Путін фантазує про «поділ України»: Захід не піде на новий Мюнхен-1938
Протягом останніх днів відбулися три пов’язані між собою події:
- 19 листопада диктатор підписав указ «Про затвердження основ державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування»;
- 20 листопада низка українських ЗМІ з посиланням на джерела в розвідці повідомили про те, що Міноборони РФ розробило прогноз розвитку воєнно-політичної ситуації у світі до 2045 року, який передбачає ліквідацію України як держави. І що цей «план» Москва невдовзі спробує дипломатичними каналами передати США, а точніше – представникам майбутньої адміністрації Трампа;
- У ніч на 21 листопада РФ вдарила по Дніпру невідомою ракетою. Спершу, була інформація, що це міжконтинентальний «Рубіж», але згодом ГУР повідомило, що йдеться про балістичну ракету середньої дальності (тобто не МБР, а БРСД) зі складу ракетного комплексу «Кедр».
Не аналізуючи детально кожну з подій, зупинимося на пункті №2 – «плані» ворога. Що в ньому? А в ньому йдеться про «поділ України на три частини», а саме:
- перша частина – так звані «нові регіони Росії»: Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області та Крим;
- друга – державне утворення з проросійською владою на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Одеської, Черкаської, Вінницької, Житомирської областей та Києва. Утворення відмовиться від європейської та євроатлантичної інтеграції й визнає російську військову присутність;
- третя – «спірні території» (західна частина України), зокрема, це Волинська, Рівненська, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська області. Майбутнє цих територій має вирішуватись між Росією та суміжними європейськими державами – Угорщиною, Польщею, Румунією.
Схоже, що Москва нав’язливо – прямо і завуальовано – пропонує союзникам України новий «Мюнхен-1938», коли було підписано вирок Чехословаччині. Чи можна хоча б уявити, що Захід на це піде? Експерти твердо запевняють: Та нізащо!
«Захід боїться Бомби, але на оборудки на кшталт «Мюнхен-1938» не піде»
«Є така народна мудрість: «Дурень думкою багатіє». Путін і його камарилья можуть хотіти чого завгодно, хоч розподілу Європи між США і так званою Російською Федерацією, за лекалами Холодної війни. Проте це не означає, що з цим погодиться німецький народ, чеський, польський, американський, а тим більше український народ», – коментує Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
На його думку, немає жодних підстав серйозно обговорювати у ЗМІ, вкиди кремлівської маячні. Україні зараз слід максимально концентруватися на двох речах.
«По-перше, на інтенсифікації виробництва зброї власним ВПК, наклавши мораторій на будь-які другорядні програми, як-от будівництво фонтанів і кладки плитки... Усе має йти на снаряди, патрони, на ракети, бронетехніку та утримання армії, – перелічує експерт. – По-друге, Україні слід концентруватися на перемовинах з нашими партнерами: і з американцями, і з європейцями, але і з південнокорейцями та японцями, бо зараз дуже слушна ситуація для цього. Ми повинні диктувати умови Росії, а не реагувати на те, як Росія намагається диктувати умови нам».
В цьому ж ключі дипломат згадав про удар 21 листопада новою балістичною ракетою по Дніпру.
«Це крик відчаю, у Кремлі вже не знають, якою ще зброєю побрязкати, бо ж нічого не працює. Однак, застосувавши цю ракету, росіяни послали сигнал американцям і європейцям, мовляв, бачите, у нас навіть балістичні ракети можуть бути задіяні. Це перше. А друге – хто б що не говорив, але в них є проблеми з ракетним озброєнням. Ні, ракети в них є. Але якби ракет у них було достатньо, то вони б запускали не по 120 ракет одномоментно, як це було 17 листопада, а по 300, по 500 ракет. Проте їх немає. Якби вони скільки запустили, то, можливо, дійсно б завдали непоправної шкоди українській енергосистемі та військовим об'єктам. А так вони користуються ракетами як способом шантажу, терору, з надією на те, що буде реакція, що українське суспільство почне виступати за мир на будь-яких умовах і таке подібне. Однак цього не відбувається».
Навпаки, черговий удар призводить лише до одного: до більшої єдності українців перед лицем ворога, до ще більш жорсткого спротиву на всіх фронтах.
«Можливо, на деяких ділянках фронту ми змушені тимчасово відходити, але з отриманням додаткової зброї, з виробництвом зброї власної ми ці ділянки обов'язково повернемо. Перемога буде за нами!», – переконує Вадим Трюхан.
А на Заході не підуть на поділ України. Та й узагалі на поділ будь-якої іншої країни. Тому, що Захід – це про демократію, мораль, цінності. Про все те, чого немає й не було у росіян споконвіку.
«Росіяни намагаються поводитися щодо Заходу як до самих себе, і в цьому їхня базисна помилка. Їхні вкиди дурних ідей м це постріли в нікуди. Ніколи Захід не дозволить поділу України, то які ж тоді будуть гарантії, що потім не буде поділу Польщі, а потім – Німеччини чи будь-якої іншої країни, – розмірковує дипломат. – За оці майже три роки з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну у лідерів західного світу спали рожеві окуляри і вони вже не вірять ні Путіну, ні росіянам, терористичному державоподібному утворенню під назвою «Росія». Вони зрозуміли, що це орда, яку треба зупинити. Безумовно, вони досі бояться ядерки, однак, на оборудки на кшталт «Мюнхен-1938» вони не підуть.
Та все ж, вважає експерт, поява цих «ідей від Путіна» означає одне: шансів на швидке завершення війни немає жодних.
«Україні слід перейти до середньострокового планування захисту від росіян на 2-3 роки, як мінімум. А в переговорах з командою Трампа вкрай важливо використати цю ситуацію на свою користь, аргументовано доводячи неадекватність нинішнього керівництва Російської Федерації», – наголосив Вадим Трюхан.
«Публікація таких «планів» може зіграти для нас позитивну роль»
Політолог Ігор Рейтерович каже, що поява такого «плану» свідчить про те, що росіяни продовжують жити в рамках парадигми, яку вони почали формувати ще після 2004 року: «Такий підхід чітко перегукується зі статтями Тимофія Сергейцева – російського пропагандиста, автора скандальної публікації «Що Росія має зробити з Україною?». Це говорить і про те, що в Росії розглядають різні сценарії, зокрема й такі, які вони вважають «оптимальними».
На думку експерта, ймовірно, стався витік одного з таких планів, який в очах Кремля може здаватися прийнятним. Однак це зовсім не означає, що він єдиний чи реалістичний.
«Очевидно, що цей сценарій неадекватний і безперспективний за своєю суттю. Попри це, частина російської еліти все ще вірить, що зможе досягти своїх цілей, якщо «трохи потерпіти» та продовжувати війну до так званого «логічного завершення». Але така позиція лише підкреслює відірваність цих стратегій від реальності», – наголосив політолог.
Пан Рейтерович вважає, що удар по Дніпру, зміни до ядерної доктрини, а також цей «план» – це, як самі росіяни кажуть, «звенья одной цепи».
«Спершу в так званих «інститутах стратегічних досліджень» розробляються концепції, часто абсурдні. Їх створюють люди на кшталт Караганова – відомого імперця та фашиста, який неодноразово закликав до превентивного ядерного удару по Європі, маючи при цьому нерухомість в Італії. Єдиний реальний інструмент, який залишається в їхньому арсеналі, – це війна та демонстративне «махання ядерним кийком». Важливо розуміти, що витоки таких «сценаріїв», як-от «поділ України до 2045 року», можуть бути навіть свідомими, – акцентує експерт. – Росія спеціально оприлюднює «максимальні» сценарії, це своєрідна гра на підвищення ставок. Мета – налякати, а потім відступити, пропонуючи нібито «реальніші» варіанти. Удар новою балістикою по Дніпру – частина цієї стратегії. Це сигнал: заради своїх амбіцій Кремль готовий піти на крайні кроки».
Водночас Ігор Рейтерович вважає, що нам скоріше варто порадіти неадекватності таких от «планів-хотєлок».
«Навіть ті кола на Заході, які могли б теоретично уявити можливість діалогу з Москвою, як це було, скажімо, між Хрущовим і Кеннеді під час Карибської кризи, дивляться на ці вкиди і крутять пальцем біля скроні. Західні експерти стикаються з ситуацією, де їхні візаві діють, м’яко кажучи, на рівні вуличної «логіки», як шпана – без розуміння як влаштований сучасний світ, – розповідає він. – Парадоксально, але публікація таких матеріалів може навіть зіграти позитивну роль. Вони демонструють і Заходу, і нам, наскільки неадекватними вони є».
Захід ніколи не піде на реалізацію подібного сценарію.
«Якщо допустити, що Росія досягне реваншу, це надихне певні політичні сили в різних країнах на подібні дії. Наприклад, ті ж реваншистські настрої можуть посилитися в окремих політичних колах Європи, мовляв: «Росія змогла – чому не ми?». Уявімо, умовно, що лідери на кшталт Орбана почнуть відкрито висувати територіальні претензії до сусідів – Словаччини, Хорватії чи інших країн. Це призвело б до дестабілізації Європи, перетворюючи континент на арену конфліктів, подібних до тих, які мали місце у 19-му чи на початку 20-го століття».
Для Заходу протидія таким сценаріям – це питання самозбереження.
«Для нас важливо розуміти, що подібні «вкидання» з боку Росії є ознакою відчаю. Це спроба розхитати, нав’язати ілюзію можливості реалізації таких сценаріїв. Нам необхідно спокійно реагувати на таке, зберігати пильність, особливо коли йдеться про реальні загрози, як-от повітряні тривоги, але чітко усвідомлювати: ці ідеї настільки ж неадекватні, як і плани Росії на початку широкомасштабного вторгнення. І світ добре це розуміє», – стверджує Ігор Рейтерович.
«Жодного відношення до реалій, це – «вологі мрії» ворога»
Політолог Максим Ялі теж називає «план поділу України на три частини» фантазіями росіян. І нагадує, що подібні плани вже були раніше. Наприклад, покійний Жириновський ще у 2014 році пропонував поділити Україну між РФ, Польщею, Угорщиною та Румунією.
«Усе це активізується зараз напередодні вступу Дональда Трампа в повноваження президента США. Але, звичайно, жодного відношення до реалій це немає, це – «вологі мрії» ворога. На мою думку, це варто розглядати як елемент ІПСО, намагання деморалізувати, насамперед, українське суспільство на тлі нового загострення», – каже пан Ялі.
Щодо зміни до ядерної доктрини та удару по Дніпру.
Путін погрожує: якщо Захід не відмовиться від підтримки України, то наступна ракета можу бути з ядерною боєголовкою. Максим Ялі каже, що принаймні до 20 січня Путін на це точно не піде.
«Адже це буде зовсім інший рівень міжнародної ізоляції. Цей крок не підтримує навіть його союзник Китай, про що він неодноразово заявляв, згадуючи, між іншим, що КНР також є державою-підписантом Будапештського меморандуму, – підкреслив політолог. – Тож ключова мета усіх цих дій (зміни до ядерної доктрини, "план поділу України", удар новою балістичною ракетою, – ред.) – це залякування партнерів, щоб вони не поставили нам достатню кількість ракет, бо це може змінити ситуацію на фронті на нашу користь.
«Головне – наявність цих ракет у європейських союзників... Посилення навряд чи відбудеться протягом двох наступних місяців, а трохи пізніше. Відтак Путін розуміє, що до того часу у нього ще є "вікно можливостей"», – підсумував Максим Ялі.
Мирослав Ліскович. Київ
