Податкова реформа-2022: який з варіантів обере влада?

Не встигли влягтися пристрасті після минулорічної епопеї зі змінами до Податкового кодексу, як знову заговорили про нові податкові «рихтування». Минулого тижня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №6548 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці”. Невідомо, випадково чи ні, але цими ж днями впливова експертна організація “Український інститут майбутнього” оприлюднила власну концепцію ліберальної податкової реформи, якою передбачене оновлення всього Податкового кодексу. Тим часом в експертних колах і на різних дискусійних майданчиках триває обговорення й інших потенційних змін до податкового законодавства, зокрема, впровадження податку на виведений капітал.

Цілі, які декларують автори більшості ініціатив, нібито співзвучні: послаблення податкового навантаження на бізнес, виведення з “тіні” прибутків підприємців й заробітних плат та інших доходів усіх без винятку наших співвітчизників, стимулювання до роботи в Україні іноземних інвесторів, забезпечення додаткових бюджетних надходжень. І як наслідок – прискорення темпів зростання ВВП й забезпечення інтенсивного розвитку національної економіки.

Та який же із пропонованих шляхів найприйнятніший і може бути найефективнішим?

Варіант №1, майже готовий: об’єднання ЄСВ, ПДФО і військового збору

Одна з основних системних проблем в економіці України – тіньовий сектор. За розрахунками Мінекономіки, у 2020 році рівень тіньової економіки складав 30% ВВП, розрахунки міжнародних організацій подекуди оцінюють “тінь” в Україні у 40%. За розрахунками Інституту соціально-економічної трансформації та Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна", найбільші зловживання з ухилення від оподаткування відбуваються за схемою "заробітні плати "в конвертах". Їх приблизні обсяги експерти оцінили у 220-300 мільярдів гривень на рік, при цьому бюджет втрачає від цієї схеми 110-150 мільярдів.

Такі дані наводять у Пояснювальній записці до законопроєкту №6548 його автори. Головною перепоною на шляху до максимальної детінізації бізнесу в Україні вони вважають надвисоке податкове навантаження на фонд оплати праці. І пропонують зменшити навантаження, об'єднавши податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та запровадити натомість податок на доходи фізичних осіб зі ставкою 20%. При цьому тимчасово (до 2026 року) діятимуть такі ставки ПДФО: з 1 січня по 31 грудня 2023 року – 29%; з 1 січня по 31 грудня 2024 року – 26%; з 1 січня по 31 грудня 2025 року – 23%.

Тут, певно, потрібні пояснення, адже багатьох читачів такі цифри можуть дезорієнтувати: мовляв, яке це ж “полегшення”, якщо зараз я сплачую 18% ПДФО і 1,5% військового збору, а “реформатори” обіцяють єдине ПДФО, але у розмірі від 20 до 29%?.. Річ у тім, що концепція єдиного ПДФО передбачає так звану брутизацію заробітних плат (включення суми, що була б сплачена роботодавцем до Пенсійного фонду у вигляді ЄСВ до складу основної частини зарплати). Тобто, заробітки українців автоматично зростуть приблизно на 22% (стільки зараз платить роботодавець як соціальний внесок за працівника). Таким чином, загальне податкове навантаження на заробітну плату нині становить в середньому 34%. А це – звісно ж, більше, ніж 29, не кажучи вже про 23 чи 20%...

Цікаво, що такий же шлях – зменшення податкового навантаження на українців завдяки об’єднанню ЄСВ, ПДФО та військового збору – пропонують і автори іншого, поки що не зареєстрованого у Верховній Раді, законопроєкту, підготовку якого ще торік анонсував голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. Щоправда, його ініціатива не настільки радикальна. Пропонується, щоб “на виході”, після перехідного періоду, ставка “об’єднаного” ПДФО становила 25% (30% – у 2023 році, з поступовим зниженням на 1% щороку).

Також ініціатива передбачає зниження рівня оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб, запровадження особливого режиму оподаткування самозайнятих громадян, а також введення податку на виведений капітал за польською моделлю.

Документом, приміром, пропонується вивести із “тіні” доходи від додаткової роботи без реєстрації ФОП (як-от, таксування на своєму авто). При цьому оподатковувати їх пропонується за доволі помірною ставкою – лише 5%. ЄСВ при цьому сплачувати не потрібно, адже апріорі вважатиметься, що такий внесок людина (нині – разом із працедавцем) сплачує за місцем основної зайнятості. Для легалізації ж додаткової діяльності (наразі сформовано перелік із 27 її видів, поміж яких – згадані вже послуги таксі, ремонт нерухомості, переклад, освітня і викладацька діяльність поза закладами освіти), достатньо буде зареєструватися в "Дії".

Автори пропонують впровадити єдині ставки оподаткування пасивних та інвестиційних доходів (15%) і доходів від оренди нерухомості (10%).

І саме «екзотичне» – запровадити інститут оподаткування домогосподарств, що передбачає сплату податків їхніми уповноваженими представниками й подання єдиної декларації про майновий стан і доходи усіх членів родини, які мешкають разом. При цьому планується запровадити нові податкові пільги для громадян, зокрема – гарантоване повернення з бюджету ПДФО для окремих категорій населення (наприклад, багатодітних та малозабезпечених родин), повернення 50% сплаченого ПДФО на погашення іпотечного кредиту тощо.

"Фіскальний ефект від наших ініціатив буде значним. Але ми говоримо не стільки про цей ефект, скільки про рівні умови для всіх. Про зручні норми для “білого” бізнесу й дуже незручні – для “сірого” та “чорного", – наголосив, представляючи проєкт податкових змін, Данило Гетманцев.

Водночас із вуст багатьох політиків та експертів лунають застереження стосовно негативного впливу ймовірних новацій на наповнення Пенсійного фонду, з яким, як відомо, в Україні й без того купа проблем. Коментуючи Укрінформу перспективи ухвалення законопроєкту №6548, народна депутатка Кіра Рудик наголосила, що скасування військового збору та ЄСВ й запровадження нової ставки ПДФО не призведе до втрат державного та місцевих бюджетів, а в перспективі – забезпечить додаткові надходження за рахунок легалізації заробітних плат. "Розроблені математичні моделі, які демонструють, що держбюджет зможе витримати таке зменшення. А вже на другому-третьому році нововведення призведе до збільшення надходжень, адже бізнес виходить з “тіні”. Ми керуємося досвідом усіх країн, які проходили економічні потрясіння, як і Україна", – сказала Рудик.

Депутатка додала, що з огляду на тенденцію останніх років до перевиконання держбюджету, “надлишковими” коштами можна буде повністю перекрити дефіцит Пенсійного фонду. "Ми можемо дозволити собі таке зниження. Гроші в держави є. Проблема лише в тому, що держава нераціонального їх використовує. Тому наполягаю, що наш шлях до економічного зростання йде виключно через зниження податків", – підсумувала Кіра Рудик.

Варіант №2, ліберальний: кардинальне оновлення Податкового кодексу від УІМ

А от Український інститут майбутнього (УІМ) оприлюднив концепцію ліберальної податкової реформи, яка, за задумом, має стимулювати розвиток економіки завдяки комплексному зниженню податкового навантаження на українців.

Поміж ключових пропозицій, встановлення таких видів податків:

• податок з роздрібних продажів – 10% (замість 20% ПДВ);
• 10% ПДФО (замість нинішніх 18%);
• податок на виведений капітал – 10% (замість 18% податку на прибуток).

При цьому пропонується взагалі скасувати ПДВ, ЄСВ, податок на прибуток, військовий збір та інші дрібні податки.

Також планується модифікувати спрощену систему оподаткування з чотирьох груп до двох: 1 група – мікробізнес, який як податок сплачує фіксовану суму патенту, 2 група – решта бізнесу (до фіксованого рівня обороту), що сплачує лише податок із продажу.

Головними інструментами податкової реформи автори концепції називають:

• заміну податку на прибуток податком на виведений капітал,
• заміну податку на додану вартість податком з роздрібного продажу,
• ліквідацію ЄСВ, військового збору та інших дрібних податків (туристичний збір, збір за паркування тощо),
• включення до складу податку на доходи фізосіб соціальних зобов’язань – як компенсатора ліквідованих податків з поступовим зниженням ставки протягом 10 років,
• брутизацію зарплат,
• модифікацію спрощеної системи оподаткування,
• синхронізацію ставок митних зборів у товарних групах – одна ставка для всієї товарної групи,
• спрощення правил акцизу для легальних виробників та продавців, мінімізацію контролю і застосування непрямих методів контролю.

Як приклад, автори концепції наводять розрахунки сплачених податків та реальних доходів працівника з окладом 10 тисяч гривень (фонд оплати праці у витратах роботодавця – 12200 гривень). Зараз такий працівник одержує “на руки” 8050 гривень і сплачує до бюджету 1950 гривень податку. Ще 2200 гривень за нього платить роботодавець. Після реалізації ліберальної реформи людині залишаться 10980 гривень. ПДФО становитиме 1220 гривень. А з працедавця взагалі жодних податків на фонд оплати праці не стягуватимуть. Тобто, працівники матимуть додаткові гроші для власних потреб, бізнес – фінансовий “доважок” для розвитку.

Держава на перший погляд, неабияк втрачає (4150 гривень податкових надходжень зараз і лише 1220 – після реформування). Утім, експерти Українського інституту майбутнього, як і парламентарії – автори законопроєкту №6548, переконані: вже на третій рік дії нової податкової системи втрати бюджетних надходжень сповна компенсуються іншими податками і платежами, отриманими завдяки детінізації економіки. До того ж, в УІМ пропонують, щоб у перехідний період (10 років) держава отримувала ті ж 4150 гривень, але – як єдиний платіж у межах ПДФО. Що, поміж іншого, полегшить та здешевить адміністрування “зарплатних” зборів.

“Через проведення ліберальної податкової реформи Україна може запустити зростання економіки і, зрештою, стати сильною державою з високою якістю життя громадян, суб’єктом міжнародних відносин”, – вважає директор економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.

Варіант №3, загартований багаторічними розмовами: зміни корпоративного податку

Необхідність впровадження податку на виведений капітал, який, поміж іншого, має замінити неефективний (лише 9% загальних податкових надходжень до бюджету) і “корупціогенний” податок на прибуток підприємств в Україні активно обговорюють щонайменше сім років. П’ятий президент навіть вносив до парламенту відповідний законопроєкт, для шостого така новація – одна з ключових передвиборчих обіцянок. Але рішення й досі не ухвалено – передовсім, через негативну реакцію на відповідні плани з боку наших міжнародних партнерів. Більше того, минулої осені в межах домовленостей з МВФ Київ зобов’язався не впроваджувати цей податок. Принаймні, поки що. Бо, на думку експертів Фонду, на цьому етапі нашого економічного розвитку й за нинішнього рівня толерантності до корупції, таке нововведення розбалансує бюджет та поставить підприємців в нерівні умови. Адже, мовляв, буде вигідним лише окремим суб’єктам господарювання – здебільшого, тим, кого ми називаємо “олігархами”. Глобально ж, як свого часу підрахували у Світовому банку, впровадження ПнВК скоротить надходження до державного бюджету щонайменше на 1,5% від ВВП.

Як наслідок – в Меморандумі про співробітництво України з МВФ міститься такий пункт: “Після детального технічного вивчення, ми не здійснюватимемо кроки щодо заміни чинного податку на прибуток підприємств (CPT) податком на розподілений прибуток (DPT) або податком на виведений капітал (ECT, українська абревіатура – ПнВК. – Ред.)". Також йдеться про зобов’язання України обмежити на нинішньому рівні застосування спрощеної системи оподаткування, утримуючись від створення нових груп таких “податкових пільговиків”, а ще – відмовитися від впровадження будь-яких інших податкових преференцій.

Водночас остаточно від ідеї впровадження ПнВК в Україні, схоже, не відмовилися. Приміром, поміж послідовних прибічників такої ідеї голова податкового комітету ВР Данило Гетманцев, котрий і запропонував ввести “урізаний” варіант такого податку, за польським взірцем. В сусідній країні вже рік діє такий варіант розрахунку податку на прибуток, як “Естонський СІТ”. Бізнес сплачує податки лише за виведений із обороту прибуток. Але перелік підприємств, які можуть скористатися такою можливістю, обмежено. Це – малі та середні господарські товариства, що відповідають певним критеріям. Подібний варіант розраховують запровадити для малого й середнього бізнесу і в Україні. Обмеження річного доходу, про яке говорять наразі, – 200 мільйонів гривень. Як ми з вами з’ясували, впровадження ПнВК передбачене й концепцією податкової реформи від Українського інституту майбутнього.

Як вважають прибічники такого кроку, він позитивно вплине на розвиток вітчизняного бізнесу, зокрема, на його матеріально-технічну і виробничу базу. Адже доходи, які підприємства вкладатимуть у свій розвиток, не оподатковуватимуться податком на прибуток (20%). Та якщо підприємство вирішить вивести кошти, скерувавши на дивіденди чи прирівняні до них платежі, доведеться платити ПнВК.

При цьому прибічники ідеї реформування податку на прибуток погоджуються, що упродовж двох перших років застосування нового підходу податкові надходження до бюджету справді скоротяться. Зате вже на третій рік ці платежі суттєво збільшаться, а темпи зростання українського ВВП підвищаться до 6-7%. Окрім того, новий податок стимулюватиме прихід в країну іноземних інвесторів. Адже вони сплачуватимуть лише 15% податку замість 22-25%, як зараз.

Тож дискусії щодо впроваження ПнВК тривають, як і щодо інших варіантів податкового реформування. Зокрема, на лютий анонсовано початок громадського обговорення проєкту великої податкової реформи, про деякі положення якого розповідав Данило Гетманцев.

Владислав Обух, Київ