І через 80 років це все ще та сама війна...

Але не можу не запостити шматок одного тексту "з верстата", над яким працюю для французів: шматок цей - так вийшло - був написаний учора ввечері, цебто якраз коли наших хлопців ладнали на обмін.

Хай буде замість коментаря.

***

"Під кінець 2022 р. я по-іншому стала дивитись на фотознімки з Шоа. Це відкриття накрило мене в Парижі, в Меморіалі Мучеників Депортації, в залі з фотографіями по стінах: я немов потрапила всередину моторошно побільшеної, знебарвленої на чорно-біло новинної стрічки у власному телефоні. Вихудлий до дистрофічного стану в’язень у тюремній робі з 1942 р. більше не виглядав як щось минуле, заховане в підвал пам’яти й надійно («Ніколи знову!») відгороджене від життя «тепер і тут» (від сонячного Ліль-де-Сіте нагорі, з його годованими хлібом чайками й бігунами на набережній), – на мене дивилось сьогоднішнє обличчя з вечірніх новин, акурат такими – втративши хто 20, а хто й 60 кг ваги – повертаються українські вояки з російського полону, такі очі були в захисника Маріуполя Михайла Діанова, якому російські «доктори Менґеле» так склали в таборі поламану руку, щоб весь час боліла, все це відбувається «тепер і тут», ні на мить не скасовуючи (і 80 років тому теж не скасовувало!) здобного запаху відщипуваних чайкам круасанів, тільки замість «Аушвіц» ми тепер кажемо «Оленівка», – і від того Аушвіц якось непомітно перестав бути музеєм і закровив наново, по живому, як свіжоздертий струп.

Щось подібне, як тепер розумію, мав на думці Марек Едельман, коли в 1995-му відповідав інтерв’юерам, на питання про повстання в Варшавському ґетто, що в річницю повстання він воліє говорити про війну на Балканах, і як її припинити, – бо «інакше вся наша тодішня боротьба не має сенсу» (sic!). Це бездоганно точне відчуття, не тільки морально, а й історіософськи: якщо на тих самих багатостраждальних землях знов кояться злочини проти людяности, значить, тамта війна ще не виграна, вона триває – і через 50, і через 80 років це все ще ТА САМА війна. «Нова» переводить її з граматичного доконаного способу (в європейських мовах, простого минулого часу) в той, що по-англійському зветься Present Perfect Continuous: розбиває музейне скло і вкладає нам персти в незагоєні рани." (с)

Fb