20 новодруків для довгих вечорів: що почитати у грудні
«Ми проти вас» Фредріка Бакмана
«Ми проти вас» — продовження бестселера «Ведмеже місто» всесвітньовідомого шведського письменника Фредріка Бакмана. На основі цієї історії компанія HBO зняла серіал (Beartown), прем’єра якого відбуласьу жовтні цього року.
Для чого потрібна перемога? І чи можливо наодинці, без команди, вистояти, коли ти раптом опиняєшся проти всіх? Історія продовжується не тільки у Бйорнстаді, а й сусідньому містечку Гед, і тепер це не лише спортивне протистояння, а запеклий бій за виживання, з політичними інтригами, непростими викликами і невиправними вчинками.
Після трагічних подій, які тут сталися напередодні важливого матчу, хокейний клуб «Бйорнстад-Хокей» під загрозою закриття, гравці та тренер переходять в команду суперника, за ними й спонсори. Але у мешканців містечка та улюбленої команди з’являється новий шанс, з’являються нові гравці. Чим ближче до вирішального матчу, тим більше емоцій, ненависть росте. Але чи залишається шанс на примирення?
«Маленька книгарня щастя» Дженнi Колґан
Бібліотеку, в якій багато років працювала Ніна, розформовують. Дівчина втрачає улюблену роботу, що є сенсом її життя — адже вона не уявляє себе без книжок. Що робити? Боротися за місце під сонцем, напитуючи вакансії бібліотекаря в натовпі таких самих шукачів? А може, набратися сміливості та нарешті спробувати втілити давню мрію — відкрити власну пересувну книгарню? І можливо, десь за рогом на Ніну чекають нова домівка, нові друзі та навіть кохання всього її життя…
Разом із героїнею роману Дженні Колґан «Маленька книгарня щастя» читач порине в хвилюючу атмосферу щоденних змін, знайомств і свят, яких, здавалося, годі було сподіватися в маленькому шотландському містечку.
Як і в «реальній дійсності», ще одна революція зазнала поразки. Можливо, тому, що втратила свого загадкового лідера. Йосип Ротський (не плутати ні з Йосіфом Бродським, ні з Йозефом Ротом), музичний герой барикад, змушений хоч кудись утікати, приміряючи на себе долю багатьох інших Йосипів. Його переслідують, і режимні спецслужби – це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт. А також розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Останній сховок, звідки дозволено вести нічний етер. Чи справді останній?..
«Радіо Ніч» – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя
«І тоді вона зникла» Лайзи Джувелл
Напружений драматичний роман про силу материнської любові, прощення й зцілення після втрати найдорожчого. П’ятнадцятирічна Еллі Мек — наймолодша дитина в родині, кохана дівчина та амбітна учениця. Аж раптом вона зникає — безглуздо, без пояснень, тим самим перекинувши життя близьких догори дриґом. За два роки дівчину припиняють шукати, адже, за версією поліції, Еллі втекла з дому. Однак її мати Лорел вважає інакше.
Від моменту зникнення Еллі минає десять років. Поліція знаходить її рештки. Остання надія дізнатися, що з нею сталося, майже згасла. Проте одного дня, коли Лорел знайомиться з харизматичним чоловіком і його дев’ятирічною дочкою Поппі, події минулого спливають у її пам’яті. Адже маленька Поппі неймовірно схожа на загиблу Еллі.
Елтон Джон — один із найпопулярніших композиторів-виконавців нашого часу. У цій книзі він із властивою йому чесністю детально розповідає свою історію, не приховуючи ані смішного, ані сумного: своє дитинство й складні стосунки з батьками; деталі співпраці з композиторами та музикантами; розповідає про щасливі випадки, завдяки яким він став суперзіркою. Читач дізнається про його дружбу з Джоном Леноном, Фредді Меркьюрі й Джорджем Майклом; спробу самогубства й пристрасть до наркотиків, яка полонила його на довгі 10 років; про звільнення від залежності й заснування Фонду боротьби зі СНІДом.
«Повідомлення Броуді» Хорхе Луїса Борхеса
Хорхе Луїс Борхес – культовий автор інтелектуалів, професор honoris causa провідних університетів світу й провідник Вавилонською бібліотекою й чи не всіма бібліотеками світу. Великий аргентинський письменник створив незвичайне послання – «Повідомлення Броуді». За псевдодокументальністю й алюзіями цього метатексту ховаються загадки історії, глибокі знання про людство, його богів й кумирів, видимі й невидимі світи. Камертоном збірки історій є Біблія, її сюжети й етика, інтерпретована простими словами. А проте: «Істинно кажу вам, Бог лише збирається створити цей світ».
«Благодійність 2.0» Лори Арріллага-Андрессен
Книжка «Благодійність 2.0» розкаже вам усе, що ви хотіли знати про філантропію.
У цьому виданні ви знайдете описи різних підходів до благодійності, способи зробити її ефективнішою та варіанти комфортного впровадження благодійності у ваше життя, дізнаєтесь про міжнародні практики та всесвітні благодійні програми, а також прочитаєте історії успішних доброчинців.
Авторка наводить багато прикладів, коли філантропія позитивно впливає на суспільство, як у локальних, так і глобальних масштабах.
Книга «Благодійність 2.0» не тільки для тих, хто вже робить добрі справи, але й буде цікава кожному, хто прагне розпочати.
Прочитавши її, ви отримаєте повноцінну картинку з різними підходами та зможете обрати ефективну благодійність, враховуючи свій стиль життя і відповідний етап розвитку. Зрозумієте які кроки не є ефективною допомогою. Активні ж змінотворці зможуть надихнутися кращими міжнародними практиками для створення нових рішень і структурувати свої знання.
«Покінчи з "хорошою дівчинкою"» Махо Мольфіно
Протягом тисячоліть жінок вчили бути «хорошими», а не сильними. Але «хороші» дівчата повинні стримувати свій голос та прагнення, що шкодить, в першу чергу, їм самим.
Авторка книжки, коуч, психологиня, ведуча подкасту the Heroine Махо Мольфіно завдяки досвіду, отриманому під час численних консультацій та розмов з жінками-лідерками, виділила п’ять саморуйнівних тенденцій. Це п’ять міфів про «хорошу дівчинку»: про правила, досконалість, логіку, гармонію та жертовність, які кожна жінка повинна подолати, щоб мати владу над своїм життям.
У книжці ви дізнаєтесь, як кожний з міфів впливає на самооцінку, професійну впевненість, кар’єру, стосунки та отримаєте практичні поради, як позбутися свого головного міфу, який забирає найбільше часу та ресурсів, цінувати власну самобутність та бути впевненою у собі.
«Беззаперечна правда» Майка Тайсона, Ларрі Сломана
«Беззаперечна правда» — книга-сповідь американського професійного боксера Майка Тайсона, написана у співавторстві з Ларрі Сломаном.
Абсолютний чемпіон світу з боксу у надважкій категорії, перший володар трьох чемпіонських поясів за версіями WBC, WBA і IBF – усі ці звання Майк отримав, коли йому виповнився лише 21 рік.
Дитина негритянського гетто Нью-Йорка з усіма наслідками, що з цього випливають, він не зміг пройти випробовування всесвітньою славою та великими грошима, що принесли йому чемпіонські титули.
Своє прізвисько Залізний Майк він отримав за жорстку та брутальну поведінку як на ринзі, так і в житті. Засуджений до 6 років ув’язнення за неправдивим звинуваченням у зґвалтуванні, пацієнт центрів допомоги нарко- та алкозалежним, він віднайшов у собі сили повернутися до нормального життя.
Ця книга про злети та падіння, про віру, силу волі та кохання, які дають змогу людині залишатися чемпіоном власного життя.
«Нехай квітне аспідистра» Джорджа Орвелла
«Нехай квітне аспідистра» – роман про те, як одного разу у міжвоєнному Лондоні людина мистецтва оголосила війну грошам і що з того вийшло.
Гроші – вони все вирішують, все контролюють, відчиняють двері пристойних будинків і салонів, знайомлять з потрібними людьми, наділяють їхнього господаря чарівною здатністю подобатися жінкам і друзям, вони, по суті, і є саме життя. Але хіба так має бути? Хіба має життя людей аж так залежати від грошей, а надто від їх браку? Чи можливо, живучи в сучасному суспільстві, позбутися нав’язливої влади грошей, оголосити їм війну, а заодно й усім ознакам «надійності», «порядності» і «благопристойності», головним символом яких є аспідистра, чиї отруйно-зелені пагони стирчать з горщиків у вікнах кожної пристойної оселі?
Молодий талановитий поет Гордон Комсток веде особисту затяту війну з аспідистрою і з усім, що вона собою символізує – владою грошей і нудьгою благопристойності. Він вважає, що звільнившись від влади грошей, зможе повністю присвятити себе творчості. Але воювати з грошима і благопристойністю було завжди непросто, особливо якщо ти живеш у міжвоєнному Лондоні 30-х. Війна з аспідистрою, війна з грошима, війна із самим собою – чи можлива тут перемога, а якщо й можлива, то якою ціною?
«Ніби мене нема(є)» Cлавенки Дракуліч
Травень, 1992 року. Молодій боснійці С. двадцять дев’ять років, вона освічена, красива, має власний будинок і роботу вчительки у невеликому
містечку. Має друзів і нормальне життя. А тоді одного дня у її двері стукає сербський солдат.
Березень 1993 року. Виснажена і зневірена емігрантка народжує у Швеції дитину. Втім, на відміну від інших новонароджених у палаті, у цього
немовляти немає імені, країни, мови чи батька, натомість є багато батьків, безлика маса солдатів, які ґвалтували С. у «жіночій кімнаті» концтабору.
«Ніби мене нема(є)» – це приголомшливий роман про масові випадки насилля над жінками під час війни у Боснії, заснований на реальних свідченнях жертв, на невигаданих історіях та болючих травматичних спогадах жінок, із якими спілкувалась Славенка Дракуліч.
«Сезон ураганів» Фернанди Мельчор
«Сезон ураганів» – це справді текст-ураган, який хапає, закручує у свій вир і вже не відпускає. Моторошно читати, але зупинитися неможливо. Це – роман про смертельну угоду зі злом, чиїм спільником стаєш назавжди, не змігши одного разу йому опертися. А ще про те, що злочинець здебільшого й сам є жертвою, і цього достатньо, щоб його зрозуміти, але замало, щоб виправдати. Мельчор створила роман-лінзу, яка побільшує тьму, що її часто не помічаємо довкола: біля дверей наших під’їздів, у скверах наших міст, на кожному кроці. «Побільшує» – це не помножує, а лише робить її виразною.
«Одна весна в Чорнобилі» Емманюеля Лепажа
26 квітня 1986 року, Чорнобиль: ядро реактора атомної електростанції починає плавитися. Це найбільша ядерна катастрофа ХХ століття. Хмара, навантажена радіонуклідами, пролітає тисячі миль у будь-який бік, забруднюючи природу, міста, і людей, які й не здогадувалися небезпеку і не могли себе захистити. Емманюелю Лепажу було 19 років, коли він, недовірливо, дивився і слухав ці новини по телебаченню.
22 роки потому, квітень 2008 року: Лепаж їде до Чорнобилю, щоб розповісти, як текстом, так й ілюстраціями, про життя вцілілих людей та їх нащадків, які живуть на забрудненій радіацією землі.
Хоча тема Чорнобилю багато висвітлена в репортажних та історичних виданнях, охудожненої та графічної літератури на цю тему майже не існує. Саме тому цей роман не тільки важливий для українців, а й здатен привернути достатньо уваги через свою якість та осібність.
«Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але...» Максима Беспалова
Усе, що ви знаєте про Ірландію, — правда, але…. Але все трішечки не так. «Доля дала цьому острову божественну красу й пекельне горе. Його історія послідовно закручується за спіраллю, наче це безкінечний, розтягнутий на століття День байбака: міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія, міжчасся-трагедія. Вельми схоже на Україну» — описує Ірландію мандрівник і письменник Максим Беспалов.
Зрештою, навіть сам Смарагдовий острів наче існує у двох іпостасях водночас. Справжні мури тут розділяють міста навпіл. Аби оберігати мову, якою в побуті майже ніхто не говорить, призначають спеціальну людину. Тут пам'ятають сутички на вулицях міст між католиками й протестантами, прихильниками незалежності та поціновувачами статусу-кво, а місцеві досі насторожено ставляться до всіх, хто вирішить залишитися в Ірландії надовго. З іншого боку, це місце, де в оперному театрі вам запропонують 9 різновидів пива, а на вулицях Белфасту вихвалятимуться тим, що «Титанік» (так, той самий) збудовано саме тут.
У своїй книжці Максим познайомить вас з обома боками острова. Він розкаже про його трагічну історію й неймовірне повсякдення, познайомить з ірландцями та проведе маршрутами, яких не знайти в путівниках.
Увесь масштаб загрози від Sandworm і його аналогів нависає над майбутнім уже тепер. Ескалація кібервійни триває, а жертвами санкціонованих державами кібероперацій стають окремі підприємства, галузі чи уряди, а також міста і цілі країни...
Книжка розповідає історію угруповання Sandworm — найяскравішого прикладу зловмисників, що наближають антиутопію кібервійни. У ній висвітлено багаторічну роботу дослідників і дізнавачів, які змогли відстежити найнебезпечніших хакерів Кремля, щоб не тільки ідентифікувати останніх і встановити їхнє місце перебування, а ще привернути увагу до загрози, яку становить Sandworm.
Події, що автор описує в книжці, розгортаються в Україні та світі, починаючи з 2014 року. У 2015–2017 рр. Україна стала і мішенню для кібератак, і «тестовим полігоном» для випробувань нової кіберзброї, техніки й тактики кібервійни. Водночас
Sandworm — це історія не лише про окрему хакерську мережу чи навіть глибоку небезпеку, викликану безрозсудним прагненням Росії розгортати кібервійну в усьому світі. Це історія глобальнішої та всеохопної гонитви озброєнь, що триває сьогодні.
«Союз Радянських Речей» Петра Яценка
Що сучасні підлітки знають про пізньорадянське дитинство своїх батьків? Переважно нічого. Тоді все було таким інакшим і навіть моторошним: очікування на ядерну війну, пропаганда, дефіцит, дивні побутові предмети. Однак по бабусиних антресолях досі зберігаються купи радянських речей, а речі чудово оповідають історії. Як і батьки — якщо гарненько розпитати. Вирушаймо в історичний квест разом із героєм книжки.
Книжка британського арт-критика Джона Берджера «Як ми бачимо» є одним із найбільш читаних сучасних текстів про мистецтво. Її було написано за мотивами однойменного серіалу ВВС й уперше видано в 1972 році у видавництві Penguin Books.
Берджер зосереджується на тому, як люди бачать твори мистецтва, і на прикладі живопису та реклами показує, що разом із сюжетним наповненням зображення мають ідеологічний заряд, а засоби репродукування впливають на наше нинішнє ставлення до мистецьких творів.
Арт-критик пропонує тезу, що мистецтвознавчі тексти мають не тільки бути авторитетними висловлюваннями про мистецтво, а й сприяти вмінню читачів бачити та висловлюватися. У структурі книжки цей потяг відтворено в чергуванні текстових і візуальних есе (які складаються лише із зображень). Читач дивиться на зображення, а потім читає текст. Читає й опісля самостійно розглядає зображення. У завданні книжки цей потяг відтворено в авторській спробі «почати ставити питання». Берджеру було важливо створити книжку, у якій обговорення питань про мистецтво й технічне репродукування, жіноче тіло, рекламу й олійний живопис, були б підхоплені читачами і їх далі обговорювало б широке коло: студенти, митці, мистецькі інституції й інші мистецтвознавці.
Берджер є одним із визначальних англомовних арт-критиків другої половини XX століття. Із текстами про способи бачення, фотографію, мистецтво й революцію він також зробив значний внесок у популяризацію сучасного погляду на мистецтво для широкої аудиторії. У світових університетах книжка Берджера належить до обов'язкового списку для читання на мистецтвознавчих курсах, а також досі є цитованим джерелом у питаннях «мистецтва в епоху його технічного репродукування» (Берджер розвиває ідеї Вальтера Беньяміна), зображення жінки в мистецтві та зв'язків олійного живопису й реклами.
«Досить уже помилок. Як наші упередження впливають на наші рішення» Олів’є Сібоні
Набридло помилятися й постійно обирати щось не те? Ця книжка — посібник з когнітивних упереджень і логічних хиб, який показує, чому в деяких випадках ми діємо не дуже раціонально, бо наш мозок автоматично приводить нас до помилкових думок та емоційних реакцій. Вони спотворюють наше сприйняття ситуації й роблять його максимально далеким від реальності.
Автор детально на реальних прикладах з історії, політики та бізнесу пояснює, які упередження сформували ті чи інші явища, та після кожного розділу дає коротке резюме щодо описаного упередження, аби закріпити його усвідомлення. Тож завдяки цій книжці читач зможе навчитися виявляти хиби у своєму мисленні та приймати більш зважені рішення.
«Світ за Кларксоном. Як я вже казав...» Джеремі Кларксона
Книга культового журналіста-автооглядача, автора легендарної програми «Top Gear» і колумніста газет «The Sunday Times» і «The Sun» Джеремі Кларксона неминуче відкриє перед приголомшеним читачем іншу Британію, ніж та, що процвітає в наших стереотипах. Не туристичну і не бізнесову, а ту сучасну, яку може побачити так лише той, хто любить її душею, і передати цю своєрідну любов так, як на те здатний тільки неповторний стиль іронічного й епатажного Кларксона.
Багато речей, про які тут написано, можуть перевернути ваші уявлення: про саму країну, про її мешканців, про їхній характер і вподобання, ставлення до різноманітних подій, явищ, традицій, спорту, освіти, доброчинності, до Її Величності, одне до одного і навіть до сусідів. Ця книга — портал у неозорий світ щирості, душевної теплоти, зрілого розуму, делікатної — наче родинної — іронії та неймовірного британського гумору. У світ, де жаби співають хором, де небезпека чигає у розмірених водах океанських курортів, де незвичайні речі можна знайти навіть у себе в душовій кабінці, де викладено засади принципово іншої міждержавної політики, а головне — у світ, де над усім панує всепереможний здоровий глузд. У світ за Джеремі Кларксоном.
«Ван Гог. Жага до життя» Ірвінга Стоуна
Хто він, Ван Гог: безумець, що відрізав собі частину вуха, чи темпераментний геній, який змінив наше бачення мистецтва? Його життя було всіяне неприйняттям, крайнощами і протиріччями. Якийсь час Вінсент був пастором, а потім жив із повією, яку називав дружиною. Він міг пройти пішки 70 кілометрів, щоб потрапити на виставку сучасника, і малював від світанку й до темряви під палючим сонцем чи шквальним вітром. За 10 років творчості, які описані на сторінках цієї книжки, Вінсент створив понад 900 картин і 1000 ескізів.
Попри художній стиль, твір має документальну точність. Ірвінг Стоун ілюструє творчу натуру Ван Гога найдрібнішими деталями. У романі багато діалогів, які автор відтворив, спираючись на реальні факти із життя Вінсента і його думки, описані в листуванні з рідним братом Тео.
Огляд підготувала Оксана Ускова
