Західні розвідки проспали передачу північнокорейських БРСД Росії? Які загрози та наслідки від Pukguksong-2
Днями у відкритих джерелах було опубліковано відео з Тюменської області рф, де залізницею транспортувалися вже добре нам знайомі північнокорейські 170-мм САУ Koksan, а також кілька одиниць дуже дивної техніки, що візуально нагадує балістичні ракети середньої дальності Pukguksong-2 (KN-15). Що це за ракети та чого від них чекати?
Докладніше про це пише військово-політичний оглядач Олександр Коваленко у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Інформації про те, що КНДР передає росії не тільки боєприпаси, людський ресурс, артилерію, а й балістичні ракети середньої дальності, у західних ЗМІ від так званих “джерел, що заслуговують на довіру”, не надходило. Тобто що ж це виходить: повз західну розвідку прослизнула передача Північною Кореєю росії БРСД? Слона перевезли з однієї посудної крамниці до іншої, а ніхто до нині цього й не помітив?
Проте варто зазначити, що підтвердження зі 100% упевненістю, що це були саме Pukguksong-2 (KN-15), немає. Але все ж таки розгляньмо версію саме цієї ракети, в перекладі – Полярна зірка 2. Причому розглянемо її як у військовому аспекті, згідно з відомими характеристиками, так і політичному.
ВІЙСЬКОВИЙ АСПЕКТ
Вперше про ракету Pukguksong-2 (KN-15) стало відомо 11 лютого 2017 року, коли на полігоні Іхарі, в районі Кусонга, здійснили успішний пуск балістичної ракети. Тоді її помилково прийняли за Hwasong-7 чи Hwasong-10. Але вже через добу Пхеньян сам заявив, що провів успішне випробування нової ракети, що базується на версії підводного пуску. На той момент до двоступінчастих балістичних ракет підводного пуску належала Pukguksong-1, що дозволило отримати первинне уявлення про тактико-технічні характеристики нової ракети.
Другий запуск Pukguksong-2 було здійснено 21 травня 2017 року в районі озера Йонпунг, поблизу міста Анджу. Пуск підтвердив попередні характеристики ракети.
Згідно з наявними даними, вона може мати дальність польоту від 1500 до 2 000/2 500 км.
Ракета ввібрала базові принципи Pukguksong-1, Р-17М “Ельбрус”, а також концепцію американської ракети Peacekeeper. Є подальшим розвитком Hwasong-7 та Hwasong-10.
Головна відмінність від багатьох інших північнокорейських балістичних ракет – це гусеничне шасі власного виробництва, що є спареним шасі танка Т-62. Такий тип шасі дозволяє більш універсально застосовувати пускову установку в умовах складного рельєфу та важкопрохідної місцевості.
Залишається відкритим питання, в якій комплектації було передано ці ракети росії. Чи можлива їхня переорієнтація на конвенційну зброю та застосування без’ядерного боєзаряду не просто як порожньої болванки, а як носія певної маси вибухової речовини. На ці питання через обмежену та гранично закриту інформацію, на жаль, поки що відповіді немає. З іншого боку, знаючи ступінь розвитку ВПК і особливо ракетних технологій у КНДР, навряд чи Pukguksong-2 була створена для подвійного призначення, а тому якщо Росія й отримала ці ракети, то саме як порожні болванки – для залякування та терору.
Щодо питання протидії, то перехоплення таких ракет – це функціонал заатмосферної ППО, зокрема – Terminal High Altitude Area Defense (THAAD). Але, наскільки відомо, обговорення питання передачі таких комплексів Україні ведеться вкрай неохоче і навряд чи матиме позитивне рішення.
ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ
Звичайно, зараз усі активно обговорюватимуть характеристики цієї ракети, летить вона на 1500 чи на 2000 км, долетить до Києва за дві хвилини чи за три, її мобільність (оскільки гусеничне шасі дозволяє застосовувати її в умовах пересіченої місцевості, що є додатковою загрозою). Але, щиро кажучи, мене вкрай насторожує сам прецедент. Адже з таким успіхом будь-яка неядерна держава може отримати від КНДР балістичні ракети середньої дальності з ядерною бойовою частиною.
Наприклад, режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Або Башар Асад, якби він залишався при владі у Сирії. Іран? Білорусь? Куба? Лівія, режим Халіфи Хафтара? ЦАР? Чому ні? Для Кім Чен Ина, схоже, вже немає обмежень, і пасивність Заходу призвела до зростання у північнокорейського диктатора гіпертрофованої самовпевненості та почуття вседозволеності.
Так, той факт, що росія могла запросити у КНДР Pukguksong-2 (KN-15), говорить про те, що з якоїсь причини впевненість у власному “Орєшнику”, що “не має аналогів у світі”, втомилася з цілком об’єктивних і неодноразово озвучених причин. Але зараз ідеться не стільки про ефемерність wunderwaffe голого “короля”.
Якщо підтвердиться інформація щодо Pukguksong-2 (KN-15), це сигнал країнам цивілізованого світу – у настільки складному становищі ви ще ніколи не були, БРСД вільно курсують між країнами-ізгоями! І те, що це стало можливим, – виключно ваша вина. Вина у вашому потуранні, недалекоглядному і обмеженому баченні майбутнього, що базується на створенні десятків заморожених конфліктів по всьому світу, які перетворилися на суцільну ракову пухлину. І навіть зараз, бачачи, до чого призвела епоха заморожених конфліктів, ви ретранслюєте наративи, що спонукають до створення ще одного такого, але порівняно з усіма іншими набагато небезпечнішого і реактивнішого!
Pukguksong-2 (KN-15) на залізничних коліях Тюменщини – це “Код червоний”, але не для України, а для країн Заходу. Відсутність усвідомлення цього факту і спроби сховати голову глибше в пісок призведуть згодом до ланцюжка куди гірших подій із більш руйнівними наслідками.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач, «Інформспротив»
реклама