Як лібералізація ринку газу принесла нам погіршення, а не полегшення
Майже за пів року після впровадження нових “правил гри” на роздрібному газовому ринку українці так і не відчули обіцяних його переваг. Замість зниження вартості палива в умовах конкуренції між продавцями маємо різке подорожчання. Причому, паливо у колишніх монополістів коштує на 30-40% дорожче (різниця сягає майже 3 гривень за кубометр)...
Замість реального спрощення процедури зміни постачальника (на папері воно начебто так і є) на практиці маємо купу додаткових перепон – як штучно створених “старими” продавцями, так і пов’язаних зі збоями в роботі нових. Причому, Антимонопольний комітет лише береться за розгляд перших звернень щодо ймовірного порушення антиконкурентного законодавства на газовому ринку, регулятор – НКРЕКП – своїми рішеннями, переважно, ллє воду на млин монополістів, та й законодавці в міжвиборчий період цим питанням, схоже, не надто переймаються. Ба більше – реєструють ініціативи щодо захисту інтересів комунальників від “побутових” боржників...
Про “газові” борги. Реальні і “зі стелі”
Судячи з реакції соцмереж та “плачів” від знайомих, найбільше претензій у споживачів до газзбутів, майже 70% яких підконтрольні Регіональній газовій компанії Дмитра Фірташа. От вони уже точно знають щонайменше кілька десятків способів "відносно законного” додаткового заробітку на українцях. Починаючи від нарахування так званих “температурних коефіцієнтів” до кількаразової оплати споживачами у складі тарифів встановлення (так і не встановлених) індивідуальних лічильників і сплати заборгованості попередніх періодів – ледь не від правління царя Гороха починаючи...
З останнього – підготовка НКРЕКП проєктів тарифів на помпування палива газорозподільними мережами (ГРМ) на 2021 рік. Що передбачають значне підвищення вартості послуг більшості операторів. І ось пояснення: “При розрахунку тарифів на послуги розподілу природного газу враховано необхідність компенсації недоотриманої тарифної виручки облгазів за 2015-2019 роки, а також компенсації витрат, пов'язаних з різницею в цінах при закупівлі у 2015-2019 роках природного газу, необхідного для забезпечення виробничо-технологічних потреб”, – наголошують в НКРЕКП.
Воно б то, може, й нічого. Але. Незважаючи на підвищення тарифів з урахуванням недотриманого облгазами раніше, де-факто нарахованих боргів із домогосподарств не спишуть. Тож цілком ймовірно, що рано чи пізно газовики візьмуться в той чи інший спосіб стягувати їх із громадян. А в результаті одержать подвійну вигоду, двічі отримавши плату за одні й ті ж обсяги газу. А люди, своєю чергою, двічі за них заплатять. Причому, не лише боржники, а й ті, хто завжди справно сплачує за спожиті послуги. Питається: чому вони повинні заднім числом платити за “борги”, яких насправді ніколи й не мали? На це звертає увагу директор Аналітично-дослідницького центру “Інститут міста” Олександр Сергієнко.
“Це кричуща несправедливість. Але, на жаль, робота регулятора й загалом система правовідносин у комунальній сфері побудовані саме так. Більше того, комунальники вільно перекладають на споживачів і інші свої втрати та прорахунки. Приміром, для модернізації основних фондів регулятор щороку затверджує для підприємств так звані інвестиційні плани, згідно з якими частина прибутку має йти на оновлення – капітальні ремонти, придбання обладнання тощо. Комунальники цього не роблять. НКРЕКП цілком законно штрафує їх за порушення. Та при наступному перегляді сплачені штрафи знову закладають в тариф. Таким чином, жодних збитків горе-господарники не несуть, підприємства й інфраструктуру не оновлюють. А “гривнею” за це відповідають споживачі”, – розповідає експерт у коментарі Укрінформу. І це, за словами Сергієнка, стосується практично усіх локальних природних монополістів – водоканалів, облгазів, підприємств теплокомуненерго.
Про “паперові” маніпуляції, які коштують нам реальних грошей та зіпсованих нервів
Нас із вами всіх апріорі зараховують до переліку боржників. Не вірите? То придивіться до своєї “газової” “платіжки”: виставлені там суми подають не як “плату за спожите паливо”, а... як “борг попереднього періоду”...
Віднедавна – більше. Якщо раніше у квитанціях суми обов’язкової сплати за уже спожитий ресурс і рекомендованої до оплати наперед подавалися двома рядками, то відтепер – принаймні, для клієнтів “Київоблгаз збуту”, їх “збивають” докупи. І лише після звернень на “гарячу лінію” постачальника споживачам пояснюють: при сплаті цю суму можна розділити самостійно. Але ж якщо людина звикла платити “автоматично”? А літні люди, які не можуть швидко розібратися в таких нюансах?
За словами жительки столичної області Олени Т., – яка спочатку злякалася виставленого газовиками рахунка у понад 10 тисяч гривень, а потім вирішила із цим розібратися, – далеко не в кожній платіжній системі передбачені можливості внесення змін. Десь в електронних платіжних дорученнях є окреме віконце для самостійного внесення суми платежу, десь же відповідна графа заповнюється автоматично – туди “стрибають” цифри, прописані у “платіжці”.
З одного боку, можна сподіватися, що внесені авансом гроші не пропадуть (принаймні, доки крючкотворці із газзбутів не придумають якоїсь нової “схеми”). Їх зарахують як оплату за реально спожите у наступні періоди паливо. З іншого – у такий скрутний для більшості українців час маніпулювати їхніми видатками, м’яко кажучи, не порядно, не по-людськи. Адже значна частина домогосподарств ледь може впоратися із фінансуванням поточних потреб – не те що сплачувати наперед. Інша справа, якби при цьому їм надавали суттєву (принаймні 10-15%) знижку! Але газзбути на це не йдуть. Бо то ж – гроші Фірташа і премії менеджменту. При цьому маємо розуміти: пропозиції заплатити за спожитий ресурс авансом (але з чітким розмежуванням та роз’ясненнями) законом не заборонені. Адже більшість комерційних споживачів отримують газ саме на таких умовах...
Пані Олена також поділилася досвідом спілкування із операторами контакт-центру “Київоблгаз збуту”. Для того, щоб додзвонитись до них, не задовольнившись “спілкуванням” із роботом, треба мати залізні нерви. Бо чекати з’єднання із “живою людиною” доведеться не менше 20 хвилин. При цьому споживачі іноді вже запізно усвідомлюють, що, прослуховуючи стандартні мелодії, дехто з них неабияк витрачається на послуги телефонного зв’язку. Адже, залежно від тарифів мобільних операторів, три хвилини розмови і пів години очікування на з’єднання із ним можуть коштувати від 20 до 70 гривень.
Та хто ж там думає про інтереси споживачів? Зараз у газовиків – саме “жнива”, коли можна заробити по максимуму. Звідси – й шалені націнки деяких приватних газзбутів, у яких кубометр палива коштує ледь не на 3 гривні дорожче, ніж у ГК “Нафтогаз” та низки інших постачальників. Здавалося б, додаткові прибутки – то й додаткові можливості для поліпшення сервісу. Але. Повертаємося до попереднього висновку: кому то треба?
Про те, як споживача заплутують, не надаючи йому актуальної інформації
За багаторічною звичкою, підконтрольні олігархам газзбути, які так і не розпрощалися із “комплексом монополіста”, продовжують боротися за споживача не через конкуренцію – зниження цін та поліпшення якості обслуговування, – а через маніпуляції і крючкотворство. Вони продовжують збиткуватися зі споживачів, усіляко гальмуючи їхній перехід до інших постачальників. Про деякі “схеми” Укрінформ вже писав. Але дехто навіть скаржиться, що й сама ГК “Нафтогаз”, незважаючи на зацікавленість у нових клієнтах, чи то навмисне гальмує їхній перехід чи просто не встигає опрацювати заявки від всіх охочих. Звідси – зокрема, скарги на те, що перейти до нового постачальника люди не можуть упродовж місяця, хоча нормативний термін – від 4 до 21 дня. У “Нафтогазі” запевняють: затримки пов’язані виключно із великою кількістю – 25 тисяч одночасно – заявок на перехід. “Раніше (для оформлення) нам вистачало трьох днів, якщо всі документи від клієнта були в нормі та надіслані одразу із заявкою на приєднання. Зараз потрібно до п’яти днів. Проте, всіх, хто подав заявки (за потреби – оперативно доукомплектував їх необхідними документами), хочу заспокоїти: всі перейдуть до нас вчасно”, – каже директор ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Максим Рабинович.
Але й за місяць ситуація, схоже, мало змінилася. Як приклад – досвід нашої колеги Любові Г. Жінка розповіла, що її родина вирішила змінити постачальників. Для цього скористалися роз’ясненнями, оприлюдненими на сайті ГК “Нафтогаз”, яку й обрали як нового продавця палива. “Чітко виконали усі вказівки, подали заявку, відправили електронну заяву, відсканували усі передбачені правилами документи. Отримали повідомлення, що заявки прийняли до розгляду. Рішення буде за кілька днів. Якщо ж виникнуть питання, то із нами “зв’яжуться”... Але вже минули усі відведені законодавством терміни, а рішення так і немає”, – каже пані Люба.
Тому жінка й вирішила звернутися на “гарячу лінію” “Нафтогазу”. Спроба з’єднатися з оператором, а не із “роботом”, за її висновками, теж виявилася “справжнісіньким квестом” – купа відгалужень, переходів до інших пунктів “меню”... Зрештою – двадцять хвилин уже згаданого прослуховування музики, – і було “щастя”... Оператор спілкувалася ввічливо та професійно. Але. Чи легше від того споживачеві, коли, нібито поміж іншим, пані Люба дізналася, що має відправити оригінал заяви на приєднання у Кропивницький – на юридичну адресу ГК “Нафтогаз”. “Ніде – ні на сайті компанії, ні на довідкових ресурсах, які вчать людей, як без проблем змінити постачальника, – такої інформації не було”, – розповідає колега. Автор, до речі, укотре перевірив: повідомлень про необхідність такого кроку і справді ніде немає. Пані Люба сперечатися не стала й відправила оригінал заяви поштою: програма візування документа за допомогою цифрового підпису на сайті постачальника не спрацювала. Результат: уже більше тижня – жодної відповіді.
До речі, колега відрекомендувалася операторові коллцентру й попросила звернути увагу на невідповідність указаних на сайті компанії кроків. Утім, станом на ранок вівторка додаткова інформація чи будь-які роз’яснення щодо потреби надсилати заяву до Кропивницького на “маршрутизаторі зміни постачальника” на сайті “Нафтогазу” не з’явилися.
Також Укрінформ звернувся до пресслужби групи “Нафтогаз” із проханням прокоментувати ситуацію. Щойно надійде відповідь (за чинним, м’яко кажучи, дивним законом, термін розгляду інформзапиту від ЗМІ (!) – 5 робочих днів), оприлюднимо її в одному з наступних матеріалів на “газову” тематику.
Вихід? Активізація (нарешті!) регуляторних органів. Але наразі – все навпаки…
Щодо цінового свавілля на роздрібному газовому ринку, на думку директора “Інституту міста” Олександра Сергієнка, припинити його жодними зверненнями, обурливими постами у соцмережах чи матеріалами у ЗМІ не вдасться – доки на ситуацію оперативно не реагуватиме АМКУ, а НКРЕКП у своїх рішеннях не враховуватиме соціальної складової. “Навіть, якщо зараз право встановлювати тарифи повернуть на місця. Бо ж є затверджені й обов’язкові для всіх методики їх формування. В основі яких – затратний принцип, що не спонукає до модернізації, технологічного оновлення, поліпшення управління підприємствами, а веде до перманентного знищення наявної інфраструктури. Адже навіщо перейматися, щось міняти, коли всі втрати у будь-який момент можна перекласти на громадян?” – підсумовує пан Сергієнко.
Можливо, варто було б ухвалити і якісь законодавчі рішення, що б захищали інтереси громадян, не порушуючи при цьому принципів функціонування вільного ринку. Натомість маємо від парламентаріїв інші ініціативи. Йдеться, зокрема, про законопроєкт № 3613, яким пропонують прирівняти “комунальних” боржників до неплатників аліментів. В рахунок погашення заборгованості із них можуть примусово стягувати частину заробітної плати (аж до 50%). Також обмежуватимуть право неплатників управляти транспортними засобами, користуватися вогнепальною мисливською та іншою зброєю, полювати. А ще їх можуть не випускати за кордон. Такі обмеження, до речі, вже діють для громадян, які за зверненням комунальників потрапили до Єдиного реєстру боржників. У цьому “чорному списку” вже понад 2 мільйони наших співвітчизників, котрі “офіційно” щось комусь винні – аліменти, штрафи за адмінпорушення, мають зобов’язання перед фінансовими установами, вчасно не сплачене комірне... Причому, за даними порталу відкритих даних Opendatabot, у 2020-му найбільше нових боржників з’явилося саме у категорії “стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг”. Кількість внесених до реєстру неплатників зросла на 36%.
Олександр Радійчук, Київ
P.S.: Між тим, вартість “блакитного палива” у січні знову може зрости. Адже ціна палива на нідерландському газовому хабі TTF минулого тижня підвищилася до максимуму з 10 квітня 2019-го – до $194 за тисячу кубометрів. Ще наприкінці листопада паливо коштувало на $10-15 дешевше. Тобто, тема заощадження за рахунок більш лояльного (менш жадібного) постачальника залишається для українців актуальною.
Тим часом у вівторок у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови №4496 про заслуховування звіту голови Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Валерія Тарасюка.
