Гарріс чи Трамп: Америка обирає майбутнє
Вибори у Сполучених Штатах дійшли вирішальної точки, коли після тривалої, насиченої й складної електоральної боротьби між кандидатами своє слово тепер мають сказати американці. По суті, у вівторок країна обирає власне майбутнє, яке визначатиме також і багато процесів глобального характеру. Й від того, хто очолить Білий дім, а також як розподілиться контроль над обома палатами Конгресу США, залежатиме багато речей, важливих для Америки, світу, Європи, зокрема й України.
ПОЛЯРИЗОВАНА АМЕРИКА
У вівторок американці обирають не лише президента і віцепрезидента США, а ще й повний склад Палати представників, а також третину Сенату. Крім того, 11 штатів і дві території США голосують за губернаторів; на більшій частині країни проводяться також місцеві вибори. Але основна інтрига полягає в тому, хто ж переможе у боротьбі за Білий дім.
Нинішні вибори у США проходять в умовах поглибленої поляризації суспільства. Причому одним із головних тригерів стало питання абортів та репродуктивної медицини. Ініціатива республіканців заборонити аборти не на жарт обурила американських жінок, які не хочуть, щоби консервативні політики обмежували їх у праві вибору щодо народження дитини або переривання вагітності. Саме тому на нинішніх виборах очікується висока активність жіночого електорату, що теоретично має додати демократам голосів.
Крім того, існують інші чітко виражені лінії розмежування в суспільстві, зокрема щодо економіки й міграційної політики. Особливістю нинішніх перегонів став також суттєвий обвал довіри електорату до державних інституцій країни.
Так, за останніми даними Pew Research Center, виборці Трампа й Гарріс розходяться в питаннях безпеки виборів, підрахунку голосів і стурбованості, що хакери можуть якось змінити результати голосувань. Зокрема, виборці-демократи зберігають оптимістичні настрої: 90% із них упевнені, що голосування в США пройдуть добре. Серед республіканського електорату таких лише 57%. Тобто решта близько 40% виборців Трампа вважають, що вибори можуть бути «вкрадені» у їхнього кандидата. І це серйозно відрізняє нинішні вибори від попередніх.
ЗНОВУ «ВКРАДЕНІ» ВИБОРИ?
Ця історія триває з 2020 року, коли Дональд Трамп, тоді ще президент США, публічно почав звинувачувати державні інституції у порушеннях та маніпуляціях. Згодом це не підтвердилося в жодному суді. Сьогодні, за повідомленнями американських медіа, юристи республіканської кампанії вже підготували численні судові позови, пов’язані з ранніми голосуваннями на цих виборах. Тобто вони вже готові у разі програшної динаміки для свого кандидата повторити досвід минулих виборів, запустивши процес оскарження результатів у ключових штатах.
У США не заборонено апелювати до суду у випадках правопорушень. Однак американська судова система у 2020 році довела, що вміє відрізняти реальні правопорушення на виборах від фікції, підтвердивши правомочність усіх виборчих механізмів.
Але у цьому питанні існує інший вимір, який викликає більші занепокоєння. А саме наявність критичної маси громадян, які ще до підрахунку голосів вірять у те, що вибори будуть «вкрадені» у їхнього кандидата.
Очевидно, правоохоронні органи США зробили висновки з подій 6 січня 2021 року, коли обурений натовп увірвався до Конгресу США, щоби завадити формальному затвердженню результатів президентських виборів, на яких переміг Джо Байден. Тоді вдалося все відносно швидко врегулювати та завершити всі виборчі процедури належним чином. Однак 6 січня не обійшлося без жертв у Капітолії серед протестувальників і правоохоронців.
Сценарій повторення протестів на нинішніх виборах оцінюється як дуже ймовірний. Тому правоохоронці заздалегідь почали зводити периметри безпеки з металевих парканів навколо Білого дому, Капітолію, де засідає Конгрес США, а також резиденції віцепрезидентки Камали Гарріс. На прилеглих до урядових кварталів будівлях з’явилися дерев’яні щити на вікнах.
Водночас, враховуючи недавні спроби замаху на експрезидента Дональда Трампа, Секретна служба також посилила безпеку його приватної резиденції у Флориді та безпосередньо заходів у інших штатах за його участі.
Це лише викликає додаткову тривогу щодо реалізації й так непростого процесу голосувань.
НЕ ТАК, ЯК В УКРАЇНІ
Процес виборів президента США є вкрай специфічним. Американці обирають главу держави не за моделлю прямого голосування, як в Україні. У Сполучених Штатах діє так звана Колегія вибірників. Якщо дуже спрощено, то американці голосують не в масштабах країни, а виключно на рівні свого штату, делегуючи рішення про обрання президента своїм вибірникам (фактично як посередникам) у тій самій Колегії. Тобто, якщо Гарріс або Трамп переможуть в одному штаті, наприклад, у Пенсильванії, то всі 100% голосів вибірників із цього штату підуть їй або йому. У підсумку главою держави стає той, хто отримає голоси щонайменше 270 із 538 таких делегатів.
Кількість вибірників у кожному штаті залежить від населення. Для прикладу, найбільш густонаселена Каліфорнія має 54 вибірника, далі йде Техас (40 мандатів), Флорида (30), тоді як найменшу кількість – по три вибірника – мають Делавер, Вермонт, Північна й Південна Дакоти, Вайомінг та Аляска.
Така конфігурація системи пояснюється тим, що вона була створена за часів рабства у США та мала на меті збалансувати електоральні можливості рабовласницьких штатів зі штатами без рабства. Так, наприкінці XVIII століття у середньому 40% населення південних штатів становили поневолені чорношкірі раби, які не мали права голосу. Тоді представники місцевої влади на півдні розуміли, що не мають шансів впливати на вибори президента за моделлю прямого голосування, який враховував би лише біле населення. Тому був знайдений компроміс – множити кількість рабів на три п’ятих, щоби в такий спосіб встановлювати загальну чисельність населення штату для розподілу вибірників, а також нараховувати федеральні податки.
Відтоді принцип Колегії вибірників міцно закріпився у виборчій системі Сполучених Штатів попри численні спроби це змінити. Навіть зараз, згідно з останніми опитуваннями, 60% американців виступають за те, щоби скасувати цю модель на користь прямих виборів президента. Критики Колегії звинувачують її в архаїчності, недемократичності та навіть у расизмі. Її прихильники стверджують, що ця система збалансовує представництво великих і маленьких штатів та забезпечує стабільність. Так чи інакше, Колегія продовжує діяти попри втрату своєї початкової актуальності та щоразу створює специфічну картину на електоральній мапі Сполучених Штатів.
СИНІ, ЧЕРВОНІ ТА МІНЛИВІ ШТАТИ
Зазвичай відомо, які штати є переважно «синіми» зі стабільною підтримкою демократів, або «червоними», де переважають республіканські погляди. І таких насправді більшість. Але існують так звані swing states, або «хиткі» чи «мінливі» штати, де симпатії електорату коливаються від однієї до іншої партії. Вважається, що на виборах 2024 року таких штатів є щонайменше сім. Це так звана «Блакитна стіна» – Вісконсин, Мічиган і Пенсильванія; два штати на східному узбережжі – Північна Кароліна й Джорджія; два штати на заході країни – Аризона й Невада. Саме в них останнім часом точилася найжорсткіша боротьба між кампаніями обох кандидатів. Причому останні соцопитування не дали чіткого розуміння щодо відриву Гарріс або Трампа у кожному із них, тож інтрига зберігається.
Але можливі також сюрпризи у штатах, які до останнього часу вважалися стабільно червоними або синіми. Зокрема, свіже опитування Des Moines Register/Mediacom у штаті Айова, який республіканці вважали «своїм», показало, що Камала Гарріс несподівано випередила Дональда Трампа на три відсотки (47% проти 44%). І хоча це лише дані одного соцопитування, і штат Айова має не таку вже велику кількість вибірників – усього шість, за нинішньої щільної боротьби між кандидатами подібний «сюрприз» може коштувати перемоги.
БОРОТЬБА ЗА КОНГРЕС
Вибори до Конгресу США є не менш важливими, ніж боротьба за Білий дім. Зараз республіканці контролюють Палату представників, тоді як у Сенаті більшість належить демократам.
Цього року переобирається повний склад нижньої палати, 435 представників, а також приблизно третина Сенату – 34 зі 100 членів. Попередні соцопитування вказують на різні можливі сценарії розвитку подій. Один із найбільш вірогідних допускає, що партійна більшість зміниться на протилежну в обох палатах.
Це є визначальним для майбутнього президента та його спроможності просувати свої ініціативи. Адже традиційно провладна партія підтримує пропозиції Білого дому, тоді як інша намагається виторгувати собі політичні преференції. Це звичайний процес, притаманний розвиненим демократіям.
Однак нерідко ініціативи Білого дому можуть жорстко й безкомпромісно блокуватися протилежною партією, якщо вона контролює бодай одну з палат. Найбільш яскраве для нас нагадування – тривала неспроможність Палати представників ухвалити масштабний пакет допомоги Україні наприкінці 2023 - на початку 2024 року.
Тож для кожного президента США важливо мати свою партійну більшість хоча би в одній, а краще у двох палатах Конгресу. І тут варто нагадати, що Палата представників контролює здебільшого питання бюджетного фінансування, у той час як Сенат затверджує міністрів, послів США та інших високопоставлених урядовців, які формують внутрішню й зовнішню політику країни.
Для нас також важливо враховувати, що конфігурація майбутнього Конгресу США може вплинути, у тому числі, на процес подальшої підтримки України незалежно від того, хто очолюватиме Білий дім.
Отже, виглядає так, що нинішні вибори у США можуть стати несхожими на будь-які попередні. Існує вірогідність, що процес оголошення переможця може затягнутися на тривалий термін, зокрема, через судові процеси. В умовах поглиблення розколу в суспільстві, а також культивації недовіри до державних інституцій посилюються тривоги щодо можливих заворушень усередині найбільш розвиненої демократії. І в такому разі це стане черговим випробуванням для США на міцність, так само, як і для всього демократичного світу, де Америка поки що зберігає лідерство.
Ярослав Довгопол, Вашингтон
Перше фото: gettyimages
