Енергетична галузь згадується пересічними українцями найчастіше тоді, коли підвищуються тарифи або опалення не увімкнули вчасно. Проте, нещодавно негатив у її бік полився навіть через зниження тарифів. Заступник міністра енергетики та захисту довкілля з питань європейської інтеграції Костянтин Чижик в інтерв'ю Укрінформу пояснив, чому “зелені” тарифи стали нам не по кишені, як планують модернізувати ядерний сектор і оживити Чорнобиль, який прорив здійснений у посиленні енергетичної незалежності України та Європи від РФ.
- Давайте почнемо з найбільш важливої теми: посилення української енергетичної незалежності. У нас будуть нові джерела постачання газу?
- Так. Це без перебільшень одне з найвизначніших досягнень в історії незалежної України, я вважаю. Ми кілька місяців вели перемовини з американським урядом і днями підписали лист про наміри з американською компанією щодо системних поставок скрапленого газу з США в Україну. Це лише початок. Мова йде не просто про диверсифікацію поставок в Україну, що є наріжним каменем нашої економічної, політичної, енергетичної незалежності. А про великий геополітичний проєкт з метою зменшити вплив РФ на Європу. Про перетворення нашої країни на енергетичний газовий хаб завдяки газовим сховищам. Ідея така: поставляти американський скраплений газ в Україну. Закачуємо його в свої сховища і продаємо в ЄС. При цьому мова йде про те, що Україна буде не просто купувати і закачувати газ, а й володітиме частиною всього ланцюжка – від видобутку газу в США до його реалізації. Це змінить роль України в регіоні та значно посилить нашу безпеку. Якби у 2014 році в наших газосховищах був американських газ, чи так само би себе поводила Росія?
- Думаю, так, бо дії росіян доволі ірраціональні...
- А я думаю, ситуація розвивалася б геть по-іншому. Американці й європейці захищають свої інвестиції. Тому цей геополітичний проєкт може перетворити Україну на справді вагомого гравця на енергоринку Європи і посилити її фізичну безпеку. Крім того, збільшить прибутки, надасть можливість всебічно інтегруватися в ЄС. Стати бенефіціаром та партнером. А в подальшому газ можна продавати не тільки в Європу – наші розгалужені газові мережі відкривають можливості співпраці з іншими країнами. І я це вважаю однією з найбільших перемог за останні роки.
ВИПЕРЕДИЛИ ВЛАСНУ СТРАТЕГІЮ НА 2 РОКИ
- Питання – про “урізання” зелених тарифів, що всіх схвилювало. Інвестори нервують – сподівалися, що тарифи будуть незмінно високими до 2030 року. Чим це обернеться для України?
- Інвесторів у будь-якій країні та сфері цікавлять три речі: прибутковість, темпи окупності й ризики. Немає в Україні і, мабуть, Європі настільки захищеної й прибуткової галузі, як відновлювальна енергетика. Інструмент стимулювання створювався, щоб дати можливість розвиватися сектору в бік чистих технологій. Ідея хороша, але питання – як реалізувалася і до чого призвела на практиці? Коли в інших країнах застосовувався цей же механізм, рано чи пізно вони стикалися з тим, з чим і ми сьогодні. Результати стимуляції гарні, але треба переходити до більш ринкових механізмів. Тому більшість країн переходять на так звані аукціони. Це коли тариф гарантується, виплачується певну кількість років, але він не нав’язується державою, а визначається ринковим механізмом через конкуренцію.
Умовно кажучи, є квота 100 МВт. Ви хочете побудувати сонячну станцію – і я теж. Виграє той, хто запропонує менший тариф. Так це працює в усьому світі, й в Україні ми вже кілька років говоримо про необхідність переходу на аукціони, зменшення “зелених” тарифів. У квітні 2019 року був прийнятий закон про аукціони, над яким у тому числі працювали міністр Оржель та я. Законом передбачено перехід від «зелених тарифів» на аукціони. Проте, варто зазначити, що де факто це мало статись у 2022-2023 роках. З квітня 2019 року і по сьогодні було побудовано в рази більшу кількість відновлювальних електростанцій, ніж очікувалось. Тож, якщо вже зараз не ввести аукціони та не обмежити «зелений тариф», до 2023 року ринок просто не дотягне. Все це має об’єктивні фінансові, технічні та безпекові причини.
- Можна детальніше про ці три пункти?
- Наразі дефіцит Гарантованого покупця (компанії, що закуповує електроенергію у виробників) за прогнозами на 2020 рік складе 19 млрд грн. Ми не в змозі виконувати свої фінансові зобов’язання. Чому так сталося і як вирішити дану проблему? Одна з причин – надзвичайно швидкі темпи розвитку зеленої генерації. Коли в 2017 році розробили «Енергетичну стратегію», дехто вважав її надто оптимістичною – мовляв, цілей не досягнути вчасно, частка відновлювальної енергетики до 2020 року не дорівнюватиме 11%. А ми досягли цього показника вже в 2019 році й наразі перевиконуємо стратегію на 2-2,5 року. Наразі встановлено більше 5 МВт потужності СЕС (сонячних електростанцій), що очікувалось на 2030 рік. З одного боку, це класно, але чи спроможні ми оплатити і абсорбувати такі обсяги технічно? Для цього потрібно було впродовж останніх кількох років модернізувати інфраструктуру, запустити ринок допоміжних послуг та підготуватись до такого зростання завчасно. Цього за останні роки зроблено не було, тож наша команда почала працювати над цим, як тільки прийшла в уряд. Проте, з іншого боку, в якому «турборежимі» ми не працювали б, такі процеси об’єктивно потребують часу, а дефіцит Гарантованого покупця наявний вже сьогодні – й це треба вирішувати терміново. Інвестори кажуть, “якщо немає грошей, то збільшіть тарифи для населення та промисловості, у попередні роки обіцяли, то, байдуже як, виконаєте”.
- У певному сенсі, це нормальний підхід комерсантів, що займаються бізнесом, а не благодійністю.
- Наведу кілька прикладів. До того, як зайняти цю посаду, я три роки займався залученням інвестицій, зокрема, працював в Одеській ОДА. Одеська область дуже перспективна з точки зору розвитку відновлювальної енергетики: багато сонця, вітру. Але багато інвесторів дивились на наш “зелений” тариф і казали – це занадто добре. Ми на досвіді інших країн знаємо, що воно у вас через рік-два накриється мідним тазом. Допоки не пізно, знизьте тариф самі, убезпечте хоча б тих, хто вже інвестував. І таких було дуже-дуже багато. IFC, одна з основних структур Світового банку, що займається розвитком приватного сектору, дає дуже дешеві кредити бізнесу, схарактеризувала модель як unsustainable – нестійка, нестала. “Вкладати гроші в це не будемо”, – відповіли.
- Тобто, настала пора розповісти людям правду? А раз ми перевиконуємо план, яким бачите розвиток відновлювальної енергетики в найближчі роки?
- Перший та головний пункт: ми зацікавлені у подальшому розвитку відновлювальної чистої та більш дешевої енергетики. Без зменшення тарифу зараз, певного уповільнення темпів введення в експлуатацію нових станцій та вирішення системних проблем роботи ринку – подальший розвиток неможливий. До двох описаних обставин додається третя – технічна. Мережа не гумова, вона може прийняти тільки обмежену кількість генерації. “Зеленка” створює дуже багато проблем із балансом. Точно спрогнозувати погоду і виробництво енергії складно. А оператор мережі закладає обіцяну виробниками кількість електроенергії в баланс на наступний день. І якщо її не видали – треба балансувати тепловою енергетикою. Але абсурд полягає у тому, що зелена енергетика має бути більш чистою, а її підстраховує вугілля. І ми де-факто збільшуємо викиди, а не мінімізуємо. Треба розвивати балансуючі потужності та модернізувати мережу, тому вперше за дуже багато років це й почало робити міністерство. В цьому році плануємо провести перший конкурс на балансуючу потужність, це була б більш маневрова і дешева, чистіша, ніж вугілля, технологія, яка зможе розширити можливості для “зеленки” і зробити всю мережу більш гнучкою. Міністерство – за те, щоб “зеленка” розвивалась, але для цього треба піти на певні жертви сьогодні.
Якщо не міняти нічого, то сектор не витримає, дефолт буде вже цієї весни чи літа. Бо настають сонячні дні, генерація росте, а платити нічим.
До слова, риторика інвесторів стала агресивною лише зараз. Ми запропонували реструктуризацію в листопаді, і кілька місяців вони мовчали – сподівалися якось домовитися в парламенті, та не вийшло. А зараз розуміють, що з кожним днем дефіцит Гарантованого покупця росте, нові потужності продовжують вводитись, і це ще більший тиск на вже існуючі проєкти.
- Тобто, наш розвиток тепер – у впорядкуванні?
- Так, і про це знали всі ще кілька років тому. Звісно, були певні гарантії держави на рівні законодавства. Але інвестори усвідомлювали ризики і проблеми. Закон про аукціони, про реформу зеленої енергетики, про перехідний тариф був одним з найбільш дискутованих законопроєктів, він побив рекорд ВР за кількістю зареєстрованих альтернативних законопроєктів (їх було 8). Майже половина депутатів попередньої Ради були так чи інакше бенефіціарами зеленої енергетики – і важко було умовити їх скоротити власні прибутки. Але вдалося! У жовтні міністерство представило всі розрахунки та заявило про необхідність добровільно зменшити «зелені тарифи». Запропонували вирішення фінансової проблеми на 70% державою і лише на 30% – за рахунок інвесторів. Але з того моменту, коли ми надали всі цифри, розрахунки ризиків, інвестори продовжували вкладати гроші, щоб вскочити в останній вагон. Знаєте, скільки було введено нових потужностей за ці 4,5 місяця? Більше, ніж за всі попередні 10 років!
КУДИ ТЕПЕР ІНВЕСТУВАТИ?
- Виходить, енергетика в Україні – чи не єдина галузь, в яку переінвестували?
- Однозначно, відновлювальна енергетика – найбільш інвестиційно приваблива в країні галузь, одна з трьох (ще IT і сільське господарство). Вона останніми роками давала близько 20% приросту щороку, зокрема в 2018-му показала 100% росту, а за 2019-ий було введено в 2,5 разу більше об’єктів, ніж за всі попередні роки разом взяті. Занадто швидко розвивається, швидше, ніж український споживач може собі це дозволити. Чи треба розвивати “зеленку” далі? Так. Все, що ми зараз робимо – заради цього розвитку.
- Якщо говорити про державні інвестиції – чи підтримує держава якісь прикладні стартапи фінансово?
- Насправді, це поза зоною компетенції нашого міністерства. Проте, нещодавно запустився Держфонд підтримки стартапів саме для розвитку малого, в першу чергу – інноваційного бізнесу. В Офісі залучення інвестицій ми свого часу створили перший бізнес-інкубатор у держпідприємстві, а саме – “Укрзалізниці”. Не тільки заради стимулювання підприємців, а й в інтересах прозорості, зменшення корупції в ній.
- Які саме проєкти подавалися?
- Їх було близько сотні, десяток відібрали, всі дуже класні. Починаючи з ідеї – контролювати вантаж під час перевантаження та дизель, щоб не крали, і закінчуючи системами електричної дозаправки, сонячними батареями на потягах тощо. Великі комплексні рішення. Зараз думаємо про різні креативні способи співпраці з держпідприємствами, в тому числі для балансування “зеленки”. Наприклад, створення дата-центрів, кібер-центрів, майнинг-центрів, які б викуповували надлишкову генерацію електроенергії.
- Одне з болючих питань зеленої енергетики для суспільства – вітряки на полонині Боржава. Туристична галузь Закарпаття категорично проти. З одного боку, це іноземні інвестиції, з іншого – то ж недоторканний куточок Карпат...
- Нам багато хто радив – обмежте зелену енергетику не тарифом, а адміністративно. Ви ж тепер Міністерство енергетики та захисту довкілля, от і не давайте дозволи – кажіть, проблеми з екологією, будувати не можна. Ми вважаємо, це неправильно, адже не такими способами треба діяти. Якщо є проблеми з екологією, ми це скажемо, якщо немає – працюватимуть. Кожен окремий об’єкт отримує ОВД – оцінку впливу на довкілля. Це відповідна експертиза, робота з громадськістю, з експертами, відповідними підрозділами в міністерстві, що оцінюють негативний вплив. Щодо даного об’єкту, то там всі ОВД та дозволи були отримані в попередні роки, а зараз йдуть судові справи.
- Добре. А що сьогодні з колишніми сонячними станціями імперії Клюєвих? Кому належать?
- Наскільки мені відомо, вони всі продані китайцям. До речі, багато інвесторів лякають нас арбітражами. Ми знизили тарифи для «клюєвських» станцій вже тричі через ВР. І китайські власники подали позови в арбітражний суд, вже кілька років судяться з державою Україна. Поки рішення немає і успіхів теж. Як бачимо за темпами впровадження нових зелених потужностей, – судова справа на цей бізнес не впливає.
ДОСЛІДНИЦЬКІ ЛАБОРАТОРІЇ І ГАЗОВИЙ ХАБ
- Якось ви заявляли про нові тарифні ставки для населення. Споживаєш більше 500 кВт на місяць – тариф вищий, багаті платять більше. Але ж дехто просто опалюється взимку електрикою... Є майбутнє у прогресивної шкали тарифів?
- Йшлося про збільшення тарифів для дуже маленького прошарку населення з поправкою, що не повинні постраждати ті, хто опалює домівки електрикою. Це не обов’язково багаті люди, просто у них такий вид опалення з певних причин. Думаю, це було б правильно і перспектива є. Сьогодні платимо всі однаково, дехто отримує субсидії, а споживання різне і немає ніякого стимулу його зменшувати. Це навіть не шкала, а один із точкових механізмів зменшення дефіциту Гарантованого покупця і одночасно споживання. За статистикою, більшість домогосподарств України споживають менше 100 кВт на місяць. 500 – це реально дуже багато.
- Тобто такі зміни все ж плануються?
- Планувалися за умови добровільної реструктуризації тарифу. Бачимо, що інвестори не готові йти на запропоновані умови, отже, не збільшували тариф. Наша ідея – зробити дешевшою енергетику для людей, не піднімати тарифи для населення.
- А що будемо робити з ядерною і тепловою енергетикою? Величезний сектор, електростанціям 40-50 років. Є якісь плани їх модернізувати?
- Назрів надзвичайно важливий не тільки для енергетики, а й для економіки в цілому проєкт: будівництво малих модульних ядерних реакторів. Наталія Яресько, як адвокат американського бізнесу в Україні, активно просувала цю ідею. Мова не про те, щоб просто відремонтувати ядерні реактори, а про початок виробництва цих реакторів у нас не тільки для України, а й на експорт. Це дуже багатообіцяюча технологія, зараз проходить сертифікацію у США та Канаді. Ми вже досягли певних домовленостей з двома американськими компаніями про початок виробництва в Україні, підписали меморандум. Важливо закінчити всі випробування і бути певними, що технологія безпечна, екологічна. Але це відкриває шалений потенціал для нашої промисловості. Це ж високі технології, висока додана вартість, інтелектуальний потенціал! І нові можливості для нашої ядерної школи, яка досі одна з найкращих у світі.
Коротко розповім про проєкт перетворення Чорнобильської зони на інноваційний дослідницький і туристичний хаб. Вдалося привернути увагу до неї азійських, європейських та американських партнерів і вже є певні домовленості про відкриття в Чорнобилі дослідницьких лабораторій. А це – розвиток інноваційного потенціалу. Більше того, за результатами переговорів із ЄБРР та країнами Великої сімки у Лондоні, а також з новим генеральним директором МАГАТЕ у Відні ми плануємо новий проєкт з фінансування зони відчуження для забезпечення безпеки. А це основа і для туризму, і для інвестицій, і для інновацій.
Тетяна Негода, Київ
Фото – Юлії Овсяннікової