на «свободу слова в інтернеті» там, де свобода вже топче Кримінальний кодекс.
Публічної інформації замало, тому доводиться висувати гіпотези – що ж насправді відбувається в Парижі. «Європейський Союз, очевидно, вже розуміє загрозу Телеграму і те, що Телеграм їм показує класичний російський жест, мовляв, ми нічого не будемо робити», – каже Ігор Розкладай.
«Дурова багато років примушували до співпраці – він на неї не йшов, це дійшло до карної справи, – пояснює проєкт-менеджер Юрій Богданов. – Дуров – ексцентричний мільярдер, епатажний технічний геній зі шлейфом скандалів (типу Ілона Маска) – вважав себе невразливим для європейської регуляції, європейської правоохоронної системи і помилився».
Вся конспірологія довкола цієї історії – про полювання на нього особисто тощо – це наратив, який допомагає самому Дурову уникнути відповідальності, – вважає Богданов. «Багато ж хто це намагається подати як обмеження свободи в Інтернеті. Але в Європі діяльність платформ регулюють багато років і переважно всі підкорюються європейським вимогам модерації контенту, – пояснює він. – Дуров не захотів цього робити і правоохоронна система Франції вважає, що це призвело до вчинення ряду кримінальних злочинів».
ЧИ Є СПОСОБИ ВЗЯТИ ТЕЛЕГРАМ «ЗА РОГИ»
Навесні Верховний суд Іспанії постановив тимчасово призупинити роботу месенджера Telegram в країні через скарги медіакомпаній, контент яких Telegram дозволяв завантажувати без дозволу, тобто прецедент є. Приблизні підрахунки показують, що у країнах ЄС сукупно понад 20 млн користувачів цієї онлайн-платформи. «І з точки зору впливовості і небезпечності, мені здається, Єврокомісія могла б ухвалити якісь додаткові рішення, – каже пан Ігор. – DSA (регламент належного функціонування ринку цифрових послуг Digital Services Act, розроблений Європейською Комісією, встановлює чіткі норми та правила для дуже великих онлайн-платформ для забезпечення більшої прозорості та відповідальності. – Ред.) надає їй це право – вжити заходів і переглянути критерії, щоб взяти під контроль Телеграм і вимагати від нього більше прозорості, бо понад 20 млн користувачів – це вже про суспільну небезпеку і ризики».
ПІв року тому президент США Джо Байден підписав законопроєкт про заборону застосунку для обміну відео TikTok на території США за умови, якщо за рік він все ще належатиме китайській компанії ByteDance Group і не змінить власника. Виглядає так, що заблокувати роботу якоїсь платформи цілком можливо за бажання. Але не все просто. У США була створена локальна компанія TikTok Inc і щонайменше щодо неї Штати мали юрисдикцію, себто важелі впливу. А як притиснути компанію-невидимку, якою для України є ТГ?
У нинішніх умовах – коли в України немає юрисдикції, немає важелів контролю за діяльністю Телеграм, можна лише домовлятися з ним, якщо платформа готова йти на якісь домовленості, або шукати посередника з ЄС. Домовлятися з Естонією, Словенією, наприклад, щоб вони виступали таким собі представником наших інтересів в ЄС і через них намагатися впливати механізмами того ж DSА.
«Або ж маємо інших 2 варіанти: або нічого не робити, що дуже багатьох не задовольняє як мінімум через використання Телеграм для наркотрафіку, поширення дитячого порно тощо, або – блокування», – пояснює медіаюрист. Хоча й блокувати – не так просто для нас з різних причин. Насамперед – варто було б ще допрацювати санкційне законодавство: свого часу були жорсткі дебати щодо заборони «Вконтакте», «Однокласників» (певні нюанси були не досить чітко прописані). «Якщо вдосконалити закон про санкції і прописати вимоги, що можуть блокуватися певні продукти, то суто юридично заборона Телеграм буде більш обґрунтованою», – говорить Ігор Розкладай.
Але лишається інша проблема: до Телеграм за останні роки українці дуже звикли. Попередження про тривоги, зльоти МіГів, новини з фронту, безліч ботів – все у Телеграм. Навіть сайт alerts.in.ua (Карта повітряних тривог) базується на даних з каналу в Телеграм. «На жаль, ми побудували доволі зручну модель спілкування і взаємодії і Телеграм переважає над іншими месенджерами. Люди, ставлячи на шальки терезів безпеку і зручність, на жаль, віддають перевагу зручності. І що з цим робити?» – міркує Розкладай.
Якщо раптом Україна наважиться заборонити Телеграм, то безпеково-публічний сектор мусив би перейти на, скажімо, Signal або Whatsapp (а в ідеалі – на розроблений власний національний додаток для спілкування чиновників, як, наприклад, у Франції). За словами пана Ігоря, якісь напрацювання треба було б мати ще до розмов про готовність заблокувати. «Наполягати, щоб на державних підприємствах, в державних установах Телеграм не використовували для передач чутливої інформації – це те, що можна було робити вже вчора, – говорить він. – На жаль, знаю, попри формальні заборони, якщо такі є, все одно люди перекидають документацію, зокрема, через Телеграм». А це означає, що вона може опинитися в руках ворога.
ЩО ПРИЛЕТИТЬ ЇМ ВІД ЗАКОНУ
Телеграм має грати за тими ж правилами, що й Meta, Google, AlịExpress та решта VLOP, зауважує Ігор Розкладай. Тому що він і є VLOP – Very Large Online Platform, (термін ЄС для позначення великих інтернет-платформ, що мають значний вплив на суспільне життя та економіку, – ред.). «Має вже близько мільярда користувачів, і до неї треба застосувати ті ж правила, що й для великих гравців – бігтех-компаній, щоб було чітко зрозуміло, де обробляються дані, – каже експерт. – Мети знищити сам додаток немає, він зручний, як не крути». Але ж Телеграм вперто продовжує позиціонувати себе як месенджер «з невеликими незначними сервісами, які можуть трактувати як онлайн платформу», маючи канали для необмеженого кола людей (що можна класифікувати вже як мовлення). «А деякі групи налічують до 200 тис. користувачів – перепрошую, майже як обласний центр. Тобто це онлайн-платформа і має регулюватися законодавством ЄС, – пояснює він. – А був би це приватний месенджер – підпадав би під категорію хостингу і значно меншу кількість зобов'язань».
Якщо так вже склалось, що користувачі залипли в Телеграм, як мухи на липку стрічку-приманку і добром їх звідти не витягнеш (а технічно-юридично можна воювати довго й нудно) – хтозна може оптимальний варіант – таки дотиснути власника, щоб приборкав свого монстра. Принаймні, випадки тиску на діяльність компанії через власників вже траплялися і історія з арештом Дурова, на думку Розкладая, скидається на важіль тиску.
Але тепер Павлу Дурову таки доведеться домовлятися з законом, виплачувати величезні штрафи або отримати умовний термін, а якщо далі буде чинити опір, то модерацію Телеграму примусять змінити директивно, а він сам сяде у в’язницю, вважає Юрій Богданов. Навіть якщо розробник Телеграм зараз піде на поступки, яких від нього вимагали, покарання (його може пом’якшити співпраця) не уникнути. Телеграму в будь-якому випадку гарантовані великі штрафи і обмеження модерації.
Чи завдасть це удару по репутації Телеграму в Україні? Богданов вважає, що тут шкода буде мінімальна. І що поки найбільше репутація Телеграму страждає у Росії – він скомпрометований тим, що ним зайнялася європейська правоохоронна система, а будь-яка авторитарна держава схильна до параної і теорії змов. Але французька держава має запитання до Дурова, і якщо він не хоче на них відповідати в межах адекватного діалогу, то це станеться примусово. Щоправда, на це підуть роки. «Процес буде дуже довгий, дуже бюрократичний і розтягнеться реально надовго. Хто мав справи з європейською, французькою бюрократією, той в цирку не сміється», – резюмує пан Юрій.
Тетяна Негода, Київ
