Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Що змусить Путіна благати про переговори?

Що змусить Путіна благати про переговори?

Блоги
Укрінформ
Примус має здійснюватися через одночасний, синхронізований тиск на путінську територію з різних боків

З огляду на заяву державного секретаря США Марко Рубіо, що припинення війни між Росією та Україною можливе лише за умови готовності обох сторін до компромісу, безпековий аналітик Тарас Жовтенко висловив свою думку про те, чи не створює така заява відчуття врівноваження  позицій сторін, попри  те, що одна з них є жертвою, а інша – агресором.

Для Дональда Трампа ця ситуація не є чорно-білою. Він сприймає її як війну двох держав, яку він як президент ядерної супердержави зможе завершити, посадивши сторони за стіл переговорів і змусивши їх до компромісів.

Тож й адміністрація Дональда Трампа не сприймає російсько-українську війну як протистояння жертви та агресора, якого треба покарати. Трамп розглядає її більш універсально,  шукаючи формулу компромісу, яка могла б покласти  край  бойовим діям.

Для трампівської команди не йдеться про відновлення справедливості чи покарання агресора за розв'язану неспровоковану повномасштабну війну проти сусідньої держави. Його головний пріоритет – просто зупинити бойові дії і зробити так, щоб ця війна не поновилася,  принаймні під час його перебування на посаді.

Українцям треба розуміти, що такий підхід навряд чи можна змінити. Тому треба просто грати за цими правилам у власних інтересах.

Необхідно прийняти те, що у співпраці з Трампом і його командою ми також маємо демонструвати певний рівень компромісу зі свого боку. Однак, враховуючи неспівмірність потенціалів між Україною та Росією, наш акцент має стояти на тому, щоб отримати від Сполучених Штатів та західних союзників більш реалістичні гарантії безпеки та захисту. Це важливий аспект, який визнає навіть сам Трамп.

Водночас слід наполягати на тому, що гарантування безпеки України має бути ключовою умовою завершення війни у спосіб, який унеможливить її повторення. Трамп розглядає питання гарантій безпеки для України як доконаний факт і усвідомлює необхідність інвестування певної частини американських ресурсів у гарантування безпеки України щонайменше у середньостроковій перспективі.

Саме на цьому рівні потрібно вести діалог із майбутньою адміністрацією Трампа та безпосередньо з новим президентом США, враховуючи їхнє сприйняття ситуації з російсько-українською війною.

Чи існують інструменти, здатні змусити Кремль благати про переговори? Такі інструменти є.

Вони, в першу чергу, в руках Сполучених Штатів Америки, але й об’єднана Європа має певний потенціал, який може допомогти Вашингтону максимально скористатися цими інструментами.

Для цього слід об’єднати військові та невійськові інструменти.

Це не може бути винятково санкційний інструментарій, як зараз це анонсується  з боку США. Введення таких санкції, зокрема тих, що стосуються енергоносіїв – скрапленого газу, нафти чи цивільної ядерної енергетики, – не дають миттєвого ефекту. Для того, щоб вони почали діяти, потрібно щонайменше пів року, враховуючи масштаби і механізми, які працюють у російській економіці.

Саме тому санкції, які будуть відчутні лише у середньостроковій перспективі, вже сьогодні слід підкріплювати військовим тиском. Ідеться насамперед про посилення військового тиску не лише на російські війська в Україні, а й на об’єкти на території Курської області та інших регіонів Росії.

Ми маємо отримати максимум можливостей для використання вже наявних у нас інструментів. Тут не треба передавати Україні якихось додаткових озброєнь, хоча, звичайно, крилаті ракети JASSM до F-16 були б дуже ефективними і нам знадобилися б. Але максимально вільне використання по російській території крилатих ракет Storm Shadow / SCALP  та оперативно-тактичних ракет ATACMS  у всіх доступних виконаннях – як конвенційних, так і касетних, також були б дуже ефективними.

Дональд Трамп зараз розглядає ці заходи у послідовній логіці, тобто якщо економічний тиск не дасть результату, необхідно переходити до посилення військово-технічного тиску на російського агресора. Однак для досягнення максимального ефекту ці кроки повинні бути синхронізовані.

Не менш важливу роль має відігравати допомога європейських союзників, які можуть посилити вплив у цьому напрямку. Геополітичний тиск Європи на те, що говорять офіційні речники путінської диктатури, а також на самого Путіна та його оточення, має бути частиною колективних зусиль із впливу на путінський режим.

Усі ці заходи повинні бути реалізовані синхронно. Лише така скоординованість і максимальна сфокусованість дій союзників по обидва боки Атлантики здатні дати результат, коли Путіна можна буде змусити благати про початок переговорів.

І примус має здійснюватися через одночасний тиск на путінську територію з різних боків, починаючи від економіки, ситуації на полі бою, знищення військових об'єктів на території Російської Федерації, і закінчуючи політичним тиском та жорсткою ізоляцією путінського режиму в світі.

Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-