"Російська рулетка" для Австрії
Політичний землетрус, який стався в Австрії минулими вихідними після провалу коаліційних переговорів між консерваторами, соціал-демократами та лібералами, має всі шанси змінити країну – як її внутрішню політику, так і зовнішню. Схоже, що ультраправа Австрійська партія свободи (FPÖ), відома своєю популістською, євроскептичною та проросійською позицією, все ж скористається своєю перемогою на парламентських виборах восени минулого року і прийде до влади. І це несе певні ризики не лише для верховенства права та ліберальної демократії в республіці, але й для європейської єдності та, на жаль, подальшої підтримки України.
ПРОВАЛ "АНТИСВОБОДІВСЬКОЇ" КОАЛІЦІЇ
Як уже писав Укрінформ, на парламентських виборах в Австрії 29 вересня минулого року перемогла ультраправа Партія свободи, відома своїми антиукраїнськими заявами, але перспективи її входження до федерального уряду виглядали непевними. Це було пов’язане з тим, що ніхто більше з парламентських партій не хотів утворювати коаліцію з ультраправими. Точніше, "народники" були й не проти, але їх бентежив лідер "свободівців" Герберт Кікль, якого називали "загрозою безпеки" і співпрацю з яким виключали.
Крім того, для правлячої Австрійської народної партії (ÖVP) піти на коаліцію з Партією свободи, яка отримала майже 29% голосів, або ж 57 мандатів зі 183 у Національній раді (на противагу 26% та 51 мандату у "народників"), означало також стати молодшим партнером і втратити крісло канцлера.
Тож спроба створення коаліційного уряду між Народною партією, Соціал-демократичною партією (SPÖ), яка посіла третє місце (21% голосів та 41 мандат), та ліберальною NEOS (9% та 18 мандатів), як видавалося, влаштовувала всіх учасників. ÖVP при цьому зберігала б правлячу роль, її голова Карл Негаммер далі залишався у кріслі канцлера, "есдеки" після тривалої перерви повернулися до влади, а ліберали взагалі вперше її на до неї увійшли після років в опозиції. І при цьому спільно не допустили б до керівництва країною праворадикалів. З української точки зору, це також був би хороший варіант, який передбачав, з огляду на позиції усіх трьох партій, збереження поточної підтримки Австрією України (найбільш слабкою ланкою у цьому плані була SPÖ).
Власне, "народники" та соціал-демократи теоретично могли б "пригоститися на двох", маючи спільно 92 депутати, однак така мінімальна більшість в один "штик" була б нестабільною – її роботі зашкодила б відсутність на робочому місці одного депутата чи ж його небажання голосувати за певний законопроєкт. Тому була потреба у третьому партнері, яким і стали ліберали з NEOS. Цим третім могла б бути й екопартія "Зелені" зі своїми 16 депутатами, однак в ÖVP посварилися з ними у нинішній коаліції і більше не воліли співпрацювати.
Звичайно, ніхто не очікував легкості та швидкості від таких трипартійних переговорів з огляду на склад учасників та їх діаметрально протилежні позиції з багатьох питань, однак загалом хід перемовин, принаймні, судячи з того, як він подавався їх учасниками назовні, був поступовим та обіцяючим.
І тому коли 3 січня лідерка лібералів Беата Майнл-Райзінгер на терміново скликаній пресконференції звинуватила партнерів у неготовності до структурних реформ у країні та заявила про вихід NEOS з перемовин. Це стало значною несподіванкою для багатьох політичних оглядачів і, схоже, навіть для частини самих перемовників.
Тоді ця заява все ще здавалася проміжним поштовхом, особливо після того, як очільники ÖVP та SPÖ Карл Негаммер та Андреас Баблер, дещо оговтавшись та не приховуючи свого здивування і роздратування, дали зрозуміти, що спробують далі діяти вдвох. На 4 січня була заявлена зустріч Негаммера і Баблера та головних переговорників обох партій, яка розпочалася після обіду у федеральній канцелярії. Того ж вечора, коли громадськість очікувала результатів зустрічі, відбувся і мейншок політичного землетрусу – Карл Негаммер опублікував у соцмережі Х відеозвернення, в якому повідомив, що переговори з SPÖ "завершилися і не будуть продовжені", а він сам у найближчі кілька днів йде з посади федерального канцлера та голови Народної партії.
БРАК ГОТОВНОСТІ ДО КОМПРОМІСІВ ЧИ ЦІЛЕСПРЯМОВАНЕ ТОРПЕДУВАННЯ?
Стосовно того, що було основною причиною провалу трипартійних коаліційних переговорів, покази їх учасників різняться.
Як уже було сказано, лідерка лібералів поскаржилася на брак готовності з боку партнерів до справді структурних реформ, заявивши, що напрацьована на той момент урядова програма містить "300 сторінок прози", однак у ній немає цілей та маяків у низці важливих сфер. І взагалі, в останні дні "не було досягнуто жодного суттєвого прогресу, а навпаки, спостерігався набагато більший регрес". Пізніше в NEOS більш конкретно поклали провину на лідера соціал-демократів Баблера, який не виявляв необхідної готовності до компромісів та просував лише свій партійний порядок денний.
Про "ретроградні сили в SPÖ, які взяли верх", як причину виходу NEOS заявив відразу у п’ятницю і генеральний секретар Народної партії Крістіан Штокер. Днем пізніше, коли вже Негаммер оголошував про вихід ÖVP з переговорів (та свою відставку), лідер "народників" також поскаржився на "деструктивні сили в SPÖ", які продовжували наполягати на речах, що є неприйнятними для Народної партії, зокрема стосовно введення податку на багатство та спадщину.
Водночас очільник SPÖ відкидає всі звинувачення і запевняє, що поводився вкрай конструктивно, а на переговорах узагалі вдалося досягти значного прогресу.
За його словами, питання податку на багатство та спадщину, які були названі лідером ÖVP основною причиною зриву переговорів, узагалі не стояли на порядку денному в останні дні. За словами Баблера, соціал-демократи перестали наполягати на цьому після того, як помітили, що з ÖVP і NEOS цей податок не пройде, і натомість "шукали альтернативи, які виходили б за рамки цього: наприклад, банківський збір або прогресивний корпоративний податок". Однак і це було відкинуте перемовниками з Народної партії.
"Перемогла та частина ÖVP, яка від самого початку хотіла зробити можливою чорно-синю коаліцію під керівництвом синього канцлера", – пояснював причину зриву тристоронніх переговорів Баблер.
Тобто в Народній партії (чорний партійний колір) від самого початку перемовин була група, яка виступала не за коаліцію з SPÖ та NEOS, а за урядову співпрацю з Партією свободи (синій партійний колір) з канцлером FPÖ на чолі.
За словами Баблера, більш конкретно мова йде про Економічний союз (Wirtschaftsbund), одну із основних складових Австрійської народної партії. І саме його представники під час останніх переговорів у суботу були в канцелярії та говорили від імені ÖVP.
Що це були за представники, стали відомо з сюжету суспільного мовника ORF, репортерка якого в суботу ввечері під час прямого включення зафільмувала, як з канцелярії вийшли президент цього Економічного союзу Народної партії, який є також президентом Палати економіки Австрії, Гаральд Марер та генеральний секретар цієї палати Вольфганг Гаттманнсдорфер і сіли прямо в шикарний лімузин, що чекав навпроти.
"Багато хто каже, що через економічне крило в ÖVP. Це також підтверджує оцінку, що Карл Негаммер більше не міг рухатися вперед. Бажання працювати разом було. Але Негаммер не знайшов для цього більшості в ÖVP, тому й пішов", – відповість в іншому інтерв’ю очільник SPÖ на питання, чому переговори провалилися.
І це твердження, що основною причиною провалу трипартійних переговорів було саме економічне крило в Народній партії, може бути цілком слушним. Представники великого бізнесу вважаються одними із спонсорів "народників", і представники партії тісно переплетені з ним. І там би точно не зрозуміли Негаммера та його згоду на збільшення податків на прибутки таких компаній чи той же банківський збір (а як же "Райффайзен"?), як цього вимагали соціал-демократи. І це при тому, що є Партія свободи, політично та ідеологічно близька до ÖVP, з майже схожою економічною програмою.
Останнє пояснюється також тим, що Федерація австрійської промисловості (IV) – ще один впливовий економічний актор в країні, який також виступав за коаліцію між ÖVP та FPÖ, – допомагала у написанні програм обом партіям.
НЕГАММЕР ПІШОВ, НОВИЙ ГОЛОВА НЕ ЗАБАРИВСЯ ВПАСТИ В ОБІЙМИ "СВОБОДІВЦІВ"
Так чи інакше, слід віддати належне Карлу Негаммеру: відчувши себе з викрученими руками, він не став чіплятися за посаду та діаметрально змінювати свою позицію. І дотримався своєї передвиборчої обіцянки, що не піде на коаліцію з FPÖ на чолі з Кіклем. Склавши повноваження голови партії та канцлера Австрії, він відкрив тим самим двері для тих, хто торпедував його коаліційні намагання і прагнув співпраці зі "свободівцями".
Вже наступного дня після заяви Негаммера про відставку гранд-боси Австрійської народної партії зібралися у федеральній канцелярії, щоб вирішити, хто стане його наступником. У ЗМІ циркулювалися різні імена з числа впливових та відомих функціонерів партії, навіть сплив Себастіан Курц – колишній лідер ÖVP та канцлер Австрії, який колись стрімко злетів на політичний небосхил, витягнувши з собою партію, але й так само швидко впав під тягарем корупційних розслідувань. Утім, жоден із згаданих у медіа кандидатів так і не став головою партії – члени правління зупинили свій вибір на генеральному секретареві Крістіані Штокері. Останній був обраний радше як тимчасова фігура на цей турбулентний час, але при цьому добре обізнана зі справами партії та з широким колом контактів.
У своїй першій заяві відразу після призначення виконуючий обов’язки голови ÖVP повідомив, що "з учорашнього дня ситуація змінилася", і тепер Народна партія готова до переговорів з Партією свободи.
"Я також очікую, що голова партії з найбільшою кількістю голосів (очільник FPÖ Герберт Кікль, – ред.) отримає доручення на формування майбутнього уряду. Якщо нас запросять на ці переговори, ми, безперечно, приймемо таке запрошення", – заявив Штокер.
І це був справжній поворот на 180 градусів. До того ж, озвучений діячем, який, напевно, був одним із найбільш жорстких критиків праворадикалів з Партії свободи та їх лідера.
"Хто обирає Кікля, той обирає п'ять років високого ризику з радикальними ідеями", – заявляв Штокер ще під час передвиборчої кампанії. Та додавав, що під керівництвом очільника FPÖ Австрія ризикує перетворитися на неліберальну демократію, подібну до Угорщини.
"Правда є такою: Кікль – радикальний теоретик змов", "Герберт Кікль – це не лише загроза безпеці, але й людина, яка змінює свої погляди залежно від ситуації", наголошував влітку тодішній генсек ÖVP.
"Австрійська партія свободи перетворилася на інструмент пропаганди Кремля в нашій країні й також у Європі", "Партія свободи діє не нейтрально, а на стороні Росії, яка веде загарбницьку війну у центрі Європи", – говорив пів року тому нинішній очільник Народної партії.
"Пане Кікле, ніхто вас не потребує в цьому будинку. І у цій республіці ви також нікому не потрібні", – казав він, виступаючи в Національній раді.
Але, як виявилося, все ж хтось потребує…
Звісно, в австрійських консерваторів був і ще один варіант після провалу трипартійних переговорів: не йти назустріч "безпековій загрозі", а таким піти на нові вибори. Однак ця опція була для них занадто ризикованою.
В Австрійській народній партії точно знали про настрої у суспільстві, і вони були не на їхню користь, і навіть навпаки – перевибори могли б лише посилити позиції праворадикалів. Згідно з останніми соцопитуваннями, за FPÖ б зараз проголосували вже 37% (плюс 8%), а за ÖVP – усього 21%, що на 5% менше результату вересневих виборів, на яких партія втратила 11% виборців.
Хоча, хто знає, можливо, стратегія співпрацювати з ультраправою партією, всупереч передвиборчим обіцянкам, матиме ще більший довгостроковий ефект через втрату довіри з боку виборів…
КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД МОЖЕ З'ЯВИТИСЯ ШВИДКО, АЛЕ Є ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
Допоки в Австрії не буде сформований новий федеральний уряд за результатами вересневих парламентських виборів, свої обов’язки продовжують виконувати члени Ради міністрів з коаліції ÖVP -"Зелені". Новим тимчасовим канцлером, починаючи з п’ятниці, 10 січня, буде міністр закордонних справ Александер Шалленберг (ÖVP), який вже очолював уряд в інший турбулентний час – у жовтні-грудні 2021 року, після того, як Курц залишив посаду.
Новий очільник Народної партії Штокер через існуючі обмеження не міг одночасно бути й керівником цього перехідного уряду. Втім, він має всі шанси стати віцеканцлером – у новому уряді на чолі з очільником FPÖ.
А урядова коаліція між "народниками" та "свободівцями" може бути сформована досить швидко. По-перше, Народна партія зараз не в тій позиції, щоб сильно "ламатися", а час при цьому підганяє. По-друге, обидві партії вже мають широкий досвід співпраці на земельному рівні – коаліції між FPÖ та ÖVP існують у п’яти з восьми федеральних земель Австрії. По-третє, і це найголовніше, у багатьох важливих сферах, зокрема міграційній, економічній та соціальній, партії мають схожі вихідні позиції.
Так, обидві партії підтримують боротьбу з політичним ісламом, посилення міграційної політики, зміцнення армії та дотримання нейтралітету. Вони також виступають за зменшення витрат на соціальні програми для біженців, зниження податкового навантаження та економічні стимули для бізнесу, зокрема зниження податку на доходи, корпоративного податку та витрат на державні програми, як-от скасування "кліматичного бонусу" – одного з флагманських проєктів "Зелених".
Але головним питанням, на яке ÖVP та FPÖ мають знайти відповідь, є економічна рецесія в країні та бюджетний дефіцит на рівні майже 4% ВВП з рекордними боргами у майже 400 млрд євро. Австрії треба буде скоротити дефіцит бюджету на 18-24 млрд євро у наступні роки, зокрема зменшити витрати на 6 млрд євро вже в перший рік, щоб уникнути процедури надмірного дефіциту від ЄС. Як реалізувати жорстку економію та збільшити прибутки на тлі обіцянок обох партій знизити існуючі податки і не встановлювати нових, – незрозуміло. Навряд чи правопопулістське керівництво FPÖ наважиться на вжиття якихось непопулярних заходів, як-от скорочення соціальних виплат, відразу ж після приходу до влади.
Очікується, що складними переговори між FPÖ та ÖVP будуть і у питаннях безпеки, зовнішньої політики та ЄС, окрім різних передвиборчих "суто свободівських" обіцянок на кшталт "народного законодавства" чи "відшкодувань" для постраждалих від "коронадиктатури".
Так, наприклад, Партія свободи гостро критикувала участь Австрії в європейській ініціативі ППО "Sky Shield", побачивши в ній загрозу нейтралітету та "вхід у НАТО через задні двері". Натомість проєкт користується повною підтримкою ÖVP.
У той час, як Австрійська народна партія позиціонує себе європейською, підтримує членство Австрії в ЄС та виступає за зміцнення європейських інституцій і посилення співпраці між країнами-членами, лідер Австрійської партії свободи не оминав можливості покритикувати Брюссель та виступав за обмеження його впливу на внутрішні справи країни. У травні минулого року лідер австрійських ультраправих навіть презентував у Відні разом з прем’єрами Угорщини та Чехії так званий "Патріотичний маніфест", який ставить під сумнів ЄС з єврозоною, а також спільну зовнішню політику і політику безпеки та спільну міграційну політику ЄС. Цей "маніфест" у подальшому також був використаний як основа для формування групи "Патріоти за Європу" в Європарламенті, що зібрала ряд скептично налаштованих до ЄС крайніх правих партій Європи.
Іншою важливою передусім для України розбіжністю є проросійські погляди Партії свободи та її позиція щодо війни РФ проти України. Якщо ÖVP прагне бути у руслі загальноєвропейської позиції у питанні підтримки України і надає можливу допомогу у рамках нейтралітету країни (без військової підтримки) та підтримує або, принаймні, не блокує відповідні рішення на рівні ЄС, то FPÖ радше виступає у фарватері кремлівської пропаганди. Для лідера "свободівців" загарбницька війна РФ проти України є нічим іншим, як "війною США і НАТО проти Росії", а Євросоюз через свою допомогу Україні перетворився на "європейське відгалуження НАТО" і є тим самим "розпалювачем війни". З огляду на це, Австрійська партія свободи виступає проти надання Україні зброї, скорочення фінансової допомоги, просуває "негайні мирні переговори", відмову України від НАТО і частини своїх територій та скасування "шкідливих" санкцій ЄС проти Росії.
Тож якщо коаліційні переговори між ÖVP та FPÖ будуть успішними, існує ризик, що з Гербертом Кіклем у кріслі канцлера Австрії у Євросоюзі появиться ще один Орбан. До речі, як заявляв сам головний австрійський праворадикал, Орбан є для нього прикладом для наслідування – з усіма відповідними наслідками…
Вочевидь, у Народній партії намагатимуться на урядових переговорах з Партією свободи все ж забезпечити, щоб Австрія лишалася прогнозованим партнером для ЄС, особливо в умовах європейської солідарності щодо України. Але наскільки це вдасться слабшому партнеру – під питанням.
***
На переконання шеф-редактора провідної австрійської газети Der Standard Герольда Рідманна, боротьба за владу в ÖVP привела партію, а разом із нею і всю Австрію, "у ситуацію, де програють усі", а "єдиним вигодоотримувачем з цього хаосу, є дружня до Росії FPÖ".
"Передача посади федерального канцлера дружній до Росії FPÖ – слово "довірити" тут абсолютно недоречне – матиме для Австрії непередбачувані наслідки: націоналістичний курс ізоляції на міжнародній арені та деструктивна поведінка всередині країни не принесуть довгострокового економічного зростання, а лише короткочасний шум. У часи таких геополітичних потрясінь не можна ігнорувати зовнішньополітичну складову. Партія, яка не відчуває солідарності з атакованою Україною і захоплюється агресором, залишається безпековим ризиком – навіть якщо Карлу Негаммеру, який про це чітко говорив, довелося піти", – написав він після провалу трипартійних переговорів та відставки Негаммера.
Події минулих вихідних, переконаний Рідманн, матимуть "вплив й у наступні десятиліття " – "своєрідна гра в російську рулетку з республікою".
Василь Короткий, Відень
Перше фото: EPA
