Прогнозуємо масштаби прийдешньої економічної кризи
Економічна ситуація в Україні погіршилася ще до так званого “чорного понеділка” 9 березня: ВВП у січні скоротився на 0,5%, з початку року майже всі види економічної діяльності (крім будівництва та внутрішньої торгівлі) демонстрували скорочення виробництва. Ще з 2019 року зростають цифри звільнення працівників, повідомили у Держслужбі зайнятості. У другому півріччі 2019-го роботодавці також поінформували про прогнозоване масове вивільнення 126 тис. працівників, що на третину більше, ніж у другому півріччі 2018 року. А уже протягом січня-лютого 2019-го вони ж попередили про вивільнення 67 тис. працівників, що у 2,6 рази (або на 42 тис. осіб) більше, ніж у січні-лютому минулого року.
Висновок малоприємний: негативна тенденція зберігається. А що буде, коли на внутрішні проблеми України накладуться ще й наслідки пандемії коронавіруса?
Проблеми почалися не вчора, проте вирішувати їх треба зараз
Пенсійний фонд вже підрахував, що у січні 2020 року, порівняно з відповідним місяцем 2019-го, кількість застрахованих осіб, які сплачують Єдиний соціальний внесок (ЄСВ), скоротилася на 178 тис. (до 10,3 млн. осіб). Надходження до фондів, що гарантують нам виплати в зв’язку з втратою працездатності чи роботи, виходом на пенсію, помалу тануть. Вже минулого року тенденція була зрозуміла, говорить Дмитро Олійник, голова Ради Федерації роботодавців України (ФРУ). “Ми попереджали уряд, що структура економіки не змінюється на краще, промисловість падає, і це вплине на зайнятість, – повідомляє він. – За результатами року ми втратили 300 тис. робочих місць”. Далі на цю суто українську проблему накладається турбулентність, в яку потрапила світова економіка, а ще – пандемія.
Цілі країни готуються, за словами Олійника, до проблем, пов’язаних з переміщенням товарів та людей через кордони, зменшенням інвестицій, скороченням виробництва, продажів і робочих місць. А це значить – менше грошей в кишенях, скорочення споживання. “Наші партнери, що мають бізнес в Україні, готують плани, як втриматися на плаву в цей шторм. В тому числі, йдеться і про оптимізацію штатів, – розповідає Дмитро Олійник. – Будьмо реалістами: нас очікують не найкращі часи”.
Останні кілька кварталів поспіль маємо дуже низькі темпи зростання промисловості, говорить і голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктор економічних наук Ігор Бураковський. “Якщо ці темпи взагалі є. Перш за все – через нестабільність цін на основні українські експортні товари, – пояснює він. – Але це те, з чим традиційно живемо і житимемо – навіть після коронавірусу”.
Українська економіка, за словами Бураковського, на відміну від економік країн соцтабору, змінювала свою структуру надто поступово. “В Польщі і країнах Балтії, де пройшли шокові терапії, наші нинішні проблеми давно забуті”, – говорить економіст. А в Україні, наразі, на ринку праці склалася дивна ситуація: скорочення і необхідність створення нових робочих місць як пріоритет в держполітиці з одного боку, а з іншого – скарги роботодавців, що важко знайти людей адекватної кваліфікації і трудової культури. “Розв’язати цей вузол не можна обмеженою кількістю заходів. Він впирається і в бізнес-клімат, і в довгоочікуваний трудовий кодекс, що має врегулювати нарешті стосунки між роботодавцем і працівником, – каже Бураковський. – Але проблема виникла не три місяці тому, вона завжди існувала латентно”.
У ФРУ поки що очікують на цілком нову проблему, що може виникнути невдовзі. Стадіони, кінотеатр, ресторани, готелі в країнах ЄС вже фактично пусті, звертає увагу Дмитро Олійник, цілі сфери “лягли”. “Та частина українців, що була задіяна в них, втратить роботу і засоби до існування, а тоді повернеться в Україну”, – вважає він. В 2008-му масового напливу заробітчан не сталося, хоча його і пов’язаних з додатковими безробітними проблем теж боялися, нагадує Бураковський. А сьогодні ситуація геть інша: дуже змінився характер трудової міграції. Ще років 10-15 тому за кордон їхали представники родин, щоб заробити на решту, а останніми роками мігрує все більше молодих сімей, аби там зачепитися і залишитися. “І ці люди будь-якою ціною шукатимуть можливості пересидіти лихі часи саме там”, – впевнений Бураковський. Навіть українські нелегали, кількість яких точно невідома, не повернуться – наші сусіди лібералізували трудове законодавство, і більшість з них вже, ймовірно, працевлаштовані офіційно. “Не впевнений, що завтра на кордоні України стоятиме вервечка мігрантів. Швидше вже мігруватимуть в межах ЄС”, – говорить він.
Яким буде «внесок» коронавірусу в наші біди
В Україні складається унікальна економічна ситуація, вважає Ігор Бураковський: до вищезгаданих обставин додається війна на Сході. І чим масштабнішими будуть карантинні заходи, тим гірші справи у окремих секторів економіки. За словами експертів, перш за все постраждають ті, що пов’язані з масовою присутністю людей, як і в Європі – ресторанний бізнес, розваги, туризм, перевезення. “Якщо українці дотримуватимуться правил карантину, а не традиційно наплюють на них, ці сектори просядуть, – говорить Бураковський. – Хоча навіть зараз є охочі відвідати Італію – адже тури і квитки подешевшали”.
Тритижневий карантин означає зниження ділової активності, говорить Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна. Зустрічі, укладання угод – це все створення доданої вартості, ВВП, і добре, якби хоч до обмеження роботи торговельних закладів не дійшло. “Основна додана вартість створюється у нас експортом (зернові, метали), і це не повинно аж надто постраждати від пандемії, але й росту чекати не треба”, – говорить він. Маємо справу з непередбачуваним явищем, і як мінімум воно вдарить по споживанню. Обмежується пересування – не лише подорожі-перельоти, а навіть поїздки на роботу, в школу-садочки, а отже, зменшиться попит на пальне. Зростають втрати експортної виручки – гривня зазнає ще більшого тиску, прогнозує експерт. Додаймо ще втрати, пов’язані з карантином в дошкільних і навчальних закладах – чимало працюючих батьків будуть змушені доглядати дітей вдома. “Роботодавець не може платити їм просто так. А ще – виплати за лікарняними, по догляду за дітьми. Чим більше хворих, тим більше навантаження. Хто за це буде платити?” – запитує пан Бураковський. Найбільше постраждає, за словами економіста, малий та середній бізнес, для якого призупинення діяльності чи вихід з ринку – вже колапс. “Якщо буде повномасштабна пандемія, ми зазнаємо суттєвих економічних втрат, і державі треба дбати про плани А, В і С”, – каже Бураковський.
“Інвестори не започатковуватимуть нові проекти, на розвиток і зростання не варто розраховувати, – говорить Дмитро Боярчук. – На додачу попит на послуги та товари знизиться, а отже, це не найкращий час для пошуків роботи”. За словами Боярчука, вплив пандемії на світову економіку очікується як мінімум до другого кварталу року, далі – життя покаже, залежить від масштабів проблеми. Оцінити збитки, навіть матеріальні, поки складно. “Тим більше важко наразі оцінити ефект від більш тривалого карантину. Наприклад, як це позначиться на знаннях, рівні підготовки українських учнів”, – говорить експерт.
Щоб мінімізувати вплив пандемії на економіку, уряду треба хоча б брати приклад з інших країн, вважає Дмитро Олійник. Створити фонд для надання держдопомоги секторам економіки, що опинилися в найбільшій небезпеці, а також – для підтримки підприємців. Продумати систему звільнення від ЄСВ, запровадити інші фіскальні пільги. “Спілкуватися з роботодавцями і профспілками, щоб разом придумати, як зберегти робочі місця і не втратити ринки, розуміючи, що будуть карантини і обсервації, – ділиться думками він. – З огляду на попередні ознаки, нинішня криза може перевершити за своїм впливом кризи 1998, 2008, 2014 років”.
Тетяна Негода, Київ
