Перемир’я, якого немає, «хімічна зброя» на Донбасі та інші маніпуляції проросійських медіа
Проросійські медіа писали про посилення режиму тиші на Донбасі, про яке домовилися у Тристоронній контактній групі (ТКГ). Проте коментували це в такому контексті, немов Україна виходила з перемир’я – а тепер до нього повертається. Крім цього, поширювали фейки, ніби українська сторона не хоче відкривати контрольно-пропускні пункти на Донбасі зі свого боку. Тоді як так звані «республіки» активно пропонують «гуманітарні ініціативи».
Які російські наративи потрапляють в український інфопростір – VoxCheck аналізує в рамках спільного проєкту з Центром стратегічних комунікацій. Попередні випуски читайте тут.
ПЕРЕМИР’Я НА ДОНБАСІ
22 грудня ТКГ щодо врегулювання ситуації на Донбасі домовилася повернутися до посилення режиму тиші. Йдеться про домовленості від 22 липня 2020 року про «повне та всеосяжне припинення вогню» – формально чинне й досі, попри численні порушення з боку окупантів.
Тема традиційно викликала безліч маніпуляцій з боку проросійських медіа, які активно просувають меседж, що саме Україна порушує режим припинення вогню. І нібито офіційний Київ навмисне влаштовує обстріли та провокації.
«Проте питання перемир'я – це скоріше питання того, як Україна його дотримуватиметься. Оскільки від обстрілів, за даними ООН, страждають цивільні переважно з боку «республік». Минуле літо показало, що за наявності політичної волі в Києві обстріли швидко припиняються. Їхня кількість на період місцевих виборів багаторазово впала, що Зеленський та його партія записали собі в актив на тому голосуванні», – пише «Страна».
Примітно, що контекст у публікаціях про перемир’я «Страна» підбирає так, щоб створити ефект масових порушень з боку України: «Нагадаємо, напередодні українські військові вперше застосували «Джавеліни» на Донбасі. А в «ДНР» стверджують, що американці привезли на Донбас хімічну зброю, яка викликає параліч».
Про «хімічну зброю на Донбасі» першим заявив міністр оборони РФ Сергій Шойгу. Згодом цей інфовкид підхопив ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін. Міноборони та МЗС України назвали це дезінформацією, у Держдепі США теж спростували. Та й заяви, ніби "Україна буде використовувати хімічну зброю", у Росії звучать далеко не вперше. Тим самим ще в 2018 році залякувала спікерка МЗС РФ Марія Захарова.
Інший наратив – ніби деескалація може настати лише тоді, коли Україні “накажуть” західні країни.
ФЕЙК: Україна не відкриває КПВВ на Донбасі та відмовляється від обмінів полоненими
Схожий наратив, який просувають у проросійських медіа, – ніби Україна відкидає всі гуманітарні ініціативи псевдореспублік, зокрема відмовляється відкривати пункти пропуску. «Наприклад, представники Донбасу запропонували Україні узгодити єдині санітарно-епідеміологічні вимоги та режим перетину жителями лінії зіткнення з метою організації вільного проходу… Представники України від пропозиції Донецька та Луганська відмовилися, наполягаючи на відкритті всіх пунктів пропуску без урахування небезпеки поширення коронавірусної інфекції…», – пишуть «Вести».
Та насправді наміри псевдореспублік далеко не такі благі та безумовні. Так звані «ЛДНР» вимагають від України визнання російських вакцин проти коронавірусу та медичних документів із печатками угруповань в обмін на відкриття КПВВ зі свого боку. Проте російську вакцину «Спутник V» не визнає не тільки Україна, а й ВООЗ та регулятори США і ЄС. Ефективність та безпечність «Спутника» досі лишаються недоведеними.
Україна зі свого боку відкрила всі КПВВ ще в листопаді 2020 року. Це, до речі, передбачали домовленості у нормандському та мінському форматах. Підконтрольні РФ окупаційні адміністрації їх не виконали. А в порушенні всіх домовленостей продовжують звинувачувати Україну.
Крім цього, наприкінці грудня 2021 року Кабмін спростив правила перетину КПВВ з тимчасово окупованими територіями: скасував додаток «Вдома», самоізоляцію та тестування.
За останній тиждень також почастішали публікації про те, що українські посадовці зривають обміни полоненими між Україною та ОРДЛО. Вони переважно з’являлися на сайтах, які регулярно поширюють замовні тексти про Віктора Медведчука (112, Zik, NewsOne, from.ua, Mignews, Перший діловий). Самі публікації теж містять ознаки замовності: в них прямо звинувачують президента Зеленського та омбудсмена Людмилу Денісову, натомість розповідають, що необхідно звільнити Медведчука, і той зможе провести обміни.
ФЕЙК: Посольство США в боротьбі за САП
24 грудня члени комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) не змогли набрати достатньої кількості голосів, щоб обрати очільника відомства. Колишній керівник САП Назар Холодницький звільнився з посади у серпні 2020 року, з того часу прокуратура не має очільника. Посольство США закликало комісію з обрання голови САП повернутися до роботи.
«Ця посада дуже важлива для українських політичних розкладів. САП – єдиний елемент антикорупційної вертикалі, який Заходом поки що не контролюється (на відміну від НАБУ та ВАКС)», – пише «Страна».
Зупинка процесу призначення голови САП підриває роботу антикорупційних органів в Україні. І цим ми шкодимо не західним посольствам, а самим собі – адже якщо не працює хоча б одна ланка вертикалі “НАБУ-САП-ВАКС”, високопосадовці можуть не хвилюватися, що їх переслідуватимуть за корупцію. У Центрі протидії корупції вважають, що Офіс президента затягує проведення конкурсу, щоб не допустити перемоги Олександра Клименка, який керував розслідуванням щодо заступника голови ОПУ Татарова.
Міжнародні партнери України, зокрема США та ЄС, справді неодноразово закликали Україну нарешті завершити конкурс та обрати голову САП. Це пообіцяв Зеленський Байдену під час зустрічі наприкінці серпня. Аналогічну обіцянку підписали офіційні особи України в Меморандумі з МВФ. Зобов’язання ми так і не виконали, хоча 700 млн дол. від МВФ отримали. Проте рішення, брати кредит у МВФ чи ні, погоджуватися на умови фонду чи ні, Україна приймала самостійно – жодного «управління західних посольств» у цьому немає.
Утім, антикорупційні органи – часта мішень російської пропаганди, а також проросійських політиків та медіа в Україні. При створенні антикорупційних структур Україні допомагають міжнародні партнери, і це провокує безліч маніпуляцій про несамостійність чи залежність України від Заходу. Наприклад, у цьому моніторингу ми спростовували фейк про те, що українськими судами, зокрема згаданим ВАКС, керуватимуть іноземці.
УКРАЇНА ГОЛОСУЄ ПРОТИ РЕЗОЛЮЦІЇ ПРО БОРОТЬБУ З НАЦИЗМОМ
16 грудня Генасамблея ООН ухвалила резолюцію по боротьбі з героїзацією нацизму, яку ініціювала Росія. «За» проголосували 130 країн, утрималися – 49. Проголосували «проти» США та Україна.
Це стало приводом для численних маніпуляцій з боку проросійських медіа, які писали про «аморальність політики офіційного Києва». Так, наприклад, видання «NewsOne», «112 Україна», «ZIK» опублікували заяву Медведчука, який знову згадав міф про «зовнішнє управління» – мовляв, і тут Україна продемонструвала несамостійність. «Влада, яка давно й із нестримною завзятістю обслуговує інтереси Вашингтона, навіть у такому чутливому і принциповому для українського суспільства питанні виявила повну залежність від США, завдавши чергового нищівного удару по іміджу нашої держави», – йдеться у публікаціях.
Проросійські «Вести» написали про «незрозумілі претензії» України до документа: «Україна має до документа дещо незрозумілу претензію: текст документа нібито замовчує, що кінець Другої світової війни не став кінцем тоталітарних ідеологій, і не показує, що з падінням нацизму зміцнів не менш жорстокий комуністичний режим. За бажання, напевно, можна вловити певні непрямі зв'язки між тоталітарними режимами компартії та націонал-соціалістів. Проте такий зв'язок, тим більше у цьому аспекті, щодо героїзації нацизму та неонацизму, м'яко кажучи, притягнутий за вуха».
Проблема полягає в тому, що Росія є головним ініціатором цієї резолюції та щорічно вносить її на розгляд Генеральної Асамблеї ООН. Документ відстоює російську інтерпретацію подій Другої світової війни, зокрема в ньому:
● замовчують злочини радянського режиму, які теж стали результатами нетерпимості, ксенофобії;
● висловлюють «серйозну занепокоєність» забороною символіки, яка асоціюється з перемогою над нацизмом (мається на увазі радянська символіка, заборонена в Україні);
● засуджують знесення пам’ятників, створених на честь борців проти нацизму (тоді як для багатьох країн Східної Європи ці діячі водночас були представниками окупантів і не можуть вважатися національними героями).
Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця у коментарі «Укрінформу» пояснив, що боротьба з нацизмом та іншими проявами нетерпимості «не буде дійсно ефективною без визнання Москвою ролі Сталіна у розпалюванні Другої світової війни».
В Україні засуджують як нацистський, так і радянський тоталітарні режими й забороняють їхню символіку на законодавчому рівні. Ще у 2015 році в Україні прийняли закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
У США неодноразово зазначали, що не згодні з цією резолюцією, оскільки документ є спробою «узаконити російські кампанії з дезінформації, які очорняють сусідні країни та цинічно просувають спотворений радянський наратив про більшу частину сучасної європейської історії під виглядом припинення прославлення нацизму».
НАША МЕТОДОЛОГІЯ
Аналітики VoxCheck моніторять сайти й соціальні мережі українських проросійських медіа та визначають головні новини чи теми за тиждень, яким виділили найбільше етерного часу чи уваги в стрічці новин. Ми визначаємо ключові наративи за тиждень, що минає, та аналізуємо їхнє походження.
Медіа, які ми моніторимо: «Страна», «Klymenko Time», «Вести», «Українські новини», «Подробности», «Апостроф», «From.ua», «Голос.ua», «КП в Україні», «Znaj.ua», «Телеграф», «112.ua», «Zik», «NewsOne», телеканали «Наш», «Перший Незалежний», «Интер» та інші. Ми не стверджуємо, що ці ЗМІ навмисне поширюють російську пропаганду, втім, їхні матеріали містять елементи російської дезінформації.
VoxCheck шукає фейки та маніпуляції і спростовує їх. В основі перевірки – методика «натисни та перевір». Кожен може перевірити нашу аргументацію та джерела. Перевірка може базуватися тільки на відкритих даних з відповідними посиланнями. Статтю з фактчеком можна публікувати тільки за умови, що її підписали два члени редакційної колегії.
Мирослава Маркова, аналітикиня VoxChek
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
