Євросоюз має навчитися економічній війні проти росії - IPG Journal
Європа не має відповіді на асиметричну війну росії проти Заходу. ЄС має терміново навчитися захищати себе, йдеться у матеріалі IPG Journal, з яким знайомить видання «Міжнародний кур’єр».
На шпальтах IPG Journal письменник і тележурналіст Пол Мейсон пише:
- Як кейнсіанець протягом усього життя, я маю бути в захваті від майбутньої конкурентоспроможності Європи. На прохання Комісії ЄС Маріо Драгі, колишній президент Європейського центрального банку, представив стратегічний звіт про економічну реструктуризацію в Європі, який передбачає масштабні державні інвестиції в розмірі до 800 мільярдів євро на рік. Цей звіт знаменує кінець тривалої посухи в економічній політиці після того, як неоліберальний імпульс у Європі згас, але не був замінений новою стратегією.
Якщо ключові рекомендації звіту Драгі будуть реалізовані, ЄС має побачити інтеграцію та модернізацію великої промисловості, значне збільшення інвестицій та відновлення продуктивності протягом десяти років. Якщо Європа не хоче стати просто шахівницею в економічному змаганні між США та Китаєм у XXI столітті, сказав Драгі, тоді вона повинна стати третім великим гравцем.
Поки політичне керівництво Європи вітає Драгі та себе, велика проблема залишається. Оскільки навіть якщо Європа зараз вчиться створювати зростання за допомогою державних інвестицій, їй усе одно потрібно навчитися вести економічні війни – не через агресивність, а через чисту необхідність. росія та її союзники ведуть проксі-війну проти Заходу, яка охоплює всі сектори: ЗМІ, енергетику, продовольство, фінанси та організовану злочинність. На третьому році загарбницької війни проти України російська економіка фактично стала економікою війни. Виробництво, пов’язане з війною, зросло на 60 відсотків з осені 2022 року, тоді як решта галузей стагнувала. Майже 40 відсотків державного бюджету витрачається на оборону.
Однак структури управління ЄС та його демократичних сусідів, таких як Велика Британія, не дуже підходять для такої реакції. Ось чому звіт Драгі, якими б блискучими не були його рекомендації, повинен стати відправною точкою, а не кінцем роздумів про економічну політику Європи. Європа, і я включаю сюди Велику Британію, поки її очолює лівоцентристський уряд, потребує не лише нового, орієнтованого на рішення, покоління технократів, які зможуть реалізувати три великі цілі Драгі: інновації, декарбонізація та безпека. Існує також потреба в новому політичному керівництві, яке переформулює та підійде до завдання забезпечення демократичного виживання Європи в рамках безпеки та оборони.
Це було б серйозним викликом для будь-якої національної держави. Це тим більше актуально для транснаціональної організації, яка була заснована та створена з метою тривалого миру – особливо тому, що більша частина післявоєнної європейської економічної політики базувалася на ідеї, що взаємна економічна залежність зменшує ризик конфлікту. Але новій Комісії ЄС доведеться вирішити цю проблему – і швидко.
Чого можна навчитися з останнього періоду економічної війни, яка почалася в 1930-х роках? Британія зробила висновок із Першої світової війни, що морська блокада, як основна форма економічної війни, буде достатньо ефективною, щоб стримати німецьку агресію. Ще в 1924 році була створена дорадча комісія для вирішення питань торгівлі та блокад у воєнний час. Дорадчий комітет із торгівлі та блокади під час війни активно працював над оперативними планами на випадок бойових дій з Німеччиною та Японією в середині 1930-х років. Однак їхні основні припущення були помилковими. Навіть після так званої «анексії» Австрії до нацистської Німеччини в 1938 році британські політики не могли повірити, що країна, відрізана від морських шляхів, просто обійде блокаду, захопивши ресурси Східної Європи та Балкан. Крім того, як і сьогоднішні стосунки з путіним, вони були надто оптимістичними щодо того, що невдоволення людей пов’язаними з війною обмеженнями повалить диктатора.
Але з початком війни в 1939 році британці створили Міністерство економічної війни, оснащене відділами санкцій, м’якої сили, фінансового тиску, вилучення контрабанди та розвідки. В останньому департаменті з травня 1940 року міністр праці Х’ю Далтон почав втілювати в життя директиву консервативного прем’єр-міністра Вінстона Черчилля – шляхом диверсій і дій опору, здійснених силами спеціальних операцій, що були чітко скоординовані. У міру загострення бойових дій міністерство зосередилося на зриві торгівлі Німецької імперії з нейтральними країнами, такими як Швеція, використовуючи комбінацію м’якої сили, переривання фінансових потоків, законні засоби та відвертий саботаж.
Оскільки Захід не веде війни проти росії, то такі наступальні засоби застосовувати не можна. Але попри всі добрі наміри, які містить план Драгі щодо Європи, Москва протистоятиме йому поганими намірами, використовуючи дуже схоже поєднання великих фінансів і злочинної безжалісності. Метою буде послабити здатність ЄС постачати себе стратегічно важливою сировиною або координувати свою оборонну промисловість.
У сучасній Європі такий відділ економічної війни, природно, перебував би під керівництвом призначеного комісара з питань технологічного суверенітету, безпеки та демократії, члена Європарламенту від Фінляндії Хенни Віркуннен. Її сертифікат про призначення від президента Комісії Урсули фон дер Ляєн, яка залишається на посаді, містить пряме посилання на звіт Драгі та видатний звіт її співвітчизника Саулі Нііністе про готовність цивільної та військової оборони Європи перед обличчям російської агресії. Завдяки особливому досвіду Фінляндії у відносинах зі своїм великим сусідом у XX столітті, який змусив країну подати заявку на членство в НАТО разом зі Швецією після вторгнення росії в Україну, вона має добре розвинені навички управління економікою, поєднує військовий та цивільний самозахист.
Найбільше на цьому етапі потрібна уява. Більшість політиків і багато досвідчених бізнесменів у Європі приватно говорять лише про те, «коли», а не про те, «якщо» росія нападе безпосередньо на країни НАТО та ЄС. Але публічно кожна дискусія про Україну прикрашається евфемізмами. Подібно до звіту Драгі, про руйнуючу архітектуру безпеки говорять так, ніби не було кінцевої точки для такого падіння.
Можливо, ЄС і НАТО, маючи швидке озброєння та хорошу координацію європейських оборонних промисловостей, зможуть стримати росію від нападу, яким щовечора погрожують тамтешні ведучі на державному телебаченні. Але якщо існує ймовірність, яку неможливо виключити, що цей засіб стримування не вдасться, ЄС повинен мати структури, стратегії та персонал для ведення економічної війни, яка знищує засоби та волю росії до боротьби.
Вимагання таких приготувань і створення політичної бази, необхідної для їх виправдання, звичайно, призведе до конфлікту з тими, хто «розуміє путіна» – від прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана до лівої консерваторки Сахри Вагенкнехт у Німеччині та колишнього лідера лейбористів Джеремі Корбіна у Великій Британії. Але я волію цю дискусію сьогодні, аніж того дня, коли російські підводні човни відкрито почнуть руйнувати днопоглиблення волоконно-оптичних кабелів у Балтійському морі.
Звіт Драгі показує, що Європі потрібно зробити всередині країни: посилити інвестиції, диверсифікувати потенціал, координувати оборонну промисловість Європи та встановити амбітні цілі щодо технологічних інновацій. Але це все ще принципово стратегія економічної конкуренції, а не економічного конфлікту.
Опублікований звіт Нііністе мав стати каталізатором чітких інституційних змін. Але врешті-решт потрібна не лише Комісія ЄС, а й уряди, які погоджуються з необхідністю економічного самозахисту. У цьому контексті переговори щодо пакту безпеки між ЄС і Великою Британією, на які там чекають із нетерпінням, хоча поки що відомо небагато деталей щодо цього, можуть стати хорошим форумом для розробки наступних кроків. Значна частина підходу уряду прем’єр-міністра Кейра Стармера «П’ять цілей» збігається з намірами Драгі, хоча останній був більше зосереджений на відсутності координації на єдиному ринку Європи.
Але хоч звідки б виходив імпульс, європейцям колись доведеться зіткнутися з непереборним фактом: ми більше не перебуваємо в економічній конкуренції з росією чи в напруженій ситуації. Потужна війна росії проти України спричинила економічні конфлікти із Заходом, які просто так не зникнуть. Потрібні політики, які визнають це та сформують інституції, необхідні для збереження переваги.
Автор:
Пол Мейсон, письменник і тележурналіст. Його книга «Postcapitalism: Outlines of a Coming Economy» була опублікована в 2016 році, а також книга «Clear, Bright Future – A Radical Defence of Humanism» – у 2019 році.
реклама