Як генерали, залізничники і взагалі будь-хто ProZorro обходять
Україну трусонув скандал з затриманням заступника міністр оборони. А тим часом, схема, у якій звинувачують генерал-лейтенанта Павловського, дуже розповсюджена. Передбачена Законом про публічні закупівлі цілком справедлива норма перегляду ціни через додаткові угоди (сукупно не більше, ніж на 10% вартості товару), сьогодні, на жаль, забезпечує широке поле для «творчості» тендерних шахраїв. Розтрата державних коштів у результаті підкилимного підвищення цін після проведення публічних прозорих тендерів набула величезних масштабів. Скромний відсоток-другий необґрунтованого підвищення понад норматив – от і «накапала» в кишеню сотня-друга мільйонів. Антикорупційне бюро вже розслідує кілька гучних справ подібного «профілю» – навколо Укрзалізниці, Міноборони та інших державних підприємств та відомств. Можливо, це дещо зіб’є запал корупціонерів. Однак і законодавцям вже час подумати, як закрити тендерну лазівку та унеможливити махінації з ціною та додатковими угодами. Є ж, врешті решт світова та європейська практика.
На ті скромні 2% і живемо
А ось і найсвіжіший приклад, що ілюструє розмах «цінової» схеми, яка дозволяє легко обходити систему публічних закупівель ProZorro.
11 жовтня 2017 року детективи НАБУ і САП затримали заступника міністра оборони України генерал-лейтенанта Ігоря Павловського, звинувативши його та його підлеглих у побудові корупційної схеми з розтрати державних коштів у сумі понад 149 мільйонів гривень під час закупівлі палива для Міністерства оборони України. До розкрадання, за даними слідства, причетна також ТОВ "Трейд Коммодіті", керівників і засновників якої слідчі теж планують допитати. До речі, згідно з учорашнім повідомленням, ця ж компанія робила схожу пропозицію і МВС, але там відмовили.
Справа у тому, що в травні 2016 року Міноборони оголосило тендер на закупівлю різних видів палива для армії на суму 1,25 млрд грн. Кращі умови запропонувала нікому тоді не відома саме компанія "Трейд Коммодіті" з більш ніж скромним статутним фондом у 7,4 тис. грн, зареєстрована в Кам'янському на Дніпропетрівщині. Ця фірма несподівано виграла серед усіх інших серйозних конкурентів паливного ринку, оскільки запропонувала найнижчу ціну. З нею ж Міноборони і уклало 14 договорів на поставку 70,1 тис. тонн пального. Однак вже в червні угоди були переглянуті й з’явилися перші додаткові угоди до договорів, потім інші… Згідно з 22 додатковими угодами, в період з 15 червня по 11 серпня 2016, ціна поставки палива була переглянута і в середньому завищена на 12,2%. Таким чином, Міноборони погодилося отримати на 8555 тонн менше запланованого палива (згідно із законом, сума публічно укладеного договору між державою і постачальниками при цьому не може змінюватися – Авт.). Цю різницю на суму 149 мільйонів 339 тисяч гривень (за цінами 2016 року) НАБУ і САП вважають прямим збитком державі.
Подібним чином «попалились» на тендерній схемі посадовці ДП «Укрзалізничпостач» та філії «Центр забезпечення виробництва». Наприкінці 2016 року слідчі запідозрили змову залізничників з компанією ТОВ «Вог Аеро Джет» і привласнення понад 110 мільйонів гривень залізниці при постачанні дизельного палива. Розслідування показало, що службові особи Укрзалізниці після укладення договорів також підписували додаткові угоди на підвищення ціни, що не відповідали реальним ринковим коливання цін на дизельне паливо на той час.
До речі, за даними проекту «Zалізниця без корупції» (підтримується «Тransparency International Україна» та фондом «Відродження»), згадане ТОВ «Трейд Коммодіті», яке пов’язують з народним депутатом Грановським, теж «засвітилося» у паливних тендерах Укрзалізниці – загалом на 2,7 мільярдів гривень, діючи за звичною схемою: пропонуючи на тендері мінімальну ціну, потім вимагаючи поступового підвищення і відмовляючись від зниження у разі падіння ринку. Очевидно, НАБУ знайде в діяльності цих бізнесменів і тут багато цікавого.
Як уберегтися від необхідності укладення чогось «додаткового»
За даними дослідників з Київської Школи Економіки (KSE), які вивчили закономірності у вітчизняній тендерній практиці, кожна третя (!) угода в держзакупівлях була так чи інакше змінена після завершення тендеру та укладання договору (1593 з 4577 угод станом на травень 2017 року). Додаткові угоди особливо поширені на мінливих ринках - нафтопродуктів, природного газу та інших енергоресурсів.
Самі по собі такі угоди – не є чимось надзвичайним та протиправним. Часто вони можуть мати цілком об’єктивні підстави - зміни у кон’юнктурі ринку, законодавчі зміни, тощо. Однак у тендерної мафії, як бачимо, процес поставлений на потік. «Не завжди додаткові угоди - результат ринкових та об’єктивних факторів, про що свідчить низька гучних кримінальних справ, які розслідує НАБУ через збитки, завдані державним замовникам. В таких випадках може бути два ефекти від дії додаткової угоди: або прямі збитки через завищену за її допомогою ціну у порівнянні з ринковою (і, відповідно, зменшення обсягів закупівлі необхідних товарів, а це наступні нові видатки з бюджету. – Авт.), або дуже низька ціна на під час аукціону з поступовим підняттям на ринковий рівень - як засіб нечесної конкуренції та шантажу», - зазначають автори дослідження.
Методи вирішення проблеми є, кажуть експерти, але вони або не всі прийнятні в Україні, або просто відсутні. Наприклад, в міжнародній практиці для запобігання змінам в угодах широко використовуються різноманітні фінансові інструменти (ф'ючерси, опціони, свопи), існує практика взаємного розподілу фінансових ризиків. А от ризики свідомої цінової маніпуляції учасників торгів поза системою закупівель, повинні, як мінімум, регулюватись законодавством. В Європі у тендерному законодавстві, наприклад, існує таке поняття як "аномально низькі ціни". Спробує хтось з учасників виставити таку ціну на тендері, як регуляторні органи одразу ініціюють перевірку демпінгу.
У свою чергу замовники також можуть використовувати власні юридичні практики стримування неринкового зростання ціни в укладених угодах. Експерти KSE приводять приклад Укртрансгазу, який у будь-якій ринковій ситуації вимагає від свого постачальника забезпечення виконання договору про закупівлю (подібна категорична вимога існує для випадків, коли постачальник фактично шантажує замовника зривом контракту, вимагаючи укласти додаткову угоду). Із найпростішого і очевидного – це укладання договорів на порівняно короткі проміжки часу. Або ж встановлення періоду, протягом якого не допускається перегляд угоди. Наприклад, компанія “ОККО” свогой часу пропонувала унеможливлювати підписання додаткової угоди раніше, ніж через 90 днів після підписання початкової.
Отже, механізми є, було б тільки бажання боротися…
Оксана Поліщук, Київ
