Ціни на газ: про що не повинен знати МВФ, але знає корупція
Нафтогаз запропонував уряду нову ідею, як отримати черговий транш від МВФ в розмірі $1,9 млрд, який вимагає привести ціни на газ до єдиного ринкового рівня. Пропонується диференціювати тарифи, як при оплаті за електроенергію, коли тариф збільшується, якщо споживач вийшов за встановлені “соціальні” межі. Нагадаємо, сьогодні побутові споживачі газу отримують його за регульованим тарифом 6,9 тис. грн/1 тис.м3 (регулювання відбувається в режимі накладення спецзобов'язань на постачальників газу). А промислові споживачі купують газ на вільному ринку, де ціна формується за принципом імпортного паритету, по 10 тис. грн/1 тис.м3. МВФ вимагає щоб обидві категорії споживачів купували газ за імпортним паритетом. Нафтогаз, як один з найбільших платників податків в Україні, звісно, - “за”. Уряд, як відповідальний за все, у тому числі, і за електоральні настрої, — “проти”. І допоки між ними триває ідеологічна боротьба, спритні ділки продовжують стригти купони на схемах, які в такому «кліматі» наростають, мов гриби після дощу. Про газовий “клубок” далі — докладніше.
Газовий “диференціал”: ой ні, на це ми піти не можемо!
Глава українського уряду не полишає надії на іноземні кошти для підживлення українських реформ. Але в питаннях ціни на газ офіційний Київ притримується власної думки і не погоджується з пропозиціями фонду та Нафтогазу, які доводять, що різниця між комерційною та побутовою цінами на газ – шкідливе явище, адже дає простір для маніпуляцій. Хоча прем'єр і сам це визнає.
На днях, НАК запропонував повністю виключити з ланцюжка постачання газзбути (відокремлені підрозділи облгазів) і взяти продаж газу населенню на себе. При цьому пропонується ввести дві ціни: діюча ціна в 6,96 тис. за 1 тис. кубометрів буде поширюватися на соціальну норму споживання газу, а все що вище норми сплачуватиметься за ринковою ціною. При цьому норми споживання газу пропонується зменшити на 15%.
В уряді розкритикували ідеї "Нафтогазу" і вирішили поки не пропонувати їх на переговорах з МВФ. В свою чергу Нафтогаз теж нічого офіційно не коментує. Але не втомлюється нагадувати, що через невідповідність встановленої урядом “побутової” ціни економічно обґрунтованим витратам компанії, вона недоотримала вже 12 млрд грн. прибутку. І через різницю у побутовій та промисловій ціні облгази (регіональні газорозподільні мережі, 70% яких контролює в Україні Дмитро Фірташ), мають можливість легко маніпулювати обсягами газу, доходами та заборгованістю перед Нафтогазом.
“Мертві газові душі” - майже за Гоголем
Як би скептично не ставилися у верхах до звинувачень у формуванні значних обсягів тіньових доходів на вітчизняному ринку газу — факт залишається фактом: не весь газ, який регіональні контрагенти отримують у Нафтогазу на пільгових умовах, іде на забезпечення потреб населення. І на цьому будується декілька схем тіньового заробітку.
1. “Мертві душі”
Певні обсяги газу списують на неіснуючих побутових абонентів за пільговою ціною, а потім реалізують “наліво” за промисловою. Зазвичай підконтрольним підприємствам на виробництво такої ж “лівої” електроенергії чи інших промислових товарів.
Наприклад, після зміни у 2017 році керівництва ВАТ «Кіровоградгаз» (51% акцій володіє держава) вдалося виявити та передати правоохоронцям інформацію про випадки нарахування певних обсягів газу неіснуючим абонентам у місті Кропивницькому. Також правоохоронні органи повідомили про розкриття схеми шахрайства на Львівщині на суму 1,4 млрд грн, коли підприємства, наближені до високопосадовців, виробляли з пільгового газу електроенергію та продавали її за комерційною ціною.
За даними заступника начальника Департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України» Олексія Хабатюка, лише у минулому році на 400 таких “мертвих” душ було списано 78 млн. грн.
2. Соціальні норми для споживачів без лічильників
Надлишкові обсяги газу формуються і списуються під виглядом облікованих за встановленими державою нормами (щомісячно 3,3 м3 на одну особу на 1 м2 опалювальної площі з централізованим постачанням гарячої води і 5,4 м3 без централізованого постачання). В Україні станом на кінець 2017 року природний газ обліковувався у близько 10 млн. побутових споживачів із загальної кількості 12,5 млн. За даними Нафтогазу абонентами без лічильників споживається до 1 млрд кубометрів в рік. Яка частина цього газу виявляється “приписаною” за тих, хто ці норми по факту не вибирає, можна тільки здогадуватися.
2. Розрахунки за газовими субсидіями
Надлишкові обсяги газу приписуються субсидіантам (як з лічильниками, так і без). Наразі субсидії (грошові виплати з бюджету) розраховуються за встановленими соціальними нормами і направляються безпосередньо облгаззбутам. А ті, подаючи дані про спожите субсидіантами, “підмальовують” різницю між реально спожитими та нормованими обсягами газу. Абоненти інколи можуть про це навіть не здогадуватися.
Наразі поле для отримання надприбутків у схемах з субсидіями досить широке. Із 12,5 млн. побутових споживачів газу, за даними Мінсоцполітики, субсидії отримують 8,8 млн споживачів. Минулорічні обсяги субсидіювання за газ становили 35 млрд. грн!
4. Виробничо-технологічні втрати
Газ також полюбляють списувати на так звані виробничо-технологічні втрати (аварії та витік газу) понад затверджені Міненерго та узгоджених в “побутовому” тарифі норми. Тобто, узгоджені в тарифі обсяги газу оплачуються споживачем, а понад узгоджені “лягають” на собівартість газорозподільчих мереж, яку публічно ніхто не контролює. Насправді газові ділки таким чином компенсують собі “втрати”, які йдуть на забезпечення газом інших підприємств. За даними НКРЕКП, у 2016 році фізичні обсяги втрат газу в мережах облгазів становили 1,1 млрд кубометрів, в грошах — на суму 6,7 млрд грн. А в окремих облгазів спостерігався не зовсім обгрунтований приріст технологічних втрат.
Що з тим робити?
З вищенаведеного висновок може бути лише один: щоб запобігти корупційним схемам, Україні рано чи пізно доведеться зруйнувати монополію облгазів, уніфікувати правила на ринку газу для усіх категорій споживачів, відмовитися від державного регулювання цін та будь-яких спецзобов’язань. До речі, пропозиція Нафтогазу, з якої ми почали, - це, схоже, крок саме в такому напрямку. Населенню газ продає той, хто не зможе реалізувати свій «інтерес», а облгази зароблятимуть лише на утриманні мереж, згідно з тарифом.
Також дієвим механізмом у боротьбі з газовим “схематозом” міг би також бути відкритий Реєстр споживачів газу - ідея обговорюється.
“За встановлення ринкових цін газзбути не матимуть фінансової мотивації для маніпуляцій з газом”
Коментує Олександр Ярощук, аналітик Центру досліджень енергетики":
- Створення штучних цін та впровадження адміністративного регулювання дає змогу маніпулювати з обсягами газу і створює можливості для збутових компаній перепродавати дешевший газ промисловості. Окрім цього, постанова про спецобов’язки в її нинішньому вигляді суперечить зобов’язанням України в рамках Третього енергетичного пакету ЄС. Останній дозволяє запровадження спецобов’язків у певних обмежених випадках або на короткотерміновий період. Обидві ці вимоги не дотримуються в Україні.
За логікою та поширеною європейською практикою, ціна газу для побутових споживачів мала б бути вищою, ніж ціна газу для промисловості. Адже підприємці купують оптові обсяги газу, тому і ціна відповідно дешевше. До того ж газ, який купують на аукціонах, є дешевшим за газ, придбаний у посередника, який закладає свою маржу. На газовому ринку України, окрім Нафтогазу, вже давно і успішно функціонує з десяток іноземних та вітчизняних трейдерів, у яких можна безпосередньо купити газ.
Те саме мало б бути і на роздрібному ринку для населення та ТКЕ. Але режим спецобов’язків блокує процес, і тому Нафтогаз та державні видобувні компанії змушені продавати газ за адміністративно встановленою ціною. Зрозуміло, що для уряду це потрібно принаймні до виборів, а потім можна буде поступово піднімати ціну і робити те, що може сподобатися європейцям та МВФ. Принаймні, щоб не втратити їх підтримку. Однак, навіть за умови встановлення ринкових цін та зняття адміністративних обмежень до повноцінного ринку газу простим українцям ще далеко. Потрібно дати можливість компаніям продавати газ населенню так само, як і бізнесу, і скасувати монополію облгазів. Так, за умови скасування постанови про спецобов’язки ціна на газ для побутових споживачів та ТКЕ суттєво зросте. З іншого боку, можливе зменшення ціни для промисловості, оскільки остання продовжує платити різницю, яку закладають в ціну газу для населення. У результаті, газзбути не матимуть фінансової мотивації для маніпулювання з газом та його перепродажем за більш дорогою ціною.
Марина Нечипоренко, Київ
