Що подумає Трамп про вітання Зеленського та ігнорування Путіна
Американські вибори запустили процеси, які дуже нагадують американські гірки. Саме на них доведеться балансувати й Україні, як і решті світу. Поки що спільний візок підіймає нас усіх до початку цього атракціону. Прогнозувати поки невдячно і складно. Єдине, що ясно – складно буде всім. Зате цікаво.
Політолог Максим Яковлєв зазначає: «Найкраще у цій ситуації витримати паузу і дочекатися хоча б якихось конкретних рішень». І це добра позиція для зважених підходів.
Але є привід для обговорення. Хто, коли і як привітав чи не привітав Трампа з обранням дає підстави для того, аби зібрати спектр думок експертного середовища. Якась із них точно реалізується. Але не факт.
Серед перших був і Володимир Зеленський, який привітав Трампа із «вражаючою перемогою» та, що особливо важливо, поспілкувався з ним телефоном. Про це глава держави повідомив у своєму телеграм-каналі, повідомляє Укрінформ. «Провів чудову телефонну розмову з Президентом Трампом і привітав його з історичною та переконливою перемогою – цей результат став можливим завдяки його вражаючій виборчій кампанії. Відзначив його родину й команду за їхню прекрасну роботу», – написав він.
Тим часом не привітав з обранням Трампа принаймні на офіційному рівні так званий президент країни-агресорки Путін. Устами Пєскова пояснивши, що йому невідомо про плани вітати Дональда Трампа з перемогою на виборах президента США. У заяві Пєсков назвав США «недружньою країною», яка воює проти Росії. Щоправда, наступного дня речник Кремля заявив, що не може виключити можливість переговорів між Путіним і Трампом до інавгурації останнього.
Ці вітання (персонально) і невітання (офіційно) прозвучали на тлі підвищеної міжнародної уваги до відносин США і Росії, а також подальших планів підтримки України у протистоянні з Росією.
Що думають експерти?
Максим Яковлєв, політолог-міжнародник, завідувач кафедри міжнародних відносин Національного університету «Києво-Могилянська академія»:
Якби Путін поспішив привітати Трампа, то сказали б, мовляв, Трамп російський запроданець
Нам треба почекати й дізнатися, хто буде державним секретарем, хто за що буде відповідати у команді Трампа. Ми з колегою перекладали книжку Волфа про перші 100 днів Трампа. Згадайте, скільки людей із першої команди Трампа дуже швидко просто повилітало у перші місяці. Я думаю, що українська влада винесла урок позаминулих президентських виборів у США, коли зробила ставку на Гіларі Клінтон, що було неправильно. Нам дійсно треба вміти вибудовувати конструктивні стосунки, хто б там не прийшов, бо це вибір американського народу. І тепер у республіканців дуже потужні політичні позиції, враховуючи Конгрес, Сенат і самого Трампа. Але головне, треба чекати.
Я думаю те, що сказав Пєсков відповідає тому, що Путін і не хотів вітати Трампа. Чому? Якби Путін привітав Трампа, то всі опоненти сказали б, що, мовляв, Трамп російський запроданець, от вам і підтвердження.
Я скажу те, що вже всі сказали – Трамп непередбачуваний і схильний до різких рухів, навіть щодо Росії. Його непередбачуваність може бути нам на руку. Але спершу треба дочекатися конкретики.
Дмитро Левусь, експерт-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень «Український меридіан»:
Є певні сподівання, що такою, як була, риторика Трампа щодо Путіна вже не буде
Це абсолютно логічний крок з боку України. Ба більше, це сигнал, що всі декларації про те, що країна готова працювати з будь-якою американською адміністрацією, є абсолютною правдою. Це політика налагодження зв'язків безпосередньо з Дональдом Трампом. Згадайте зустріч Трампа й Зеленського під час нещодавньої поїздки в США. Тоді у них був спільний вихід до преси, коли було сказано дещо важливе. Те, що діалог продовжується. Вони мають персональний контакт, це підтверджується телефонною розмовою президентів через день після виборів. Було сказано, що президент України відмітив і роботу команди Трампа і його родини, тобто це уже неформальний контакт, що дуже важливо.
І на цьому тлі непривітання з боку Путіна виглядає як продовження системної політики РФ (перед цим була заява Медвєдєва, який погрожував Трампу вбивством, якщо той захоче припинити російсько-українську війну). Це нові реалії у відносинах між країнами, які аж ніяк не є нормальними. З іншого боку, ми пам'ятаємо, що Путін є носієм чекістського мислення, у нього у свідомості прошите оце чергування залякування з нібито нормальним спілкуванням – це елемент тиску, щоб показати, так би мовити, як батіг і пиріг «почергувалися».
7 листопада проходить засідання Валдайського клубу, де з високим ступенем ймовірності Путін говоритиме, або може вже навіть сказав про можливість якихось переговорів зі Сполученими Штатами. Але відмова вітати американського президента дійсно дає певні сподівання, що такою, як була, риторика Трампа щодо Путіна вже не буде. Це той момент, який точно можна використовувати. Неформальний зв'язок між Путіним і Трампом відійшов у минуле. Назавжди чи ні, це трохи інше питання.
Максим Несвітайлов, політолог-міжнародник:
Найкращим би сценарієм для РФ було, якби виграла Гарріс, а Трамп почав би судову тяганину чи протести
Наша задача зараз – по максимуму налагодити взаємозв’язок із Дональдом Трампом, наскільки це можливо. Це людина, яка орієнтується перш за все на особистісні зв’язки і те, що Зеленський зараз відвідує Угорщину, думаю, не в останню чергу пов’язане з цим. Віктор Орбан свого часу проводив дуже довгу і послідовну роботу, щоб подобатися Трампу, його лобісти тривалий час над цим працювали й зараз вочевидь він – людина, яка Трампу подобається. І яке б у нас особисто не було ставлення, ми маємо виказувати певною мірою лояльність цій стратегії, цій політиці, цим зв’язкам, які Дональд Трамп розвивав останнім часом. Маємо принаймні спробувати. Зараз, мені здається, ми якраз і намагаємося це робити, що з цього вийде поки рано судити, бо програмних заяв від Трампа після обрання ми ще не чули. Одна історія – передвиборча кампанія, інша – що він буде говорити, вже бувши обраним президентом. Ґрунтовно поки нема чого аналізувати.
У Росії протягом останнього часу завдяки безхребетній позиції США, вже майже колишньої адміністрації, все складалося надзвичайно добре, їм в ідеалі – аби так і далі складалося. Найкращим би сценарієм для РФ було, якби виграла Гарріс, а Трамп почав би судову тяганину чи протести. Але Гарріс прийняла поразку, Байден теж привітав переможця, історія закінчилась. А в Росії запаморочення від успіху, бо на лінії зіткнення за останній місяць вони просунулись так, як не вдавалося за попередні сім, це треба визнавати. Проявили себе й на міжнародній арені досить серйозно – спочатку поїздкою в Монголію, плюнувши в обличчя міжнародній системі права, потім провівши саміт БРІКС, на який приїхали Гутерреш та інші лідери. Вони почуваються в сильній позиції, у них знов ілюзія, що Росія – наддержава (плюс-мінус як було на початку 2022 року). Тому хочуть дотиснути ситуацію по-максимуму. Пєсков сказав – з січня будемо думати, як діяти. Вони вважають, що можуть протягнути так до січня і потім вирішувати всі питання…
Ілона Нетудихата
Тетяна Негода
Перше фото з відкритих джерел
