Постріли з фейкомета: реакція Росії на навчання Україна-НАТО
«Хто як обзивається, той так і називається» – улюблена дитяча приказка Путіна. Він процитував її, наприклад, коли американський президент назвав його «вбивцею». Але це, схоже, не просто приказка, а принцип, за яким функціонує російська пропаганда. Мовою психології такий стан називається «проєкцією»: у ньому людина переносить свої патологічні поведінкові риси на інших. У нашому випадку – на країни і народи: найулюбленіше заняття російської пропаганди – приписувати українцям власні вади та злочини.
На основі даних Управління стратегічних комунікацій Апарату головнокомандувача Збройних Сил України ми проаналізували, як це відбувалося в зв'язку зі спільними командно-штабними навчаннями (СКШН) «Об’єднані зусилля - 2021».
Цього разу спільні навчання Україна–НАТО викликали справжній фонтан брехні.
ФЕЙК-МАТРЬОШКА
Російська пропаганда зображувала Україну як країну-агресора, що ладна розв’язати ядерну світову війну за допомогою провокацій з використанням мирного населення. І породила такий собі фейк-матрьошку: фейк усередині фейку.
На тему світової ядерної війни постійно фантазують у самій Росії: то про «перетворення США на радіоактивний попіл», то про «ми як мученики потрапимо до раю, а вони просто здохнуть». Про Гливицький інцидент (коли перевдягнені в польську форму німецькі солдати влаштували провокацію, що стало початком Другої світової війни) також має бути соромно казати, бо перевдягання – хобі якраз російської армії, якої вічно десь немає, хоча вона є.
Основним джерелом для десятків наклепницьких статтей стали «секретні протоколи» навчань, нібито викрадені групою хакерів. Вочевидь, автори цього вкидання тримали в голові реальний секретний додаток до пакту Молотова-Ріббентропа: нагадаємо, що після окупації Криму в Москві почали розхвалювати цей документ, існування якого раніше заперечували, й у вигляді фарсу навіть намагалися «повторити», запропонувавши розділити Україну між Росією, Польщею, Угорщиною й Румунією.
Крім прояву вищезгаданої «проєкції», у цій пропагандистській кампанії є стійкий присмак абсурду: Кремль посилається на нібито викрадені хакерами документи, у яких насправді немає підтверджень тих фейків, про які говорить Росія. Ні планів агресивної війни, ні провокацій, ні використання мирного населення в якості «живого щита». Це логічно, бо інакше в їхню справжність ніхто б не повірив. Отже, це такий собі фейк-матрьошка: на основі фейкових «секретних протоколів», які мають виглядати більш-менш переконливо, створюються вже геть фантастичні історії, одна дивовижніша за іншу.
«ЦЕ ДЕЩО ІНШЕ»
Роспроп: «Українські військові разом з союзниками відпрацьовують не оборонні, а наступальні дії».
Учасники стратегічного командно-штабного навчання «Об’єднані зусилля - 2021» тренувалися у плануванні та веденні наступальних оборонних дій. Це відкрита інформація. Оборонятися, наступаючи – відома стратегія, старе військове правило, у якому немає нічого секретного. Не треба було жодних «секретних протоколів», щоб взяти термін «наступальних» і роздмухати його до планів ведення Україною агресивної війни, як це зробила російська пропаганда.
Читаємо, що відбувалося на російсько-білоруських стратегічних навчаннях Захід-2021: «Наземне угруповання довершило розгром масштабними наступальними діями».
На додаток: «У Росії стверджують, що Захід-2021 є оборонними навчаннями. При цьому за сценарієм – із сімох днів військові оборонятимуться тільки три. Решту часу вони наступатимуть».
«ВИ ДОСТРИБАЄТЕСЬ»
Роспроп: «Українські військові відпрацьовують вторгнення в Білорусь».
Починаючи з літа 2020 року, політика Білорусі, яка до того зберігала видимість нейтрального ставлення до російсько-українського конфлікту, зазнала радикальних змін. З екранів білоруських телевізорів зазвучали до болю знайомі слова про «бандерівську Україну», приправлені різноманітними образами, та дивні заклики «повертатися до сім’ї». На початку вересня цього року самопроголошений президент Лукашенко погрожував «перейти кордон» та «повернути Україну». Мовляв, «ви одного разу дострибаєтесь». А наприкінці місяця – «відкрити український фронт» спільно з Путіним. Посилаючись на те, що США буцімто створюють в Україні військові бази. Втім, в Україні немає іноземних військових баз, тоді як у Білорусі суттєво посилилася російська військова присутність.
Україна не давала жодних приводів для подібних заяв, тому що ніколи не загрожувала Білорусі.
Звичайно, що агресивна риторика Лукашенка, вкупі з натяками на якісь спільні з Путіним заходи щодо України у військовій сфері, не могли не викликати стурбованість і перестороги.
Головнокомандувач ЗСУ генерал-лейтенант Валерій Залужний казав про небезпеку широкомасштабної агресії з боку Росії, зокрема з можливим використанням території Білорусі. І про те, що до цього треба бути готовими.
ХТО ТУТ ХВОРІ
Крім кричущих тверджень, що Україна збирається розв'язати світову ядерну війну або напасти на Білорусь, роспропаганда поширювала чимало дрібніших фейків.
Роспроп: «Українські військові масово підхопили коронавірус під час навчань... Однак, незважаючи на загрозу поширення інфекції, українське керівництво йде на ризик і продовжує навчання, намагаючись виправдати довіру натовського керівництва».
Нагадаємо, що під час навчань «Захід-2021» поширювалася інформація про захворювання в російській армії, але в цьому одразу звинуватили... Україну.
«Інформацію про нібито захворілих російських військовослужбовців на навчаннях „Захід-2021“ поширювали з території України».
«Міноборони Білорусі спростувало фейковий указ, в якому відомство нібито повідомляє про поширення „нового грізного штаму“ COVID-19 серед військових РФ, які приїхали в республіку на навчання „Захід-2021“, заявивши, що епідемічна обстановка серед учасників заходу штатна і додаткових заходів не вимагає».
«ПОПЕРЕДУ ЖІНКИ ТА ДІТИ»
Роспроп: «ЗС України планують використати мирних жителів як “живий щит”... В Україні створять фільтраційні табори для жителів Донбасу... Українська армія відпрацьовує дії щодо придушення мирного населення».
Усі процитовані твердження зроблені на основі тих самих «секретних протоколів». Де, як згадувалося вище, нічого подібного немає. У цьому поширюваному російською пропагандою «документі» йшлося всього лише про створення тимчасових таборів для розміщення втікачів з району бойових дій.
Щодо реальності, а не фентезійного світу, під час навчань «Об’єднані зусилля - 2021» був лише один епізод за участю уявних мирних жителів: за легендою, військові нібито натрапили на заблоковану дорогу і натовп «обурених» «місцевих», роль яких виконували військовослужбовці підрозділу OPFOR. Як повідомляла пресслужба Міністерства оборони України, завданням десантників було розблокувати дорогу й продовжити проходження в необхідний квадрат.
«Командир десантників виявився ще й дипломатом: поки його воїни зайняли оборону й уважно спостерігали за обстановкою, офіцер вступив у перемовини з лідером протесту. Виявляється, місцеві були налякані присутністю військових і потерпали через брак питної води та їжі. Марунові берети не тільки змогли погасити конфлікт і продовжити рух, а й поділилися з „місцевими“ їжею та водою із власних запасів, здобувши прихильність населення. Такий сценарій досить типовий для сучасних військових конфліктів», – повідомило інформаційне агентство Міністерства оборони України.
Щодо «проєкції», яка проявилася тут повною мірою, варто нагадати заяву Путіна про те, що «жінки та діти стоятимуть попереду, а ми позаду, і нехай вони спробують стріляти в жінок та дітей». А також про стрілянину з житлових будинків Донецька.
Доречним буде згадати поширені під час російсько-чеченської війни тези: «Мирних чеченців не існує, усі вони, включно з дітьми, терористи…» «Якщо з даху будинку працює снайпер, значить, треба викотити танк і бити по першому поверху цього будинку, поки він не впаде разом із цим снайпером. Те, що при цьому гинуть не тільки бойовики, а й мирні чеченці, ну, про це повинен думати той, хто цю кашу заварив».
У тій війні загинуло 150-160 тисяч осіб, абсолютна більшість яких були мирними жителями.
Підсумовуючи, зазначимо, що навчання «Об’єднані зусилля - 2021» викликали у Росії надзвичайно бурхливу реакцію. Рівень фантастичності звинувачень якої досяг рівня 2014 року. Хоча це може бути всього лише істерикою від безсилля.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
