Тест для демократії: як рішення президента підірвало Південну Корею
Південна Корея є важливим азійським партнером України у протистоянні жорстокому російському вторгненню і від самого початку підтримує українців. У квітні глава корейського МЗС Чо Тхе Юл повідомив, що Сеул підготував пакет гуманітарної допомоги Україні в розмірі $2,3 мільярда, у рамках якого наприкінці листопада до українського бюджету надійшли перші $100 мільйонів для соціальної сфери.
Після підтвердження фактичного вступу у війну на боці Росії КНДР, у Сеулі заговорили і про передачу Україні зброї та боєприпасів місцевого виробництва. Та ситуація з оголошенням президентом Юн Сок Йолем воєнного стану і його блискавичною відміною можуть обернутися великими неприємностями для українців. Чому ж президент Юн вдався до такого дуже суперечливого кроку та які ризики для України можуть з’явитися уже невдовзі, розбираємось у цьому матеріалі.
ПРЕЗИДЕНТ І ДЕПУТАТИ
Повідомлення про те, що 3 грудня у Південній Кореї вводиться воєнний стан, стало громом серед ясного неба, що кинув у ступор усіх і в Кореї, і за її кордонами. Попереднього разу таке траплялося ще за часів холодної війни, коли країна жила під владою авторитарних режимів, які в період 1948–1979 років запроваджували воєнний стан 16 разів.
Більшість же нинішнього населення Кореї, медіанний вік якого становить 45 років, не пам’ятає часів диктатур і була вражена тим, що методи піввікової давності можуть знову стати реальністю. Адже напередодні нічого не віщувало наближення війни, у відповідь на яку має вводитися такий особливий режим.
Сусідня КНДР, єдина у світі країна, яка прямо погрожує знищити демократію Півдня, займалася своїми традиційними словесними нападками і брязканням зброєю, проте підстав для занепокоєння не було. Живучи поряд із таким сусідом більше 70-ти років, корейці на півдні добре відрізняють агресивну браваду Пхеньяна від його реальних намірів.
Та президент Юн сам «заспокоїв» громадян, сказавши, що воєнний стан потрібен не через війну, а щоб розібратися з «пропівнічнокорейськими комуністами» у середині своєї країни.
«Щоб захистити ліберальну Південну Корею від загроз із боку комуністичних сил Північної Кореї та ліквідувати антидержавні елементи… Цим я оголошую надзвичайний воєнний стан», – сказав він у телезверненні до нації.
Словами про «антидержавні елементи» Юн заклеймив опозиційні політсили в Національних зборах, парламенті країни. Їх гіперактивність, постійні нападки і блокування законодавчих ініціатив президента часто змушували його та уряд більше часу витрачати на виправдання та долання перешкод, ніж на формування й реалізацію власних стратегій розвитку країни.
Боротьба корейського лідера з опозиційним парламентом почалася відразу після інавгурації у травні 2022 року. Тоді опозиційні політсили на чолі з «Демократичною партією» (ДП) мали 180 місць і користувалися своєю перевагою для нищення рейтингів новообраного глави держави та його консервативної «Сили народу».
Ситуація, коли новообраний президент починає своє урядування з опозиційною більшістю в парламенті, не нова для Південної Кореї. Та раніше політсили попередніх президентів здобували більшість на наступних парламентських виборах, що давало лідеру країни можливість до кінця своєї каденції реалізувати якщо не всі, то більшість передвиборчих обіцянок.
Проте на виборах у квітні цього року такого не сталося, а президентська політсила, навпаки, втратила місця в законодавчому органі, тоді як опозиція зміцнилася, завівши до Національних зборів 192-х депутатів, на дванадцять більше, ніж було у попередньому скликанні, й наблизилась до двох третин місць, необхідних для долання вето президента чи оголошення йому імпічменту.
Після такої електоральної перемоги ДП і союзники фактично відмовилися співпрацювати з владою та з подвоєною енергією кинулися топити у скандалах рейтинги президента, використовуючи будь-який привід для блокування нормальної роботи уряду. Тому, як зазначають корейські оглядачі та їх іноземні колеги, велика частка відповідальності за рішення Юна про воєнний стан і нинішню політичну кризу лежить на опозиціонерах.
ПЕРША ЛЕДІ
Головною і фактично єдиною мішенню для критики Демпартія і її партнери обрали дружину президента, Кім Гон Хі, якій вони закидали втручання в роботу урядових відомств та незаконне лобіювання інтересів окремих осіб. Історія почалась у листопаді минулого року, коли стало відомо про отримання першою леді в подарунок жіночої сумочки Christian Dior вартістю $2 200.
За місцевими законами про боротьбу з корупцією, держчиновникам та їх подружжям заборонено отримувати подарунки на суму понад $750, тому виникли питання. В адміністрації президента підтвердили, що Кім Гон Хі отримала такий подарунок, однак додали, що ця річ використовується і зберігається як власність уряду країни, й інцидент уважався вичерпаним.
Та про нього не забули остаточно. Наприкінці зими, коли стартувала парламентська виборча кампанія, опозиція і деякі групи активістів «вдихнули» нове життя у скандал із сумочкою Dior. Під їхнім тиском антикорупційні органи почали розслідування можливого порушення з боку першої леді та потурбувалися, щоб ця справа не сходила зі шпальт головних корейських ЗМІ.
Внаслідок здійнятої опонентами президента хвилі хейту, у суспільстві сформувалося різко негативне ставлення до першої леді, не допомогло навіть повернення нею подарунка особі, яка його зробила. Через суспільний осуд Кім Гон Хі зникла з публічного простору, але це не вберегло Юна від втрати довіри виборців. Рівень схвалення громадянами його роботи став падати і опустився до рекордно низького показника 17,3% після оголошення воєнного стану.
Завершення у квітні виборчої кампанії не охолодило запалу опозиції, і в останні кілька місяців Демпартія із союзниками чи не щотижня продовжували обговорювати з парламентської трибуни розслідування «злочинів» дружини президента і звично блокувати урядові ініціативи. Коли правоохоронці заявили, що не знайшли серйозних порушень у діях першої леді й у жовтні прокуратура зняла з неї всі підозри, опозиційна більшість звинуватила владу в корупції і почала добиватись імпічменту президента, відставки уряду і керівників окремих відомств, а також генерального прокурора країни.
Президент відповідав тією ж монетою, накладаючи вето на прийняті опозиційною більшістю законопроєкти. За два роки, лише половину свого терміну, він завернув більше законодавчих актів, аніж його попередники за всю свою каденцію.
Історія зі скандалом навколо першої леді стала тригером не лише більшого протистояння між опозиційними політсилами та Юном, а й суперечок між ним та лідером владної партії Хан Дон Хуном. Останній минулого місяця попросив президента дати публічну відповідь на закиди стосовно дружини і закрити питання, але той відмовився. А за місяць однопартійці відмовилися підтримати воєнний стан.
«ВОЄННИЙ СТАН»
Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Юна, стало схвалення опозиційною більшістю проєкту держбюджету на наступний рік зі значно урізаними, у порівнянні з пропозиціями уряду, видатками, зокрема й за пріоритетною статтею на національну оборону. Швидко схваливши державний кошторис без консультацій з урядом, ДП з партнерами знову проголосували за імпічмент генеральному прокурору та керівнику рахункової палати.
Можна сказати, що парламент під керівництвом опозиції провокував Юна на помилкові кроки, піднімаючи градус політичного протистояння вище і вище. Позбавлена достатніх фінансових можливостей виконавча влада приречена на втрату підтримки громадянами через неспроможність забезпечити належний рівень їх соціального й економічного благополуччя.
Раніше Юн міг би розраховувати на підтримку адміністрації США і президента Джо Байдена, з яким у нього склалися добрі стосунки, проте перемога Дональда Трампа багато змінила. Якщо Трамп виконає свої погрози і підвищить мита на весь імпорт до США, корейські підприємства, більша частина продукції яких експортується до Штатів, зазнають великих втрат, а уряд не матиме фінансових ресурсів підтримати їх у складній ситуації. У результаті реальністю стануть скорочення заробітних плат, хвиля звільнень і протести проти бездіяльної влади та неспроможного лідера держави. Тобто, втрата решток суспільної підтримки і ганебна відставка з поста президента.
Склалася безвихідна ситуація, що провокувала вдатися до крайніх заходів, чим і стало оголошення воєнного стану, як стверджують корейські медіа, зроблене Юном за порадою вже заарештованого міністра оборони Кім Йон Хьона.
Подальший розвиток подій у Південній Кореї Укрінформ висвітлював досить детально, тому варто зупинитися на кількох окремих аспектах, що доводять високу ефективність демократії в період потрясінь.
Перше, що впадає у вічі, стримана реакція армії на оголошення воєнного стану за відсутності війни. Більшість залучених до реалізації положень особливого режиму військових командирів діяли так, щоб запобігти надмірному насильству і не допустити жертв. Тому законодавці змогли зібратися в оточеній військовими будівлі Національних зборів на позачергову сесію і проголосувати за відміну воєнного стану, а велелюдні акції протесту в Сеулі та багатьох інших містах країни пройшли без жертв.
Наступне, це непослідовна поведінка президентської партії «Сила народу», яка підтримала скасування воєнного стану і чий лідер Хан Дон Хун заявив, що Юн повинен якнайшвидше залишити посаду президента. Проте пізніше Хан сказав, що партія влади 7 грудня бойкотуватиме ініційоване опозицією голосування імпічменту главі держави, що й сталося і завдяки чому Юн зберіг свій пост.
Владна політсила прагне відтермінувати якнайдалі відхід свого висуванця Юна з посади президента, аби максимально загладити негативний вплив його дій на електоральну підтримку партії та забезпечити пристойний результат на неминучих президентських виборах. Із цих міркувань «Сила народу» оголосила про відсторонення Юна від виконання обов’язків президента і їх тимчасову передачу прем’єр-міністру Хан Док Су, що викликало у місцевих фахівців сумніви стосовно відповідності конституції.
Демпартія і її союзники, навпаки, прагнуть якнайшвидше усунути Юна і провести президентську кампанію, бо впевнені у перемозі свого кандидата. Уже в суботу, 14 грудня, опозиція проведе повторне голосування імпічменту президенту й обіцяє такі акції щотижня, доки Юн залишатиметься на своєму посту. Опоненти Юна сподіваються із часом здобути підтримку більшої кількості депутатів президентської політсили (для схвалення імпічменту від «Сили народу» потрібно лише вісім голосів), у якій немало тих, хто незгоден із запровадженням президентом воєнного стану.
НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Обставини оголошення президентом Юном воєнного стану та того, як далеко він планував зайти, встановлює слідство. Юну і кільком міністрам його уряду вже оголошено підозри у державній зраді, проте місцеві оглядачі вважають, що президент не прагнув узурпувати владу, а мав добрі наміри та намагався знайти вихід із глухого кута політичного протистояння.
Проте, наголошують фахівці, це не позбавляє його від відповідальності за сумнівну, з точки зору 77-ї статті Конституції, дію. Політична криза у Південній Кореї вирішиться лише після відставки Юна зі свого поста й обрання нового президента, а доки вона набирає обертів, зростають ризики щодо продовження корейської допомоги Україні.
Річ у тім, що корейське суспільство розділене у ставленні до політики чинного уряду з підтримки України. Одним із закидів опозиції на адресу влади є занадто жорсткий курс стосовно Північної Кореї, через що та стала набагато агресивнішою, і Китаю та Росії, важливими торгово-економічними партнерами Півдня.
До вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року південнокорейські компанії, у першу чергу виробники автомобілів, електроніки та побутової техніки, були широко представлені в РФ і добре там заробляли. Та під тиском уряду Юна, який підтримав західні санкції проти країни-агресорки, корейські корпорації вимушені були звідти піти, не знайшовши завчасно нових експортних напрямків.
Вимушено швидкий вихід із Росії негативно відобразився на фінансовому стані корейських компаній та їх працівників, що не додало рейтингів владі. Зате демократи та решта політсил опозиційного табору отримали додаткові підстави для атак на уряд і негайно застосували їх у політичній боротьбі з владою.
За звичайних умов уряд звертав мало уваги на заяви опозиції, але зараз, коли пріоритетом є підготовка до президентських виборів, міністри і владна партія повинні уникати зайвих приводів для критики з боку опонентів. Підтримка України може бути принесена в жертву політичному моменту, зокрема, відкладено черговий транш із пакету допомоги на $2,3 мільярда та заморожено дискусії про розширення підтримки, у тому числі, передачі зброї.
Ще більші виклики з’являться у разі перемоги на президентських виборах кандидата від Демократичної партії, що зараз видається дуже ймовірним. Демпартія сповідує політику умовно «замирення агресора», якої дотримувався попередник Юна президент від ДП Мун Чже Ін у 2018–2022 роках.
Тоді під гаслом «не провокувати режим КНДР» Південна Корея різко зменшила інтенсивність військової співпраці зі США, скасувала ряд щорічних військових навчань і попросила американців вивести зі своєї території потужні ракетні комплекси, які нервували Пхеньян. Президент Мун намагався розмовляти з північнокорейським диктатором Кім Чен Ином як із адекватним державним діячем і допомагав організувати його історичні переговори з тодішнім президентом США Дональдом Трампом у червні 2018-го та лютому 2019-го.
Чим усе завершилося, відомо – повним провалом і фіаско всіх намірів домовитися. Ці спроби порозумітися з диктатором учергове довели, що такі правителі розуміють лише силу, а будь-яку дипломатію вважають проявом слабкості.
Те ж саме було й зі спробами Муна «подружитися» з Китаєм, замість чого у всі роки його президентства між двома країнами раз по раз виникали жорсткі суперечки, а в Пекіні перед посольством Південної Кореї «обурені» китайці під керівництвом невідомих осіб організовано мітингували по дві години на день. На російському напрямі тоді було ще спокійно.
Зараз виклики для Південної Кореї, регіону та світу в рази небезпечніші, але наразі у місцевому політикумі цим, схоже, мало хто стурбований. Як часто буває у демократіях, горизонт мислення політиків обмежений наступними виборами.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: AA
