«Чипи на стіл»: м’якою політикою не зруйнувати технологічну базу росії
Наслідком повномасштабної російської війни проти України, розпочатої в 2022 році, став шквал обмежень, запроваджених для російської економіки – зокрема спрямованих на галузі фінансових послуг, торгівлі сировиною та промислове виробництво.
Хоча перспектива повного виходу з російського ринку західних транснаціональних корпорацій досі залишається малоймовірною, узгоджені санкції спрямовані на те, щоб унеможливити постачання критично важливих товарів (особливо кремнієвих мікрочипів) для військового виробництва. Незважаючи на спочатку дещо мляві дії західних урядів, поступове посилення санкцій суттєво обмежило доступ росії до цих ключових технологій. Втім, цих зусиль абсолютно недостатньо, оскільки паралельний імпорт та нічим не обмежена підтримка з боку негативних гравців продовжують підтримувати слабке внутрішнє виробництво напівпровідників.
Сьогодні кремнієві мікрочипи залишаються критично важливими для російських військових потреб, зокрема тому, що останнім часом під час бойових дій росія використовує велику кількість дронів та ракетні удари. Отже, для поповнення озброєнь їй потрібне постійне надходження чипів. Починаючи з лютого 2022 року, санкції обмежують здатність росії отримувати чипи безпосередньо через оптових постачальників та опосередковано через нарощування виробничих потужностей. Постійні зміни санкцій протягом війни привели до впровадження таких стратегій як контроль експорту «біля виробника» та фінансові санкції постфактум.
Виходячи з аналізу захопленої військової техніки, Сполучені Штати залишаються найбільшим джерелом компонентів військового й подвійного призначення для російських військових технологій. З початку повномасштабної війни Сполучені Штати запровадили суворі фінансові санкції та експортний контроль з метою обмеження поставок критичних технологій для підтримки російських військових зусиль. У лютому 2022 року США заборонили на експорт до росії мікрочипів, вироблених з використанням американської інтелектуальної власності. Ця заборона впливає майже на всю світову торгівлю мікропроцесорами, оскільки американські фірми мають глибокий та зростаючий вплив на постачання й розробку напівпровідників. Останнім часом Міністерство фінансів та Міністерство торгівлі США разом з іншими підрозділами федерального уряду зосередили увагу на окремих суб’єктах з метою більш ретельного нагляду. Серед резонансних випадків можна назвати санкції проти найбільшого в росії дистриб’ютора чипів, відповідального за 50% внутрішніх поставок мікросхем, а також проти окремих високопосадовців, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом. Відтоді постійний моніторинг веде до оновлення заходів з обмеження доступу сотень відомих організацій до контрольованих технологій.
Хоча американська індустрія напівпровідників є гігантом у сфері постачання кремнію та розробці мікросхем, вона досі залишається невеличким гвинтиком у непрозорому й складному ланцюзі постачання, який охоплює десятки компаній у різних юрисдикціях по всьому світу. Особливий інтерес становлять компанії з Індо-Тихоокеанського регіону через унікальні та потужні виробничі можливості японських, південнокорейських і тайванських конгломератів. Центральним гравцем тут є тайванський контрактний виробник TSMC (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company), що має 61% світового ринку та більшість контрактів із російськими виробниками чипів. На початку вторгнення тайванські санкції проти росії запровадили обмеження на рівні виробника, зменшивши експорт TSMC до росії до мінімального рівня.
Окрім заходів з обмеження здатності росії купувати готові чипи, спільні міжнародні зусилля також спрямовані на послаблення її внутрішніх виробничих потужностей. Два найбільш значущі російські виробники чипів, «Мікрон» і «Ангстрем», зіткнулися з великими труднощами в закупівлі обладнання, сировини, а також спеціалізованих хімічних речовин та газів для свого виробництва. Попри раніше укладені контракти з TSMC, нові обмеження змусили обидві компанії виробляти чипи самостійно, проте зі значно нижчими швидкістю та якістю виробництва. За останній рік місцеві виробники додали лінії з виробництва 90 нм чипів до вже наявних виробничих ліній на 350 нм, але обсяги виробництва (близько 8000 чипів на місяць) залишаються далекими від очікуваної потреби у 30 000 чипів на місяць. На старих виробничих лініях росії використовуються давно застарілі технології, які дозволяють виробляти чипи минулих поколінь, здебільшого застосовувані в автомобільній промисловості й телекомунікаціях. Однак найновіші й найпотужніші чипи, необхідні для центральних обчислювальних систем та передових систем наведення, залишаються недосяжними для російської промисловості, тому їх потрібно купувати за кордоном.
Незважаючи на узгоджені зусилля, спрямовані на те, щоб не дати росії отримувати та виробляти просунуті кремнієві чипи, держава-агресор все ще має стале постачання чипів для використання в ракетах, безпілотниках, транспортних засобах та іншій військовій техніці. Раніше головними джерелами постачання чипів до росії були західні країни, закордонні контрактні виробники та внутрішнє виробництво. Сьогодні міжнародні санкції змусили її покладатися на нелегальні товарні потоки та застарілу внутрішню виробничу базу.
Як і до вторгнення, переважна більшість чипів продовжує надходити від західних дистриб’юторів. Західні конгломерати, як-от Intel, AMD та Texas Instruments, відмовилися від поставок до росії, зобов’язавшись дотримуватися міжнародних санкцій. Однак безперервний доступ росії до цієї категорії передових чипів — разом зі зростанням китайсько-російської торгівлі — свідчить про те, що китайські агенти відіграють ключову роль у переспрямуванні легальної торгівлі чипами до росії. За даними Silverado Policy Accelerator, на постачальників з Китаю та Гонконгу припадало понад 89% усього російського імпорту чипів у 2023 році, що означає 10% зростання торгівлі напівпровідниками порівняно з довоєнним рівнем. На підтвердження цього аналіз даних митниці свідчить, що з 2021 по 2022 роки поставки матеріалів, пов’язаних із чипами (включно з допоміжними матеріалами для виробництва), з Китаю до росії виросли у понад десять разів. Кілька резонансних інцидентів в Об’єднаних Арабських Еміратах та Греції продемонстрували використання росією тіньової торгівлі задля отримання критичних запасів. Починаючи з лютого 2022 року обсяги торгівлі чипами в таких країнах як Туреччина, Казахстан чи Малайзія виросли більш ніж у п’ятдесят разів. Отже, ці країни відіграють важливу, хоча й відносно меншу, роль у налагодженні тіньових каналів торгівлі.
З моменту першого раунду санкцій іноземні контрактні виробники, як-от TSMC та Samsung, повністю припинили постачання до росії, змусивши державу-агресора нарощувати власне виробництво. На перший погляд, внутрішнє виробництво чипів у росії мало би зникнути через неможливість доступу до сучасних систем друку й необхідної сировини матеріалів. Насправді ж росія задіює значні виробничі зусилля, переспрямовуючи легальну торгівлю газами для протруювання та кремнієвими зливками, щоб розвинути мізерне внутрішнє виробництво. Однак ключовим “вузьким місцем” російського виробництва чипів є гостра нестача обладнання для виробництва мікросхем. Значні «витоки» із Кореї й Тайваню через китайських постачальників дозволяють росії обійти формальні бар’єри для отримання такого обладнання. Торговельні дані та виробничі показники свідчать про те, що російські компанії не змогли отримати доступ до новітнього обладнання для виготовлення чипів, й тому обмежуються старішими технологіями для виробництва менш складних чипів. Тоді як міжнародна співпраця залишає машини й техніку наступного покоління поза межами досяжності росії, вона успішно отримує запчастини та інструменти для підтримки поточної діяльності. За останні два роки росія відкрила першу власну лінію для виробництва чипів, водночас продовжуючи звозити обладнання для виробництва мікросхем з усього світу. Отже, хоча росія й прискорила розвиток власної промисловості для усунення дефіциту попиту, їй не вдалося створити у себе передовий виробничий процес.
Якщо росія максимально задіює внутрішнє виробництво, це означає, що, незважаючи на чинні санкції, вона щомісяця закуповує й імпортує приблизно 22 000 мікрочипів. Тож зрозуміло, що основне джерело постачання чипів для росії – Захід – також залишається найменш контрольованим. Хоча західні дистриб’ютори засуджують масове обходження санкцій через Китай та інших іноземних посередників як незаконне та аморальне, стає дедалі складніше перешкоджати постійним спробам росії приховати та реструктурувати канали постачання. На третій рік повномасштабного вторгнення дефіцит напівпровідникових чипів у росії стає все більш очевидним, хоча й досі незрозуміло, чи спричинений вторгненням перехід на старіші технології зможе пом’якшити цю нестачу. Натомість міжнародна спільнота має продовжувати обмеження постачання чипів до росії шляхом своєчасного та активного моніторингу товарних потоків та посилення заходів проти неналежних дій китайських підприємств.
Експортний контроль виявився одним із найпотужніших інструментів серед тих, які країни-виробники чипів використовують для контролю торговельних потоків. Однак украй важливо розвивати й зміцнювати багатосторонню співпрацю задля повного моніторингу кінцевого пункту призначення поставок мікрочипів та їхнього фактичного покупця. Санкції та експортний контроль є ефективним інструментом стримування російської економіки й обмеження її доступу до комп’ютерних чипів. Проте чинні заходи недостатньо ефективні для забезпечення належного контролю доступу до чипів та матеріалів для їхнього виробництва, оскільки численні сторонні трейдери приховують справжній пункт призначення готових чипів. Своєчасна міжнародна співпраця необхідна для того, щоб розплутувати складні ланцюги постачання та постійно нівелювати зусилля з обходу санкцій. Це особливо актуально для обладнання з виробництва чипів, яке уникає ретельної перевірки навіть коли стає об’єктом російських закупівель. Тайвань, Корея та інші країни, які продукують обладнання для виробництва чипів, офіційно заборонили його постачання до росії. Водночас старіше обладнання нерідко залишається поза увагою, оскільки сучасні заводи прагнуть позбутися старих запасів. Додатковий контроль за рухом такого обладнання має вирішальне значення для запобігання бурхливому розвитку технологій у росії.
Крім того, міжнародна спільнота має припинити ігнорувати ключову роль Китаю в підтримці росії в ситуації скорочення поставок чипів. Необхідно провести додаткові розслідування й запровадити суворі санкції, щоб відохотити китайські компанії та громадян від занадто великої участі в ухиленні від санкцій. Як показав досвід санкцій проти Північної Кореї та Ірану, китайські компанії так само можна змусити дотримуватися міжнародних норм, а подібні заходи можуть бути ефективними для припинення постачання чипів із Китаю до росії. Якщо вдасться впоратися з цією ключовою перешкодою, міжнародні виробники чипів можуть бути певними, що їхня продукція використовується за призначенням. Через підсилення фокусу на експортному контролі й глобальних торговельних потоках міжнародне співтовариство зможе забезпечити справжню торговельну ізоляцію росії в галузі комп’ютерних чипів та обладнання для їхнього виробництва.
Автори:
Маркус Сі, студент Стенфордського університету, стажер VoxUkraine
«VoxUkraine» – аналітичний центр, який досліджує розвиток економіки, державного управління, суспільних та реформаторських процесів.
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама