Бюджет – у Раді. Чи всі йому раді?

Наприкінці минулого тижня підготовлений Кабінетом Міністрів проект Державного бюджету-2019 зареєстровано у Верховній Раді. «Тіло» документа порівняно невелике за обсягом – лише 15 сторінок. Але додатки до законопроекту, які узагальнюють конкретні статті доходів і видатків, чималенькі – на тисячі аркушів.

Отже, чого очікувати і що пропонують? Зростання економіки на 3%, інфляція – 7,4%. Бюджетний дефіцит 2,26% ВВП: понад 1 трильйон гривень доходів, але видатки – на 86 мільярдів гривень більші. Мінімальна зарплата – 4175 грн, долар – по 29,4 грн. Плюс «традиційні» 17 млрд від приватизації. Такі основні параметри проекту Бюджету-2019. Інформація, як-то кажуть, для роздумів. Політичні оцінки залишимо за дужками (оскільки вони рідко бувають об’єктивними). Натомість поцікавимося думками економістів. Як вони оцінюють оприлюднений законопроект і що б змінили у ньому, опинившись на місці народних обранців?

Консервативний підхід. Ґандж чи перевага?

Найбільшою вадою цього документа голова Комітету економістів України Андрій Новак називає абсолютну його ідентичність із попередніми кошторисами за структурою доходів та видатків. «Звісно ж, бюджет – це не той документ, який вимагає занадто креативних рішень і несподіваних «ходів». Але життя приносить зміни, які мають знаходити відображення і в основному кошторисі держави. При цьому на етапі роботи над документом уряд повинен ініціювати законодавчі й адміністративні зміни, які б сприяли, насамперед, збільшенню дохідної частини бюджету. Приміром, експерти хотіли б побачити у новому проекті цифри, які свідчать про очікуване зростання надходжень від заходів з деофшоризації країни і демонополізації окремих галузей економіки – зокрема, енергетичного комплексу. Натомість «знову літо проспівали», і нічого у цьому напрямку не зробили – вочевидь, відкладаючи до «кращих часів», – коментує пан Новак.

За його словами, нинішній бюджет, здається, скопіювали з кошторису, ухваленого у 2018 році, перемноживши при цьому цифри кожної статті на показник інфляції. “От і маємо новий «старий» документ”, – каже економіст. При цьому він звертає увагу, що у законопроекті не знайшлося місця попереднім урядовим прогнозам щодо зростання ВВП на 3,3% – автори обмежилися скромненькою «трієчкою» (3% зростання. – Ред.).  

А ось голова експертно-аналітичної Ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук навпаки вважає консервативний підхід до формування проекту основного фінансового документа країни його перевагою. «Адже це унеможливить (чи, принаймні, згладить) дисбаланси, якщо виникнуть проблеми із виконанням дохідної частини. Із таким дисбалансом ми стикнулися улітку цього року, коли надто оптимістичні прогнози щодо наповнення державної казни призвели до певних проблем із виплатою пенсій», – каже Борис Кушнірук.

Зростання доходів приблизно на 13% – також консервативний і доволі реалістичний, на його думку, прогноз (з огляду на очікуване економічне зростання і показник інфляції). «Якщо ж економіка розвиватиметься вищими темпами, уряд у будь-який момент – за підсумками першого кварталу чи півріччя – може внести зміни, спрямувавши додаткові кошти на статті розвитку», – нагадує експерт.

Також важливим він вважає передбачене у законопроекті зменшення співвідношення обсягів державного боргу до ВВП. Це означає, що надалі країна витрачатиме менше коштів на обслуговування заборгованості. Поки що цифри не дуже «оптимістичні»: боргове навантаження на вітчизняний бюджет залишатиметься доволі високим – станом на кінець 2019-го – понад 2 трильйони гривень! Причому, ще майже 399 мільярдів гривень – борг, гарантований державою. Лише на обслуговування усіх цих боргів у 2019 році доведеться витратити понад 145 мільярдів гривень – удвічі більше, ніж передбачено на освіту і медицину. 

«Це вкрай неефективні витрати фінансового ресурсу держави. І якщо співвідношення держборгу до ВВП вдасться зменшити, то не лише відповідні видатки стануть меншими, а й більш дешевими для нас будуть нові запозичення для можливого рефінансування заборгованості, – каже Борис Кушнірук. – У довгостроковому вимірі – це запорука ефективнішого використання коштів. Адже ми зможемо скеровувати їх не сплату відсотків, а на фінансування необхідних країні програм».

Як зменшити бюджетні ризики

Що ж до головних ризиків для виконання бюджету, то, на думку економіста Андрія Новака, це – можливо більш стрімка, ніж передбачено в законопроектів, девальвація гривні, тобто, коли долар коштуватиме більше ніж 29,4 грн, і суттєве підвищення цін на енергоносії.

При цьому експерт вважає цілком реальним втілення саме базового сценарію уряду. Річ у тім, що в Пояснювальній записці до законопроекту визначено три можливі сценарії розвитку подій у 2019-му. Перший, який передбачає 3-відсоткове економічне зростання, ліг в основу документа. Другий – гарантує зростання лише на 1,1% (на тлі можливої несприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури та внутрішніх катаклізмів). Згідно із третім, найбільш оптимістичним, – можливе зростання аж на 4,1% (з урахуванням додаткових ефектів унаслідок втілення складних реформ).

«Оптимістичний сценарій, на жаль, найменш вірогідний, – вважає Андрій Новак, – адже для того, щоб далося взнаки реформування, ним потрібно було займатися ще цьогоріч. А у 2018-ому, як ми знаємо, серйозних економічних реформ в Україні не відбулося – ані в податковій, ані в бюджетній, ані в грошово-кредитній сферах».

Як навряд чи вдасться країні отримати і згадані вже 17 мільярдів гривень від приватизації. Адже повноцінна «велика» приватизація у рік двох виборчих кампаній – президентської та парламентської, – на думку Андрія Новака, неможлива. Тож, за його прогнозами, ця цифра знову (вже втретє!) «перекочує» і у бюджет 2020 року.

Щодо основних статей видаткової частини, то експерти звертають увагу на сталу тенденцію до зростання витрат на оборону, транспорту інфраструктуру, освіту та медицину. Це – непоганий доробок на майбутнє. Водночас знову пропонують дещо завищені видатки на утримання державного апарату та силових структур. Тож, вочевидь, саме довкола цього точитимуться найпалкіші дискусії при доопрацюванні Бюджету-2019.

Проект бюджету-2019 у цифрах – по секторах і галузях

Щодо фінансування окремих галузей, міністерств та відомств, то розпорядником найбільшої суми коштів буде Міністерство соціальної політики – йому належить розподілити понад 177 мільярдів гривень (проти цьогорічних 153,6 мільярда). При цьому 166,5 мільярдів – це прогнозовані витрати Пенсійного фонду.

Понад 101 мільярд гривень передбачено для потреб Міністерства оборони (цього року – 86,6 млрд). Загалом же на забезпечення обороноздатності країни планують витратити 209 мільярдів. Очікується, що особливих претензій щодо розмірів цих видатків у народних депутатів не буде. Навпаки, перед виборами багато хто говоритиме про необхідність їх збільшення.

Інша справа з фінансуванням решти силових структур. Як свідчить практика попередніх бюджетних процесів, довкола цього питання, зазвичай, ламають багато «словесних списів». Щодо конкретних цифр, то вони такі:

• на потреби МВС –  82,3 млрд грн (при тому, що у цьогорічному бюджеті ця сума «не дотягує» до 60 млрд!);
• для Генеральної прокуратури – 7,2 млрд грн. (у 2018-ому – 6,7 млрд);
• для СБУ – 9,4 млрд грн. (проти 7,5 млрд цьогоріч).

Також у проекті Державного бюджету України на 2019 рік передбачені видатки:

• для Національного антикорупційного бюро – 867,5 млн. грн;
• для Національного агентства з питань запобігання корупції – 758 млн. грн;
• для щойно створеного Державного бюро розслідувань – 1,1 млрд грн;
• для Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів – 169,7 млн. грн.

Загалом це трохи більше аніж у нинішньому році. За винятком ДБР. Оскільки на наступний рік припадає основний період формування нового відомства, його фінансування зросло майже на 70%, що можна вважати цілком об’єктивним.

Щодо витрат на утримання державних органів, довкола чого також, зазвичай, точиться багато дискусій, то:

• 1,7 млрд грн передбачено для потреб Апарату Верховної Ради (на 100 млн. більше, ніж у 2018-ому),
• 2,3 млрд грн – для Державного управління справами (проти 2 млрд цього року),
• 1,6 млрд грн – для Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів (торік було 1,5 млрд).

Можна вважати, доволі скромно...

Також 4,6 млрд грн. пропонують передбачити для Центральної виборчої комісії. Нагадаю, цього року на відповідну статтю надали майже у 30 разів менше. Пояснення просте – у 2018-му доводиться фінансувати лише так би мовити «поточну» роботу Центрвиборчкому. А в наступному році, окрім цього, маємо платити ще й одразу за дві виборчі кампанії.

Фінансування судових органів:

• для потреб Державної судової адміністрації – 13,6 млрд грн.;
• для Верховного суду – 2,2 млрд грн.

Набагато менше – лише по кількасот мільйонів гривень передбачено на фінансування діяльності Конституційного та Вищого антикорупційного судів України. Також вперше передбачені кошти для майбутньої нової судової інстанції – Вищого суду з питань інтелектуальної власності («скромні» 30 млн. грн.).

Майже 38 млрд грн. автори законопроекту пропонують надати у розпорядження Міністерства освіти й науки і понад 37 млрд грн. – для Міністерства охорони здоров’я України. Окремо передбачені видатки для Національної академії наук України – понад 4,7 млрд грн, для Національної академії аграрних наук – 1,3 млрд грн, а також по кількасот мільйонів на інші галузеві академії – медичну, педагогічну, мистецтв, правову.

Також, як і у нинішньому році, значні суми мають піти на дорожнє будівництво. Так, для Державного агентства автомобільних доріг України передбачено майже 35 млрд грн. Ще кілька мільярдів планують освоїти у рамках реалізації програм із підвищення рівня безпеки на українських дорогах. Продовжується дія так званого «митного експерименту», коли регіональні й місцеві бюджети отримують на дорожнє будівництво частину коштів від перевиконання планів роботи митниці. Тож загалом на дорожнє будівництво можуть зібрати рекордні 55 мільярдів гривень.

Ресурс місцевих бюджетів автори законопроекту оцінили у 589 млрд грн. При цьому прогнозний обсяг власних доходів – трохи більше 291 мільярдів. Решта коштів мають надійти за рахунок міжбюджетних трансфертів та субвенцій із Держбюджету.

Владислав Обух, Київ